Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.11.2015 року у справі №905/86/15
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №905/86/15
Постанова ВГСУ від 10.04.2017 року у справі №905/86/15
Постанова ВГСУ від 13.04.2016 року у справі №905/86/15
Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №905/86/15
Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №905/86/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 905/86/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корум Україна"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019

у складі колегії суддів: В. В. Россолов - головуючий, Р. А. Гетьман, Н. М. Дучал

на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018

суддя: В. І. Матюхін

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до

1. Приватного акціонерного товариства "Корум Україна";

2. Приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмаш";

4. Публічного акціонерного товариства "Донецький енергозавод";

5. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод";

6. Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш";

7. Публічного акціонерного товариства "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод";

8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецький енергозавод";

9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш";

10. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Горлівський машинобудівний завод"

про стягнення заборгованості за кредитним договором №15-93/19-8/13 від
30.05.2013 в сумі 179 226 838,22 руб. та 1 402 419,24 грн

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецький енергозавод"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання поруки за договором №20-2117/3-3 від 28.08.2014 припиненою

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання поруки за договором №15-94/19-85/13 від 30.05.2013 припиненою

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмаш"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання поруки за договором №15-94/19-86/13 від 30.05.2013 припиненою

за участю представників учасників:

позивача: І. І. Хорошилов - адвокат,

відповідача-1: Є. Я. Мегріш - адвокат,

відповідача-2: не з'явились,

відповідача-3: не з'явились,

відповідача-4: не з'явились,

відповідача-5: не з'явились,

відповідача-6: не з'явились,

відповідача-7: не з'явились,

відповідача-8: не з'явились,

відповідача-9: не з'явились,

відповідача-10: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", позивач) звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна", відповідач-1), приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" (далі - ПрАТ "Горлівський машинобудівник", відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмаш" (далі - ТОВ "Укртрансмаш", відповідач-3), публічного акціонерного товариства "Донецький енергозавод" (далі - ПАТ "Донецький енергозавод", відповідач-4), публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", відповідач-5), публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" (далі - ПАТ "Донецькгірмаш", відповідач-6), товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", відповідач-7), товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецький енергозавод" (далі - ТОВ "Корум Донецький енергозавод", відповідач-8), товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" (далі - ТОВ "Корум Донецькгірмаш", відповідач-9), товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Горлівський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод", відповідач-10) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013 в сумі 179 226 883,22
руб. та 1 402 419,24 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини", яке у подальшому змінило найменування на ПрАТ "Корум Україна", кредитного договору № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013 та наявністю забезпечення кредитного договору.

ТОВ "Корум Донецький енергозавод" подано зустрічний позов до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання поруки за договором №20-2117/3-3 від 28.08.2014 припиненою.

ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" подано до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зустрічний позов про визнання поруки за договором № 15-94/19-85/13 від 30.05.2013 припиненою.

ТОВ "Укртрансмаш" подано зустрічний позов до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання поруки за договором № 15-94/19-86/13 від 30.05.2013 припиненою.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані пропуском кредитором строку на пред'явлення до поручителів письмової вимоги про виконання грошового зобов'язання.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2018 у справі №905/86/15 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з ПрАТ "Корум Україна ", ПрАТ "Горлівський машинобудівник ", ТОВ "Укртрансмаш", ПАТ "Донецький енергозавод ", ПАТ "Донецькгірмаш", ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ТОВ "Корум Донецькгірмаш ", ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк"

- 157 846 000,00 рос. руб. - заборгованість по кредиту;

- 21 380 883,22 рос. руб. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 186 476,10 грн. - заборгованість по сплаті комісійної винагороди;

- 25 518,78 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди,

-71 922,35грн. - судового збору.

Судове рішення мотивовано доведеністю позивачем суми заборгованості та наявністю у поручителів солідарного обов'язку з її погашення перед кредитором.

Відмовлено в частині стягнення 1 190 424,36 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з огляду на заборону її нарахування в порядку ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Провадження у справі, порушеній до ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" закрито за відсутності предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" в межах справи про банкрутство (ухвала господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі 905/2910/17) визнав кредиторські вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у сумі 84 476
711,83 грн.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" та ТОВ "Укртрансмаш" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання поруки за договорами припиненою, оскільки ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду Донецької області з письмовою вимогою до поручителів в межах строку, передбаченого ч. 4. ст. 559 Цивільного кодексу України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №905/86/15 апеляційну скаргу ПрАТ "Корум Україна" задоволено частково. Змінено мотивувальну та резолютивну частини рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018 щодо підстави закриття провадження у справі за позовом до ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", визначивши підставу для закриття такого провадження - п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018 у справі №905/86/15 залишено без змін.

Постанова мотивовано доведеністю позивачем суми заборгованості та наявністю у поручителів солідарного обов'язку з її погашення перед кредитором.

Також, апеляційний господарський суд вважає правомірним закриття провадження у справі за позовом до ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зміст п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції Закону до 15.12.2017 трансформовано у п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав).

Апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови позивачеві в частині стягнення 1 190 424,36 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з огляду на заборону її нарахування в порядку ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п. 2 ч. 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", ч. 3. ст. 554 Цивільного кодексу України та ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень п. 2 ч. 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" зазначив, що законодавець поширив солідарність зобов'язання не тільки на відносини між боржником та поручителем, а й на відносини між поручителями. Як наслідок, стягнення боргу з боржника та дев'яти поручителів одночасно можливо шляхом формулювання однієї позовної вимоги про стягнення боргу з усіх солідарно, що підлягатиме виконанню в межах одного виконавчого провадження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ПрАТ "Корум Україна" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 905/86/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що кредитор направляючи боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту змінив терміни повернення кредиту, а тому у банку відсутні були підстави для нарахування процентів до травня 2015 року.

Крім того, ПрАТ "Корум Україна" вказує на те, що судами неправомірно стягнуто заборгованість солідарно з поручителів та основного боржника, оскільки поручителі не виступають солідарними боржниками по відношенню один до одного.

Скаржник також зазначає про неправомірне об'єднання позовів та відмову у задоволенні клопотання про проведення експертизи.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Корум Україна" та залишити без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", (банк) та ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник), яке у подальшому змінило найменування на ПрАТ "Корум Україна", укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13 (кредитний договір), відповідно до якого (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-2130/2-1 від 28.08.2014), банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 158 436 000,00 російських рублів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Кінцевий термін повернення кредиту, відповідно до п. 2.2. кредитного договору, не пізніше 04.08.2015. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день, з дня, у якому сталось таке перевищення.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору проценти за користуванням кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18 (вісімнадцять) відсотків річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Пунктом 3.3. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку остаточного погашення одержаного кредиту, позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі, як дата виконання зобов'язання, до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 21% відсоток річних, порядок нарахування та сплати яких вставлений п. 3.2. кредитного договору.

У пункті 3.4 кредитного договору сторонами узгоджено, що позичальник сплачує банку комісію за управлінням кредиту у розмірі 0,5 % процентів річних від розміру ліміту кредитної лінії, який встановлено на дату нарахування цієї комісії.

Згідно з п. 4.3.4. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених кредитним договором, у випадках, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених кредитним договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаної вище підстави банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п.2.2 договору пеня не нараховується.

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (заставодержатель), ПрАТ "Горлівський машинобудівник" (поручитель) та ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник) укладено договір поруки № 15-94/19-81/13.

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (заставодержатель) та ТОВ "Укртрансмаш" (поручитель) та ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник) укладено договір поруки № 15-94/19-86/13.

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (заставодержатель), ПАТ "Донецький енергозавод" (поручитель) та ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник) укладено договір поруки № 15-94/19-82/13.

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (заставодержатель), ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" (поручитель) та ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник) укладено договір поруки № 15-94/19-85/13.

30 травня 2013 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (заставодержатель), ПАТ "Донецькгірмаш" (поручитель), ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" (позичальник) укладено договір поруки № 15-94/19-84/13.

Згідно п. 2.1. договорів поруки (з урахуванням договорів про внесення змін від
28.08.2014) поручитель, відповідно до умов договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити:

1) заборгованість в розмірі наданого кредиту 158 436 000,00 російських рублів;

2) нараховані за користування кредитом проценти у розмірі 18% річних в російських рублях, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 21% річних за користування кредитними коштами в російських рублях, якщо виникне таке порушення умов кредитного договору, сплатити проценти при настанні умов у розмірі передбаченому п. 3.11. та п.4.2.6. кредитного договору;

3) суми неустойки (штрафу, пені);

4) суми збитків, завданих кредиторові.

28 серпня 2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (кредитор), ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (поручитель) та ПрАТ "Корум Україна" (позичальник) укладено договір поруки № 20-2118/3-3.

28 серпня 2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (кредитор), ТОВ "Корум Донецький енергозавод" (поручитель) та ПрАТ "Корум Україна" (позичальник) укладено договір поруки № 20-2117/3-3.

28 серпня 2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (кредитор), ТОВ "Корум Донецькгірмаш" (поручитель) та ПрАТ "Корум Україна" (позичальник) укладено договір поруки № 20-2119/3-3.

28 серпня 2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (кредитор), ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" (поручитель) та ПрАТ "Корум Україна" (позичальник) укладено договір поруки № 20-2116/3-3.

Згідно п. 2.1. договорів поруки поручитель відповідно до умов договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити:

1) заборгованість в розмірі наданого кредиту 158 436 000,00 російських рублів;

2) нараховані за користування кредитом проценти у розмірі 18% річних, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 21% річних, якщо виникне таке порушення умов кредитного договору, сплатити проценти при настанні умов та в розмірі передбаченому п. 3.11. та п.4.2.6. кредитного договору;

3) суми неустойки (штрафу, пені);

4) суми збитків, завданих кредиторові.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банк належним чином виконав свої обов'язки, встановлені кредитним договором, шляхом перерахування на поточний рахунок ПрАТ "Торгова компанія "Гірничі машини" грошових коштів.

На виконання п. 4.3.4 кредитного договору, 20.11.2014 банком на адресу позичальника направлена вимога № 29-02/330 від 14.11.2014 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем
27.11.2014. Відповідач суму заборгованості не сплатив.

Оскільки ПрАТ "Корум Україна" порушив умови кредитного договору в частині сплати заборгованості за кредитом, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося з відповідним позовом до суду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором, банк (позивач) скористався наданим йому п. 4.3.4 кредитного договору правом вимоги дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором та 20.11.2014 направив на адресу позичальника вимогу № 29-02/330 від 14.11.2014 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, яка отримана позичальником
27.11.2014. Проте позичальник суму заборгованості не сплатив.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів та комісії, правильно визнали обґрунтованими заявлені позивачем вимоги, однак Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо розміру заявлених та задоволених судами позовних вимог в частині солідарного стягнення з боржника та поручителів заборгованості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи сторони про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.2 кредитного договору сторонами встановлено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 04.08.2015.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів та в день остаточного повернення кредиту.

Отже, за умовами кредитного договору сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами упродовж строку кредитування (до 04.08.2015).

Водночас, у п. 4.3.4 кредитного договору сторони передбачили право банку в односторонньому порядку вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Як зазначалось вище, 20.11.2014 банком на адресу позичальника направлена вимога № 29-02/330 від 14.11.2014 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем 27.11.2014.

Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічні висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від
28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від
31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

З огляду на викладене, висновки судів про те, що заборгованість позичальника (відповідача-1) по відсоткам за користування кредитом підлягає розрахунку по
02.11.2015 та складає 21 380 838,22 рос. руб. є передчасними, а проведений судами розрахунок заборгованості по відсоткам за вказаний період не можна визнати правильним та обґрунтованим.

Суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку повідомленню-вимозі банку № 29-02-330 від 14.11.2014, надісланому позичальнику, не встановили як змінилися умови виконання основного зобов'язання позичальника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за зазначеним повідомленням-вимогою банку, зокрема як змінилися строк дії кредитної лінії, термін повернення кредиту, строк дії договору, у який строк та до якого терміну позичальник мав виконати свої зобов'язання з повернення повної суми заборгованості за кредитним договором за цим повідомленням-вимогою та чи закінчився та якщо закінчився, то коли, строк кредитування, тобто строк протягом якого позичальник законно користувався кредитними коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували з якого моменту розпочав свій перебіг строк протиправного користування позичальником кредитними грошовими коштами, яке підпадає під дію положень ст. 625 Цивільного кодексу України, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, тобто з огляду на предмет та підстави позову.

Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином наданий позивачем суду розрахунок відсотків за користування кредитом, не перевірили правильність періоду нарахованого та заявленого позивачем до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку, не з'ясували чи відповідає проведений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом зазначеним нормам матеріального права.

Суди попередніх інстанцій посилаються на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 щодо нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши про те, що тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на момент пред'явлення позивачем позову) Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Аналізуючи зміст ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку, що визначений вказаною нормою строк припинення поруки (який на момент виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов'язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.

Питання правильного застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 та у справі № 202/4494/16-ц, за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 червня та 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Пунктом 2.2 кредитного договору сторонами встановлено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 04.08.2015. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. Вказаним пунктом встановлено графік зменшення ліміту кредитної лінії, із зазначенням максимального рівня заборгованості позичальника за кредитом, який виник внаслідок видачі кредиту та не повинен перевищуватися позичальником.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів та в день остаточного повернення кредиту.

Згідно з п. 3.4 кредитного договору комісія за управління кредитом, нарахована за поточний місяць, сплачується позичальником в національній валюті, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування такої комісії.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про стягнення солідарно з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором, не з'ясували відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду та наявних в матеріалах справи доказів чи пред'явив банк вимогу до поручителів в межах встановленого строку, та чи припинилась порука щодо окремих поручителів за окремими платежами.

З огляду на вимоги ст. 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України Верховний Суд констатує, що зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, господарськими судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права що підлягають застосуванню, та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків щодо розміру заборгованості за кредитним договором, періоду її нарахування та стягнення останньої солідарно з боржника та поручителів, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів є також передчасними, оскільки судами не досліджено та не відображено в судових рішеннях питання щодо чинності поруки за окремими платежами.

Судами попередніх інстанцій задоволено позов в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення комісійної винагороди, однак в п. 5.3 кредитного договору сторонами передбачено пеню за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом.

Судами не обґрунтовано висновок щодо правової природи такої послуги, як управління кредитом, за яку кредитним договором передбачено комісію і чи є така послуга платою за кредит, за несвоєчасне погашення якої договором передбачена пеня.

З огляду на викладене, судові рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ПАТ "Дружківський машинобудівний завод ", ТОВ "Укртрансмаш" підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про направленням справи в цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, враховуючи норми ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Верховний Суд вважає правомірним закриття провадження у справі за позовом до ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки зміст п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції Закону до 15.12.2017 трансформовано у п. 3 ч. 1. ст. 231 ГПК України (у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав). Як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" в межах справи про банкрутство (ухвала господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі 905/2910/17) визнав кредиторські вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 84 476 711,83 грн.

З огляду на викладене, судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та в частині закриття провадження у справі слід залишити без змін як такі, що ухвалені з дотриманням та правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

8. Судові витрати

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", ТОВ "Укртрансмаш" з направленням в цих частинах справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корум Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 905/86/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецький енергозавод", публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмаш". У цих частинах справу № 905/86/15 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №905/86/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець