Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.03.2020 року у справі №910/4359/19
Ухвала КГС ВП від 29.01.2020 року у справі №910/4359/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (далі - ТОВ "Тропік") -Шиміна О.П.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - ТОВ "Гіппо" ) - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Гіппо"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 (суддя - Привалов А.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І. і Зубець Л.П.)

зі справи №910/4359/19

за позовом ТОВ "Тропік"

до ТОВ "Гіппо"

про стягнення 1 714 027,68 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення (з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог): 269 750 грн. основного боргу, 223 556,30 грн. пені, 18 840,79 грн. - 3% річних та 79 280,40 грн. "інфляційних втрат".

2. Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки від 12.12.2018 № 121218-20/15 у частині оплати отриманого товару.

Короткий зміст рішень судових інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2019: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Гіппо" на користь ТОВ "Тропік" заборгованість у сумі 119 750 грн., 222 408,07 грн. пені, 18 742,57 грн. - 3% річних, 36 205, 70 грн. "інфляційних втрат" та 44 619, 20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019: рішення місцевого господарського суду залишено без змін; стягнуто з ТОВ "Гіппо" на користь ТОВ "Тропік" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 10 015, 20 грн.

5. Рішення та постанову в частині стягнення суми основного боргу мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що заборгованість за поставлений за Договором товар становить 119 750 грн., з огляду на що стягненню з відповідача підлягає саме згадана сума, а в частині стягнення 150 000 грн. провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Судами частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та "інфляційних втрат", оскільки встановлено, що позивачем їх розрахунок виконано невірно. Судами також зазначено, що, оскільки підпункти 5.4.1 та 5.4.2, якими Договір доповнено шляхом підписання відповідних додаткових угод, є складовими та невід`ємними частинами пункту 5.4 Договору, то на них розповсюджується дія підпункту 8.2.1 договору, яким і встановлено відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 Договору. Суд першої інстанції, врахувавши часткове задоволення позову, співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачу адвокатських послуг, дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката у відсотковому співвідношенні заявлених позовних вимог до задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат за послуги адвоката в розмірі 44 619, 20 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 015, 20 грн., є підтвердженими, співмірними з ціною позову, а надання послуг адвокатом підтверджується наданими позивачем документами та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Гіппо" зазначає, що: воно не згодне з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені в сумі 222 408, 07 грн. і в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34 619, 20 грн. (та в сумі 10 015, 20 грн., що стягнуто судом апеляційної інстанції); судові рішення, які оскаржуються, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а тому є незаконними і підлягають скасуванню в оскаржуваній частині, - та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 910/4359/19 у частині стягнення пені в сумі 222 408, 07 грн. і в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44 634, 40 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Тропік" у стягненні згаданих сум.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи, наведені в касаційній скарзі

7. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 547, 549, 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та прийнято незаконні рішення в частині стягнення з ТОВ "Гіппо" пені в розмірі 222 408, 07 грн. Зокрема, умовами Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені саме за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 Договору, яким передбачено оплату за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений у пункті 5.5 даного договору; в свою чергу, пункт 5.5 Договору не визначає жодного ліміту. Таким чином, сторонами не досягнуто домовленості щодо застосування штрафної санкції у вигляді пені.

8. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано згадані норми матеріального права (з урахуванням обставин справи) і безпідставно зазначено про те, що "у пункті 5.5 договору, який передбачає визначення можливого ліміту заборгованості, сторони поставили прочерк, що свідчить про те, що розмір такого ліміту дорівнює "0", адже якби сторони дійсно досягнули домовленості про нульовий розмір ліміту то і зазначили б таку цифру, а не проставляли прочерк, що свідчить про недосягнення домовленостей (0 - це цифра, що визначає величину, розмір, в той час як ----- не визначає розміру).

9. Також відповідач не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що, "оскільки підпункти 5.4.1 та 5.4.2 є складовими та невід`ємними частинами пункту 5.4. договору, то на них розповсюджується дія пункту 8.2.1 договору", та вважає, що, доповнюючи договір підпунктами 5.4.1 та 5.4.2, в яких встановлено новий строк оплати за товар, для того, щоб застосовувалась пеня за порушення таких строків, відповідні зміни необхідно було внести і в пункт 8.2.1 Договору. Невнесення таких необхідних змін у пункт 8.2.1 Договору також свідчить про недосягнення сторонами домовленостей щодо застосування пені за порушення термінів розрахунків, передбачених підпунктами 5.4.1 та 5.4.2 Договору.

10. Судами першої та апеляційної інстанції порушено статтю 126 ГПК України і незаконно стягнуто з ТОВ "Гіппо" 44 634, 40 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На думку ТОВ "Гіппо", розмір витрат на правову допомогу, який наведений у заявах про розподіл судових витрат від 18.06.2019 та від 29.07.2019 і доданих до них актах наданих послуг від 11.06.2019 та від 26.07.2019, не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову. На думку відповідача, погодинні ставки, які наведені адвокатом (так само як і плата за участь у судових засіданнях), не відповідають ринковим, є завищеними, а їх розмір є нерозумним.

11. Суди першої і апеляційної інстанції не надали належної оцінки та не проаналізували видів робіт, здійснених адвокатом у процесі надання правничої допомоги, час, витрачений на кожен з видів цієї допомоги, вартість години роботи адвоката, а тому судом першої інстанції необґрунтовано було стягнуто з відповідача 44 619, 20 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також необґрунтовано було стягнуто судом апеляційної інстанції 10 015, 20 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. На думку відповідача, справедливим і розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі 10 000 грн., а тому суму витрат необхідно зменшити на 44 634, 40 грн.

Доводи ТОВ "Тропік"

12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Тропік" заперечує проти касаційної скарги, вважає, що доводи, викладені у ній, не ґрунтуються на законі, обставини, на які посилається відповідач, не відповідають фактичним обставинам справи, а судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду є законними та обґрунтованими і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Також у відзиві на касаційну скаргу позивач просив вирішити питання розподілу судових витрат, понесених ТОВ "Тропік" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Заява ТОВ "Тропік" про розподіл судових витрат буде розглянута судом у порядку, визначеному ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відповідно до умов укладеного ТОВ "Тропік" (постачальник) та ТОВ "Гіппо" (покупець) Договору:

- позивач зобов`язується передавати товар у власність відповідача у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (пункт 1.1);

- поставка товару здійснюється на підставі накладної(их) згідно замовлення відповідача, яка (і) є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2);

- асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначається в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення (пункт 3.1);

- оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений пунктом 5.5 даного договору, здійснюється відповідачем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача кожні 25 календарних днів з дати поставки товару (пункт 5.4);

- заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар, яка зберігається за відповідачем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язання по договору та складає суму (ліміт заборгованості ) в розмірі " ---- " грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості має бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії Договору після підписання сторонами акта звірки (пункт 5.5);

- за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 8.2.1).

14. Договором про внесення змін від 12.12.2018 № 1 та договором про внесення змін від 12.12.2018 № 2 сторони доповнили Договір підпунктами 5.4.1 та 5.4.2 такого змісту:

- оплата за поставку акційного товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника (підпункт 5.4.1);

- оплата за поставку імпортного товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника (підпункт 5.4.2).

15. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 736 262,96 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані без зауважень представниками сторін та скріплені їх печатками.

16. Проте відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором у частині повної оплати за поставлений товару, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач, крім суми основного боргу, просив стягнути з відповідача пеню у сумі 98 304,70 грн., 3% річних у сумі 8 192,06 грн. та "інфляційні втрати" в сумі 21 267,96 грн.

17. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово звертався до суду із заявами про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості в період розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, у вказаних заявах позивачем було збільшено заявлені до стягнення суми пені, 3 % річних та "інфляційних втрат" у зв`язку із збільшенням періоду їх нарахування.

З урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог від 10.05.2019, від 19.06.2019, від 16.07.2019 позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 269 750 грн., пені в сумі 223 556, 30 грн., 3% річних у сумі 18 840,79 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 79 280,40 грн.

12.08.2019 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив, що, з огляду на часткове погашенням ним суми основного боргу (150 000 грн.), станом на 12.08.2019 сума спірної заборгованості становить 119 750 грн., що не заперечувалося в судовому засіданні позивачем.

18. Здійснивши оцінку доказів у справі, суд першої інстанції встановив, що на дату прийняття рішення в цій справі заборгованість відповідача за отриманий за Договором товар становить 119 750 грн.; також суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача "інфляційних втрат", пені та 3% річних, проте зазначив, що позивачем при їх розрахунку допущені помилки.

За таких обставин суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 119 750 грн., "інфляційних втрат" у сумі 36 205,70 грн., 3% річних у сумі 18 742,57 грн. та пені в сумі 222 408,07 грн. У частині стягнення 150 000 грн. місцевий господарський суд закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України через відсутність предмета спору.

19. Судом апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції відповідачем до суду апеляційної інстанції оскаржувалося лише в частині стягнення пені в сумі 222 408,07 грн. та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34 619,20 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення основного боргу, "інфляційних втрат" та 3% річних до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося, відповідно до частини першої статті 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

20. Щодо вимог про стягнення пені в сумі 223 556, 30 грн., які були предметом апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції та є предметом касаційного перегляду в суді касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено таке:

- сторони, підписавши Договір, у пункті 5.4 останнього встановили загальний строк - 25 календарних днів для оплати товару. В той же час, підписавши договори про внесення змін до Договору від 12.12.2018 № 1 та № 2, сторони доповнили пункт 5.4 Договору підпунктами 5.4.1 та 5.4.2, якими встановили спеціальний строк - 14 календарних днів для оплати акційного та імпортного товару;

- на підтвердження поставки імпортного товару позивачем надано копії податкових накладних щодо спірного товару, які були зареєстровані позивачем, а саме: від 10.01.2019 № 400047, від 11.01.2019 № 400063, від 14.01.2019 № 400072, від 16.01.2019 № 400091, від 18.01.2019 № 400110, від 19.01.2019 № 400116, від 22.01.2019 № 400129. Крім того, те, що реалізовані відповідачу товари мають імпортне походження, підтверджується і вантажно-митними деклараціями, наявними в матеріалах справи, згідно з якими товари позивачем імпортовано в Україну;

- строк оплати товару, поставленого згідно із згаданими видатковими накладними, підлягає визначенню на підставі пункту 5.4.2 Договору;

- оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений Договором строк, то наявні підстави для застосування встановленої Договором відповідальності;

- відповідно до пункту 8.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- відповідач заперечував проти стягнення пені, зазначаючи про те, що: сторонами не досягнуто домовленості щодо застосування штрафної санкції у вигляді пені, оскільки сторони передбачили відповідальність у вигляді пені саме за порушення термінів розрахунків, передбачених у пункті 5.4 Договору, яким передбачено оплату за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений в пункті 5.5 даного Договору; в свою чергу, пункт 5.5 Договору не визначає жодного ліміту; дія пункту 8.2.1 Договору поширюється виключно на пункт 5.4 Договору, не поширюючись при цьому на підпункти 5.4.1 та 5.4.2 Договору;

- суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з такими твердженнями відповідача та зазначили, що: у пункті 5.5 Договору, який передбачає визначення можливого ліміту заборгованості, сторони поставили прочерк, що свідчить саме про те, що розмір такого ліміту дорівнює "0", а не про те, що сторони не досягли згоди щодо такого ліміту; підпункти 5.4.1 та 5.4.2, якими Договір доповнено шляхом підписання відповідних додаткових угод, є складовими та невід`ємними частинами пункту 5.4 Договору, на який поширюється дія пункту 8.2.1 Договору, яким і встановлено відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4. даного Договору;

- перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, та з`ясувавши, що він є невірним, оскільки здійснений виходячи із загальної суми заборгованості, а не по кожній видатковій накладній окремо, без визначення періодів прострочення та сум заборгованості з врахуванням часткових оплат, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення пені частково: за уточненим розрахунком суду - в сумі 222 408, 07 грн.

21. Щодо витрат ТОВ "Тропік" на правову допомогу судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено таке:

- у позовній заяві позивачем вказано про те, що він поніс та планує понести витрати на правову допомогу в сумі 43 053,20 грн.;

- на підтвердження понесення таких витрат позивачем до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги від 29.03.2019 №2903/19-1, укладеного з адвокатом Шиміним О.П. з додатком № 1;

- у судовому засіданні 01.08.2019 позивач подав заяву про розподіл судових витрат від 29.07.2019, в якій просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 692 грн. До вказаної заяви додано належним чином засвідчені копії акта наданих послуг від 26.07.2019, рахунка від 26.07.2019 № 2903/19-1-2 та платіжного доручення від 26.07.2019 № 0100064260 на суму 20 692 грн.;

- у судовому засіданні 13.08.2019 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу 35 053,20 грн. До вказаної заяви додано належним чином засвідчені копії акта наданих послуг від 11.06.2019, рахунка від 11.06.2019 № 2903/19-1-1 та платіжного доручення від 13.06.2019 № 0100063091 на суму 35 053,20 грн.;

- отже, загальна сума витрат на правову допомогу, які позивач заявив до стягнення з відповідача, становить 55 745, 20 грн.;

- відповідач не погоджується зі стягненням з нього витрат на професійну правничу допомогу та вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 55 745,20 грн. завищеною, неспівмірною із складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим на надані послуги та ціною позову і просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката на 45 745,20 грн., стягнувши з відповідача 10 000 грн. витрат на правничу допомогу;

- з наданих позивачем документів вбачається, що правова допомога складається з: усної консультації щодо правових способів та засобів захисту прав та законних інтересів у справі про стягнення з відповідача спірної заборгованості, підготовки та подання позовної заяви, заяв про зменшення розміру позовних вимог, відповіді на відзив та письмових пояснень, а також участі в судових засіданнях;

- з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем та адвокатом Шиміним О.П. укладено договір про надання правової допомоги від 29.03.2019 № 2903/19-1, предметом якого є надання правової допомоги у справі про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 12.12.2018 № 121218-20/1б. Розмір гонорару адвоката погоджений сторонами у додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.03.2019 № 2903/19-1, укладеного з адвокатом Шиміним О.П., згідно з якими:

винагорода Адвоката за надані юридичні послуги (крім послуг участі адвоката у судовому засіданні) визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинні ставки, наведені нижче: 40 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг усної або письмової консультації; складення адвокатського запиту, претензії, відповіді на претензію, заяви чи скарги (крім заяв та клопотань з процесуальних питань адресованих суду), відповіді на запит контролюючого органу; 60% від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг з ознайомлення з матеріалами справи в суді; складення письмових заяв, клопотань чи заперечень з процесуальних питань адресованих суду; 80% від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину підготовки позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву (на позовну заяву, апеляційну скаргу), відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, мирової угоди, заяви про забезпечення доказів або позову (пункт 1.1);

винагорода адвоката за надані юридичні послуги представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні суду першої інстанцій становить 2000 грн., суду апеляційної інстанції - 2500 грн., суду касаційної інстанції 3000 грн. (пункт 1.2);

для цілей пункту 1.1 цього Додатку береться до уваги мінімальна заробітна плата станом на дату надання відповідної послуги згідно Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 1.3);

- на виконання вказаного договору позивачем та адвокатом Шиміним О.П. підписано акти наданих послуг на загальну суму 55 745,20 грн., які позивачем оплачені в повному обсязі;

- оскільки витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, співмірними з ціною позову, а надання послуг адвокатом підтверджується актами наданих послуг від 11.06.2019 та від 26.07.2019 та його участю у розгляді даної справи, підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн. відсутні;

- водночас судом першої інстанції зменшено витрати на професійну правничу допомогу в частині вартості послуг з підготовки заяв про зменшення розміру позовних вимог у два рази, тобто на суму 7 511,40 грн., з тих підстав, що, враховуючи правовий характер та змістове навантаження заяв про зменшення розміру позовних вимог, кількість годин на їх складання адвокатом завищено у два рази, а, отже, і вартість відповідної послуги також;

- з огляду на вказані обставини суд першої інстанцій дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням їх часткового зменшення, підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 44 619, 20 грн.;

- ТОВ "Тропік" у поданій до суду апеляційної інстанції заяві про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, просило стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 015,20 грн. До вказаної заяви додано належним чином засвідчені копії акта наданих послуг від 23.09.2019, рахунка від 23.09.2019 № 2903/19-1-3 та платіжного доручення від 24.09.2019 № 0100065832 на суму 10 015,20 грн. З наданих позивачем документів вбачається, що вказана правова допомога складається з підготовки відзиву на апеляційну скаргу;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, є підтвердженими, співмірними з ціною позову, а надання послуг адвокатом підтверджується наданими позивачем документами, і відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 10 015, 20 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

22. ЦК України:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525);

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526);

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626);

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549).

23. Господарський кодекс України:

- штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231).

24. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань":

- платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття перша).

25. ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги):

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300).

26. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30);

27. ГПК України:

- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16);

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 123);

- до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126);

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126);

- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126);

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126);

- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. З касаційної скарги вбачається, що ТОВ "Гіппо" оскаржує рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції лише в частині стягнення пені та витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

29. Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, встановивши, що: строк оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними, згаданими в пункті 20 даної постанови, підлягає визначенню на підставі пункту 5.4.2 Договору; матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений Договором строк, тому наявні підстави для застосування встановленої Договором відповідальності; підпункти 5.4.1 та 5.4.2 (якими Договір доповнено шляхом підписання відповідних додаткових угод) є складовими та невід`ємними частинами пункту 5.4 Договору, на який поширюється дія пункту 8.2.1 Договору, яким і встановлено відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4. даного Договору; розрахунок пені, виконаний позивачем є невірним, оскільки здійснений виходячи із загальної суми заборгованості, а не по кожній видатковій накладній окремо, без визначення періодів прострочення та сум заборгованості з врахуванням часткових оплат, - дійшли висновку про задоволення позовних вимоги про стягнення пені частково: за уточненим розрахунком суду - в сумі 222 408,07 грн.

Доводи касаційної скарги, наведені у пунктах 7-9 даної постанови, даного висновку не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки вони: вже належним чином спростовані судами попередніх інстанцій із зазначенням про це в оскаржуваних судових актах та у пункті 20 даної постанови; стосуються невірного тлумачення стороною умов Договору, який в силу статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами; фактично зводяться до питань, пов`язаних із встановленням обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, які (правила) визначено наведеними приписами статті 300 ГПК України, а тому перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Зокрема, останній не вправі знову з`ясовувати та досліджувати умови (пункти) укладеного сторонами Договору після того, як попередні судові інстанції остаточно здійснили це в процесі розгляду даної справи.

30. Стосовно задоволення судами попередніх інстанцій вимог позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 44 619, 20 грн., оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документами наведеними в пункті 21 даної постанови.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, є підтвердженими, співмірними з ціною позову, а надання послуг адвокатом підтверджується наданими позивачем документами, і тому, витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 10 015, 20 грн.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 123, 124, 126, 129 ГПК України, в межах наданих їм прав встановили та розподілили розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката наданої останнім позивачу в суді першої та апеляційної інстанцій згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, уже сплаченої, позивачем.

З урахуванням викладеного, за результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень в частині задоволення судами попередніх інстанцій заяв позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу Касаційний господарський суд не встановив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 124, 126, 129 ГПК України або інших порушень норм процесуального права, які призвели б до ухвалення названими судами незаконних рішень.

Крім того, доводи касаційної скарги, наведені у пунктах 10-11 цієї постанови, пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, не можуть вважатися прийнятними з огляду на імперативний припис частини другої статті 300 ГПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому дослідження та перевірка відповідних доводів перебуває поза визначеними даною статтею ГПК України межами розгляду справи в суді касаційної інстанції.

31. Водночас Касаційним господарським судом враховуються доводи ТОВ "Тропік", викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з матеріалами справи та нормами матеріального і процесуального права.

32. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Гіппо" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

34. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

35. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 910/4359/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов