Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №925/1288/20
Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №925/1288/20
Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №925/1288/20
Постанова КГС ВП від 19.12.2023 року у справі №925/1288/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1288/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з додатковою відповідальністю "Уманський м`ясокомбінат",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

за участі Черкаської обласної прокуратури,

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.

У судовому засіданні взяли участь представники: прокуратури - Керничний Н. І., позивача - Іщенко Р. П., третьої особи - Крапівцева О. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Уманський м`ясокомбінат" (далі - ТДВ "Уманський м`ясокомбінат") про:

- скасування державної реєстрації права власності ТДВ "Уманський м`ясокомбінат" на нежитлові будівлі та споруди державної власності, розташовані за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, Черкаська область, - частину підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входів до підвалів "В", "Г", а саме приміщень I, II, III, VII-XV площею 165,3 кв. м;

- витребування від ТДВ "Уманський м`ясокомбінат" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях нежитлових будівель та споруд державної власності, розташованих за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, Черкаська область, - частину підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входів до підвалів "В", "Г", а саме приміщень I, II, III, VII-XV площею 165,3 кв. м.

1.2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що під час приватизації цілісного майнового комплексу державного майна, яке було повернуто з оренди Обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендувалося Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест-Ч" (далі - ТОВ "Дніпроінвест-Ч"), не було продано та було передано на утримання покупцю - ТОВ "Дніпроінвест-Ч" окреме державне майно, що не підлягало приватизації об`єкти цивільної оборони й укриття, зокрема по Уманській нафтобазі в м. Умані, вул. Дерев`янка, 1 сховище - підвал під виробничим блоком (під літ. "А") та входи в підвал (під літ. "В" та "Г"). З метою приватизації цілісного майнового комплексу відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" право власності на нежитлові будівлі та споруди на вул. Дерев`янка, 1 в м. Умані Черкаської області було зареєстровано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого є позивач. У зв`язку з реорганізацією позивач звернувся до державного реєстратора для здійснення перереєстрації права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані на вул. Дерев`янка, 1 у м. Умані Черкаської області. Проте отримав рішення про відмову в державній реєстрації прав власності від 11.03.2020 через те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже було зареєстроване право приватної власності на вказаний об`єкт за Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"). Станом на 11.09.2020 новим власником вищевказаного об`єкта нерухомості на вул. Дерев`янка, 1 у м. Умані є ТДВ "Уманський м`ясокомбінат". Позивач як законний власник спірного нерухомого майна жодним способом не відчужував його на користь будь-яких юридичних осіб.

Отже, позовні вимоги із посиланнями, зокрема, на положення статті 16, пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 10, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" аргументовано тим, що спірне нерухоме майно (частина підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входи до підвалів під літ. "В", "Г", а саме приміщень I, II, III, VII-XV площею 165,3 кв. м.) вибуло з державної власності з порушенням норм чинного законодавства, поза волею її розпорядника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях , і перебуває у незаконному володінні ТДВ "Уманський м`ясокомбінат", а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі положень статей 387 388 ЦК України.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТДВ "Уманський м`ясокомбінат" зазначило зокрема, про те, що за захистом свого права позивач звернувся лише у 2020 році, тобто з пропуском позовної давності.

1.4. У відзиві на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" заявило клопотання про застосування до вимог позивача позовної давності.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.06.2021 (суддя Дорошенко М. В.) позов задоволено повністю.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірні об`єкти нерухомого майна вибули із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч", якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області передало їх у володіння задля утримання, не з волі цього товариства, то в силу положень пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України позивач має право витребувати це майно від відповідача.

При цьому скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні об`єкти нерухомого майна за відповідачем як спосіб захисту порушеного права позивача, передбачений частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і разом з вимогою про витребування позивачем спірних об`єктів нерухомого майна від відповідача є ефективним способом захисту порушеного права власності держави на майно, оскільки спрямований як на реальне повернення спірних об`єктів нерухомого майна у володіння позивача, так і на проведення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності державі в особі позивача на це майно. Отже, позовні вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, законними і такими, що відповідають визначеним законодавством ефективним способам захисту порушених прав держави в особі позивача.

Крім цього, посилаючись на положення, статей 256 257 261 267 ЦК України місцевий господарський суд зазначив про те, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Оскільки на час порушення права власності держави на спірні об`єкти нерухомого майна останні не перебували у володінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, то перебіг позовної давності для позивача (його правопопередника), у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист цього порушеного права, має починатися від дня, коли позивач (його правопопередник) довідався або міг довідатися про вибуття спірних об`єктів нерухомого майна із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч".

До одержання листа ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 № 105 позивач мав законе право сподіватися, що спірні об`єкти нерухомого майна перебувають у володінні ТОВ "Дніпроінвест-Ч" на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу державної власності від 19.10.2007.

