Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.03.2019 року у справі №922/2577/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (головуючий суддя Россолов В. В., судді Гетьман Р. А., Хачатрян В. С. ) у справі Господарського суду Харківської області за позовом Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича до Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" про стягнення коштів в сумі 372 186,08 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.17.09.2018 Фізична особа-підприємець Журба Юрій Олександрович (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тома" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення основного боргу у сумі 264 351,72 грн, з урахуванням індексу інфляції на суму 87 236,07 грн, 3 % річних на суму 20 598,29
грн, усього у сумі 372 186,08 грн за Договором поставки обладнання № 04/08 від
19.08.2015 (далі - Договір поставки).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем неналежним чином виконано умови Договору поставки з оплати постановленого товару, а також не оплачено вартість додаткових робіт.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1.03.12.2018 Господарського суду Харківської області (суддя Смірнова О. В. ) прийняв рішення, яким в позові відмовив.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що позовна давність щодо вимог Позивача про стягнення передплати в сумі 29 710,00 грн. та 30 % залишкової суми вартості товару в розмірі 205 590,00 грн сплила 26.08.2018, в той час як з цим позовом Позивач звернувся до суду лише 17.09.2018, тобто з пропуском строку позовної давності, про який заявлено Відповідачем. Також суд дійшов висновку про те, що копія договору поставки № 10.12./01 від 10.12.2015, акт приймання-передачі товару КТУ-98кВт від 21.12.2015 та видаткова накладна від 21.12.2015 № 21/12-01 не відносяться до правовідносин сторін, тому є неналежними доказами у цій справі та не можуть братися до уваги.

3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3.1.11.02.2019 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 скасовано в частині відмови у стягненні 343 134,36 грн заборгованості, з яких 29 710,00 грн заборгованість за передплатою, 205 590,00 грн. - 30 % залишкової вартості товару, 87 236,07 інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3 % річних; в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 343 134,36 грн. заборгованості, з яких 29 710,00 грн заборгованість за передплатою, 205 590,00 грн. - 30 % залишкової вартості товару, 87 236,07 інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3 % річних. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 залишено без змін.

3.2. Постанова суду мотивована тим, що обов'язок покупця зі сплати передплати в сумі 29 710,00 грн та 30 % залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання акта прийому-передачі. Відповідачем не доведено факт істотності недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення, як передумови застосування пункту 1 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та несплати повної вартості товару, тому суд задовольнив вимоги про стягнення повної вартості товару у вигляді передплати та 30 % залишкової вартості одиниці товару. У зв'язку з чим також задоволені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Оскільки обов'язок зі сплати передплати та 30 % залишкової вартості одиниці товару виник 27.12.2015, то, починаючи з 28.12.2015, відбулось прострочення оплати відповідних сум та, відповідно, у Позивача з'явилось право на їх стягнення, а позов подано 17.09.2018, тобто в межах строку позовної давності.

3.3. Враховуючи відсутність підписаних сторонами за Договором додаткових угод з умовами щодо збільшення ціни договору, визначення додаткових зобов'язань, причин їх виникнення, порядку і строків їх оплати, суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Відповідача суми заборгованості з оплати додаткових робіт.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 в частині задоволення позовних вимог та покладення на Відповідача витрат зі сплати судового збору, рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. Оскільки у Договорі передбачені умови здійснення Відповідачем передплати за товар, тому суд не мав правових підстав застосовувати частину 1 статті 854 ЦК України.

5.2. Оскільки Відповідач частково оплатив 30 % передплати за Договором
25.08.2018, то строк позовної давності сплив 26.08.2018, отже позов у цій справі поданий поза межами строку позовної давності.

5.3. Відповідно до пункту 4.2 Договору моментом, коли заборгованість Відповідача у визначеній Позивачем сумі вважається простроченою, є наступний четвертий робочий день після отримання Відповідачем рахунку, оскільки саме з цього моменту відповідно до частини 1 статті 530 та частини 1 статті 261 ЦК України Позивач вважається таким, що міг дізнатись про порушення свого права і про особу, яка його порушила.

5.4. Суд неправильно визначив настання у Відповідача обов'язку з оплати 30 % залишкової вартості товару, застосовуючи положення частини 1 статті 854 ЦК України та мав застосувати замість зазначеної норми статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також положення частини 6 статті 853 ЦК України, отже датою введення товару в експлуатацію є саме 25.08.2015, а зобов'язання з оплати 30 % залишкової вартості товару почав плинути 26.08.2015 і набуло статусу простроченого 31.08.2015, дата, з якої розпочав плинути строк позовної давності, який закінчився 01.09.2018.

5.5. З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні частини позовних вимог (щодо стягнення вартості додаткових робіт) інфляційні витрати та 3 % річних підлягали пропорційному зменшенню, однак суд повністю задовольнив ці вимоги, допустивши неправильне застосування вимог частини 2 статті 625 ЦК України.

5.6. Суд порушив норми частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 260, частини 1 статті 261, частини 1 статті 530, частини 1 статті 612 ЦК України.

5.7. Суд порушив статтю 2, частину 1 статті 3, статтю 7, статтю 11, частину 3 статті 13, частину 1 статті 14, статті 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1.07.04.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.

6.2. Обов'язок покупця за сплати передплати та 30 % залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію, отже суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи частини 1 статті 854 ЦК України.

6.3. Саме з дати запуску обладнання - 27.12.2015 у покупця виник обов'язок сплати передплати та 30 % залишкової суми вартості одиниці товару, тому строк позовної давності не пропущений.

6.4. Розрахунок інфляційних та 3 % річних не суперечить вимогам чинного законодавства та арифметично правильним.

7. Встановлені судом обставини

7.1.19.08.2015 між Відповідачем (покупець) та Позивачем (постачальник) укладено Договір (т. 1, а. с. 32-36), відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався виготовити, поставити товар (передати у власність Покупця), встановити та забезпечити його гарантійне обслуговування для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

7.2. Згідно з пунктом 2.1 Договору предметом поставки є наступний товар - комплекс тепловий універсальний (у подальшому - КТУ).

7.3. Відповідно до пункту 2.2.1 Договору товар, вказаний в пункті 2.1 цього Договору, поставляється Покупцю у кількості згідно з специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися.

7.4. Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість кожної одиниці товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в специфікації (Додаток № 1).

7.5. За умовами специфікації (Додаток № 1 до Договору; т. 1, а. с. 37), сторони дійшли згоди про наступний обсяг та вартість робіт, необхідних для введення товару в експлуатацію: швидкозмонтований модуль паливний: 175 000,00 грн; накопичувальний бункер до 10 куб. м. із шнековою подачею у витратний бункер: 68
000,00 грн; проектні роботи: 34 000,00 грн; пусконалагоджувальні роботи: 16
000,00 грн; виготовлення та монтаж згідно локальної смети: 392 300,00 грн.

7.6. Загальна ціна договору склала 685 300,00 грн.

7.7. Сторони домовились, що пунктом постачання товару за цим Договором є м.

Харків, вул. Іванівська, № 1 (пункт 3.4 Договору).

7.8. В пункті 3.1 Договору зазначено, що постачання товару здійснюється протягом 80-ти календарних днів з моменту отримання Постачальником передоплати у розмірі 70% загальної вартості товару. При цьому 30% передплати сплачується Покупцем відразу після укладання Договору, а 40% через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт Постачальником. Сплата 30% залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання акта прийому-передачі.

7.9. Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 Договору перехід права власності відбувається після повної оплати товару, що оформляється видатковою накладною та актом прийому-передачі в експлуатацію. Підписання накладної та акта прийому-передачі товару в експлуатацію покупцем свідчить про приймання їм обладнання за якістю та кількістю без зауважень.

7.10. Згідно з пунктом 3.5 Договору Постачальник при поставці товару зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну.

7.11. Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену одиницю товару здійснюються Покупцем у безготівковому порядку згідно з рахунками, що надаються Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

7.12.19.08.2015 на адресу Відповідача направлено рахунок-фактуру №СФ-0000026 від 19.08.2015 (т. 1, а. с. 38) на оплату КТУ на суму 685 300,00 грн.

7.13.25.08.2015 та 05.10.2015 Відповідачем на користь Позивача сплачено 200
000,00 грн та 250 000,00 грн, відповідно, за постачання та встановлення обладнання (комплекс тепловий універсальний КТУ), що підтверджується випискою з особового рахунку Позивача (т. 1, а. с. 39-40)

7.14.25.08.2015 Позивач надав Відповідачу видаткову накладну на готовий КТУ №РН-0000023 від 25.08.2015 (т. 1, а. с. 41), яка була підписана зі сторони Позивача.

7.15. Позивач зазначає, що 15.09.2015 він почав виконувати роботи згідно з пунктом 3.1 Договору, а 25.12.2015, незважаючи на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань з передоплати товару, передав Покупцю товар, що є предметом Договору, разом з наступними документами: оригіналом рахунку-фактури № СФ-0000026 від 19.08.2015; видатковою накладною № РН-0000023 від 25.09.2015; паспортом комплексу теплового універсального КТУ-98 кВт; актом прийому-передачі обладнання.

7.16. Як зазначив Позивач, Відповідач не повернув йому до цього часу підписані видаткову накладну № РН-0000023 від 25.09.2015 та акт прийому-передачі обладнання.

7.17. Згодом, в процесі роботи КТУ Відповідачем виявив недоліки, про що було повідомлено Позивача.

7.18.07.12.2016 між Позивачем та Відповідачем з метою усунення спорів щодо якості продуктивності обладнання укладено додаткову угоду до Договору (т. 1, а. с. 151), згідно з якою, в зв'язку з необхідністю визначення відповідності якості обладнання заявленим показникам, Сторони дійшли згоди провести експериментальне випробування обладнання КТУ-98 кВт, на базі ТДВ "ТОМА" в період опалювального періоду 2016-2017 років з 15.12.2016 по 15.03.2017 Постачальник власними силами встановлює на КТУ, розташований за адресом: м. Харків, вул. Іванівська, 1 в м. Харкові, клапан регулятор 3-х ходовий, з метою удосконалення системи опалення. Постачальник бере на себе зобов'язання з поставки на користь Покупця палива у вигляді пелет та інших видів палива за ринковою ціною, що складається у м. Харкові на період опалювального сезону 2016-2017 років. Поставка паливних матеріалів здійснюється за заявками Покупця на наступні адреси: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2. Покупець зобов'язується своєчасно сплачувати за поставлене паливо.

Постачальник бере на себе зобов'язання з технічного обслуговування КТУ та інструктуванню персонала Покупця в разі виникнення необхідності. Комісія в складі представників Постачальника та Покупця в період з 20-25 числа кожного місяця контролює ефективність роботи обладнання, про що складаються відповідні акти.

7.19.21.03.2018 Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією (т. 1, а. с. 153), в якому просив виконати свої фінансові зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором поставки.

7.20. Відповіддю вих. № 38 від 18.04.2018 (т. 1, а. с. 154) Відповідач повідомив Позивача про те, що в процесі експлуатації КТУ Покупець виявив, що заявлені Постачальником техніко-економічні характеристики комплексу не відповідають фактичним. Шляхом встановленого непередбаченого договором устаткування та проведення додаткових пусконалагоджувальних робіт Постачальнику вдалось добитися обумовленої у Договорі щодобової витрати палива. Але цей факт не задовольняє Покупця оскільки, у нього є вагомі підстави вважати, що економічне обґрунтування будівництва КТУ, розроблене Постачальником, з невідомих Покупцю причин, виконано невірно: фактична потужність встановленого обладнання значно (у рази) перевищує заявлену Постачальником у договорі. Внаслідок цього цілком ймовірно слід очікувати і пропорційного підвищення експлуатаційних витрат палива та власних енерговитрат КТУ. Також, у вказаній відповіді містилось зауваження, що жодних документів про сертифікацію товару (КТУ), декларацій про його відповідність вимогам технічного регламенту, а також висновків екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи щодо впливу КТУ на довколишнє середовище Покупцю Постачальником не надавалось, тому експлуатація обладнання може призвести до техногенної аварії. Також у відповіді Відповідач зазначав, що саме з цих причин Покупець відмовляється від приймання товару та його оплати.

7.21. Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості за передплатою в сумі 29710,00 грн, вартості додаткових робіт в сумі 29051,72 грн та 30% залишкової суми вартості товару в розмірі 205590,00
грн, 87236,07 грн інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних.

8. Позиція Верховного Суду

Щодо стягнення 30 % залишкової вартості товару та заборгованості за передплатою

8.1. За частинами 1 , 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.2. Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України продавець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.3. За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.4. Так, пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 80-ти календарних днів з моменту отримання постачальником передплати в розмірі 70 % загальної вартості товару, при цьому 30 % передплати сплачується Покупцем відразу після укладення Договору, а 40 % через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт постачальником, сплата 30 % залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання акта прийому-передачі. Загальна ціна Договору склала 685 300,00 грн.

8.5. При цьому, встановлено, що Відповідач сплатив Позивачу 450 000,00 грн.

8.6. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за передплатою у розмірі 29 710,00 грн., 30 % залишкової вартості товару у сумі 205 590,00 грн, 29 051,72 грн додаткових робіт, а також 87 236,07

грн інфляційних втрат та 20 598,29 грн 3 % річних.

8.7. Таким чином, виходячи з умов укладеного сторонами Договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов'язок покупця щодо сплати 30 % залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання акта прийому-передачі.

8.8. При цьому, виходячи з встановлених судами обставин справи, а саме дати запуску обладнання - 27.12.2015, саме з цієї дати, як правильно визначили суди попередніх інстанцій, у покупця виник обов'язок зі сплати 30 % залишкової суми вартості одиниці товару. Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що непідписання акта прийому-передачі з боку покупця не може розцінюватися як підстава для звільнення від обов'язку оплатити товар.

8.9. Враховуючи, що сторонами не заперечується факт несплати Відповідачем зазначеної суми та відповідні докази протилежного судам не надані, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про підставність позовних вимог в частині стягнення 205 590,00 грн 30 % залишкової вартості товару.

8.10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні частини передплати в сумі 29 710,00 грн, виходив з того, що обов'язок зі сплати зазначеної суми виникає одразу після укладення Договору в силу змішаності правовідносин з моменту фактичної здачі робіт, в даному випадку у вигляді введення товару в експлуатацію. Суд першої інстанції в свою чергу мотивував своє рішення в цій частині тим, що 19.08.2015 Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 19.08.2015 на всю суму Договору - 685 300,00 грн, який мав бути сплачений протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку, тобто до 25.08.2015.

8.11. Втім, наведені висновки судів не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки суди належним чином Договір не дослідили, залишили поза увагою та не з'ясували, чи встановлений Договором окремо строк виконання зобов'язання зі сплати передплати, а також коли саме зазначене зобов'язання мало бути виконано Відповідачем та чи пов'язували сторони Договору виконання зазначеного обов'язку покупцем саме з моментом введення товару в експлуатацію.

8.12. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування позовної давності в цій частині є передчасними та такими, що здійснені за неповно досліджених зібраних у справі доказів та надання їм належної правової оцінки.

8.13. За наведених обставин передчасними також є і висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача 87 326,07 грн інфляційних втрат та 20 598,29 грн 3 % річних у заявленому розмірі.

8.14. Враховуючи викладене постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення 29 710,00 грн, а також 87 326,07 грн інфляційних втрат та 20 598,29 грн 3 % річних підлягає скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо стягнення вартості додаткових робіт

8.15. Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

8.16. Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням додаткової письмової угоди.

8.17. Разом з тим, як встановлено судами, додаткові угоди про виконання Позивачем додаткових робіт в сумі 29 051,72 грн, передбачених рахунком-фактурою № СФ-0000033 від 03.12.2015 і специфікацією до цього рахунку-фактури між сторонами не укладалось, відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача 29 051,72 грн. вартості додаткових робіт і в цій частині прийняті у справі судові рішення в касаційній скарзі не оскаржуються.

8.18. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.19. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну правову оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

8.20. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з передплати, а також 3 % річних та інфляційних підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в решті оскаржувана постанова законна та обґрунтована, тому зміні чи скасуванню не підлягає, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 922/2577/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 29
710,00 грн заборгованості за передплатою, 87 236,07 грн інфляційних втрат та 20

598,29 грн 3 % річних. В цій частині справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 922/2577/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак