Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі Россолов В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Тихий П.В. від 18 березня 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області у складі Фурсової С.М. від 16 листопада 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

про стягнення 1 102 997, 86 грн.,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Змієвська Т.П.)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" про стягнення 1 102 997,86 грн заборгованості у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору підряду № 1507 від 15 липня 2011 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 березня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

2.1. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до зазначеного вище договору і строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, з огляду на що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" виник обов'язок здійснити оплату вартості виконаних робіт на заявлену у позові суму.

2.2. Оскільки з боку відповідача не надано доказів погашення заборгованості в сумі 1 102 997,86 грн, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" суди визнали правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. У квітні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 березня 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області від 16 листопада 2018 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. Обставини, на які посилався позивач обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності є суб'єктивними, тобто такими, що залежали виключно від його свідомого волевиявлення, однак суди необґрунтовано дійшли протилежного висновку внаслідок чого неправомірно визнали причини пропуску такого строку поважними.

Доводи позивача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

5. Подана касаційна скарга по суті зводиться до висловлення незгоди з наданою судами оцінкою обставинам справи та доказам у справі.

5.1. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх зміни чи скасування не має.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6. При розгляді даної справи судами встановлено, а скаржником не заперечується, що 15 липня 2011 року між сторонами даного провадження було укладено договір підряду № 1507.

7. Після виконання вказаного договору сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в):

- № б/н б/д за лютий 2013 року на суму 1 810 636,80 грн;

- № б/н від 31 березня 2013 року за березень 2013 року на суму 457 719,60 грн.

7.1. В актах міститься посилання на договір № 1507 від 15 липня 2011 року.

8. Документи підписані та скріплені печатками з обох сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості.

9. Відповідач частково розрахувався за виконані будівельні роботи. Залишок несплаченої заборгованості склав 1 102 997,86 грн, що ним і не заперечується.

10. Оскільки з боку відповідача не надано доказів погашення заборгованості в заявленій сумі, як вже зазначалося, суди дійшли висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" є правомірними.

11. Проте, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем надано суду заяву про застосування наслідків порушення строків позовної давності.

12. Разом з цим, позивач вказує на поважність пропуску строку позовної давності та подав заяву, у якій просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, відновити пропущений строк позовної давності та задовольнити вимоги.

13. Визнаючи поважними причини пропуску строку позовної давності суди виходили з того, що місцем реєстрації, безпосереднього знаходження підприємства позивача та проведення ним господарської діяльності до моменту початку проведення антитерористичної операції, було м. Донецьк.

13.1. На виконання вимог рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях", введеного в дію Указом Президента від 15 листопада 2014 року, ним було вжито заходів із перереєстрації товариства з м. Донецьк на територію м. Красноармійськ (Покровськ), підконтрольного владі України та зміни місця знаходження підприємства, включаючи переміщення усієї документальної бази останнього.

13.2. Посилаючись на обставину проведення антитерористичної операції позивач зазначав про відсутність об'єктивної можливості одночасного вивезення всієї документації підприємства, пов'язаної з його діяльністю на територію, підконтрольну владі України. За поясненнями сторони, лише після перевезення документації підприємства, пов'язаної з діяльністю підприємства у 2018 році, ним було зібрано усю первинну документацію по роботі з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", з'ясовано за результатами перевірки бухгалтерської документації та листування сторін дійсну суму заборгованості та подано позов до господарського суду.

13.3. Крім цього, такі ж події супроводжували і відповідача.

13.4. З огляду на вимушеність вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" заходів із перереєстрації товариства з м. Донецьк на територію м. Красноармійськ (Покровськ), підконтрольного владі України та зміни місця знаходження підприємства, та пов'язані з цим складнощі проведення належного аналізу фінансового стану товариства, і як наслідок своєчасної реалізації стороною претензійної діяльності, суди визнали вказані позивачем причини пропуску строку позовної давності на звернення до суду поважними.

14. Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що судові рішення у цій частині прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права і відповідно не вбачає також підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

14.1. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

14.2. Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

14.3. За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

14.4. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

14.5. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

14.6. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

14.7. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

14.8. Аналіз наведених вище норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для визначення іншої дати початку перебігу строку позовної давності.

14.9. Крім цього, суди на підставі встановлених обставин та за результатами оцінки доказів, що подавалися сторонами прийшли до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності, питання про визнання поважними яких також лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а Верховний Суд здійснивши перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України, жодних порушень таких норм не встановив.

15. Аналогічний підхід у вирішенні спірного питання вже було застосовано Верховним Судом у справі № 910/27026/14.

16. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

16.1. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

17. Суд вважає, що подана скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

17.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

19. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 березня 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області від 16 листопада 2018 року у справі № 905/1331/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.