Історія справи

Постанова КГС ВП від 22.06.2023 року у справі №902/1094/22
Постанова КГС ВП від 22.06.2023 року у справі №902/1094/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/1094/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - Студеннікова О.Є. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД",

на рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023

за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"

про визнання додаткової угоди укладеною,

та зустрічним позовом виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"

до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

про стягнення 65 516,85 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП "Вінницяміськтеплоенерго") звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" (далі - ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД") про визнання укладеною з 26.11.2019 Додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2010 №98 (далі - Договір), у редакції проекту, запропонованого КП "Вінницяміськтеплоенерго".

1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що обставини укладання ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" договору оренди на частину приміщень по вул. М. Оводова, 15, а також зміна співвласників суміжних приміщень за вказаною адресою, стали підставою для коригування приєднаного теплового навантаження, визначеного у Договорі.

1.3. За твердженням КП "Вінницяміськтеплоенерго", приєднане теплове навантаження за адресою: м. Вінниця, вул. М. Оводова, 15 за Договором, з листопада 2019 року змінено і становить 0,054502 Гкал/год. Вказані обставини зазначено та підтверджено в опитувальному листі теплопостачання, який підписано керівником ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" - Студенніковим Є.Ф. у квітні 2019 року та отримано КП "Вінницяміськтеплоенерго" 26.11.2019. КП "Вінницяміськтеплоенерго" вважає, що в листопаді 2019 року між сторонами Договору досягнуто згоди щодо зміни в частині величини приєднаного теплового навантаження, а тому з 26.11.2019 нарахування за приєднане теплове навантаження вже проводилось, виходячи із погодженої сторонами величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.

1.4. КП "Вінницяміськтеплоенерго" було вжито заходи щодо внесення змін до Договору, зокрема: 10.08.2022 на адресу ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" було надіслано проект Додаткової угоди №1 до Договору, умовами якої передбачено, що у зв`язку з підписанням сторонами у листопаді 2019 року Опитувального листа щодо зміни приєднаного теплового навантаження на опалення по адміністративній будівлі по вул. Оводова, 15 сторони, керуючись пунктом 8.1 Договору, дійшли згоди замінити ЛИСТ 2 Додатку №1 до Договору "Обсяги постачання теплової енергії споживачу за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 15" та викласти його в новій редакції, яка додається до даної Додаткової угоди. Однак, ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" у встановлений законом строк зазначене повідомлення не розглянув та відповідні зміни не погодив.

1.5. З огляду на те, що ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" відмовляється у встановленому законом та договором порядку погодити відповідні зміни умов Договору в частині величини приєднаного теплового навантаження (незважаючи на погодження таких змін відповідачем шляхом підписання у квітні 2019 року опитувального листа теплопостачання і виконання умов договору після таких змін) підприємство змушене звернутися до суду з вимогою про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору, у редакції проекту, запропонованого підприємством.

1.6. У зустрічному позові, який об`єднаний в одне провадження у справі №902/1094/22 з первісним позовом, ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" (далі - відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з КП "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - позивач за первісним позовом) 46 267,51 грн - безпідставно набутих грошових коштів за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року, та нарахованих на вказану суму 2 548,58 грн - 3% річних та 16 700,76 грн - інфляційних втрат.

1.7. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/1178/21 встановлено неправомірність нарахування позивачем за первісним позовом вартості наданих послуг згідно з умовами Опитувального листа (виходячи з розрахунку приєднаного теплового навантаження 0,54502 Гкал/год), а також зазначено, що за відсутності погоджених сторонами змін до Договору, відсутні правові підстави для визначення оплати із застосуванням збільшеної величини приєднаного теплового навантаження. Однак з 26.11.2019 нарахування за приєднане теплове навантаження КП "Вінницяміськтеплоенерго" проводились для ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", виходячи із величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.

1.8. За твердженням ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", оплату за вищезазначеними рахунками КП "Вінницяміськтеплоенерго" отримало у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку та не заперечується позивачем за первісним позовом.

1.9. За розрахунком відповідача за первісним позовом, сума безпідставно набутих КП "Вінницяміськтеплоенерго" грошових коштів з урахуванням нарахованих ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" 3% річних та інфляційних втрат становить 65 516,85 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 у справі №902/1094/22 (суддя Маслій І.В.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (колегія суддів у складі: Миханюк М.В., Саврій В.А., Коломис В.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, витрати щодо сплати судового збору за первісним позовом залишено за КП "Вінницяміськтеплоенерго"; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом залишено за ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД".

2.2. Суди попередніх інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення таких вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права, просить: скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зі справи №902/1094/22, а справу передати на новий розгляд.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме: Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17. Зокрема, у контексті того, що Правила №630 регулюють правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг та не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникають з договорів купівлі-продажу теплової енергії.

4.1.3. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково ототожнює поняття "споживач теплової енергії" із поняттям "споживач житлово-комунальних послуг", а "послуги теплопостачальної організації" з "послугами центрального опалення" та дійшов помилкових висновків, що припинення теплопостачання споживача поза межами дозвільної процедури, не припиняє нарахування оплати спожитих послуг, абонентної плати або інших послуг, надання яких пов`язане з функціонуванням системи теплопостачання та опосередковано впливає на процес надання послуг з теплопостачання окремому споживачу.

4.1.4. За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що у спірних правовідносинах ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД", як на обставини щодо припинення договірних відносин між сторонами, шляхом реалізації свого права на відмову від послуг КП "Вінницяміськтеплоенерго" керувалось положеннями пункту 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198) за умовами якого споживач має право вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором. Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пунктів 24, 25 Правил №630.

4.1.5. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо питання застосування положень частини третьої статті 651 ЦК України та пункту 39 Правил №1198 (права споживача на відмову від послуг теплопостачальника, у правовідносинах, які виникли на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, за умови, що таке право передбачено умовами договору, а споживач приєднаний до "місцевої (розподільчої) мережі та, відповідно, не є суб`єктом у сфері житлово-комунальних послуг).

4.1.6. Скаржник зазначає про необхідність формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 651 ЦК України та пункту 39 Правил №1198 у спірних правовідносинах, зокрема, у такому контексті:

- "чи достатньо для розірвання (змінення) договору волевиявлення особи, спрямованого на припинення цивільних прав та обов`язків або відповідне волевиявлення не є самодостатнім і ставиться в залежність від дотримання особою, яка його виявила, певних дозвільних процедур?"

- "чи є обов`язковою умовою можливості реалізації відмови від договору (послуг теплопостачальника) звернення до теплопостачальника про від`єднання від місцевих (розподільчих) мереж і чи є обов`язковою умовою можливості реалізації відмови від договору (послуг теплопостачальника) звернення до теплопостачальника про від`єднання від місцевих (розподільчих) мереж і в тих випадках, коли таке від`єднання здійснено саме теплопостачальником, а не споживачем теплової енергії?"

4.1.7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмету доказування. Також зазначає, що судами встановлено наявність заборгованості ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на підставі недопустимого доказу (рахунку від 30.11.2019 №000098).

4.1.8. Крім того, скаржник зазначає про застосування судами попередніх інстанцій положень статті 79 ГПК України у редакції, що діяла до 17.10.2019 та, відповідно не застосували стандартів доказування "вірогідності доказів".

4.1.9. За твердженням ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" наведені порушення судами норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення у справі та незастосування до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема: положень статей 3 15 202 204 651 907 ЦК України, статті 1 Закону України "Про теплопостачання" та пунктів 1 -3, 39 Правил №1198.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. КП "Вінницяміськтеплоенерго" своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

5.1. Між КП "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" (Споживач) 01.10.2010 укладено Договір (купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді), згідно з умовами якого Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід`ємним додатком цього договору. Споживач теплової енергії зобов`язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (пункт 3.2 Договору).

5.2. Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону. Усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання Споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію рішенням відповідних комісій, визначених ДБН Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів згідно з вимогами діючих Правил користування тепловою енергією, Правил технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж та інших нормативних документів з оформленням відповідного акта (пункт 2.2 Договору).

5.3. Відповідно до положень пункту 2.3 Договору Постачальник припиняє постачання теплової енергії Споживачу, зокрема, в разі: письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання (за умови технічної можливості) в разі його надходження до Постачальника не пізніше як за 3 доби до запланованого відключення. У пункті 3.1 Договору сторони визначили, що Споживач має право, зокрема, на вибір Теплопостачальної організації, а також відмову від послуг Теплопостачальної організації.

5.4. На підставі пункту 6.2 Договору Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

5.5. Порядок розрахунків сторонами визначено у пунктах 6.3, 6.7 Договору.

5.6. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків - діє до їх повного проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін пункти 10.1 - 10.4 Договору).

5.7. Згідно з Листом 2 Додатку №1 сторонами погоджено розмір максимального приєднаного теплового навантаження у приміщенні по вул. Козицького (на даний час вул. Миколи Оводова), 15 у м. Вінниці, що становить 0,0366 Гкал/год.

5.8. Як встановлено судами попередніх інстанції, укладання ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" договору оренди на частину приміщень по вул. М. Оводова, 15, а також зміна співвласників суміжних приміщень за вказаною адресою, стали підставою для коригування сторонами Договору приєднаного теплового навантаження щодо Споживача.

5.9. Зокрема, сторонами підписано Опитувальний лист теплопостачання у якому зазначено про те, що приєднане теплове навантаження за адресою: вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці за Договором, укладеним між сторонами, з листопада 2019 року змінено та становить 0,054502 Гкал/год. Вказаний опитувальний лист у квітні 2019 року підписано керівником ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" - Студенніковим Є.Ф. та отримано Постачальником за Договором 26.11.2019.

5.10. Крім того, як встановили суди, у зв`язку з неналежним виконанням ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" умов Договору в частині оплати послуг з теплопостачання, рішенням господарського суду у справі №902/20/21, яке набрало законної сили було стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість з оплати наданих послуг за Договором, яка виникла за період з лютого 2019 року до листопада 2020 року включно. Зокрема, за рішенням суду у справі №902/20/21 стягнуто з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на користь КП "Вінницяміськтеплоенерго" 54 113,89 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 5 552,27 грн - інфляційних втрат, 5 470,20 грн - 3% річних та 13 521,48 грн - пені. та 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору. Судами встановлено, що нарахування послуг на суму стягнутої за рішенням суду заборгованості проводились КП "Вінницяміськтеплоенерго", виходячи із погодженої сторонами величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.

5.11. Також у листопаді 2020 року КП "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до суду з позовом про стягнення з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" заборгованості за надані послуги з теплопостачання за Договором за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року. Рішенням суду у справі №902/1178/21, яке набрало законної сили стягнуто з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на користь КП "Вінницяміськтеплоенерго" 114 432,53 грн - заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 2 081,00 грн - 3% річних, 6 326,96 грн - інфляційних втрат, 1 842,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" 45 578,56 грн - заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 854,73 грн - 3% річних та 2 329,32 грн - інфляційних втрат.

За змістом мотивувальної частини рішення у справі №902/1178/21, суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог про 45 578,56 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання, дійшов висновку, що така сума нарахованого КП "Вінницяміськтеплоенерго" є неправомірною, тобто такою, що нарахована не у відповідності до умов Договору. Суд визнав необґрунтованим нарахування КП "Вінницяміськтеплоенерго" вартості наданих послуг згідно Опитувального листа у розмірі 0,054502 Гкал/год, а тому суд зазначив про правомірність розрахунку виходячи з величини приєднаного теплового навантаження - 0,0366 Гкал/год, яка погоджена сторонами у Договорі. При цьому судом зазначено, що згідно з умовами Договору сторонами погоджено необхідність визначення ставки приєднаного теплового навантаження шляхом його відображення у Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору. За висновком суду, підписання представником ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" Опитувального листа у квітні 2019 року підтверджує лише отримання пропозиції КП "Вінницяміськтеплоенерго" щодо зміни умов Договору в частині збільшення величини теплового навантаження. Однак такий Опитувальний лист не може вважатися Додатковою угодою до Договору, оскільки не містить умов про його зміну. За висновком суду, з урахуванням обставин, що КП "Вінницяміськтеплоенерго" вчинялись дії з підписання Договору у новій редакції, однак сторонами не досягнуто згоди з цього питання, належним способом захисту прав КП "Вінницяміськтеплоенерго" у даному випадку є звернення з позовом до суду про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.

5.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій 10.08.2022 позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача за первісним позовом Додаткову угоду №1 до Договору, умовами якої передбачено, що у зв`язку з підписанням сторонами у листопаді 2019 року Опитувального листа щодо зміни приєднаного теплового навантаження на опалення по адміністративній будівлі по вул. Оводова, 15 сторони, керуючись пунктом 8.1 Договору, дійшли згоди замінити ЛИСТ 2 Додатку № 1 до Договору "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 15" та викласти його в новій редакції, що додається до даної Додаткової угоди. Факт направлення вказаної угоди підтверджено описом вкладення у цінний лист - номер відправлення №0505090387019.

5.13. У зв`язку з наявністю у ТОВ "Альянс-ЛТД" заборгованості за спожиті послуги за Договором, 16.03.2021 КП "Вінницяміськтеплоенерго" припинено постачання теплової енергії на адміністративну будівлю Відповідача по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці. Про вказані обставини останнього було попереджено у встановлений законодавством термін. Із заявою про від`єднання від мережі теплопостачання по вул, М. Оводова, 15 ТОВ "Альянс-ЛТД" у встановленому законодавством та Договором порядку до КП "Вінницяміськтеплоенерго" не зверталося (вказані обставини, встановлені у рішенні суду зі справи №902/1178/21, яке набрало законної сили).

5.14. Звертаючись до суду з первісним позовом КП "Вінницяміськтеплоенерго" стверджувало, що після ухвалення судового рішення у справі №902/1178/21 підприємством було вжито заходи щодо внесення змін до Договору, а саме: 10.08.2022 надіслано на адресу ТОВ "Альянс-ЛТД" належним чином (саме цінним листом із описом вкладення - номер відправлення №0505090387019) Додаткову угоду №1 до Договору, умовами якої передбачено, що у зв`язку з підписанням сторонами у листопаді 2019 року Опитувального листа щодо зміни приєднаного теплового навантаження на опалення по адміністративній будівлі по вул. Оводова, 15 сторони, керуючись пунктом 8.1 Договору, дійшли згоди замінити ЛИСТ 2 Додатку №1 до Договору "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 15" та викласти його в новій редакції, що додається до даної Додаткової угоди.

5.15. Однак, ТОВ "Альянс-ЛТД" вказану Додаткову угоду №1 до Договору не підписало та на адресу позивача не повернуло. Натомість надіслало на адресу КП "Вінницяміськтеплоенерго" відповідь від 06.09.2022 №28, у якій, зокрема, просить "з 16.03.2022 припинити нарахування плати за відсутнє приєднане навантаження приміщень по вул. М. Оводова, 15".

5.16. За твердженням позивача за первісним позовом, відмова ТОВ "Альянс-ЛТД" у встановленому законом та Договором порядку погодити відповідні зміни умов Договору в частині величини приєднаного теплового навантаження (незважаючи на погодження таких змін, шляхом підписання у квітні 2019 року Опитувального листа теплопостачання та фактичного виконання умов Договору, з урахуванням таких змін) і стала причиною для звернення КП "Вінницяміськтеплоенерго" до суду з вимогами про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.

5.17. У свою чергу, обґрунтовуючи підстави заявлених зустрічних позовних вимог ТОВ "Альянс-ЛТД" зазначало про те, що рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/1178/21 встановлено неправомірність нарахування КП "Вінницяміськтеплоенерго" вартості наданих послуг згідно з Опитувальним листом у розмірі 0,54502 Гкал/год., а також зазначено про те, що "за відсутності погоджених сторонами змін до Договору відсутні правові підстави для визначення оплати із застосуванням збільшеної величини приєднаного теплового навантаження".

5.18. Поряд з тим, КП "Вінницяміськтеплоенерго" вважає, що з 26.11.2019 нарахування за приєднане теплове навантаження за Договором має проводитись та відповідно, проводилось, виходячи з величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.

5.19. Вказані обставини (проведення розрахунків за Договором виходячи з величини приєднаного теплового навантаження 0,054502 Гкал/год.) підтверджуються, зокрема, виставленими позивачем за первісним позовом рахунками купівлі-продажу теплової енергії №00098 за Договором на об`єкті за адресою: вул. Миколи Оводова б.15 (від 30.11.2019 за листопад 2019 року, від 31.12.2019 за грудень 2019 року, від 31.01.2020 за січень січні 2020 року, від 29.02.2020 за лютий 2020 року, від 31.03.2020 за березень 2020 року, від 30.04.2020 за квітень 2020 року, від 30.05.2020 за травень 2020 року, від 30.06.2020 за червень 2020 року, від 31.07.2020 за липень 2020 року, від 31.08.2020 за серпень 2020 року, від 30.09.2020 за вересень 2020 року, від 31.10.2020 за жовтень 2020 року, від 30.11.2020 за листопад 2020 року) на загальну суму 73 956,66 грн.

5.20. ТОВ "Альянс-ЛТД" вказує на те, що без належних правових підстав товариство вимушене було оплачувати безпідставне теплове навантаження в розмірі 0,017902 Гкал/год. (виходячи з розрахунку: 0,054502 Гкал/год. - 0,0366 Гкал/год.), що у грошовому еквіваленті за весь період становить 9 311,17 грн та фактично оплачувати теплову енергію в розмірі 27,2451 Гкал (із розрахунку: 76,9287 Гкал - 49,6836 Гкал) на загальну суму 36 956,34 грн.

5.21. Отже, за твердженням позивача за зустрічним позовом із отриманих відповідачем за зустрічним позовом суми грошових коштів у розмірі 73 956,66 грн, сума у розмірі 46 267,51 грн (із розрахунку: 9 311,17 грн + 36 956,34 грн) набуті КП "Вінницяміськтеплоенерго" абсолютно безпідставно.

5.22. При цьому, оплату за вищезазначеними рахунками на загальну суму 73 956,66 грн КП "Вінницяміськтеплоенерго" отримало у повному обсязі, що підтверджується, виписками з рахунку позивача за зустрічним позовом та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом.

5.23. Таким чином, ТОВ "Альянс-ЛТД" вважає, що грошові кошти у розмірі 46 267,51 грн є безпідставно набутими відповідачем за зустрічним позовом.

5.24. З огляду на наведене, ТОВ "Альянс-ЛТД" з посиланням на положення статей 1212 ЦК України та положень частини другої статті 625 ЦК України просить суд стягнути з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на свою користь 46 267,51 грн - безпідставно набутих грошових коштів за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року, та нарахованих за період з 18.12.2020 по 18.11.2022 на вказану суму 3 % річних у розмірі 2 548,58 грн та нарахованих за період з 01.01.2021 по 01.11.2022 інфляційний втрат у розмірі 16 700,76 грн.

5.25. Отже, предметом спору у справі, що розглядається є: за первісним позовом - внесення змін до Договору у судовому порядку, шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору у редакції позивача, а за зустрічним позовом - стягнення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення 3% річних і інфляційних втрат.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною спору у цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав: за первісним позовом - для внесення змін до Договору, за зустрічних позовом - стягнення суми безпідставно отриманих коштів.

7.2. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, Суд зазначає таке.

7.3. Рішення та постанову в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивовано з посиланням на положення статей 175 179 180 188 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 6 509 626 627 628 631 652 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також з посиланням на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині обставин, встановлених у справі №902/1178/21.

7.4. В основу оскаржуваних рішення та постанови щодо первісних позовних вимог покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів, як про недотримання позивачем вимог щодо обов`язкового визначення підстав заявлених вимог так належного обґрунтування цих вимог, так і про відсутність підстав у суду застосовувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 631 ЦК України, шляхом укладання Додаткової угоди за рішенням суду з 26.11.2019, а не з дня набрання відповідним рішенням законної сили.

7.5. За висновками судів правове регулювання відносин зі складення та підписання Опитувального листа є відмінним від порядку внесення змін до Договору, а тому така позиція позивача суперечить нормам законодавства. Крім того, за висновками судів, КП "Вінницяміськтеплоенерго" на обґрунтування своїх вимог посилається на взаємовиключні підстави позову.

7.6. Зокрема, суди встановили, що КП "Вінницяміськтеплоенерго" на обґрунтування наявності підстав для задоволення вимог про внесення змін до Договору посилається, як на положення частини другої статті 651 та частини першу, другу, четверту статті 652 ЦК України (на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладанні Договору). Водночас також зазначає про те, що сторонами, шляхом підписання Опитувального листа у листопаді 2019 року, вже було досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору, у томі числі і шляхом виконання сторонами цього Договору вже з урахуванням таких змін. У зв`язку з чим зазначає про те, що ним було направлено відповідачу за первісним позовом примірник Додаткової угоди №1 до Договору, яка містить умови попередньо-погоджені сторонами, однак відповідач за первісним позовом у встановлені законом строки зазначене повідомлення не розглянув та фактично зазначає про наявність підстав для застосування положень частини другої 642 ЦК України.

7.7. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень фактично судами відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач за первісним позовом не довів суду фактичних обставин на підтвердження своїх позовних вимог (наявності правових підстав для внесення змін до Договору відповідно до положень частини другої статті 652 ЦК України або підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини другої статті 642 ЦК України).

7.8. Також суди виходили з того, що вимога КП Вінницяміськтеплоенерго" про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору з 26.11.2019 суперечить нормам діючого законодавства. Положення частини третьої статті 631 ЦК України не можуть бути застосовані до умов Договору (Додаткової угоди до договору) яка є предметом розгляду переддоговірного спору, оскільки договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, тобто з моменту набрання рішенням суду про зміну Договору законної сили.

7.9. Колегія суддів, погоджуючись із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, зауважує, що подана ТОВ "Альянс-ЛТД" касаційна скарга не містить жодних доводів на спростування неправильного застосування судами норм права на підставі встановлених судами обставин, і які дають підстави для висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

7.10. Суди виходили з того, що для встановлення дійсних обставин спору ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" суду не подано всіх первинних документів. Суди зазначили про те, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити обставини, яку суму грошових коштів ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" було сплачено на користь КП "Вінницяміськтеплоенерго" за весь період дії договору та неможливо встановити обставини щодо обсягу наданих позивачем за первісним позовом послуг. При цьому, суди виходили з того, що з рахунку від 30.11.2019 №000098 купівлі продажу теплової енергії в листопаді 2019 року станом на 01.11.2019 у ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" рахувалась заборгованість за договором у розмірі 132 787,14 грн.

7.11. Такі висновки суду обґрунтовано положеннями пункту 6.7 Договору, відповідно до умов якого, сторонами погоджено, що за наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній статтею 534 ЦК України, відповідно до вимог якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

7.12. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, Суд зазначає таке.

7.13. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа самостійно вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

7.14. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

7.15. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

7.16. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

7.17. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

7.18. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

7.19. Суд виходить з того, що нормативно-правовим обґрунтуванням поданого зустрічного позову визначено, зокрема, приписи статті 1212 ЦК України.

7.20. У справі, що розглядається заявляючи вимогу про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих коштів у порядку статті 1212 ЦУК України, позивач за зустрічним позовом стверджував, зокрема про таке:

- рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/1178/21 встановлено неправомірність нарахування КП "Вінницяміськтеплоенерго" вартості наданих послуг згідно з Опитувальним листом у розмірі 0,54502 Гкал/год., а також зазначено про те, що "за відсутності погоджених сторонами змін до Договору відсутні правові підстави для визначення оплати із застосуванням збільшеної величини приєднаного теплового навантаження";

- у період з листопада 2019 року по листопад 2020 року ТОВ "Альянс-ЛТД", без належних правових підстав вимушене було оплачувати безпідставне теплове навантаження в розмірі 0,017902 Гкал/год. (виходячи з розрахунку: 0,054502 Гкал/год. - 0,0366 Гкал/год.), що у грошовому еквіваленті за весь період становить 9 311,17 грн та фактично оплачувало теплову енергію в розмірі 27,2451 Гкал (із розрахунку: 76,9287 Гкал - 49,6836 Гкал) на загальну суму 36 956,34 грн.

7.21. Разом з цим, згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

7.22. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК кодексу України).

7.23. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

7.24. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див постанови Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

7.25. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

7.26. Разом з тим, як зазначає ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" спірна сума грошових коштів сплачена ним на користь відповідача за зустрічним позовом саме на виконання умов Договору.

7.27. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду у справі №902/20/21, яке набрало законної сили, у зв`язку з неналежним виконанням ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" умов Договору в частині оплати послуг з теплопостачання, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість з оплати наданих послуг за Договором, яка виникла за період з лютого 2019 року до листопада 2020 року включно.

7.28. Зокрема, за рішенням суду у справі №902/20/21 стягнуто з ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на користь КП "Вінницяміськтеплоенерго" 54 113,89 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 5 552,27 грн - інфляційних втрат, 5 470,20 грн - 3% річних та 13 521,48 грн - пені. та 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору. При цьому судами також встановлено, що нарахування послуг на суму заборгованості, яка стягнута за рішенням суду у справі №902/20/21 проводились КП "Вінницяміськтеплоенерго", виходячи із погодженої сторонами величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.

7.29. У контексті встановлених судами обставин, колегія суддів зазначає про те, що згідно з преамбулою та статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

7.30. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7.31. Обов`язковість судового рішення належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (статті 2 18 ГПК України).

7.32. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

7.33. У абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 №1-рп/2015 Конституційний Суд України зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

7.34. Правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

7.35. У постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53).

7.36. Таким чином з урахуванням того, що обставини, якими позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги ґрунтуються на вимогах про сплату коштів, які фактично стягнуто за рішенням суду у справі №902/20/21, Суд констатує що такі дії є намаганням ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" переглянути рішення суду, яке набрало законної сили.

7.37. При цьому Суд також враховує, що матеріали даної справи не містять судових рішень, якими б було визнано недійсними актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг з теплопостачання) на підставі яких виставлялись рахунки на оплату купівлі-продажу теплової енергії за Договором у період з листопада 2019 року по листопад 2020 року.

7.38. З огляду на наведене не може бути визнане прийнятним посилання ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" на те, що сума грошових коштів у розмірі 46 267,51 грн, яка стягнута з позивача за зустрічних позовом за рішенням суду, що набрало законної сили може бути кваліфікована як безпідставно набуте майно (грошові кошти), оскільки у контексті спірних правовідносин рішенням суду у справі №902/2021 встановлено, що ці грошові кошти містять договірний характер. Також за відсутності доведення позивачем обставин щодо недійсності актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг з теплопостачання) на підставі яких виставлялись рахунки купівлі-продажу теплової енергії №00098 за Договором у період з листопада 2019 року по листопад 2020 року, посилання позивача на неправомірність таких нарахувань у зв`язку з тим, що правова підстава на якій вони набуті відпала, є недоведеними та не підтвердженими належним чином.

7.39. При цьому Суд зауважує, що хоча висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не ґрунтуються на відсутності підстав для кваліфікації спірної суми як "безпідставно набуте майно" у розумінні положень статті 1212 ЦК України, а містять лише висновки про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, це не вплинуло на прийняття правильного по суті рішення про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Щодо доводів касаційної скарги в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

7.40. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.41. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

7.42. Під час визначення подібності правовідносин, Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

7.43. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

7.44. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі в цій частині з огляду на таке.

7.45. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.46. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.47. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, колегія суддів зазначає таке.

7.48. Так у справі №904/7024/17 предметом спору є визнання укладеним договору постачання теплової енергії (у редакції позивача), що свідчить про те, що наведена скаржником справа та справа, що розглядається у загальному розумінні є подібними за об`єктом спору (суб`єктний склад сторін та предмету позову) в частині первісних позовних вимог. Поряд з тим, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема, правову позицію стосовно матеріально-правових вимог про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень (магазин), що знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку, укладеним на умовах проекту договору, поданого позивачем (комунальним підприємством теплопостачання), що виключає подібність вказаних відносин (первісних позивних вимог) за змістовним критерієм (права й обов`язки сторін спору).

7.49. Поряд з тим, у контексті доводів касаційної скарги та підстав і предмета спору за зустрічним позовом, справа №904/7024/17 та справа, що розглядається не є подібними ні за об`єктом спору, ні за правовим регулюванням спірних правовідносин. Предмет та підстави позову у зазначеній справі, обсяг оцінених судами доказів є різними зі справою, що розглядається, як і не є подібними встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин.

7.50. Верховний Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржником постанові та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

7.51. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.52. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права, зазначених у розділі 4 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.

7.53. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.54. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.55. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.56. Зокрема, скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо статей застосування положень частини третьої статті 651 ЦК України та пункту 39 Правил №1198 щодо права споживача на відмову від послуг теплопостачальника, у правовідносинах, які виникли на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, за умови, що таке право передбачено умовами договору, а споживач приєднаний до "місцевої (розподільчої) мережі та, відповідно, не є суб`єктом у сфері житлово-комунальних послуг в подібних правовідносинах.

7.57. Тобто необхідність формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування наведених положень, скаржник наголошує зокрема, у такому контексті: 1) "чи достатньо для розірвання (змінення) договору волевиявлення особи, спрямованого на припинення цивільних прав та обов`язків або відповідне волевиявлення не є самодостатнім і ставиться в залежність від дотримання особою, яка його виявила, певних дозвільних процедур?" 2) "чи є обов`язковою умовою можливості реалізації відмови від договору (послуг теплопостачальника) звернення до теплопостачальника про від`єднання від місцевих (розподільчих) мереж і чи є обов`язковою умовою можливості реалізації відмови від договору (послуг теплопостачальника) звернення до теплопостачальника про від`єднання від місцевих (розподільчих) мереж і в тих випадках, коли таке від`єднання здійснено саме теплопостачальником, а не споживачем теплової енергії?"

7.58. Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом формування Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.59. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення таких вимог.

7.60. Разом з тим, доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до вільного бачення скаржником щодо можливості застосування наведених норм матеріального права до спірних питань, які виникли між сторонами спору у процесі виконання ними умов Договору, без урахування підстав та предмета заявлених позовних вимог у даному спорі. Такі доводи зводяться лише до вільного тлумачення скаржником висновків судів попередніх інстанцій та вільного бачення скаржником можливості їх застосування у спірних правовідносинах, виходячи з підстав, предмета заявлених вимог, а також наданої судами оцінки доказам, які подані сторонами на обґрунтування заявлених позовних вимог.

7.61. З огляду на підстави та предмет позовів, як первісного так і зустрічного та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, Суд зазначає, що у даному випадку, такі доводи зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" та вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу зустрічного позову та касаційної скарги.

7.62. Зважаючи на наведене, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правових висновків щодо застосування вказаних скаржником у розділі 4.1.7. цієї постанови норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах. Таким чином доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги, обґрунтованих з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункти 1, 4 частини першої статті 310 ГПК України), Верховний Суд зазначає таке.

7.63. Зокрема скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмету доказування.

7.64. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.65. Отже, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

7.66. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.67. Суд також зазначає про те, що аргументи, наведені у касаційній скарзі щодо неналежного з`ясування судами усіх обставин справи фактично містять лише загальне посилання на процесуальні порушення судами попередніх інстанцій, які спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи та не містять будь-якого обґрунтування в контексті оцінки судами, наявних у матеріалах справи доказів, що входять до предмета доказування.

7.68. Крім того за доводами скаржника, судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України) Зокрема, наявність заборгованості ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" судами встановлено на підставі рахунку від 30.11.2019 №000098, який є недопустимими доказом.

7.69. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.70. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

7.71. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

7.72. Верховний Суд зауважує, що матеріали справи та доводи касаційної скарги не містять жодних підтверджень посиланням скаржника на те, що вказаний доказ є недопустимим у розумінні статті 77 ГПК України, а по суті зводяться до того, що скаржник вважає такі доказ неналежним.

7.73. Так, за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

7.74. Між тим, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, що в даному касаційному провадженні є суттєвим, адже встановлені статтями 287 та 310 ГПК України підстави та межі касаційного перегляду пов`язують право касаційного оскарження саме з випадком прийняття судом рішення на підставі недопустимого доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються з передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 20.07.2021 у справі №914/2200/20.

7.75. Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

7.76. Поряд з тим скаржник не довів наявність порушень, встановлених законом, щодо порядку одержання доказів, що мають наслідки визнання їх недопустимими. Відповідно скаржником не доведено того факту, що судом апеляційної інстанції для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі - рахунок від 30.11.2019 №000098, поданий ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" (скаржником) на обґрунтування свої позовних вимог.

7.77. Наведене в сукупності також виключає можливість задоволення касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.78. З огляду на викладене у пунктах 7.57. - 7.78. цієї постанови оскаржені у справі рішення та постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу, з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України - без задоволення.

7.79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

7.80. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. Відповідно до частин першої, другої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах зазначених в розділі 4 цієї постанови, не підтвердилися, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зі справи №902/1094/22, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" у частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №902/1094/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова