Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №922/1666/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1666/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Златко груп"

представник - адвокат Банцер О.В. (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1059 від 08.10.2013, Договір 01-10/2017 від 12.12.2017)

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК Газ"

представник - не з'явився

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі"

представник - адвокат Боклач О.В. (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1258 від 21.01.2011, Договір від 26.12.2017)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 20.09.2017

у складі колегії суддів: Россолов В.В. (головуючий), Гетьман Р.А., Тихий П.В.

та рішення Господарського суду Харківської області

від 05.07.2017

у складі судді Жельне С.Ч.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златко груп"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 у справі №922/1666/17 прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.11.2017, який ухвалами суду касаційної інстанції від 28.11.2017 та 12.12.2017 відкладено на 26.12.2017.

2. 03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №922/1666/17 Господарського суду Харківської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1666/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018.

4. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 справу №922/1666/17 прийнято до провадження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та рішення Господарського суду Харквської області від 05.07.2017, призначено її розгляд на 20.03.2018 о 09 год. 45 хв.

5. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Златко Груп" 08.12.2017 подав заперечення на касаційну скаргу від 26.09.2017.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 328, 392, 517, 589, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також проблему застосування норм процесуального права - статей 22, 32-34, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ 06.11.1991.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Златко Груп" (далі - Позивач) 23.05.2017 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГАЗ" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" (далі - Відповідач-2) про звернення стягнення на предмет застави шляхом прийняття у власність предметів застави, належних обом відповідачам.

8. Позовна заява мотивована обставинами невиконання зобов'язань з погашення заборгованості за Кредитним договором №К/164-0000 від 07.12.2015, укладеним між ПАТ "ФІНЕКСБАНК" та Відовідачем-1, і право вимоги за якими перейшло до Позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги №К/164-0000/5/ВПВ від 18.04.2017 та договорами відступлення прав заставодержателя від 18.04.2017 (щодо договору застави 07.12.2015, укладеного ТОВ "ЮК ГАЗ" із ПАТ "ФІНЕКСБАНК") та від 18.04.2017 (щодо договору застави 28.04.2016, укладеного ТОВ "ВІРЕКС ЕНЕРЖІ" із ПАТ "ФІНЕКСБАНК").

9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2017 у складі судді Жельне С.Ч., визначеного за наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 23.05.2017, порушено провадження у справі.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. Рішенням від 05.07.2017 Господарський суд Харківської області у складі судді Жельне С.Ч. позовні вимоги задовольнив.

10.1. Судом встановлено укладення 07.12.2015 Кредитного договору №К/164-0000 між ПАТ "ФІНЕКСБАНК" та Відовідачем-1, на забезпечення вимог якого Відповідач-1 передав за Договором застави від 07.12.2015 у заставу транспортні засоби, а Відповідач-2 передав у заставу за Договором застави від 28.04.2016 рухоме майно.

10.2. Суд встановив, що 18.04.2017 між ПАТ "ФІНЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Златко Груп" укладено Договір про відступлення права вимоги до позичальника/боржника ТОВ "ЮК ГАЗ" за Кредитним договором №К/164-0000 від 07.12.2015. Згідно з Актом прийому-передачі від 18.04.2017, до Позивача перейшло право вимоги щодо сплати заборгованості за вказаним Договором на загальну суму 2 192 027, 05 грн.

10.3. Також, судом встановлено, що18.04.2017 між ПАТ "ФІНЕКСБАНК" та Позивачем укладено Договори про відступлення прав вимоги за договорами застави, які забезпечують виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним договором №К/164-0000 від 07.12.2015, а зокрема, відступлення прав вимоги за договором застави 07.12.2015, укладеним з Відповідачем-1 та від 28.04.2016, укладеним з Відповідачем-2, які також посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А.

10.4. Суд встановив, що Відповідачем-1 факт невиконання умов Кредитного договору не заперечується. Разом з тим, у рішенні зазначено, що Позивачем на адресу Відповідача-2 направлено 27.04.2017 лист-претензію з вимогою погасити заборгованість Відповідача-1 за Кредитним договором. У відповіді на зазначений лист від 25.05.2017 №67 Відповідач-2 запропонував Позивачу для виконання умов укладених Кредитного договору та Договору застави від 28.04.2016 першочергово звернутись до Відповідача-1.

10.5. Рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог мотивоване тим, що:

- відповідачами факт наявності заборгованості за кредитним договором не спростовано;

- право звернення стягнення заставодержателя на предмет застави в порядку переходу до нього права власності на заставлене майно передбачено пунктом 15 укладених Договорів застави від 07.12.2015 та від 28.04.2016;

- наявні звіти про вартість заставленого майна суд до уваги не взяв, оскільки оцінка майна здійснювалась в 2015 році, а відтак, доводи відповідачів про те, що вартість заставного майна є значно вищою за наявну суму боргу суд оцінив критично.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою від 20.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Россолов В.В. (головуючий), Гетьман Р.А., Тихий П.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2017 у справі №922/1666/17 залишив без змін.

11.1. У постанові апеляційного суду зазначено, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що ТОВ "ЗЛАТКО ГРУП" має право прийняти у власність заставне майно Відповідача-2 за договором застави від 28.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Скорбач Я.С. та внесеного в реєстр за №920, оскільки:

- доводи ТОВ "Вірекс Енерджі" з приводу непроведення грошової оцінки вартості предмета застави, як підстави для відмови у задоволенні позову, є безпідставними, оскільки зміст пункту 16.3. Договору передбачає безпосередню можливість для заставодержателя звернення стягнення на предмет застави шляхом прийняття його у власність за ціною боргу без здійснення оцінки заставного майна. Отже, в межах пункту 16.3. Договору заставодавцем надано заставодержателю право на звернення стягнення на предмет застави шляхом прийняття його у власність без попереднього проведення оцінки заставного майна;

- доводи апелянта, що визнання права власності на предмет застави є позасудовим способом звернення стягнення, з огляду на неможливість його реалізації у зв'язку з арештом заставного майна у кримінальній справі, не спростовують правомірності заявлених позовних вимог про право заставодержателя звернути стягнення на предмети іпотеки як таке ,що передбачене умовами договорів застави.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача-2 у справі)

12. Скаржник доводив порушення апеляційним судом статті 104 ГПК України, яке полягало у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зокрема, щодо фактичної вартості заставленого майна.

13. Скаржник зазначав про порушення судами вимог статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до вимог якої:

- обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, повинен до моменту подання відповідного позову до суду, повідомити письмово всіх обтяжувачів про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження;

- у разі задоволення вимог судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі складові, що підлягають сплаті обтяжувачу, опис рухомого майна, спосіб реалізації предмета обтяження шляхом публічних торгів, початкову ціну предмету забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації;

- боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяжуванням вимогу обтяжувача. Рішення суду від 20.09.2017 у даній справі зазначеним вимогам не відповідає, зокрема, судом не встановлено доказів надіслання повідомлення відповідачу-2 про початок судової процедури звернення стягнення на предмет застави, спосіб реалізації предметів обтяження не відповідає визначеному законодавцем способу шляхом реалізації майна з публічних торгів, початкова ціна предмета забезпечувального зобов'язання не визначалась, оскільки суди помилково прийняли до уваги пункти договорів застави, які регламентують передачу предмета застави у власність заставодержателя за взаємною згодою сторін шляхом підписання акта приймання-передачі заставного майна, а в даному випадку взаємної згоди сторін договору на передачу спірного майна заставодержателю не було, як не було факту підписання акта приймання-передачі майна.

14. Скаржник зазначив, що виходячи із системного аналізу змісту положень статей 19, 20, 21 Закону України "Про заставу", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, у спірних правовідносинах перехід до заставодержателя права власності на предмет застави в судовому порядку може відбутися за наслідком проведення публічних торгів, оскільки процедура звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку регулюється нормами закону та не допускає застосування договірних умов про передання права власності за згодою сторін, а отже суди помилково ототожнили два різні способи захисту прав кредитора.

Доводи інших учасників справи

15. Позивач у запереченні на касаційну скаргу з доводами останньої не погодився, вважає, що доводи скаржника не спростовують правомірності позовних вимог та висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина 2 стаття 517 - боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Частина 2 стаття 589 - за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частини 1, 2 статті 590 - звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частини 1, 2 статті 591 - реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

17. Закон України "Про заставу"

Стаття 20 - якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

18. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"

Стаття 24 - звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Стаття 25 - обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Стаття 26 - обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

19. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991)

Стаття 4-2 - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 4-3 - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

20. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції Закону України від 15.12.2017)

Частина 3 статті 310 - підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі, разом з тим, доводи скаржника про допущення в цілому процесуальних порушень при прийнятті та оцінці доказів відповідно до статей 34, 43, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, доводи про порушення принципів рівності прав сторін та змагальності відповідно до статей 4-2 4-3 ГПК України, порушення вимог статей 335, 376, 392 ЦК України, статей 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

22. Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях 4-2 4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин виконання сторонами своїх договірних зобов'язань можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів.

23. За змістом рішення та постанови судів вбачається, що встановлюючи факт наявності заборгованості Відповідача-1 за Кредитним договором, суди першої та апеляційної інстанцій виходили лише з права вимоги кредитора. Судами правильно зазначено, що Позивач має право на звернення стягнення на майно у випадку невиконання своїх зобов'язань боржником. Разом з тим, у Позивача, як кредитора в даному випадку, є можливість обрати яким чином скористатись власним правом - на підставі договору чи на підставі рішення суду. Позивачем було обрано спосіб звернення стягнення на майно на підставі рішення суду.

В той же час, статтями 590 ЦК України, 20 Закону України "Про заставу", 24-26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачений чіткий порядок такого звернення стягнення на майно шляхом реалізації заставленого майна шляхом проведення публічних торгів. Отже, при застосуванні судової процедури звернення на предмет застави, законодавець не допускає можливості використання договірних умов, якими врегульована процедура добровільної передачі предмету застави від власника до заставодержателя шляхом підписання двохстороннього Акта про звернення стягнення на предмет застави.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові 30.03.2016 у справі №6-1851цс15 та колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для іншого застосування зазначених норм права.

24. Отже, суди попередніх інстанцій, здійснюючи судову процедуру звернення стягнення на предмети застави, дійшли помилкових висновків про можливість застосування до такої процедури договірних умов з передачі заставодержателю права власності на предмет застави в рахунок виконання забезпечених заставою зобов'язань, не встановивши наявності чи відсутності згоди заставодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет застави в рахунок виконання забезпечених заставою зобов'язань, передбачений статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та не дослідили укладення між сторонами (позивачем та окремо кожним з відповідачів 1, 2) Акта про звернення стягнення на предмет застави, який відповідно до пунктів 15-16 укладених ними договорів надає позивачу право стверджувати про перехід до нього права власності на спірне майно, як один із способів договірного врегулювання звернення стягнення на предмети застави.

25. Також, матеріалами справи підтверджується накладення арешту та заборона відчуження спірного заставного майна відповідно до Ухвали від 16.09.2016 слідчого судді Київського районного суду міста Харкова Шаренко С.Л. у кримінальній справі №640/9461/16-к та Ухвали від 18.08.2016 слідчого судді Київського районного суду міста Харкова Садовського К.С. у кримінальній справі №640/12659/16-к, однак, судами не перевірено скасування арештів та заборони відчуження на момент звернення стягнення на зазначене майно (т. 2, а.с. 12-17).

Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що обставини арешту та заборони відчуження спірного майна не мають юридичного значення при прийнятті рішення про звернення стягнення на таке майно в судовому порядку, оскільки вони не узгоджуються із статтею 174 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до якої арешт, накладений в межах кримінальної справи, є кримінально-правовою санкцією на підставі норм Кримінально-процесуального кодексу України та вимагає його скасування в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, виключаючи в час дії арешту будь-які способи відчуження арештованого майна, зокрема, шляхом судової процедури звернення стягнення на предмет застави.

26. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про неналежне виконання покладеного на суди обов'язку щодо мотивації прийнятих судами рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника не ґрунтувалося на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та не продемонструвало справедливого та однакового підходу до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

27. З огляду на висновки Суду відповідно до пунктів 22-26 мотивувальної частини постанови, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, викладеними у пунктах 12-14 даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. З огляду на зазначене та наявність порушень при застосуванні процесуальних та матеріальних норм права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Відповідача-2, скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам належить дослідити обставини чинності арештів та заборони відчуження спірного майна згідно з рішеннями у кримінальному провадженні, дослідити обставини складення акта про звернення стягнення на заставне майно боржника, як підставу договірного врегулювання переходу права власності до заставодержателя предметів застави, належних на праві власності Відповідачам 1, 2, правомірність складення таких актів та із застосуванням законодавства, яке визначає судову процедуру звернення стягнення на майно заставодавця, дійти висновків про належність обраного позивачем способу захисту його майнових прав та можливість задоволення його позовних вимог.

В. Судові витрати

29. У зв'язку із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, а є обов'язком суду за результатами вирішення спору по суті при новому розгляді справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2017 у справі №922/1666/17 скасувати.

Справу №922/1666/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк