Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №924/1925/15
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №924/1925/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/1925/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Ракітіна П.С., ПАТ "Укртансгаз" - Тютюнник С.В., ФОП Раєва І.В. - Сташук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017

та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017

у справі № 924/1925/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.01.2016 порушено провадження у справі № 924/1925/15 про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 (суддя Крамар С.І.) затверджено мирову угоду, укладену 17.06.2016 між боржником та кредиторами у справі № 924/1925/15 про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі № 924/1925/15залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 в частині розгляду апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі № 924/1925/15 скасовано, справу № 924/1925/15 у зазначеній частині передано на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду, в іншому складі суду.

За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 (колегія суддів: Дужич С.П. - головуючий, Коломис В.В., Тимошенко О.М.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі № 924/1925/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі №924/1925/15 і прийняти нове рішення, яким відмовити у затвердженні мирової угоди у даній справі посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На думку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" , умовами мирової угоди, якими передбачено списання кредиторських вимог 6 черги, кредиторами, які не мають вимог цієї черги, були встановлені для ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Укртансгаз" гірші умови, ніж для інших кредиторів, що є порушенням ч. 4 ст. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За твердженням скаржника, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було позбавлено можливості взяти участь 17.06.2016 у засіданні зборів кредиторів та засіданні комітету кредиторів, на якому було затверджено мирову угоду.

Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, порушив вимоги ч. 3 ст. 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зобов'язаний був відмовити у затвердженні мирової угоди.

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів ( ч.ч. 1, 2 ст. 77 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 77 Закону про банкрутство рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова Комітету кредиторів.

Стаття 79 Закону про банкрутство передбачає, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов'язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 78 Закону про банкрутство для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.06.2016 за результатами попереднього засідання було затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" в наступному складі:

- ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на загальну суму 1 177 932,99 грн., з яких: 1 165 752,99 грн. - основний борг (4 черга), 12 180,00 грн. - судові витрати (1 черга);

- ПАТ "Укртансгаз" на загальну суму 184 781,14 грн., з яких: 23 954,94 грн. - основний борг (4 черга), 158 070,20 грн. - неустойка (пеня, штраф) (6 черга), 2 756,00 грн. - судові витрати (1 черга);

- ПАТ НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 996 114,80 грн., з яких: 437 860,97 грн. - основний борг (4 черга), 555 497,83 грн. - неустойка (пеня, штраф) (6 черга), 2756,00 грн. - судові витрати (1 черга);

- ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на загальну суму 1 109 760,86 грн., з яких: 1 107 004,86,00 грн. - основний борг (4 черга), 2756,00 грн. - судові витрати (1 черга);

- ФОП Раєв І.В. на загальну суму 482 756,00 грн., з яких: 480 000,00 грн. - основний борг (4 черга), 2756,00 грн. - судові витрати (1 черга).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням загальних зборів кредиторів у справі про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" від 17.06.2016 було визначено кількісний склад комітету кредиторів і обрано його членів: ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна Залізниця", ДП "Шепетівкагаз" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та ФОП Раєва І.В.

На засіданні комітету кредиторів 17.06.2016 більшістю голосів було прийнято рішення про укладення мирової угоди та підписання її від імені кредиторів ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" головою комітету кредиторів боржника.

Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, умовами мирової угоди від 17.06.2016 передбачено, зокрема, часткове списання (в обсязі 20%) та розстрочення на 24 місяці сум боргу перед кредиторами четвертої черги (ПАТ "Українська залізниця", ПАТ "Укртансгаз", ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ДП "Шепетівкагаз", ФОП Раєв І.В.), а також прощення (списання) боргів боржника перед кредиторами шостої черги (ПАТ "Укртрансгаз" на суму боргу 158 070,20 грн. (штрафні санкції, пеня) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на суму боргу 555 497,83 грн. (штрафні санкції, пеня).

Частина 3 ст. 81 Закону про банкрутство визначає, що господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було досліджено умови мирової угоди та встановлено, що її укладено відповідно до встановленого Законом про банкрутство порядку, умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

На виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 30.08.2017 у даній справі, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду за правилами ст. 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), надав оцінку доводам ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та перевірив на відповідність вимогам ч. 4 ст. 78 Закону про банкрутство умови мирової угоди, в тому числі і стосовно списання заборгованості перед кредиторами шостої черги.

Згідно до ч.1 ст. 26 Закону, протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.06.2016 у справі № 924/1925/15, зокрема, призначено збори кредиторів боржника та проведення засідання комітету кредиторів на 17.06.2016 і зобов'язано розпорядника майна протягом десяти днів після винесення ухвали письмово повідомити кредиторів, згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України", згідно протоколу судового засідання від 17.06.2016 (т.5 а.с.88), був присутній у даному судовому засіданні і був обізнаний про дату проведення зборів кредиторів, крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було надіслано копію зазначеної ухвали. (т.5 а.с.89-90).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання зазначеної ухвали, 10.06.2016 розпорядником майна боржника були надіслані усім кредиторам, зокрема і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (т.9 а.с.45-46, 51-52, 54), рекомендовані листи, в яких зазначалось час і місце проведення загальних зборів кредиторів боржника. Надходження даних повідомлень 14.06.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не заперечується.

Дослідивши та встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, як безпідставні, посилання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на те, що лист про проведення загальних зборів кредиторів надійшов від арбітражного керуючого Бойка С.В. на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" лише 14.06.2016, що позбавило можливості забезпечити участь повноважного представника на вказаному засіданні зборів кредиторів.

Щодо аргументів заявника стосовно не відповідності умов мирової угоди стосовно списання заборгованості перед кредиторами шостої черги вимогам ч.4 ст. 78 Закону про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство, неустойка (штраф, пеня), яких і стосується даний спір, враховуються в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та можуть бути предметом мирової угоди.

За приписами ч.4 ст. 78 Закону про банкрутство, для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Як встановлено апеляційним судом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" були обізнані про проведення загальних зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів, але не прийняли участі як у загальних зборах, так і на засіданні комітету кредиторів, отже, в голосуванні участі не приймали, свою позицію стосовно мирової угоди не висловили.

Разом з тим, як також встановлено судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні першої інстанції 06.02.2016 під час вирішення питання про затвердження мирової угоди, представник кредитора - ПАТ НАК "Нафтогаз України" не заперечував проти затвердження поданої мирової угоди та покладався на розсуд суду (т.11, а.с.1).

З моменту утворення у встановленому законом порядку комітету кредиторів, саме комітет кредиторів, згідно ст. 26 Закону про банкрутство, представляє інтереси всіх кредиторів під час проведення процедур банкрутства, до компетенції якого належить прийняття рішення, зокрема, про підготовку та укладення мирової угоди.

Відповідно до ст. 77 Закону про банкрутство, рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що Закон про банкрутство в першу чергу спрямований саме на відновлення платоспроможності боржника та налагодження його господарської діяльності. Укладення мирової угоди, як одна із стадій процедури банкрутства, направлена на відновлення платоспроможності боржника, а відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість сталого функціонування господарюючого суб'єкта, за результатами виконання мирової угоди її учасниками.

Враховуючи викладене, доводи ПАТ НАК "Нафтогаз України" не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про те, що мирова угода відповідає загальній спрямованості Закону про банкрутство, її умови не суперечать вимогам цього Закону та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оскільки мирова угода містить положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника, відстрочку, розстрочку та прощення (списання) частини боргів в однаковому розмірі для кожного кредитора однієї черги пропорційно розміру вимог, а також розстрочку на однаковий для всіх термін.

Згідно із ч. 6 ст. 81 Закону про банкрутство, затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, тому з прийняттям рішення про укладення мирової угоди припиняється дія процедури, зокрема, розпорядження майном боржника.

Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами обставин справи та визначених ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 924/1925/15.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний господарські суди відповідно до вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) всебічно, повно і об'єктивно дослідили обставини справи в їх сукупності, дали їм вірну юридичну оцінку та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанцій, під час нового розгляду справи , виконав вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України 30.08.2017 у даній справі та в повному обсязі дослідив порядок укладення та умови мирової угоди.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а Касаційним господарським судом не встановлено фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді питання про затвердження мирової угоди та припинення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 та ухвала Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі № 924/1925/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин , вимог матеріального права та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017 у справі №924/1925/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.