ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 920/744/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Карла Маркса-2"

представник позивача - Литвинець В. М., адвокат; Серт О. В., адвокат

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області

представник відповідача - Рудік А. А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 (суддя Левченко П. І.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (головуючий суддя - Барбашова С. В., судді Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) у справі за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про поновлення договору оренди,

Короткий зміст позовних вимог

1. 08.08.2017 Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - Позивач) звернулось до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - Відповідач) з позовом про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 року договору оренди землі б/н від 24.03.2010 (далі - Договір) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0005, площа 12,6392 га.

2. Позовна заява мотивована тим, що Позивач як орендар земельної ділянки на підставі Договору належним чином виконував та продовжує виконувати умови цього Договору, у зв'язку з чим на підставі пункту 8 Договору 31.01.2017 звернувся до Відповідача з листом-повідомленням, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення Договору. Однак Відповідач фактично відмовив в укладенні додаткової угоди з посиланням на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, у той час як обов'язок щодо замовлення проведення нормативної грошової оцінки орендарем не передбачено ні Законом України "Про оренду землі", ні Законом України "Про оцінку земель". Разом з цим Позивач на даний час продовжує користуватись земельною ділянкою, що є предметом Договору, та сплачує відповідну орендну плату, а Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку Договору та на час звернення з позовом не повідомляв про заперечення у поновленні Договору. Таким чином Позивач на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення встановленого договором оренди терміну його дії отримав право на поновлення цього Договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 27.09.2017 Господарський суд Сумської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, яким у задоволенні позову відмовив.

4. Суди встановили, що 24.03.2010 року між Путивльської районною державною адміністрацією (орендодавець) і Приватним підприємством "Карла Маркса-2" (орендар) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 12,6392 га на території В'язенської сільської ради Путивльського району Сумської області. Зазначений Договір зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010. Земельна ділянка площею 12,6392 га передана Позивачу за актом приймання-передачі, підписаним сторонами. Відповідно до пункту 8 Договору він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

5. 31.01.2017 Позивач направив Відповідачу, який є правонаступником орендодавця, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення Договору, у відповідь на який Позивач отримав від Відповідача лист від 16.03.2017, яким відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення Договору через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру, довідки податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копій установчих документів.

6. За змістом копії проекту додаткової угоди до Договору та внесення змін до нього, доданого до листа-повідомлення від 31.01.2017 Позивач пропонував при поновленні Договору змінити його умови щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та щодо розміру орендної плати (пункти 2.2.2 та 2.4.1 проекту додаткової угоди до Договору та внесення змін до нього).

7. До звернення Позивача до суду з позовною заявою про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років Договору Позивач звертався до Відповідача лише з листом-повідомленням від 31.01.2017 та доданим до нього проектом додаткової угоди до Договору та внесення змін до нього, а тому Відповідач розглядав лише цей лист-повідомлення та проект додаткової угоди до Договору про поновлення цього договору на змінених Позивачем умовах, а не на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

8. Прийняте у справі рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право Позивача на поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, визначене частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", Відповідачем не порушувалось, оскільки Позивач не звертався до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення Договору на тих самих умовах, які були передбачені Договором, і не надсилав Відповідачу проект додаткової угоди про поновлення Договору на тих самих умовах, які були передбачені ним. З огляду на наведене, зважаючи, що сторонами не укладена додаткова угода про поновлення Договору, яка відповідно до закону має бути укладена в обов'язковому порядку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 Договору задоволенню не підлягають. Погоджуючись з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання поновленим Договору на той самий строк і тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим Договору не може забезпечити захисту порушеного права Позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне і може бути предметом розгляду в суді (частина дев'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Однак при зверненні до суду Позивачем не надано проекту додаткової угоди про поновлення Договору, що виключає можливість задоволення позову у цій справі, а з заявою про уточнення позовних вимог, яка є фактично заявою про зміну предмета позову, Позивач звернувся з порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній на час розгляду справи, у зв'язку з чим ця заява підставно не прийнята судом до розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 22.12.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

10. 28.03.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

11. Відповідач, відмовляючи орендареві в узгодженні істотних умов договору, діяв протиправно з порушенням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 181 Господарського кодексу України, тому саме з вини Відповідача не відбулась реалізація переважного права Скаржника на поновлення Договору, наявність якого ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не заперечується.

12. Є усі законні підстави стверджувати, що Позивач мав право скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору направив Відповідачу лист-повідомлення про поновлення Договору з проектом відповідної додаткової угоди, а також інші документи, отже належним чином виконав обов'язок щодо повідомлення Орендодавця про намір поновити Договір на новий строк, як це передбачено умовами Договору та не суперечить вимогам частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

13. Лист-повідомлення про відмову Позивачу у поновленні Договору Відповідач направив лише 21.03.2017, тобто з порушенням місячного терміну для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що давало Позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" у судовому порядку.

14. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено право Орендаря відмовити у поновленні договору оренди з підстав ненадання інших документів крім додаткової угоди.

15. Суди попередніх інстанцій безпідставно зазначили, що Позивач не оскаржив прийняте Відповідачем рішення, викладене в листі-повідомленні, не звертався до суду з позовною заявою про зобов'язання укласти таку угоду чи про визнання угоди укладеною, оскільки подаючи відповідну позовну заяву, Позивач обґрунтував її вимоги як наявністю фактів, передбачених частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і передбачених частиною шостою цієї статті.

16. Відповідно до статті 302 ГПК України справа може розглядатись у складі палати суддів, оскільки можливий відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Доводи Відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. Додаткова угода до Договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, у зв'язку з чим Договір між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено, а переважне право орендаря припинилось.

18. Після закінчення строку дії Договору Позивач не звертався з вимогою продовжити Договір на той самий строк на тих самих умовах, і така додаткова угода укладена сторонами не була, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення Договору.

Позиція Верховного Суду

19. Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

20. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначено Законом України "Про оренду землі", згідно з статтею 13 якого договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

21. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

22. При цьому за змістом зазначених норм для застосування положень частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

23. Таким чином законодавець у частині п'ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

24. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Наведені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

25. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

26. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, однак не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

27. У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

28. Частиною шостою статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

29. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

30. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

31. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Наведена правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постанов від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач направив Відповідачу лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення Договору 31.01.2017, тобто більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору. У відповідь на зазначений лист-повідомлення Позивач отримав від Відповідача лист від 16.03.2017, згідно з яким відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення Договору через, зокрема відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру, довідки податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копій установчих документів.

33. Втім суди першої та апеляційної інстанцій питання дотримання орендодавцем положень частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо дотримання строків направлення повідомлення про прийняте рішення та отримання його орендарем у визначені законом строки, що є важливим для встановлення обставин правомірності доводів Позивача про наявність у нього підстав розраховувати на можливість поновлення Договору в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

34. Відповідно до частини другої статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

35. Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов'язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

36. Розглядаючи справу по суті суди залишили поза увагою та не надали оцінки листу-повідомленню орендодавця від 16.03.2017 щодо підстав заперечень у поновленні Договору, виходячи з вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", стосовно відповідності змісту листа-повідомлення орендаря та проекту додаткової угоди вимогам закону та пропозиції щодо істотних умов Договору.

37. При цьому підставою звернення до суду в позовній заяві Позивач визначив саме продовження виконання ним умов Договору, сплату орендної плати і користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії Договору за відсутності заперечень орендодавця протягом строку, встановленого частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

38. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

39. Так, за умов належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

40. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

41. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

42. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

43. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

44. Суд першої інстанції дійшов висновку про зміну предмета позову за межами визначеного статтею 22 ГПК України, у редакції, чинній на час звернення із заявою, без надання оцінки змісту заяви Позивача від 26.09.2017, а саме чи є заявлена ним вимога зміною предмета позову, чи конкретизацією формулювання позовної вимоги без зміни її по суті, виходячи зі змісту частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Наведене не взяв до уваги також апеляційний господарський суд.

45. Таким чином, суд за результатами розгляду такої вимоги мав установити належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем з метою відновлення порушеного права позивача, а не формально відмовити у прийнятті відповідної заяви позивача, зазначаючи про недотримання ним порядку подання такої заяви.

46. Згідно з частинами першою - другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Відповідно до пункту першого частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

48. За таких обставин Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів.

49. Враховуючи відсутність у Суду процесуальних повноважень щодо дослідження доказів, що визначено частиною другою статті 300 ГПК України, прийняті у справі рішення та постанова господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

50. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Судові витрати

51. З огляду на те, що розгляд справи не завершено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 920/744/17 скасувати, справу направити до Господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак