Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.12.2019 року у справі №5023/6452/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 5023/6452/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019

у складі колегії суддів: Білоусової Я. О. - головуючої, Пуль О. А., Фоміної В.

О.

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.06.2019

у складі судді Савченко А. А.

у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Фільчікової Наталії Михайлівни

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк") звернулося до Господарського суду Харківської області із скаргою на дії ліквідатора в якій заявник просив припинити повноваження арбітражного керуючого Косиневського М. А. як ліквідатора Фізичної особи-підприємця Фільчікової Наталії Михайлівни (далі - ФОП Фільчікової Н. М. ) та призначити нового ліквідатора у справі - Корольова В. В.

2. Скарга мотивована ігноруванням ліквідатором-арбітражним керуючим Косиневським М. А. вимог АБ "Укргазбанк" щодо проведення зборів кредиторів ФОП Фільчікової Н.

М.

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 5023/6452/11 задоволено вищезазначену скаргу. Припинено обов'язки ліквідатора ФОП Фільчікової Н. М. арбітражного керуючого Косиневського М. А. Призначено ліквідатором ФОП Фільчікової Н. М. арбітражного керуючого Корольова В. В.

4. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що частина 3 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) містить беззаперечну та безальтернативну вимогу про скликання ліквідатором та проведення зборів кредиторів банкрута протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. Також суд зауважив, що будь-яких обмежень щодо права заставного кредитора звернутись до арбітражного керуючого з вимогою про проведення зборів кредиторів банкрута Закон про банкрутство не містить.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 5023/6452/11 вищезазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 09.09.2019 та ухвалою місцевого господарського суду від 18.06.2019 арбітражний керуючий Косиневський Максим Анатолійович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та справу направити до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/6452/11 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 вищезазначена касаційна скарга залишена без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги.

10. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження у справі № 5023/6452/11 за вищезазначеною касаційною скаргою, датою проведення судового засідання визначено 12.12.2019.

11. У засідання суду касаційної інстанції 12.12.2019 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича)

12. Скаржник доводить, що провадження у даній справі здійснюється відповідно до Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 за приписами статей 47-49 якого встановлено спрощений порядок здійснення процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина та не передбачено створення комітету кредиторів;

- зі змісту скарги не вбачається які права АТ "Укргазбанк" порушені у зв'язку з не проведенням зборів кредиторів;

- попереднім ліквідатором не затверджувався реєстр вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М., відсутня також ухвала суду про затвердження реєстру вимог кредиторів, що унеможливлює скликання зборів кредиторів;

- жодних порушень в діях ліквідатора не було, а висновки судів не відповідають обставинам справи та зроблені при неповному дослідженні доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Провадження у справі про банкрутство у даній справі порушено у 2011 році (ухвала Господарського суду Харківської області від 04.08.2011), а банкрутом підприємця визнано постановою від 18.08.2011.

18. Пунктом 11 Розділу Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013) передбачено, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19. Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяли до 19.01.2013.

20. Норми статей 47-49 Закону про банкрутство, які встановлюють та регулюють порядок здійснення процедури банкрутства за особливою процедурою - щодо суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, дійсно, прямо не передбачають створення комітету кредиторів у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина. Однак і заборона на створення такого комітету спеціальними нормами Закону про банкрутство не встановлена.

21. Отже, у разі необхідності або наявності ініціативи щодо створення комітету кредиторів у такій справі, слід виходити із загальних положень щодо порядку проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, передбачених статтею 16 Закону про банкрутство.

22. За приписами норм абзацу 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціатива проведення перших зборів кредиторів у справі про банкрутство належить розпоряднику майна, який повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

23. Також, відповідно до норм абзацу 1 частини третьої статті 16 Закону про банкрутство ініціатива проведення зборів кредиторів належить іншим учасникам провадження у справі про банкрутство: збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

24. Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 210 Господарського кодексу України у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

25. Отже, кредитори боржника не позбавлені можливості провести збори та за власною ініціативою сформувати комітет кредиторів, як орган колективного представництва інтересів кредиторів у справі про банкрутство.

26. До того ж, обов'язок провести збори кредиторів та створити комітет кредиторів боржника покладається на ліквідатора.

27. Судами попередніх інстанцій установлено, що 05.03.2013 попереднім ліквідатором ФОП Фільчікової Н. М. П'яновим С. В. до суду подано реєстр вимог кредиторів, до якого, зокрема, були включені вимоги АБ "Укргазбанк", сума яких складає більше однієї третини всіх вимог кредиторів.

28.12.02.2018 кредитором АБ "Укргазбанк" на адресу ліквідатора арбітражного керуючого Косиневського М. А. надіслана вимога про проведення зборів кредиторів із порядком денним відповідно до Закону про банкрутство (обрання членів комітету кредиторів, визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень та інші питання), яку ліквідатором було отримано 17.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копію якого долучено до матеріалів справи. Однак, збори кредиторів ліквідатором Косиневським М. А. скликано не було.

29. За таких обставин, ураховуючи покладені Законом про банкрутство на ліквідатора банкрута обов'язки під час здійснення ліквідаційної процедури боржника (незалежно від особливостей процедури, за якою здійснюється провадження у справі про банкрутство), відмова ліквідатора у задоволенні вимог банку про скликання зборів кредиторів порушує права та законні інтереси банку як кредитора боржника.

30. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

31. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором (частина сьома статті 48 Закону про банкрутство).

32. Згідно зі статтею 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів; невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (ліквідатора) згідно з Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

33. Статтею 25 Закону про банкрутство визначені загальні повноваження ліквідатора у справі про банкрутство, а саме - ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

34. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури (частина дванадцята статті 30 Закону про банкрутство).

35. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

36. Місцевий господарський суд надаючи оцінку діям ліквідатора у даній справі встановив, що останній на неодноразові вимоги суду не надав жодних належних доказів, які б підтверджували вчинення ним будь-яких дій з виконання ліквідаційної процедури, належних та достатніх заходів з витребування майна, повернення його до ліквідаційної маси банкрута, відновлення права власності банкрута на це майно, вжиття належних заходів з повернення сторін вчинюваних правочинів у попередній стан.

37. З огляду на встановлені у справі обставини у їх сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення скарги АБ "Укргазбанк" на дії ліквідатора та відповідно усунення арбітражного керуючого Косиневського М. А. від виконання ним своїх обов'язків та призначення нового ліквідатора.

Щодо суті касаційної скарги

38. Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

40. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

41. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції надано скаржникові вичерпну відповідь на всі доводи та істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

44. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

45. Рішення суду має прийматися у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

46. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від
09.09.2019 та ухвали Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 5023/6452/11 без змін.

Щодо судових витрат

47. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 5023/6452/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський Л. Й. Катеринчук