Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2019 року у справі №907/864/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/864/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Закарпатської області

(суддя - Ремецькі О.Ф.)

від 31.10.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Бойко С.М.; судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

від 19.02.2019

у справі № 907/864/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут"

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.

відповідача - Кислощук Я.С.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" (далі - ТОВ "Закарпатгаз збут") про стягнення суми 36624283,61 грн, у тому числі 4649485,98 грн інфляційних втрат, 2434547,79 грн три відсотки річних та 29540249,84 грн пені за несвоєчасний розрахунок, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору у частині забезпечення проведення розрахунку за відпущений природний газ.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 16-112-Н від 30.12.2015, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 у справі № 907/864/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 у справі № 907/864/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" (покупець) 30.12.2015 укладено договір №16-112-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до пункту 2.1 якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до договору) продавець зобов`язується передати у власність покупцю в січні - вересні 2016 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та провести оплату;

- згідно з пунктом 1.2. договору, природний газ використовується покупцем виключно для наступної реалізації побутовим споживачам;

- відповідно до пункту 2.1. договору сторони погодили обсяги постачання природного газу, які згідно додаткових угод №1 від 31.01.2016, №2 від 01.03.2016, №4 від 30.04.2016 були збільшені до 250590,594 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів у гривнях: у січні - 84024,687, у лютому - 51246,158, у березні - 47319,749, у квітні - 28500,000, у травні - 10500,000, у червні - 7500,000, у липні - 7000,00, у серпні - 7000,000, у вересні - 7500,000;

- пунктами 3.2 - 3.4 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві, у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами;

- у пунктах 5.1. та 5.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору купівлі - продажу природного газу №16-112-Н від 30.12.2015) сторонами обумовлено ціну на природний газ, яка становить 4956,70 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%;

- відповідно до пункту 6.1 договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць;

- у пункті 6.2 договору зазначено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП; за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця;

- згідно з п. 11.1 додаткової угоди №4 від 30.04.2016 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- на виконання умов цього договору за період з січня по вересень 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ТОВ "Закарпатгаз збут" прийняло природний газ на загальну суму 1125579875,85 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 за спожитий у січні 2016 року природний газ на суму 289230897,98 грн;від 29.02.2016 за спожитий у лютому 2016 року природний газ на суму 219209219,70 грн; від 31.03.2016 за спожитий у березні 2016 року природний газ на суму 219967100,80 грн; від 30.04.2016 за спожитий у квітні 2016 року природний газ на суму 111229092,48 грн; від 31.05.2016 за спожитий у травні 2016 року природний газ на суму 71155783,92 грн; від 30.06.2016 за спожитий у червні 2016 року природний газ на суму 51642251,33 грн; від 31.07.2016 за спожитий у липні 2016 року природний газ на суму 51172356,17 грн; від 31.08.2016 за спожитий у серпні 2016 року природний газ на суму 53658250,27 грн; від 30.09.2016 за спожитий у вересні 2016 року природний газ на суму 58314923,20 грн;

- акти приймання-передачі газу підписані уповноваженою особою ТОВ "Закарпатгаз збут", скріплені печаткою та надіслані на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (копії супровідних листів про направлення підписаних актів приймання-передачі газу та описи поштових відправлень кур`єрською службою доставки містяться в матеріалах справи);

- впродовж січня-грудня 2016 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 між ТОВ "Закарпатгаз Збут", Головним управлінням Державної казначейської служби у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА та ПАТ НАК "Нафтогаз України" оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: від 19.02.2016 на суму 106550935,93 грн, від 22.07.2016 на суму 123707484,21 грн, від 22.07.2016 на суму 85597670,94 грн, від 12.08.2016 на суму 100000000,00 грн, від 22.07.2016 на суму 107810964,52 грн, від 22.07.2016 на суму 15745647,27 грн, від 12.08.2016 на суму 24672820,31 грн, від 12.08.2016 на суму 14919168,59 грн, від 16.09.2016 на суму 4460000,00 грн, від 16.09.2016 на суму 4295161,50 грн, від 17.10.2016 на суму 2406148,75 грн;

- ТОВ "Закарпатгаз Збут" за отриманий від позивача природний газ розрахувався повністю наступним чином:

- частина вартості природного газу в сумі 593166002,02 грн оплачена ТОВ "Закарпатгаз Збут" на умовах спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету;

- частина вартості природного газу в сумі 532413873,83 грн оплачена через розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку, шляхом поденного розщеплення коштів, які поступили від населення в рахунок оплати вартості спожитого природного газу;

- на момент подання позову заборгованість в розмірі 1125579875,85 грн за поставлений з 01.01.2016 по 30.09.2016 природний газ згідно договору № 16-112-Н від 30.12.2015 погашено у повному обсязі;

- спір, що виник між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу в 2016 році згідно укладеного між ними договору № 16-112-Н від 30.12.2015.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Закарпатгаз збут" позбавлене можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений п. 6.1. договору, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених постановами КМУ № 247 від 26.03.2008, № 792 від 30.09.2015, п. 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 на підставі спільних протокольних рішень, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України;

- судами проігноровано той факт, що відповідачем здійснювалося ряд платежів у рахунок погашення заборгованості за договором в сумі 532413873,83 грн поза межами порядку і троків, встановлених спільними протокольними рішеннями;

- суми, що були зараховані за договором на підставі Спільних протокольних рішень, зараховувалися позивачем як передплата, а отже не були взяті до уваги при розрахунку штрафних та фінансово-господарських санкцій.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Закарпатгаз збут" просило відмовити в її задоволенні, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 у справі №907/864/17 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

4.2. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4.3. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

4.4. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

4.5. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

4.6. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.7. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.8. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

4.9. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4.10. Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

4.11. Спір, що виник між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу в 2016 році згідно укладеного між ними договору № 16-112-Н від 30.12.2015.

4.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ТОВ "Закарпатгаз Збут" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. У зазначених спільних протокольних рішеннях сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

4.13. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Закарпатгаз збут" за отриманий від позивача природний газ розрахувався повністю. При цьому частина вартості природного газу оплачена ТОВ "Закарпатгаз Збут" на умовах спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету; частина вартості природного газу оплачена через розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку, шляхом поденного розщеплення коштів, які поступили від населення в рахунок оплати вартості спожитого природного газу.

Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, сторони у справі фактично погодилися, що залишок оплати наданих послуг за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків.

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановивши при цьому здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не підтверджено наявності суми боргу, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи.

4.14. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками про відсутність правових підстав для задоволення позову та застосування положень статті 611 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

4.15. Згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Доводи, наведені Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

4.16. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №918/181/18, від 28.03.2019 у справі №918/910/15, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №907/864/17 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко