Історія справи

Постанова КГС ВП від 30.09.2022 року у справі №904/1045/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1045/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - АТ «Дніпропетровськгаз», скаржник)

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022 (суддя: Ярошенко В.І.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 (колегія суддів: Антонік С.Г. (головуючий), судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.)

у справі № 904/1045/22

за заявою Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (далі - ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод», заявник)

до особи, яка може набути статус учасника справи: АТ «Дніпропетровськгаз»

про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

ВСТУП

Причиною звернення до суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову до подання позову.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог.

1.1. ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило заборонити АТ «Дніпропетровськгаз» у зв`язку з відсутністю 100% оплати за розподіл природного газу за квітень 2022 року та передплати за травень 2022 року припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» - цехах заводу, що знаходяться за адресою: м. Марганець, вул. Єдності, буд. 162.

1.2. На думку заявника, після отримання повідомлення від АТ «Дніпропетровськгаз» про можливе припинення (обмеження) в примусовому порядку газопостачання, наявні підстави стверджувати, що АТ «Дніпропетровськгаз» з 05.05.2022 припинить газопостачання заявнику, що призведе до зупинки роботи стратегічно важливого підприємства у воєнний час.

1.2.1. Заявник вважає, що заявлені заходи забезпечення позову є такими, що відповідають майбутнім позовним вимогам позивача та є співмірними з ними, оскільки вони не матимуть фактичного вирішення спору до прийняття рішення та не вплинуть негативно на інтереси відповідача і повністю відповідають позовним вимогам. Разом з тим, заявник зазначав, що має намір оскаржити до суду умови договору в частині проведення авансових розрахунків за розподіл природного газу (потужності) в залежності не від річної замовленої потужності, а від фактично спожитого газу.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень.

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022, у справі №904/1045/22 заяву ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» про забезпечення позову задоволено повністю.

2.1.1. Заборонено АТ «Дніпропетровськгаз», у зв`язку з відсутністю 100% оплати за розподіл природного газу за квітень 2022 року та передплати за травень 2022 року, припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод»: цехи заводу, м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162.

2.2. Ухвалені судові рішення мотивовані тим, що у разі відключення ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» від газопостачання, завод буде позбавлений можливості оскаржити неправомірні рішення АТ «Дніпропетровськгаз» до дня відключення газопостачання.

2.2.1. Поряд з цим господарські суди відзначили, що заявник використовує газ у своїй господарській діяльності, відтак, відключення від газових мереж газоспоживання призведе до суттєвого порушення прав заявника (в тому числі повної зупинки господарської діяльності); зазначені дії матимуть ряд незворотних наслідків для ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод», зокрема, це майнові втрати, неможливість виконання договорів із замовниками та покупцями продукції тощо; вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ «Дніпропетровськгаз» припиняти (обмежувати) газопостачання не обмежує його права та законні інтереси, зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю як такою взагалі; вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

2.2.2. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що вжиття таких заходів забезпечення позову мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод», тому, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод», за захистом яких він має намір звернутися до суду. Це полягає в тому, що у разі задоволення позову, при припиненні газопостачання, права підприємства будуть порушені і підприємство вимушене буде звертатися за відновленням газопостачання.

2.2.3. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявник має переплату за надані послуги, що не оспорюється АТ «Дніпропетровськаз», а, отже, застосовані заходи забезпечення позову ніяким чином не погіршать матеріальне становище останнього та не вплинуть на його господарську діяльність.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ «Дніпропетровськгаз» просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/1045/22, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень господарські суди невірно застосували до спірних правовідносин норми процесуального права, а саме частину другу статті 136, частину четверту статті 137 ГПК України.

3.2.1. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема щодо об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, чим порушено частину першу статті 86, частину третю статті 198 ГПК України; судове рішення суперечить принципам верховенства права, змагальності та диспозитивної, які зазначені в статях 11 13 14 ГПК України.

3.2.2. Крім того, АТ «Дніпропетровськгаз» зазначає про неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах, а саме: пункту 3 глави 1 розділу І, глави 1 розділу ІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу VІ, пунктів 3, 4 глави 3 розділу VІ, пунктів 1, 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем , статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

3.2.3. Серед іншого, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 03.04.2020 у справі №904/4511/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 11.02.2022 у справі №927/893/21, від 02.02.2022 у справі №910/16868/19, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 23.02.2022 у справі №910/16158/21, від 10.11.2020 у справі №915/167/20, від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, від 02.08.2021 у справі №922/3274/20, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 та висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 щодо застосування статей 136 137 ГПК України.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу.

4.1. АТ «Дніпропетровськгаз» 16.09.2022 (згідно з поштовими відмітками Нової пошти) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заяви.

5.1. Між АТ «Дніпропетровськгаз» та ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» укладено Типовий догові розподілу природного газу (далі - Договір), за умовами якого місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Оплата вартості послуги здійснюється на умовах попередньої оплати.

5.2. Відповідно до умов Договору АТ «Дніпропетровськгаз» за розподіл природного газу за лютий 2022 року направило рахунок 01.01.2022, за березень - 31.01.2022, за квітень - 11.03.2022, за травень - 14.04.2022. Кожний рахунок виставлений на суму 85 864,72 грн, що еквівалентно транспортуванню газу у розмірі 56 788,83 м3.

5.3. На адресу ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» 29.04.2022 надійшло повідомлення за вих.№49002.4.4-Кл-6334-0422 про припинення (обмеження) газопостачання від АТ «Дніпропетровськгаз».

5.4. Як вбачається зі змісту повідомлення АТ «Дніпропетровськгаз» із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 «Про затвердження Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)» та на підпункт 2 пункту 1 глава 7 розділ VI Кодексу газорозподільних систем (постанова ПКРЕКП від 30.09.15 №2494), у зв`язку з відсутністю 100% оплати за розподіл природного газу за квітень 2022 року та передплати за травень 2022 року, ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» запропоновано у термін до 05.05.2022 7:00 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. куб. м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на об`єктах: цехи заводу, м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162.

5.5. Крім того, повідомлено, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу товариству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку.

5.6. ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» 01.03.2022 звернулося до АТ «Дніпропетровськгаз» із заявою щодо зміни порядку оплати за транспортування природного газу та вимогою на період воєнного стану здійснювати оплату транспортування газу виключно за фактично спожитий газ, оскільки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» не споживає газу в об`ємах замовленої потужності об`єкта, які АТ «Дніпропетровськгаз» розрахував виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.

5.7. При цьому заявник вказав на пункти 10.1. 10.2 розділу X Типового договору розподілу природного газу, якими передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

5.8. До того ж, ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» послалось на лист Торгово-промислової палати України, де вказано, що на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2022 відкрито касаційне провадження у справі №904/1045/22 за касаційною скаргою АТ «Дніпропетровськгаз» на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій.

7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022, залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/1045/22, щодо задоволення заяви ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» про вжиття заходів забезпечення позову.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень в частині забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

7.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

7.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.6. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

7.7. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

7.7.1. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

7.8. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

7.8.1. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.8.2. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

7.8.3. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

7.8.4. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

7.9. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

7.10. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

7.11. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

7.12. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

7.13. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

7.14. Як встановлено судами попередніх інстанцій заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до подання позову, водночас суди відзначали, що предметом майбутнього позову є матеріально правова вимога позивача до відповідача про зміну порядку розрахунків за послуги з розподілу газу, тобто, немайнова вимога.

7.14.1. Разом з тим за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.14.2. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

7.15. ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

7.15.1. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

7.15.2. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

7.15.3. Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

7.15.4. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

7.16. Як встановлено судами попередніх інстанцій заявник звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборони АТ «Дніпропетровськгаз» у зв`язку з відсутністю оплати за розподіл природного газу припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах заявника. Заява мотивована тим, що заявником отримано від АТ "Дніпропетровськгаз" повідомлення про припинення газопостачання, в якому підприємству заявника запропоновано у термін до 05.05.2022 7.00 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання та підготувати до пломбування газоспоживне обладнання; у разі невиконання даної вимоги транспортування газу підприємству заявника буде припинено в примусовому порядку.

7.16.1. Обґрунтовуючи правомірність свого звернення про забезпечення позову, заявник посилається на те, що заявник використовує газ у своїй господарській діяльності, відтак, відключення від газових мереж газоспоживання призведе до суттєвого порушення прав заявника (в тому числі повної зупинки господарської діяльності підприємства у воєнний час). Зазначені дії матимуть ряд незворотних наслідків для Товариства, зокрема, це майнові втрати, неможливість виконання договорів із замовниками та покупцями продукції тощо. У разі задоволення позову, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу припиняти (обмежувати) газопостачання не обмежує його права та законні інтереси, зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю як такою взагалі.

7.17. Суди попередніх інстанцій визнали вказані доводи заявника обґрунтованими, а заявлені заходи забезпечення позову такими, що узгоджуються із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

7.17.1. В свою чергу господарські суди врахували співвідношення прав (інтересу), про захист яких просив заявник, з наслідками заборони вчиняти певні дії.

7.17.2. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, дослідивши питання забезпечення збалансованості інтересів сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існування загрози припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» порушує права заявника і призведе до збитків для нього, при цьому сам по собі судовий захист у майбутньому втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу.

7.17.3. Судами попередніх інстанцій зазначено, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до негативних наслідків для АТ «Дніпропетровськгаз», адже зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер, метою застосування якого є забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

7.18. Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що здійснене судом першої інстанції правозастосування статей 136 137 ГПК України засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

7.19. Також відповідно до частини першої статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

7.19.1. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права.

7.19.2. Саме з намірів, визначених ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» щодо звернення до суду, і виходив суд під час постановлення ухвали про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

7.19.3. Суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач проситиме в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин.

7.19.4. При цьому обґрунтованість чи необґрунтованість вимог, які будуть заявлені у майбутньому, не може бути предметом оцінки судом як першої інстанції, так і апеляційної під час розгляду заяви про забезпечення позову поданої до пред`явлення позову.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.11.2020 у справі №183з-20, від 18.08.2022 у справі №72з-22 (заява про забезпечення позову до подання позовної заяви).

7.20. Враховуючи наведене у пункті 7.19 даної постанови, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу твердження скаржника щодо того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду заяви про забезпечення позову, встановивши переплату ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» за надані АТ "Дніпропетровськгаз" послуги з розподілу природного газу за спірний період.

7.20.1. Верховний Суд звертає увагу, що встановлення таких обставин стосується розгляду справи по суті спору, що виходить за межі розгляду судом заяви про забезпечення позову.

7.20.2. Верховний Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, у зв`язку з подання відповідної заяви, питання обґрунтованості чи необґрунтованості вимог, які будуть заявлені у майбутньому не досліджується. Так як це питання може бути предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, ураховуючи предмет позову та підстави, і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

7.20.3. Відтак з мотивувальної частини постанови апеляційного суду слід виключити посилання на встановлення факту наявності переплати за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період, а саме:

- "Станом на 03.05.2022 переплата за послуги з транспортування газу за лютий, березень 2022 року складає 138 644,46 грн";

- "Також слід зазначити, що підприємство має переплату за надані послуги, що не оспорюється АТ «ОГС «Дніпропетровськаз»".

7.21. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність чи недостатність доказів необхідності вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати подані заявником докази на предмет належності, допустимості та достовірності, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, на підставі статті 86 ГПК України.

7.22. Щодо тверджень АТ «Дніпропетровськгаз» про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах норм матеріального права, а саме: пункту 3 глави 1 розділу І, глави 1 розділу ІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу VІ, пунктів 3, 4 глави 3 розділу VІ, пунктів 1, 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем , статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» не приймаються Судом, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість/необґрунтованість позову не досліджується та не вирішується судом.

7.23. Посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2020 у справі №904/4511/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 11.02.2022 у справі №927/893/21, від 02.02.2022 у справі №910/16868/19, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 23.02.2022 у справі №910/16158/21, від 10.11.2020 у справі №915/167/20, від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, від 02.08.2021 у справі №922/3274/20, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 щодо застосування судами приписів статей 136 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову колегія суддів відхиляє, оскільки оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а відтак за змістовним критерієм такі відносини не є подібними.

При цьому Суд звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 щодо визначення критеріїв подібності правовідносин.

7.24. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скарги, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

7.25. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

7.25.1. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.25.2. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.26. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136 137 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скаргзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

8.1. Доводи скаржника в частині оскарження судових рішень про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляд справи в касаційному порядку знайшли своє частково підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7, зокрема у пункті 7.22 цієї постанови.

8.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частиною першою статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

8.3. Відповідно до частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

8.4. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги та необхідності виключення з мотивувальної частини постанови апеляційного суду окремих висновків, про що зазначено в пункті 7.22 мотивувальної частини цієї постанови. Зазначене в цілому не змінює правильності висновків судів про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до звернення до суду з позовом.

9. Судові витрати.

9.1. З огляду на висновок Суду про зміну мотивувальної частини постанови апеляційного суду та залишення в решті оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати АТ "Дніпропетровськгаз", понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/1045/22 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2022 у справі №904/1045/22 залишити без змін.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/1045/22 змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на встановлення факту наявності переплати за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період, а саме:

- "Станом на 03.05.2022 переплата за послуги з транспортування газу за лютий, березень 2022 року складає 138 644,46 грн";

- "Також слід зазначити, що підприємство має переплату за надані послуги, що не оспорюється АТ «ОГС «Дніпропетровськаз»".

У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/1045/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос