Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.05.2019 року у справі №910/2030/18
Ухвала КГС ВП від 14.04.2019 року у справі №910/2030/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;

за участю представників:

позивача - Тучіної О.В. ,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Добриніна В.В. , Шаповалова Р.Ю. ,

третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - Тучіна М.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА",

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.)

від 21.02.2019,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА",

про визнання недійсними договорів,

за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" та товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд",

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2018 року ТОВ "Полірем-Логістика" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Полірем Київ" про визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу майна від 17 лютого 2015 року та договору купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладених між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори укладені директором ТОВ "Полірем-Логістика" з перевищенням повноважень, передбачених статутом позивача.

Окрім того, під час розгляду справи до суду звернулось ТОВ "Полірем" з заявою про вступ у справу № 910/2030/18 як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору. В своєму позові ТОВ "Полірем" просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2015, укладений між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ" в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".

Позов третьої особи обґрунтований тим, що предметом договору купівлі-продажу від 27.02.2015 між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ" є майно, що належить ТОВ "Полірем", яке протиправно вибуло з його законного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у задоволенні позовів ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем" відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що оспорювані договори укладені директором ТОВ "Полірем-Логістика" з перевищенням повноважень, проте встановив обставини подальшого схвалення таких правочинів ТОВ "Полірем-Логістика", що виключає можливість визнання їх недійсними. Посилався на преюдиціальні обставини встановлені у рішення господарських судів у справах № 910/3496/17 та № 910/17593/17.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору (ТОВ "Полірем") суд вказав, що обставини щодо відчуження за договором купівлі-продажу від 27.02.2015 майна, яке б належало такій третій особі не доведені.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги ТОВ "Полірем-Логістика" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року та прийнято нове, яким вказану вимогу задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладений між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі за №311. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 в частині висновку щодо визнання необґрунтованою вимоги про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17 лютого 2015 року та незастосування до такої позовної вимоги позовної давності.

Суд апеляційної інстанції вказав, що укладення директором ТОВ "Полірем-Логістика" попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 було вчинено з перевищенням повноважень за відсутності попереднього їх затвердження загальними зборами товариства. Зазначив, що у рішенні місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про належне схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" оспорюваних правочинів. Щодо вимоги ТОВ "Полірем-Логістика" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 судом застосовано наслідки пропуску позивачем трирічної позовної давності. Апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду щодо вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ТОВ "Полірем", оскільки товариством (яке не стороною оскаржуваного правочину) не доведено того, що в результаті укладення договору купівлі-продажу від 27.02.2015 з його володіння вибуло майно.

ТОВ "Полірем Київ" та ТОВ "ТОВ-РЄА" у березні 2019 року подали касаційні скарги, в якій просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 залишити в силі.

Підставами для скасування судового рішення ТОВ "Полірем Київ" зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 215, 241 ЦК України, ст. 207 ГК України та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що обставини схвалення правочину встановлені у рішеннях господарських судів у справі № 910/3496/17 та є преюдиціальними для цієї справи. Посилається на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-62цс16. На думку скаржника укладення оспорюваних договорів директором ТОВ "Полірем-Логістика" з перевищенням повноважень не може бути єдиною підставою для визнання їх недійсними.

Аналогічні обґрунтування підстав скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 містить і касаційна скарга ТОВ "ТОВ-РЄА".

У відзивах на касаційні скарги ТОВ "Полірем-Логістика" вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що директор ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 , без необхідного обсягу дієздатності, зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог статуту, без погодження з загальними зборами учасників ТОВ "Полірем-Логістика", уклав договори щодо відчуження основних фондів товариства. Стверджує, що встановлені у рішення господарських судів у справі № 910/3496/17 обставини схвалення правочину не є преюдиціальними для справи, що розглядається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 в частині відмови в задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ТОВ "Полірем" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2015, укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ" не оскаржуються.

10.04.2019 ТОВ "Полірем Київ" (відповідач) було перейменовано в ТОВ "Андіж Трейд", на підтвердження чого надано засвідчену копію протоколу загальних зборів товариства від 10.04.2019 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.06.2019 ТОВ "ТОВ-РЄА" подало клопотання про передачу справи № 910/2030/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вказане клопотання третьої особи обґрунтоване наявністю правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 92, 241 Цивільного кодексу України, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц. Вказує, що у разі якщо колегія суддів Верховного Суду при розгляді цієї справи № 910/2030/18 вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ст. ст. 92, 241 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, просить передати справу № 910/2030/18 на розгляд Великої Палати. Зазначене, на думку ТОВ "ТОВ-РЄА", є підставою передачі справи № 910/2030/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з ч. 4 ст. 302 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Колегія суддів, встановивши необґрунтованість заявленого клопотання та не вбачаючи наявності підстав для відступу від висновку щодо застосування ст. ст. 92, 241 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд відхиляє клопотання представника ТОВ «ТОВ-РЄА» про необхідність відкладення розгляду справи за відсутності в судовому засіданні 31.07.2019 представника ТОВ «Андіж Трейд», тому що ухвалою Верховного Суду від 10.07.2019 визнано явку представників учасників справи необов`язковою, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи 31.07.2019, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення.

Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому ТОВ «Андіж Трейд» не було позбавлено права направити іншого представника у судове засідання 31.07.2019, окрім ОСОБА_6 , про неможливість явки якого зазначав представник ТОВ «ТОВ-РЄА».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третіх осіб, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 17.02.2015 між ТОВ "Полірем-Логістика" як продавцем та ТОВ "Полірем Київ" як покупцем укладено попередній договір купівлі-продажу майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.02.2015, за реєстровим номером № 208, відповідно до умов якого сторони погодили, що зобов`язуються укласти між собою договір купівлі-продажу майна: будівлі мокрого зберігання вапна літ. "Г" загальною площею 735 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, та 306 одиниць основних засобів згідно додатку № 1 до договору. Нежитлова будівля, зазначена вище і основні засоби у кількості 306 одиниць будуть придбані покупцем після закінчення продавцем погашення заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та зняття обтяжень/іпотек/застав за кредитом ТОВ "Полірем" та/або ТОВ "Полірем- Центр" (що були накладені на підставі договору іпотеки № 010/02-01/03/159/1 від 14.07.2006 та до договору застави основних засобів № 12/14/1130 від 28.12.2010).

Відповідно до пунктів 4 та 5 попереднього договору, оплата майна здійснювалась в гривнях шляхом безготівкового авансового платежу до дати укладання основного договору купівлі-продажу.

27.02.2015 між ТОВ "Полірем-Логістика" як продавцем та ТОВ "Полірем Київ" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець передає (продає), а покупець за ціною та за умовах, передбачених цим договором приймає у власність (купує) належне продавцю на праві приватної власності наступне майно:

- будівля складу мокрого зберігання вапна, літ. "Г" загальною площею 735 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 8 (вісім). До будівлі входить склад мокрого зберігання площею 313,9 кв.м, резервуари (4 шт.) та рампа площею 421,1 кв.м (загальною вартістю - 1 200 000 грн);

- основні засоби у кількості 309 одиниць згідно додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору (загальною вартістю 100 000 грн).

За умовами пункту 1.4 договору, визначене в п. 1.2 цього договору нерухоме майно належить продавцю на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 23.02.2015, виданого Шиян А.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 71 (сам договір купівлі - продажу було посвідчено Чуйко А.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.10.2002 за реєстровим № 3277 і зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 25.02.2003 в реєстрову книгу № 70п-111 за реєстровим номером 5609-п. Право власності на майно, зазначене в п. 1.2 цього договору, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 8891972, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 585583580000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.02.2015, за індексним номером витягу 34291626.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу від 27.02.2015, ціна (вартість) об`єкту за договором за домовленістю сторін встановлюється в розмірі 1 300 000,00 грн, ринкова вартість майна підтверджена висновком суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Триалекс" про незалежну оцінку станом на 28.11.2014 і становить 1 200 000,00 грн, ціна об`єкту сплачена покупцем продавцю повністю до дати підписання договору. Сторони підтверджують, що сплата ціни (вартості) об`єкту була здійснена на підставі попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 за реєстровим № 208 (зі змінами від 24.02.2015).

Попередній договір купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договір купівлі-продажу від 27.02.2015 підписані директором ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 , що діяв на підставі статуту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що директор ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 , без необхідного обсягу дієздатності, зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог статуту, без погодження із загальними зборами учасників ТОВ "Полірем-Логістика", уклав договори щодо відчуження основних фондів товариства.

За змістом п. 27 статуту ТОВ "Полірем-Логістика", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Полірем-Логістика" (протокол №31-07/2012 від 31.07.2012), директор є виконавчим органом товариства, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім віднесених до виключної компетенції загальних зборів. Директор зобов`язаний сумлінно виконувати свої обов`язки та керуватись в своїх діях інтересами товариства.

Загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі і переданих до компетенції директора (п. п. 19.1, 20 статуту ТОВ "Полірем-Логістика").

Пунктом 20.15 статуту ТОВ "Полірем-Логістика" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників, серед іншого, віднесено й попереднє затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження або передачі основних фондів товариства в заставу, як для забезпечення власних зобов`язань товариства, так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів.

Відповідно до п. 28.2 статуту ТОВ "Полірем-Логістика", директор товариства розпоряджається майном та коштами товариства, його банківськими рахунками в межах своєї компетенції, визначеної статутом та згідно із рішеннями загальних зборів, має право першого підпису фінансових та банківських документів.

Пунктом 28.7 статуту передбачено, що правочини (договори, контракти), які підлягають попередньому затвердженню загальними зборами згідно з цим статутом, можуть бути укладені директором тільки після прийняття загальними зборами рішення про їх затвердження, яке викладається в протоколі загальних зборів. Якщо такий правочин (договір, контракт) укладений без попереднього затвердження загальних зборів, він є недійсним з моменту його укладення.

Причиною виникнення спору між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ" стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи підстави визнання оспорюваних договорів недійсними, на які посилався позивач, предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність повноважень у директора ТОВ "Полірем-Логістика" на підписання таких договорів.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Судами встановлено, що статут ТОВ "Полірем-Логістика" містив обмеження директора щодо представництва цієї юридичної особи, зокрема, встановлював необхідність попереднього затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження основних фондів товариства, як передбачено у п. 20.15 статуту.

З урахуванням того, що предметом оспорюваних договорів є відчуження основних фондів ТОВ "Полірем-Логістика", то укладенню таких договорів мало перебувати попереднє затвердження їх загальними зборами. Відповідні рішення загальних зборів ТОВ "Полірем-Логістика" в матеріалах справи відсутні. Про відсутність таких рішень зазначено і в заявах свідків ОСОБА_7 від 20.03.2018 та ОСОБА_8 від 21.03.2018.

Таким чином, оскільки укладення попереднього договору купівлі-продажу від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 відбулось за відсутності попереднього затвердження загальними зборами товариства позивача, вказані правочини є такими, що вчинені директором ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 з перевищенням повноважень.

Окрім того, оскільки положення оспорюваних договорів передбачають, що такі договори укладаються ТОВ "Полірем-Логістика" в особі директора ОСОБА_5 , який діє на підставі статуту, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони такого договору з таким статутом у частині, яка стосується його повноважень. Таким чином, ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ" при укладенні спірного договору, не могли не знати про наявність обмежень в повноваженнях виконавчого органу товариства (директора).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про схвалення позивачем оспорюваних договорів. За висновком суду, позивач за первісним позовом, отримавши від ТОВ "Полірем Київ" грошові кошти в сумі 1 300 000,00 грн, здійснивши як майновий поручитель, погашення частини заборгованості кредиту ТОВ "Полірем-Центр" за кредитним договором № 010/42-0-1/854 від 16.12.2011 та, не вчинивши жодних дії щодо повернення вказаних коштів відповідачу за первісним позовом, схвалив укладення директором ТОВ "Полірем-Логістика" опорюваних правочинів. При цьому, суд першої інстанції послався на судові рішення у справі № 910/3496/17, якими були встановлені, на думку суду, преюдиціальні обставини належного схвалення позивачем правочину з відчуження основних фондів товариства.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та зазначив, що саме особою, якою підписані спірні правочини (директором ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 ) були вчинені дії з прийняття оскаржуваних договорів до виконання. Такі дії не можна вважати належним схваленням оспорюваного правочину з боку позивача. Судові рішення у справі № 910/3496/17 не встановлюють преюдиціальні обставини схвалення позивачем правочину з відчуження основних фондів товариства, а містять правову оцінку доказам та обставинам виконання оспорюваного у цій справі договору купівлі-продажу від 27.02.2015.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам господарських судів, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який повинен містити відомості, зокрема, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Пунктами 20.15 та 28.7 статуту ТОВ "Полірем-Логістика" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників, серед іншого, віднесено й попереднє затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження або передачі основних фондів товариства в заставу, як для забезпечення власних зобов`язань товариства, так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів. Правочини (договори, контракти), які підлягають попередньому затвердженню загальними зборами згідно з цим статутом, можуть бути укладені директором тільки після прийняття загальними зборами рішення про їх затвердження, яке викладається в протоколі загальних зборів.

Господарськими судами встановлено, що відповідні рішення загальних зборів ТОВ "Полірем-Логістика" щодо затвердження попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 в матеріалах справи відсутні, укладення таких договорів загальними зборами не погоджувалось.

Таким чином, оскільки особа, яка вчиняла оспорювані правочини, діяла з перевищенням повноважень та в подальшому такі договори не були схвалені у належному порядку, а саме загальними зборами товариства як органом уповноваженим відповідно установчих документів органом їх затверджувати, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність належного схвалення правочинів цією особою.

Місцевим господарським судом було помилково зроблено висновки про належне схвалення позивачем оспорюваних договорів, оскільки виконання попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 шляхом передання майна ТОВ "Полірем Київ", про що складено акт приймання-передачі від 27.02.2015, розпорядження грошовими коштами, отриманими від відповідача як оплату за договором купівлі-продажу було здійснено саме директором ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_5 (особою, якою вчинено правочин з перевищенням повноважень). Не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень, хоча договір і виконано у повному обсязі.

Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28081/14.

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про належне схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" оспорюваних правочинів та, відповідно, відсутності підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Щодо судових рішень у справі № 910/3496/17 необхідно зазначити, що господарськими судами розглядалася справа за позовом ТОВ "Полірем-Логістика" до ТОВ "ТОВ-РЄА", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Полірем Київ" і ТОВ "ФАСТ ВЕЙ", про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 та постановою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з вимогами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 910/3496/17 вказали про те, що ТОВ "Полірем-Логістика" вчинено дії щодо виконання договору купівлі-продажу від 27.02.2015 (передано спірне майно ТОВ "Полірем Київ" і прийнято на виконання договору від ТОВ "Полірем Київ" грошові кошти). Посилаючись на наведене, суди дійшли висновку про схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" договору купівлі-продажу від 27.02.2015.

Проте такі висновки містять правову оцінку доказам та обставинам виконання оспорюваного у цій справі договору купівлі-продажу від 27.02.2015, а преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до ч. 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

При цьому, апеляційним судом обґрунтовано враховано, що Верховний Суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 910/3496/17, не вказав, що висновки зроблені судами попередніх інстанцій про схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" договору купівлі-продажу від 27.02.2015, є обґрунтованими.

Верховний Суд у справі № 910/3496/17, обґрунтовуючи відмову у позові, зокрема зазначив про те, що договір купівлі-продажу від 27.02.2015 не визнавався недійсним, що спонукало позивача до звернення з позовом про визнання спірних договорів недійсними.

Таким чином, з огляду на укладення директором ТОВ "Полірем-Логістика" попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 за відсутності попереднього їх затвердження загальними зборами товариства позивача, а також враховуючи відсутність доказів вчинення загальними зборами позивача як органом уповноваженим статутом будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірних правочинів, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про визнання вказаних договорів недійсними.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ "Полірем-Логістика".

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності), як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14.

З позовом про визнання договорів недійсними у цій справі ТОВ "Полірем-Логістика" звернулося до суду 19.02.2018, що підтверджується поштовим конвертом, у якому до суду надійшла позовна заява (а.с. 88, т. 1).

Так, позовна давність щодо вимоги про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 розпочала свій перебіг 17.02.2015 та сплинула 17.02.2018. Позовна давність щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2015 не була пропущена.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом факти, наявність поданої відповідно до частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заяви ТОВ "Полірем Київ" про застосування позовної давності, позовні вимоги про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 не підлягали задоволенню з огляду на сплив позовної давності.

Задоволенню підлягали виключно вимоги ТОВ "Полірем-Логістика" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі за №311, про що правильно вказав апеляційний суд.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі за № 910/2030/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач