Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.05.2019 року у справі №904/5494/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Чумак Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - помічника судді Фролової Н.І. (за дорученням головуючого судді)

розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019 (колегія суддів у складі: Антоніка С.Г.- головуючого, Дарміна М.О., Іванова О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/5494/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА"

про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій у розмірі 928 551, 15 грн.,

за участю представників сторін

позивача: Лисенка В.О. (довіреність № 14-202 від 17.05.2019),

відповідача: не з`явились,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 928 551, 15 грн., з яких: 844 238, 14 грн. основного боргу, 68 754, 58 грн. пені, 6 228, 49 грн. 3% річних та 9 329, 94 грн. інфляційних втрат у зв`язку з порушенням умов договору постачання природного газу № 3037/1718-КП-3 від 06.09.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 985, 62 грн. основного боргу, 34 377, 29 грн. пені, 6 228, 49 грн. 3% річних та 9 329, 94 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором № 3037/1718-КП-3 від 06.09.2017 у сумі 693 862, 20 грн. провадження закрито. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині зменшення пені на 50% позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 27.05.2019 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Суддею Случем О.В. 28.05.2019 заявлено самовідвід від розгляду справи № 904/5494/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2019 вказану заяву судді Случа О.В. про самовідвід задоволено.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 29.05.2019 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2019 (колегія суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Кушнір І.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.06.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 20.06.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.06.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 03.06.2019 строк, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині. Крім цього відповідач просив розглядати касаційну скаргу без участі представника КП "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА".

У зв`язку з відпусткою судді Кушніра І.В. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.06.2019 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Чумак Ю.Я.

Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К., переглянувши в касаційному порядку в оскаржуваній частині постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (постачальником) та КП "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (споживачем) укладено договір постачання природного газу № 3037/1718-КП-3 від 06.09.2017.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу в ПСГ в газотранспортну систему.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму на загальну суму 2 037 239, 47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, сума боргу відповідача складала 37 985, 62 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений газ здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, позивачем, крім основного боргу, було нараховано відповідачу пеню у розмірі 68 754, 58 грн., 3% річних у розмірі 6 228, 49 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 329, 94 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог про стягнення 37 985, 62 грн. основного боргу, 6 228, 49 грн. 3% річних та 9 329,94 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення основного боргу в сумі 693 862, 20 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Що ж до вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд, перевіривши правильність їх розрахунку та враховуючи клопотання відповідача про зменшення її розміру на 90%, дійшов висновку про її зменшення на 50%.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені, Центральний апеляційний господарський суд зазначив, що враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, стягнення на користь позивача процентів річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, тобто враховуючи, що при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, у місцевого господарського суду були наявні підстави, передбачені ч. 1 ст. 233 ГК України, для зменшення, нарахованої позивачем пені. При цьому судом також було враховано інтереси позивача, прийнято до уваги, що діяльність ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, у зв`язку з чим господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача, який просив зменшити розмір пені на 90%, та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно положень до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (аналогічні приписи містяться у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав розрахунок пені в розмірі 68 754, 58 грн. за період з 28.11.2017 по 31.05.2018. Вказаний розрахунок здійснений відповідно до дійсної суми заборгованості та періоду заборгованості та відповідачем не спростований.

В свою чергу, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яке було обгрунтоване наступним.

Згідно з пунктом 2.1. статті 2 Статуту відповідача, підприємство створене з метою надійного і безперервного виробництва та забезпечення підприємств, організацій і населення міста Жовті Води тепловою енергією згідно укладених договорів, надійного і безперервного виробництва та постачання електричної енергії, згідно ліцензій.

Відповідно до виробничої програми КП "Жовтоводськтепломережа" на 2017 рік (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для надання послуги з централізованого опалення згідно отриманих ліцензій) виробництво та реалізація теплової енергії спрямоване на забезпечення тепловою енергією таких категорій: 1. Населення (88.14%); 2. Бюджетні організації (10,09 %); 3. Інші споживачі (1.77 %). Виробнича програма КП "Жовтоводськтепломережа" на 2017 рік погоджена рішенням Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 20.10.2016 за № 413.

Відповідно до виробничої програми КП "Жовтоводськтепломережа" на 2018 рік (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для надання послуги з централізованого опалення згідно отриманих ліцензій) виробництво та реалізація теплової енергії спрямоване на забезпечення тепловою енергією таких категорій: 1. Населення (88,47%); Бюджетні організації (9,78 %); 3. Інші споживачі (1,75 %). Виробнича програма КП "Жовтоводськтепломережа" погоджена рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 18.01.2018 за № 06.

Згідно з балансом відповідача на 31.12.2017 та балансу на 31.12.2018, дебіторська заборгованість за спірний період суттєво збільшилась в результаті несплати споживачами теплової енергії (послуги з централізованого опалення) грошових коштів за отримані послуги з централізованого опалення у повному обсязі та несвоєчасних розрахунків Держави (відшкодування пільг та субсидій, наявність заборгованості з різниці в тарифах) та складає близько 86 млн. грн.

Постановою про арешт коштів боржника від 29.06.2016, винесеною головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. та постановою про арешт коштів від 17.06.2017, винесеною головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н., накладено арешт на грошові кошти (рахунки), які належать боржнику КП "Жовтоводськтепломережа", що знаходяться на всіх рахунках відповідача у відповідних банках.

Кошти, які надходили на рахунки відповідача від споживачів послуг з теплової енергії м. Жовті Води (підприємств, організацій та інших споживачів), перераховувались більш ніж у 80% еквіваленті на рахунок ПАТ НАК "Нафтогаз України", відповідно до розрахунку нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ, направлених уповноваженим банкам тощо.

Крім того, заборгованість бюджету перед відповідачем за надані населенню пільги на послуги теплопостачання станом на 01.08.2017 становила 1 017 696, 52 грн., станом на 12.12.2017 - 19 058 596, 26 грн., станом на 01.02.2018 - 12 309 172, 07грн.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, враховуючи обставини справи, майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, тобто враховуючи, що при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, для зменшення нарахованої позивачем пені.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не було доведено). Судом також було враховано інтереси позивача, прийнято до уваги, що діяльність ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, у зв`язку з чим господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача, який просив зменшити розмір пені на 90%, та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та повністю повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення сум пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів про зменшення пені на 50%, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Чумак Ю.Я.