У попередньому листі ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 12.06.2017 № 230 повідомило лише про подальшу неможливість утримання ТОВ "Дніпроінвест-Ч" спірних об`єктів нерухомого майна через відсутність доступу до нього і про необхідність прийняття позивачем (його правопопередником) відповідного управлінського рішення у зв`язку з набуттям АТ КБ "ПриватБанк" права власності на Уманську нафтобазу, що ще не означало реальне вибуття із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч" спірних об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, позивач (його правопопередник) довідався про вибуття спірних об`єктів нерухомого майна із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч", а відповідно й про порушення права власності держави на це майно, лише з листа ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 № 105 і не міг довідатися про це раніше.

Станом на день подання позивачем позову у цій справі (05.10.2020) встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність тривалістю у три роки за вимогами позивача не спливла, тому порушене право власності держави в особі позивача підлягає захисту.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (Кропивна Л. В. - головуючий, судді Руденко М. А., Барсук М. А.), рішення Господарського суду Черкаської області від 08.06.2021 у справі № 925/1288/20 скасоване; прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зареєстроване право на нерухоме майно може бути оспорено лише у судовому порядку.

У випадках, коли запис в Реєстрі права власності на нерухоме майно порушує право позивача, яке не може бути захищене шляхом визнання права або витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема, у випадках, коли право власності на один і той самий об`єкт нерухомості зареєстровано за різними особами, іпотека або інше обтяження припинилися, оспорення зареєстрованого права або обтяження може бути здійснено шляхом подання позову про визнання права або визнання обтяження відсутнім.

Відповідно до правової позиції, викладеної в пунктах 36- 38 та 84- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо ж втрата володіння сталася внаслідок умисних дій власника або недбалості (непрямий умисел), витребування майна від добросовісного володільця неможливе.

До того ж судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Апеляційний господарський суд зазначив про те, що нерухоме майно, що є предметом позову разом з іншими приміщеннями, набуто відповідачем у власність на електронному аукціоні, що підтверджується протоколом від 15.04.2020 № UА-РS-2020-03-31-000047-3, договором купівлі-продажу від 29.04.2020 та актом приймання-передачі, на підставі чого за покупцем 29.04.2020 було зареєстровано право власності та внесено запис про реєстрацію такого права до Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що станом на дату проведення електронного аукціону в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно не відображались відомості відносно будь-яких обтяжень на нерухому річ, що була предметом продажу.

Відповідно до вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції підлягають оцінці законність втручання держави у право на мирне володіння майном, наявність суспільного та публічного інтересу та пропорційність такого втручання (справедливого балансу).

Подібна правова позиція в частині необхідності встановлення зазначених обставин у справах про витребування майна на підставі статей 387 388 ЦК України викладена в постанові Касаційного господарського суду від 16.07.2021 у справі № 911/1014/20.

Суспільний та публічний інтерес позивач обґрунтовує тим, що частина підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входів до підвалів під літ. "В", "Г", а саме приміщень I, II, III, VII-XV площею 165,3 кв. м є сховищем, тобто об`єктом цивільної оборони й укриття. Проте колегія апеляційного суду відхилила такі доводи з огляду на те, що матеріали справи не містять:

1) висновку щодо наявності у складі цілісного майнового комплексу, який приватизувався , захисних споруд цивільного захисту ( цивільної оборони), як це передбачено Порядком використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 (чинним на момент проведення приватизації майна);

2) паспорта та облікової картки захисної споруди, акта комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони, як це передбачено додатком до Інструкції щодо утримання захисник споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653 (чинним на момент проведення приватизації майна);

3) акта оцінки готовності захисної споруди або журналу перевірки сховища (протирадіаційного укриття), як це передбачено вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579;

4) договору оренди захисних споруд цивільного захисту або довідки з обліку захисних споруд, як це передбачено порядками, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначив про те, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для витребування майна від добросовісного набувача слід визнати передчасними, отже, рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям повноти та законності щодо судового рішення в розумінні вимог статті 236 ГПК та статті 6 Конвенції. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, не врахував вимоги статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 925/1288/20, Черкаська обласна прокуратура звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, залишивши в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 08.06.2021.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статей 11 13 86 236 ГПК України та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення частини 3 статті 13, частини 7 статті 41, частини 1 статті 50 Конституції України, статей 387 388 ЦК України, статей 23, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків щодо витребуваня належного власнику майна від особи, яка є останнім його набувачем, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 205/9325/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17, від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19, від 07.11.2018 № 488/5027/14-ц.

У контексті наведених постанов скаржник, зокрема зауважує, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Скаржник також звертає увагу, що колегією апеляційного суду не враховано правову позицію щодо можливості витребування нерухомого майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16 та в якій касаційний суд виснував, що при вибутті майна поза волею власника право власності не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Видача виконавчим комітетом Уманської міської ради на підставі власного рішення від 19.04.2010 № 188 ТОВ "Інвест Черкаси" свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підтвердження права приватної власності цього товариства на всі нежитлові будівлі та споруди колишньої Уманської нафтобази, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 1, включно зі спірними об`єктами нерухомого майна, а також подальші реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна у складі майна колишньої Уманської нафтобази за реєстраційним номером 889815471108 за ТОВ "Інвест Черкаси", ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД", АТ КБ "ПриватБанк" і ТДВ "Уманський м`ясокомбінат", попри наявність зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на це майно за реєстраційним номером 20143340, яке в силу вимог частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є дійсним і після 01.01.2013, є порушенням вимог пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушенням права власності держави на спірні об`єкти нерухомого майна, незаконне заволодіння цим майном без відповідної правової підстави - волі власника, що не припинило права власності держави на нього.

За таких обставин держава як власник спірних об`єктів нерухомого майна в особі позивача вправі з дотриманням вимог статей 387 388 ЦК України витребувати належне їй майно від відповідача, який є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Відповідач не знав і не міг знати про те, що спірні об`єкти нерухомого майна придбані в особи, яка не мала права його відчужувати, тому він є добросовісним набувачем у розумінні статті 388 ЦК України.

Разом з тим, ураховуючи, що спірні об`єкти нерухомого майна вибули із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч", якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області передало їх у володіння задля утримання, не з волі цього товариства, то в силу пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України позивач має право витребувати це майно від відповідача.

Витребування позивачем спірних об`єктів нерухомого майна від відповідача разом із вимогою про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем як спосіб захисту порушеного права позивача передбачений частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є ефективним способом захисту порушеного права власності держави на майно, оскільки спрямоване як на реальне повернення спірних об`єктів нерухомого майна у володіння позивача, так і на проведення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності державі в особі позивача на це майно.

3.4. Крім того, скаржник наголошує на тому, що справа № 925/1288/20 становить значний суспільний інтерес та/або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, адже спірне нерухоме майно є об`єктом цивільного захисту, про що позивач вказував у позові та що підтверджується, зокрема: листом виконавчого комітету Уманської міської ради від 01.07.2020 № 01/01-26/4280/01/01-26/4733, в якому зазначений обліковий номер захисної споруди № 91403, до складу якої входить спірне майно; відомостями з інтегрованої підсистеми "Етап-Майно", що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, згідно з яким державне майно, яке знаходиться за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, Черкаська область, є об`єктом цивільної оборони з інвентарним (реєстровим) номером 3265425703.1.ААВАИБ086; додатком 2 до договору купівлі-продажу від 17.10.2007; листами ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 12.06.2017 № 230, 28.01.2019 № 85, 13.02.2019 № 41, які знаходяться в матеріалах справи. Належність спірного нерухомого майна до об`єкта цивільного захисту визнавалась й учасниками справи, що, на думку скаржника, в силу вимог частини 1 статті 75 ГПК України є підставою для звільнення від доказування цієї обставини.

3.5. Скаржник також вважає висновок апеляційного суду щодо поділу об`єкта нерухомості необґрунтованими, адже за результатами приватизації майнового комплексу поділ нерухомості у визначеному порядку не відбувся. На момент приватизації цілісного майнового комплексу - державного майна, яке повернуто з оренди Обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт", державне майно, що передане на утримання ТОВ "Дніпроінвест-Ч", не було окремо визначеним об`єктом нерухомості, а законодавчих чи нормативно-правових актів, які б зобов`язували позивача виокремити майно, яке не підлягало приватизації, в окремий об`єкт нерухомого майна, не існувало. Натомість державна реєстрація права власності щодо одного об`єкта могла бути проведена за кількома суб`єктами (власниками), що у даному випадку підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2021 № 240946652, яка знаходиться в матеріалах справи.

Крім цього, до 2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Також до 2013 року реєстрацію права власності на нерухоме майно проводило Бюро технічної інвентаризації, із видачою про це документів (витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі.

З 01.01.2013 в Україні діє Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Процедуру функціонування цього реєстру, його невід`ємної архівної складової частини та наповнення цього реєстру відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав визначає Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Пунктами 40 та 41 Порядку № 1141 передбачено, що відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком. У разі коли під час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором встановлено наявність запису про державну реєстрацію права власності в невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додатково до відомостей, передбачених пунктом 30 цього Порядку, вносяться такі відомості: реєстраційний номер запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; дата і час державної реєстрації права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 45 Порядку № 1141 у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013 в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відмітку про погашення запису про об`єкт нерухомого майна, незавершеного будівництва (крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту), в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення запису про обтяження речового права та/або запису про іпотеку.

Тобто права, зареєстровані до 01.01.2013, залишаються дійсними. Повторно їх реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не потрібно. Але у випадку відчуження об`єкта нерухомості, вся інформація про таку реєстрацію повинна бути перенесена (внесена) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

У даному випадку державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Крючковою Т. В. під час реєстрації права за ТОВ "Інвест Черкаси" порушено вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 1141, а також залишено поза увагою витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2010.

В оскаржуваній постанові колегія суддів апеляційної інстанції посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду зазначає про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак колегія суддів апеляційного суду залишила поза увагою той факт, що запис про реєстрацію права власності на спірне майно за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області був погашений лише 29.04.2020.

Таким чином, на думку скаржника, набувачі спірного майна та реєстратори, які проводили реєстрацію прав власності, зокрема на спірні об`єкти нерухомого майна, до 29.04.2020 мали змогу пересвідчитися у відсутності раніше зареєстрованого права на такі об`єкти.

3.6. Крім того, апеляційним судом зазначено, що відповідно до правової позиції, викладеної в пунктах 36- 38 та 84- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України пов`язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Якщо ж втрата володіння сталася внаслідок умисних дій або недбалості (непрямий умисел) власника, витребування майна від добросовісного володільця неможливе. Проте, як зазначає скаржник, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не містить такого правового висновку. Таке твердження колегії апеляційного суду є безпідставним та необґрунтованим.

3.7. Скаржник акцентує увагу на тому, що за результатами розгляду справи колегія апеляційного суду помилково відхилила доводи стосовно належності спірного майна до об`єктів цивільного захисту населення у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відповідних доказів.

Так, на порушення вимог статті 86 ГПК України апеляційний суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія листа виконавчого комітету Уманської міської ради від 01.07.2020 № 01/01-26/4280/01/01-26/4733, в якому зазначений обліковий номер захисної споруди № 91403, до складу якої входить спірне майно.

За наявними в матеріалах справи відомостями з інтегрованої підсистеми "Етап-Майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", державне майно, яке знаходиться за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, Черкаська область, є об`єктом цивільної оборони з інвентарним (реєстровим) номером 3265425703.1. ААВАИБ086.

Апеляційний господарський суд також залишив поза увагою те, що відповідно до додатку 2 до договору купівлі-продажу від 17.10.2007, сховище - підвал під виробничим блоком (під літ. "А"), входи в підвал (під літ. "В", "Г") є об`єктами цивільної оборони, у зв`язку з чим не підлягали приватизації.

Відповідно до пункту 12 статті 21 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Тобто спірне нерухоме майно є обмежено обороноздатним, можливість вибуття якого з державної власності заборонена законом.

Отже, особливо в умовах введеного в Україні воєнного стану правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єктів цивільного захисту із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність їх вибуття з державної власності такому суспільному інтересу не відповідає.

Скаржник акцентує увагу на тому, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Установлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, виправданість втручання у право власності напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Водночас висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Верховний Суд висловив свою правову позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 17.06.220 у справі № 922/2246/19, від 07.11.2019 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, на думку скаржника, якби апеляційний господарський суд врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, щодо застосування в аналогічних правовідносинах вимог частини 3 статті 13, частини 7 статті 41, частини 1 статі 50 Конституції України, то мав би дійти висновку, що загальний (суспільний) інтерес у збереженні у державній власності та використанні спірного нерухомого майна за призначенням - під об`єкт цивільного захисту (сховище), переважає приватний інтерес відповідача у збереженні у власності спірного об`єкта нерухомості площею 165,3 кв. м.

3.8. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 12.09.2007 виконавчий комітет Уманської міської ради на підставі власного рішення від 23.08.2007 № 366 видав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія САВ № 532097, на підтвердження права власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 1, у складі: виробничого блоку з підвалом під літ. "А" 1030,8 кв. м; входів у підвал під літ "Б", "В", "Г"; прохідної під літ. "Д" 68,5 кв. м; гаража під літ "З" 18,6 кв. м; складу під літ. "К" 42,4 кв. м; операторної автоналиву з навісом під літ. "Л", "Л1" 46,8 кв. м; розливочної під літ. "Ж" 80,2 кв. м; центрального теплопункту з прибудовою під літ. "М", "м" 83,4 кв. м; автогараж-майстерні з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "ol" 622,5 кв. м; МАЗС під літ. "П" 10,0 кв. м; водойми пожежної XIII; скважини VII; резервуарів для палива XI-XXIX; огорожі 1; воріт 2; воріт 3; воріт 4; воріт 5; воріт 6; воріт 7; огорожі 8; воріт 9; замощения X; водойми XXXI; рампи ІХ, приямка до підвалу під літ. "А", XXX; будівлі для обслуговування очисних споруд під літ "Н" 11,3 кв. м.

13.09.2007 Уманський виробничий підрозділ Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації на підставі виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.09.2007, серія САВ № 532097, зареєстрував в Реєстрі права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 20143340, право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 1, номер запису 449 в книзі 3, що підтверджується витягом про Реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.09.2007 № 15911135 та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.09.2007 № 15997287 з приміткою, яка містить перелік об`єктів нерухомого майна, що відчужуються, до складу яких не ввійшли частина підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") площею 165,3 кв. м. та входи до підвалу (під літ. "В", "Г").

17.10.2007 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області як продавець і ТОВ "Дніпроінвест-Ч" як покупець уклали між собою письмовий договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності.

Того ж дня, 17.10.2007 вказаний договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 6159.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 передбачено, що продавець зобов`язався передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди Обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч", а покупець зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, виконати умови, передбачені цим договором, та пройти реєстрацію нерухомого майна, яке входить до складу об`єкта приватизації, в Черкаському обласному бюро технічної інвентаризації та в його районних виробничих підрозділах. Нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації, є державною власністю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зокрема й Уманська нафтобаза, розташована у м. Умані на вул. Дерев`янка, 1, на підставі свідоцтва від 12.09.2007, серія САВ № 532097, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.09.2007 № 15911135, реєстраційний номер 20143340, номер запису 449 в книзі 3. Згідно з цим витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно відчужується, зокрема по Уманській нафтобазі, у м. Умані, вул. Дерев`янка, 1: виробничий блок під літ. "А", приміщення підвалу під літ. "А" ІV пл. 65,9 кв. м, V пл. 39,1 кв. м, VІ пл. 22,9 кв. м, вхід в підвал під літ. "Б"; прохідна під літ. "Д"; гараж під літ. "З"; склад під літ. "К", операторна автоналиву з навісом під літ. "Л" "Л1"; розливочна під літ. "Ж"; центральний теплопункт з прибудовою під літ. "М", "м"; автогараж-майстерня з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "о1"; МАЗС під літ. "П"; водойма пожежна ХІІІ; скважина VІІ; резервуари для палива ХІ -ХХІХ; огорожа 1; ворота 2- 7; огорожа 8; ворота 9; замощення Х; водойма ХХХІ; рампа ІХ; приямок до підвалу під літ. "А" ХХХ; будівля для обслуговування очисних споруд під літ. "Н".

У додатку 1 до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 його сторони визначили перелік нерухомого майна, яке входить до об`єкта малої приватизації - цілісний майновий комплекс державне майно, яке повернуто з оренди Обласної орендної виробничо -комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч", і, зокрема, по Уманській нафтобазі за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Деревянка, 1, таке нерухоме майно: виробничий блок під літ."А", приміщення підвалу під літ."А" ІV пл. 65,9 кв. м, V 39,1 кв. м, VІ 22,9 кв. м., вхід в підвал під літ. "Б"; прохідна під літ. "Д"; гараж під літ. "З"; склад під літ. "К", операторна автоналиву з навісом під літ. "Л" "Л1"; розливочна під літ. "Ж"; центральний теплопункт з прибудовою під літ. "М", "м"; автогараж-майстерня з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "о1"; МАЗС під літ. "П"; водойма пожежна ХІІІ; скважина VІІ; резервуари для палива ХІ-ХХІХ; огорожа 1; ворота 2- 7; огорожа 8; ворота 9; замощення Х; водойма ХХХІ; рампа ІХ; приямок до підвалу під під літ. "А" ХХХ; будівля для обслуговування очисних споруд під літ."Н".

У додатку 2 до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 його сторони визначили перелік нерухомого майна та об`єктів цивільної оборони, що не підлягають приватизації і передаються на утримання покупцю - ТОВ "Дніпроінвест-Ч" до прийняття відповідного управлінського рішення і, зокрема, по Уманській нафтобазі за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, таке нерухоме майно: сховище-підвал під виробничим блоком (під літ. "А") та входи в підвал (під літ. "В" та "Г").

19.10.2007 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області як продавець і ТОВ "Дніпроінвест-Ч" як покупець підписали акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації державної власності - цілісного майнового комплексу державного майна, яке повернуто з оренди Обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч". Згідно з цим актом на виконання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 продавець передав, а покупець прийняв у власність проданий шляхом викупу об`єкт малої приватизації групи А державної форми власності - цілісний майновий комплекс державне майно, яке повернуто з оренди Обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч" (м. Черкаси, вул. Благовісна,144), в тому числі Уманську нафтобазу (м. Умань, вул. Дерев`янка, 1), а саме: виробничий блок під літ. "А", приміщення підвалу під літ. "А" ІV 65,9 кв. м, V 39,1 кв. м, VІ 22,9 кв. м, вхід в підвал під літ. "Б"; приямок до підвалу під літ. "А" ХХХ; прохідна під літ. "Д"; гараж під літ. "З"; склад під літ. "К", операторна автоналиву з навісом під літ. "Л" "Л1"; розливочна під літ. "Ж"; центральний теплопункт з прибудовою під літ. "М", "м"; автогараж-майстерня з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "о1"; МАЗС під літ. "П"; водойма пожежна ХІІІ; скважина VІІ; резервуари для палива ХІ-ХХІХ; огорожа 1; ворота 2- 7; огорожа 8; ворота 9; замощення Х; водойма ХХХІ; рампа ІХ; будівля для обслуговування очисних споруд під літ. "Н".

07.11.2007 Уманський виробничий підрозділ Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.102007 зареєстрував в Реєстрі права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 20143340, право приватної власності ТОВ "Дніпроінвест-Ч" на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 1, номер запису 449 в книзі 3, як на цілісний комплекс, крім сховища-підвалу під виробничим блоком під літ. "А" та входів в підвал під літ."В" та "Г", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.11.2007 № 16571976 та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2008 № 21158348 з приміткою, яка містить перелік об`єктів нерухомого майна, що заставляються, до складу яких не ввійшли частина підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") площею 165,3 кв. м. та входи до підвалу (під літ. "В", "Г").

29.12.2010 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та ТОВ "Дніпроінвест-Ч" уклали між собою договір про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007, яким внесли зміни до додатку 2 цього договору, передбачивши, зокрема, що по Уманській нафтобазі не підлягають приватизації і передаються на утримання покупцю - ТОВ "Дніпроінвест-Ч" до прийняття відповідного управлінського рішення сховище-підвал під виробничим блоком (під літ. "А") та входи в підвал (під літ. "В" та "Г") (м. Умань, вул. Дерев`янка, 1), інв. № 3д, ринкова вартість станом на 30.06.2007 - 11 2649,00 грн.

19.04.2010 виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення № 188 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення та будівлі", яким вирішив, зокрема, оформити свідоцтво про право власності за ТОВ "Інвест Черкаси" на нежитлові будівлі та споруди за адресою: вул. Дерев`янка, 1, м. Умань, Черкаської області.

29.04.2010 виконавчий комітет Уманської міської ради на підставі власного рішення від 19.04.2010 № 188 видав ТОВ "Інвест Черкаси" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія САС № 453287, на підтвердження права приватної власності цього товариства на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. Дерев`янка, буд. 1, м. Умань, Черкаська область, у складі: виробничого блоку з підвалом, ґанків з козирками, входів до підвалів, І, ІІ, ХХХ, під літ. "А", під літ. "А", "Б", "В", "Г", 1030,8 кв. м; прохідної з ганком, сходів, ІІІ, ІV, під літ. "Д", 68,5 кв. м; гаража під літ. "З", 18,6 кв. м; складу під літ. "К" 42,4 кв. м; операторної автоналиву з навісом під літ. "Л", "Л1" 46,8 кв. м; розливочної під літ. "Ж" 80,2 кв. м; центрального теплопункту з прибудовою під літ. "М", "м" 83,4 кв. м; автогаража-майстерні з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "ol" 622,5 кв.м; МАЗС з ганком, VІ, під літ. "П" 10,0 кв. м; водойми пожежної, XIII; скважини VII; резервуарів для палива XI-XXIX; огорожі 1; воріт 2; воріт 3; воріт 4; воріт 5; воріт 6; воріт 7; огорожі 8; воріт 9; замощения X; водойми XXXI; рампи ІХ, приямка до підвалу під літ "А" XXX; будівлі для обслуговування очисних споруд під літ. "Н" 11,3 кв. м.

05.05.2010 Уманський виробничий підрозділ Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації на підставі виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради ТОВ "Інвест Черкаси" свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2010, серія САС № 453287, зареєстрував в Реєстрі права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 20143340, право приватної власності ТОВ "Інвест Черкаси" на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. Дерев`янка, буд. 1, м. Умань, Черкаська область, номер запису 449 в книзі 3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2010 № 26037621. У примітці до цього витягу вказано таке: всі будівлі та споруди, крім частини підвалу під літ. "А" та входів до підвалів під літ. "В", "Г", а саме приміщень І, ІІ, ІІІ, VІІ-ХV площею 165,3 кв. м.

30.03.2016 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Крючкова Т. В. відкрила в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно новий розділ на об`єкт нерухомого майна -нежитлові будівлі та споруди з реєстраційним номером 889815471108 у складі: виробничого блоку з підвалом, ґанків з козирками, входів до підвалів, І, ІІ, ХХХ, А, під літ. "А", "Б", "В", "Г" 1 030,8 кв. м; прохідної з ґанком, сходів, ІІІ, ІV, Д 68,5 кв. м; гаража під літ. "З" 18,6 кв. м; складу під літ. "К" 42,4 кв. м; операторної автоналиву з навісом під літ. "Л", "Л1" 46,8 кв. м; розливочної під літ. "Ж" 80,2 кв. м; центрального теплопункту з прибудовою під літ. "М", "м" 83,4 кв. м; автогаража-майстерні з прибудовами під літ. "О", "О1", "О2", "о", "ol" 622,5 кв. м; МАЗС з ґанком, VІ, під літ. "П" 10,0 кв. м; водойми пожежної XIII; скважини VII; резервуарів для палива XI-XXIX; огорожі 1; воріт 2; воріт 3; воріт 4; воріт 5; воріт 6; воріт 7; огорожі 8; воріт 9; замощения X; водойми XXXI; рампи ІХ, приямка до підвалу під літ. "А", XXX; будівлі для обслуговування очисних споруд під літ. "Н" 11,3 кв.м. і на підставі виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради ТОВ "Інвест Черкаси" свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2010, серія САС № 453287, зареєструвала за ТОВ "Інвест Черкаси" право приватної власності на цей об`єкт нерухомого майна.

31.03.2016 ТОВ "Інвест Черкаси" як іпотекодавець і АТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержатель уклали між собою договір іпотеки, згідно з яким іподекодавець в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Старма" перед іпотекодержателем за кредитними договорами надав в іпотеку нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, будинок 1, що складається із вищевказаних будівель та споруд та яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.04.2010 виконавчим комітетом Уманської міської ради, і це право зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації 05.05.2010 за реєстраційним номером 20143340, номер витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 26037621 від 05.05.2010. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В. 30.03.2016, номер запису про право власності 13949974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 889815471108.

25.05.2016 приватний нотаріус Запорізьського міського нотаріального округу Запорізьської області Буцикіна Л. О. на підставі складеного ТОВ "Інвест Черкаси" і ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД", зареєструвала за останнім право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди з реєстраційним номером 889815471108 у вищенаведеному складі.

28.05.2016 ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" як новий іподекодавець і АТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержатель уклали між собою договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 32.03.2016, згідно з яким замінили у цьому договорі іпотекодавця - ТОВ "IHBECT ЧЕРКАСИ" на ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД", до якого перейшло право власності на предмет іпотеки.

04.06.2016 приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба В. М. на підставі договору іпотеки від 31.03.2016 та договору про внесення змін від 28.05.2016 № 1 до договору іпотеки від 31.03.2016 вчинив державну реєстрацію права власності за АТ КБ "ПриватБанк" на предмет іпотеки нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 1, у вищевказаному складі, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 889815471108.

Листом від 12.06.2017 № 230 ТОВ "Дніпроінвест-Ч" повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, що у зв`язку з тим, що власником Уманської нафтобази є держава в особі АТ КБ "ПриватБанк", то ТОВ "Дніпроінвест-Ч" з 15.06.2017 більше не може утримувати державне майно, визначене в додатку № 2 до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007, оскільки не матиме доступу до цих об`єктів.

Іншим листом від 14.08.2018 № 105 ТОВ "Дніпроінвест-Ч" повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно власником сховища підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входів в підвал (під літ. "В" та "Г") на вул. Дерев`янка, 1 у м. Умані є АТ КБ "ПриватБанк", тому слід прийняти управлінське рішення з цього приводу.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області листом від 14.09.2018 № 11-08-4684 повідомило АТ КБ "ПриватБанк" про те, що під час здійснення контролю за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, зазначеним Регіональним відділенням виявлено, зокрема, що по Уманській нафтобазі (м. Умань, Черкаська область, вул. Дерев`янка, 1) на об`єкт державної власності сховище-підвал під виробничим блоком (під літ. "А") та входів в підвал (під літ. "В" та "Г") зареєстроване право приватної власності за АТ КБ "ПриватБанк", незважаючи на те, що це майно обліковується в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. У зв`язку з цим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області просило АТ КБ "ПриватБанк" усунути недостовірні дані щодо права приватної власності банку на вказані об`єкти державної власності, які є захисними спорудами цивільного захисту.

АТ КБ "ПриватБанк" листом від 07.11.2018 № Е.93.0.0.0/0-170 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна банк зареєстрував внаслідлок звернення стягнення на предмет іпотеки за відповідним договором іпотеки і не має, і не може мати документів попередніх власників, які внесли в заставу це майно, та виключати, оскільки не має документів попередників.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області звернулося з листом від 03.12.2018 № 11-01-6200 до ТОВ "Дніпроінвест-Ч" і просило останнього надати відповідні документи щодо першої реєстрації права власності на вилучене державою майно (по Уманській нафтобазі - сховище-підвал під виробничим блоком (під літ. "А") та входи в підвал (під літ. "В" та "Г")) та переходу права власності на нього до ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" чи інших юридичних осіб.

Листом від 28.01.2019 № 85 ТОВ "Дніпроінвест-Ч" повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на відповідний запит останнього про те, що придбаний за договором купівлі-продажу від 17.10.2007 об`єкт не був відчужений та не перебуває в заставі.

Крім того, листом від 13.02.2019 № 41 ТОВ "Дніпроінвест-Ч" повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, що нікому не передавало об`єкти, вказані в додатку № 2 до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007, і не могло набути право власності на ці об`єкти, які є власністю держави.

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 реорганізовані шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325), яке 17.03.2020 стало правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованих Регіональних відділень Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Позивач звернувся до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Черкаської області із заявою про державну реєстрацію за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях речового права - права власності на спірне приміщення підвалу під виробничим блоком (під літ. "А") та входи в підвал (під літ. "В" та "Г"), розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 1.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Черкаської області Крамаренко Л. М. за результатами розгляду вказаної заяви позивача прийняла рішення від 11.03.2020 № 51556299 про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже зареєстрованого права приватної власності на спірні об`єкти нерухомого майна за АТ КБ "ПриватБанк", що й спричинило даний спір.

У подальшому АТ КБ "ПриватБанк" виставило нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиця Дерев`янка, 1, у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 889815471108 на продаж на електронному аукціоні, переможцем якого згідно з протоколом електронного аукціону від 15.04.2020 № UА-РS-2020-03-31-000047-3 став відповідач з ціновою пропозицією 9 302 000,00 грн.

29.04.2020 АТ КБ "ПриватБанк" як продавець і відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М.

29.04.2020 АТ КБ "ПриватБанк" як продавець і відповідач як покупець підписали акт приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.04.2020, згідно з яким продавець передав покупцю у власність, а останній прийняв у власність предмет купівлі-продажу.

29.04.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.04.2020 здійснив державну реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 889815471108.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постанова суду апеляційної інстанції обов`язково має містити мотивувальну частину із зазначенням (підпункти б), в), г) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Водночас здійснене колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційне провадження у даній справі дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вище критеріям не відповідає, адже при її прийнятті господарським судом апеляційної інстанції було проігноровано низку наявних у справі та оцінених судом першої інстанції доказів, належним чином не спростовано висновків останнього по суті спору та аргументів позивача щодо цього, а також не враховано висновків Верховного Суду в частині, яка стосується питання щодо застосування положень статей 387 388 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання, зокрема, щодо наявності або відсутності підстав для витребування від ТДВ "Уманський м`ясокомбінат" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях спірного нерухомого майна.

Позовні вимоги про витребування спірного нерухомого майна обґрунтовані положеннями статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

При цьому власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/15443/21.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України пов`язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 16.10.2019 у справі 633/1738/16-ц).

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц).

Відносно добросовісності як елемента пропорційності втручання у право відповідачів на спірне майно Суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, де зауважено, що за змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача та є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

При цьому у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №916/2130/15 та від 06.03.2019 №911/3158/17.

Як зазначалося вище, одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).

У позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Однак, аналіз тексту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на спірне нерухоме майно у позивача, а також спосіб, у який таке майно вибуло з його володіння, судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи були повністю проігноровані, а висновки місцевого господарського суду та доводи позивача щодо них жодним чином не спростовані.

Посилання апеляційного суду на виділення частини майна за результатами процедури приватизації наведених зауважень не спростовує, позаяк не підміняє собою обов`язковість надання судом безпосередньої оцінки наявним у матеріалах справи доказам та більше того, як підставно зазначає скаржник, не зрозумілим у цій частині залишається і те, яким чином та на підставі яких норм законодавства відбувся поділ нерухомості.

З оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається, що суд проводив, зокрема, встановлення всіх юридичних фактів, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, а саме: чи набуто спірне нерухоме майно з відповідних правових підстав першим набувачем у ланцюгу, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем, а у разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

У цій частині колегія суддів приймає аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції відповідних приписів ГПК України та неврахування ним висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, зміст яких зводиться до порядку застосування положень статей 387 388 ЦК України.

З оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду також убачається, що, спростовуючи висновки місцевого господарського суду про те, що спірне нерухоме майно є сховищем, тобто об`єктом цивільної оборони (укриттям), господарський суд апеляційної інстанції виснував, що матеріалі справи не містять:

1) висновку щодо наявності у складі цілісного майнового комплексу, який приватизувався , захисних споруд цивільного захисту ( цивільної оборони), як це передбачено Порядком використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 (чинним на момент проведення приватизації майна);

2) паспорта та облікової картки захисної споруди, акта комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони, як це передбачено додатком до Інструкції щодо утримання захисник споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653 (чинним на момент проведення приватизації майна);

3) акта оцінки готовності захисної споруди або журналу перевірки сховища (протирадіаційного укриття), як це передбачено вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579;

4) договору оренди захисних споруд цивільного захисту або довідки з обліку захисних споруд, як це передбачено, Порядками, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Проте, як абсолютно аргументовано зауважує скаржник, судом апеляційної інстанції у цій частині не надано жодної оцінки ще одному доказу у справі, а саме копії листа виконавчого комітету Уманської міської ради від 01.07.2020 № 01/01-26/4280/01/01-26/4733 (том 1 а. с. 63), а також додатку 2 до договору купівлі-продажу від 17.10.2007.

Наведеним підтверджується зроблений раніше висновок колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що ухвалену у справі постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

У цій частині суд касаційної інстанції вважає доцільним зауважити, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

Навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Оскільки у цьому касаційному провадженні судом касаційної інстанції було установлено низку допущених апеляційним господарським судом порушень приписів процесуального права, які пов`язані з оцінкою представлених сторонами доказів, та які мають першочергове значення для установлення обставин, пов`язаних із питанням наявності/відсутності порушеного права позивача, в тому числі як умови для розгляду справи по суті, підстав для розгляду інших доводів касаційної скарги, які такої суті стосуються, колегія суддів наразі не вбачає.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (пункт 2 частини 1 статті 308 ГПК України). Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 статті 310 ГПК України).

6.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

6.3. За наведених вище міркувань, керуючись приписами вказаних норм процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Черкаської обласної прокуратури, скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з направлення цієї справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

6.4. При новому розгляді суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, належним чином оцінити подані сторонами докази та наведені аргументи, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 925/1288/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування судді Случа О. В. у відпустці.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