Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2280/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Бородіно-А"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року (головуючий - Разюк Г.П., судді - Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 26 листопада 2018 року (суддя Літвінов С.В.)

за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Бородіно-А"

про визнання незаконним та скасування розпорядження і витребування земельної ділянки,

(за участю представника позивача-1 - Рудник Ю.М.)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - позивач-2) звернувся з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач-1, Тарутинська РДА), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Бородіно-А" (далі - відповідач-2, ТОВ "ВКФ "Бородіно") про: (1) визнання незаконними та скасування розпоряджень Тарутинської РДА від 03.10.2012 № 704/А-2012 та від 29.12.2012 №1022/А-2012 про надання земельних ділянок в оренду; витребування з незаконного володіння ТОВ "ВКФ "Бородіно-А" на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 133,48 га

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 листопада 2018 року позов задоволений. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської РДА від 03.10.2012 № 704/А-2012 та від 29.12.2012 №1022/А-2012 про надання земельних ділянок в оренду; витребувано з незаконного володіння ТОВ "ВКФ "Бородіно-А" на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 133,48 га, вартістю 3 714 266,54 грн., яка розташована на території Веселодолинської сільської ради. Здійснено розподіл судових витрат: стягнуто з ТОВ "ВКФ "Бородіно-А" на користь позивача-2 55 713 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Тарутинської РДА на користь позивача-2 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У частині розподілу судового збору між відповідачами суд першої інстанції керувався приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року вказане судове рішення залишено без змін в частині розподілу судових витрат.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором у справі заявлено дві самостійні позовні вимоги, одна з яких, заявлена до Тарутинської РДА - немайнова про визнання недійсними розпоряджень, а друга, заявлена до фактичного землекористувача ТОВ "ВКФ "Бородіно" - майнова про витребування земельної ділянки. Отже, з огляду на приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України при задоволенні таких позовних вимог витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у даному випадку - відшкодовуються кожним з відповідачів пропорційно в сумі судового збору, що сплачений позивачем за заявлену окремо до кожного з них вимогу.

5.1. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що позовна вимога про витребування земельної ділянки не може бути виконана ніким, окрім відповідача-2, який фактично володіє земельною ділянкою. Якщо ж ТОВ "ВКФ "Бородіно-А" вважає, що йому завдано збитки неправомірними діями Тарутинської РДА, воно не позбавлено права вимагати їх відшкодування у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти в цій частині нове рішення, яким розподілити судові витрати між відповідачами порівну.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Суд першої інстанції зобов`язав відповідача-2 повернути земельну ділянку внаслідок задоволення позовної вимоги про скасування розпоряджень відповідача-1, які і були підставою для передачі земельної ділянки відповідачу-2. Отже, земельна ділянка була надана в користування відповідача-2 внаслідок незаконних дій саме відповідача-1, тоді як перший відкрито нею користувався та добросовісно сплачував плату за таке користування. Отже з огляду на приписи статті 129 ГПК України відповідач-1 має нести пропорційний з відповідачем-2 тягар відшкодування судових витрат.

8. У порушення статей 236, 238 ГПК України суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не обґрунтував своє рішення про розподіл судових витрат, а лише послався на статтю 129 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

9. Верховний Суд наголошує, що в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції повноваження суду касаційної інстанції при розгляді даної касаційної скарги обмежуються перевіркою правильності застосування судами норм процесуального права.

10. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 7 Постанови Верховний Суд зазначає, що судами дотримано встановлений пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України принцип пропорційності розподілу судових витрат між відповідачами, виходячи зі змісту заявлених у справі позовних вимог та їх співвідношення відносно кожного з відповідачів.

11. У той же час приписи частини 9 статті 129 ГПК України дійсно передбачають право суду покласти судові витрати повністю або частково на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі. Проте вказана процесуальна норма, на відміну від загального правила, закріпленого в пункті 2 частини 1 статті 129 ГПК України, має декларативний характер і її застосування (або незастосування) є саме правом суду, який безпосередньо вирішує спір між сторонами, з урахуванням конкретних обставин справи та за своїм внутрішнім переконанням.

12. У зв`язку з чим незастосування судом при розподілі судових витрат у даній справі положень частини 9 статті 129 ГПК України не свідчить про порушення норм процесуального права при вчиненні відповідної процесуальної дії, тому згадані доводи відповідача-2 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

13. Твердження відповідача-2 в пункті 8 Постанови про порушення судом першої інстанції вимог процесуальних норм щодо змісту мотивувальної частини судового рішення є декларативними та безпідставними, оскільки відповідна процесуальна норма - стаття 129 ГПК України була зазначена судом першої інстанції у своєму рішенні. Викладені в частині 5 статті 236 та частині 4 статті 238 ГПК України процесуальні вимоги щодо мотивувальної частини судового рішення стосуються суті правовідносин, щодо яких судом безпосередньо вирішується спір та приймається судове рішення, а не процесуальної дії суду у вигляді розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача-2 задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Бородіно-А" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 26 листопада 2018 року в частині розподілу судових витрат та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року у справі № 916/2280/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.