Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №926/50/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/50/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Гриців В.М., судді - Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.)

від 20.12.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз",

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ПАТ "Чернівцігаз" про стягнення заборгованості. З урахуванням заяви позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог у зв'язку із оплатою відповідачем 281 764,48 грн основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 141 879,51 грн пені, 18 800,90 грн 3% річних та 222 549,43 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-251-РО від 04.01.2013.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Чернівцігаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 141 879,51 грн, 3% річних в сумі 18 800,90 грн, інфляційні нарахування в сумі 222 549,43 грн.

При прийнятті рішення господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені за період прострочення з 20.02.2013 до 19.10.2015 у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 13-251-РО від 04.01.2013 виконав частково з порушенням строків, сплативши позивачу 3 969 808,58 грн за отриманий природний газ, що призвело до виникнення боргу станом на 14.10.2015 у сумі 281 764,48 грн, а суму основного боргу було сплачено після порушення провадження по справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2017 змінено, стягнуто із ПАТ "Чернівцігаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 17 002,35 грн пені, 15 526,62 грн 3% річних та 65 319,45 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.02.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати вказану постанову і залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2017.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом та апеляційної інстанції, зокрема ст.ст. 11, 86 ГПК України. Всупереч вимогам статей 212, 526, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України апеляційний суд помилково розтлумачив зміст додаткової угоди № 2 від 31.12.2013, не звернувши уваги на встановлення пунктом 7.2 відкладальної обставини, яка не звільняє відповідача від обов'язку сплати пені відповідно до умов первісного договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Вважає безпідставними позовні вимоги про несвоєчасність виконання грошових зобов'язань відповідачем з оплати за поставлений природний газ у термін до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з тих підстав, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Стверджує, що позивач при нарахуванні пені не врахував змін до договору внесених додатковою угодою № 2 від 31.12.2013, ст. 11 договору та положень ст. 625, 653 Цивільного кодексу України. Апеляційний суд правомірно прийняв до уваги при винесені постанови наданий відповідачем контррозрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 04 січня 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Чернівцігаз" уклали договір купівлі-продажу природного газу № 13-251-РО за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а останній зобов'язався його прийняти та оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до пункту 3.3 договору в редакції на момент укладення договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акта приймання-передачі.

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки (пункт 9.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до договору № 13-251-РО від 04.01.2013 сторони уклали низку додаткових угод.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 пункт 6.1 договору викладено у такій редакції: "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу"; викладено пункт 7.2 статті 7 договору у такій редакції: "У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу".

Пунктом 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Додатковою угодою № 9 від 22.12.2014 сторони змінили пункт 1.1 статті 1 договору та передбачили, що за договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до додаткової угоди № 16 від 19.06.2015 строк дії договору в частині реалізації газу встановлено до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Суди також з'ясували, що на виконання умов договору № 13-251-РО від 04.01.2013 позивач в період з січня 2013 року до червня 2015 року поставив, а відповідач прийняв газ загальною вартістю 4 251 573,06 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково з порушенням строків оплати - сплатив позивачу 3 969 808,58 грн за отриманий природний газ. Станом на момент звернення позивача до суду сума боргу складала 281764,48 грн.

Після порушення провадження у цій справі відповідач 03.03.2016 сплатив позивачу 281 764,48 грн основного боргу.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань, а у разі прострочення виконання грошового зобов'язання він на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість нарахування штрафних санкцій і повністю задовольнив уточнені позовні вимоги - стягнув з відповідача на користь позивача 141 879,51 грн пені, 18 800,90 грн 3% річних і 222 549,43 грн інфляційних нарахувань.

Змінюючи рішення місцевого суду апеляційний суд не погодився із стягненням штрафних санкцій за період з 20.02.2013 до 19.10.2015 з тих підстав, що додатковими угодами № 2 від 21.12.2013, № 16 від 19.06.2015 внесено зміни до пунктів 6.1, 7.2 та статті 11 договору, якими сторони змінили підставу нарахування пені та строк (термін) здійснення розрахунків за договором.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те що, уклавши додаткові угоди, сторони узгодили зміну ними умов договору купівлі-продажу, змінивши як умови оплати, так і строк дії договору. Відповідно до змінених умов договору право на нарахування відповідачу пені за порушення останнім строків виконання грошового зобов'язання виникло у позивача, починаючи з 20.07.2015 (строк кінцевого розрахунку за спожитий газ), оскільки закінчення строку дії договору узгоджено сторонами додатковою угодою №16 в частині реалізації газу є 30.06.2015 (включно).

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого господарського суду щодо змісту допущеного відповідачем порушення, водночас правильно зазначив, що при обрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних суд першої інстанції допустився помилки.

Місцевий суд не урахував, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивач неправомірно включив у період прострочення ті дні, у які відповідачем проводилась оплата; належним чином не перевірив наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат і 3% річних, виходячи із обставин виникнення і прострочення суми боргу, умов договору щодо настання відповідальності за прострочення платежу і помилився у висновку щодо розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Висновки апеляційного господарського суду про необхідність зміни рішення місцевого суду у відповідній частині ґрунтуються на повному та всебічному досліджені матеріалів справи та належно встановлених істотних обставинах справи.

Аргументи касаційної скарги наведених висновків апеляційного суду не спростовують, а фактично зводяться до вимоги надати іншу правову оцінку умовам пунктів 6.1, 7.2, ст. 11 договору купівлі-продажу природного газу № 13-251-РО від 04.01.2013, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 ГПК України.

Господарський суд Чернівецької області, приймаючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Натомість, постанова Львівського апеляційного господарського суду є обґрунтованою доказами у справі, прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі за № 926/50/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач