Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.07.2020 року у справі №910/4554/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4554/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л. В., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А. Л.,

представників учасників справи:

позивача - Новікова В. О. - адвокат;

відповідача - Ковальчук І. В. - самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кравчук Г. А., судді - Агрикова О. В., Коробенко Г. П. )

від 11.06.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн"

до Міністерства оборони України

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" (надалі - ТОВ "Оптімус Конекшн", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі - Міністерство, відповідач) про розірвання Договору про постачання для державних потреб бензину А-80А-ДЗ від 11.07.2017 №286/1/17/32 (надалі - Договір №286/1/17/32), укладений між ТОВ "Газтрейд" (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ "Оптімус Конекшн" та правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Феном Вест") та Міністерством оборони України, у зв'язку з істотною зміною обставин з 26.09.2017.

1.2. В обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини:

1.2.1. На підставі рішення тендерного комітету Міністерства, оформленого протоколом № 75/304/9 від 30.06.2017,11.07.2017 між ТОВ "Газтрейд", як постачальником, та Міністерством, як замовником, укладено Договір №286/1/17/32.

У відповідності до пункту 1.1. Договору №286/1/17/32 постачальник зобов'язався поставити у 2017 році нафту і дистиляти (бензин) (лот 2 - бензин автомобільний А-80-Євро4-Е5 або еквівалент, а саме паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ) (надалі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно з специфікацією, а замовник зобов'язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами згідно з специфікацією.

Специфікацією визначено, що предметом Договору №286/1/17/32 є паливо моторне альтернативне (А-80А-ДЗ (61-013-2969) ТУ У 24.6-32869581-003:2012 зі зм. 1.2, з кінцевим строком поставки до 30.09.2017 (включно), кількістю 3980,00 тонн, загальною вартістю 100 296 000,00 грн.

1.2.2. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання умов Договору №286/1/17/32 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин),
23.06.2017 між ТОВ "Газтрейд ", як покупцем, та ТОВ "Трейд Коммодіті", як постачальником, укладено Договір поставки № 2306 (надалі - Договір №2306).

1.2.3.27.06.2017 ТОВ "Трейд Коммодіті" (як покупцем) укладено Договір поставки № 2706 на закупівлю газового конденсату для виробництва палива з ТОВ "Хімпродторг ЛТД" (надалі - Договір №2706).

1.2.4. В свою чергу, ТОВ "Хімпродторг ЛТД" закуповувало газовий конденсат за зовнішньоекономічним контрактом № РЕG-КРТ-010817, укладеним 01.08.2017 з Компанією "Реtro Energy Group Limited".

1.2.5. ТОВ "Хімпродторг ЛТД" за вказаним вище Договором здійснило придбання та ввезення на територію України газового конденсату, але при поданні товару до митного оформлення 07.08.2017 за вантажною митною декларацією №А504120/2017/105963, ТОВ "Хімпродторг ЛТД" отримало від митних органів відмову в оформленні вантажу для його ввезення в Україну, що підтверджується Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2017 № UA504120/2017/00023.

1.2.6. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
22.08.2017 у справі № 804/5227/17 за адміністративним позовом ТОВ "Хімпродторг ЛТД" до Миколаївської митниці ДФС України визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA504000-0012-2017 від 14.08.2017, видане Миколаївською митницею ДФС; визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504120/2017/00023.

1.2.7. Листом №12/09-17 від 12.09.2017 ТОВ "Трейд Коммодіті" повідомило позивача, що у зв'язку із затримкою митного оформлення сировини для виготовлення бензину А-80А-ДЗ з ініціативи митних органів, виготовлення бензину розпочнеться пізніше, ніж очікувалось. Із врахуванням завантаженості потужностей виробництва та обсягу сировини, а також враховуючи зміщення графіку виробництва, очікувана дата поставки виготовленого бензину до 25.12.2017.

1.2.8.15.09.2017 позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитом №09/15/1 щодо надання юридичних послуг з правової експертизи документів та видачі юридичного висновку про істотну зміну обставин за Договором № 286/1/17/32.

1.2.9. Київська торгово-промислова палата у своєму Висновку про істотну зміну обставин (hardship) від 25.09.2017 № 1703-4/468 констатувала, що у зв'язку із настанням істотної зміни обставин згідно із статтею 652 Цивільного кодексу України, ТОВ "Газтрейд" має право вимагати перегляду та внесення змін до умов Договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від
11.07.2017 №286/1/17/32 в частині строків постачання продукції.

1.2.10. Листом від 08.12.2017 №08-12/17 ТОВ "Трейд Коммодіті" повідомило позивача про те, що Національним антикорупційним бюро України проводиться розслідування кримінального правопорушення, в процесі якого ним здійснюється ряд слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження щодо ТОВ "Трейд Коммодіті", зокрема, накладення арешту на банківські рахунки підприємства, проведення обшуків, виїмок, тощо, відтак діяльністю НАБУ фактично блоковані всі господарські операції ТОВ "Трейд Коммодіті", тому постачання товару за Договором від 23.06.2017 року № 2306 є неможливим.

1.2.11. Позивач листом від 14.12.2017 № 14-12/17-02 звернувся до відповідача з проханням розглянути можливість розірвання Договору №286/1/17/32, зазначивши про настання істотних змін обставин, якими сторони керувались у процесі погодження умов цього Договору. При цьому позивач зауважив, що зміна цих обставин не залежала від останнього, позивач не мав можливості самостійно усунути або запобігти її впливу.

1.2.12. Оскільки відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача щодо розірвання Договору №286/1/17/32, останній звернувся до суду з цим позовом у зв'язку з наявністю істотних обставин.

1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначаючи, що затримка митницею митного оформлення партії сировини, що зумовила затримку постачання продукції за Договором №286/1/17/32 не є обставиною, яка може вважатися об'єктивною підставою для розірвання Договору. В цьому випадку суд має враховувати: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4554/19 розірвано договір постачання для державних потреб бензину А-80А-ДЗ № 286/1/17/32 від 11.07.2017, укладений між сторонами, у зв'язку з істотною зміною обставин з 26.09.2017.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що у пункті 8.5 Договору № 286/1/17/32 сторони передбачили можливість його розірвання у разі істотної зміни обставин, якими вони керувалися при укладанні договору. Суд першої інстанції врахував висновок Київської торгово-промислової палати від 25.09.2017 № 1703-4/469, яким встановлено наявність істотної зміни обставин у період виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 286/1/17/32, і дійшов висновку про наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору.

2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2020 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

2.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов для розірвання договору, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

2.5. Апеляційний господарський суд зауважив, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від
04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

2.6. Твердження позивача про те, що Договір поставки №2306 було укладено саме з метою забезпечення виконання зобов'язань з поставки палива моторного альтернативного А-80А-ДЗ за Договором № 286/1/17/32, апеляційним господарським судом відхилені, оскільки позивачем не надано належних доказів в їх обґрунтування, зокрема, специфікацій, які підтверджували б, що Договір поставки №2306 було укладено на підставі оспорюваного договору. Також умови укладеного між позивачем та ТОВ "Трейд Коммодіті" Договору поставки №2306 не містять жодних домовленостей щодо строків поставки товару, зокрема, в межах строку до
30.09.2017 (як визначено в специфікації до оспорюваного договору).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1.10.07.2020 ТОВ "Феном Вест" звернулося із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 910/4554/19, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019.

3.2. Підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм:

- частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 910/11049/17 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- частин 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, з обґрунтуванням необхідності відступлення від висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16 та від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, та врахованих судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови, що оскаржується (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.4. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.5. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.6. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

4.7. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

4.8. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

4.9. У касаційній скарзі заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 910/11049/17.

4.10. Предметом спору у справі № 910/11049/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного розрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" було стягнення 625 633,00 грн пені за несвоєчасну поставку частини виробів.

4.11. Верховний Суд, при розгляді спору у справі № 910/11049/17 погодився із застосуванням судами попередніх інстанцій статті 617 Цивільного кодексу України та із відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку товару, оскільки порушення строків поставки виробів за контрактом від 29.12.2015 сталося із незалежних від відповідача причин, за наявності обставин, які мають надзвичайний характер, що підтверджується висновком ТПП України від 28.11.2016.

4.12. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не врахував висновок Київської торгово - промислової палати в якості належного та допустимого доказу виникнення істотних змін обставин.

4.13. Проте, Верховний Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки предметом спору у цій справі є розірвання договору у зв'язку з наявністю істотних обставин, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, в той час, як у справі № 910/11049/17 предметом спору було стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо поставки товару і суди, відмовляючи в позові, застосовували саме статтю 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

4.14. Тобто, нормативно - правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у цій справі та справі №910/11049/17, не можна визнати подібними.

4.15. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.16. Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020.

4.17. Також підставою для касаційного оскарження заявник, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує необхідність відступлення від висновків щодо застосування частин 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від
04.04.2018 у справі № 910/12154/16 та від 17.04.2018 у справі № 927/763/17 та врахованих судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови, що оскаржується.

4.18. Згідно з вимогами частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

4.19. Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

4.20. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

4.21. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

4.22. В оскаржуваному рішенні у цій справі апеляційний господарський суд послався на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду від
04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, в яких суди також зазначили, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог.

4.23. Так, у справі № 927/763/17 за позовом ТОВ "Носівський цукровий завод" до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі від 16.07.2010 Верховний Суд, застосувавши частину 2 статті 652 Цивільного кодексу України, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

4.24. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення про задоволення позовних вимог про внесення змін до договору у справі №910/12154/16 їх скасував та надав висновок про застосування частин 2 та 4 статті 652 Цивільного кодексу України.

Керуючись вказаними нормами, суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновку щодо доведеності позивачем передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України передумов в їх сукупності для внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною всіх обставин, оскільки сам факт настання істотних змін обставин не свідчить про наявність умов для внесення змін до договору.

4.25. Тобто, наданий Верховним Судом у справах №910/12154/16 та № 927/763/17 висновок є загальним і випливає зі змісту частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, яка прямо та дослівно передбачає, що договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

4.26. У касаційній скарзі відсутнє достатньо вмотивоване обґрунтування того, як по іншому вважає скаржник необхідним застосувати норму статті 652 Цивільного кодексу України, що відрізниться від того, як таку норму права застосував Верховний Суд у справах №910/12154/16 та № 927/763/17.

4.27. Фактично всі доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування статті 652 Цивільного кодексу України.

4.28. З огляду на те, що заявник не надав вмотивованого обґрунтування необхідності іншого застосування норм частин 2 та 4 статті 652 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що висновки у справах №910/12154/16 та № 927/763/17, від яких просить відступити скаржник, випливають зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України, Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від цих висновків.

4.29. За таких обставин, касаційна скарга в частині підстав передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, пере-глянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що поста-нову суду апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/4554/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест", в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 910/4554/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач