Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №905/1922/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1922/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс",

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Макіївкокс",

розглянувши касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду

від 20.09.2017

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс",

до Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс",

про стягнення боргу у розмірі 2 535 656, 77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (далі - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс") до Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (далі ПрАТ "Макіївкокс") про стягнення боргу у розмірі 2 535 656, 77 грн.

06.09.2017 від ПрАТ "Макіївкокс" надійшов зустрічний позов до ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про зміну пункту 3.2.1 договору № Э-10/12/09-01/912 від 01.12.2009.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2017 відмовлено ПрАТ "Макіївкокс" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Повернуто без розгляду зустрічний позов ПрАТ "Макіївкокс" до ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про зміну пункту 3.2.1 договору № Э-10/12/09-01/912 від 01.12.2009 на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

ПрАТ "Макіївкокс" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі № 905/1922/17.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 відмовлено ПрАТ "Макіївкокс" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ПрАТ "Макіївкокс" на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2017 повернуто заявнику на підставі п.п. 2, 3 ст. 97 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що ПрАТ "Макіївкокс" не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його майновий стан, як то довідки банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача щодо відсутності коштів на вказаних рахунках, тощо, та будь-якого обґрунтування неможливості отримання коштів для сплати судового збору у належному розмірі на час звернення з апеляційною скаргою.

Крім того, до апеляційної скарги не було додано будь-яких доказів надсилання іншій стороні копії апеляційної скарги, про що відділом документального забезпечення та контролю (канцелярії) господарського суду Донецької області складено акт № 159 від 15.09.2017.

ПрАТ "Макіївкокс" 11.12.2017 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 про повернення апеляційної скарги без розгляду у справі № 905/1922/17 господарського суду Донецької області, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник просить господарський касаційний суд скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 905/1922/17 і передати справу до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

В обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник посилається на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, Донецький апеляційний господарський суд фактично порушив його право на захист своїх прав та законних інтересів. При цьому скаржник зазначає, що виконав вимоги ст. 8 Закону України "Про судовий збір", заявивши відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого посилався на скрутне фінансове становище та неможливість сплати значної суму судового збору за подачу апеляційної скарги.

04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), справа №905/1922/17 господарського суду Донецької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1922/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018.

Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

16.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г. ухвалив клопотання ПрАТ "Макіївкокс" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнити; поновити ПрАТ "Макіївкокс" строк на касаційне оскарження; прийняти касаційну скаргу ПрАТ "Макіївкокс" до провадження та здійснити перегляд ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 905/1922/17 без повідомлення учасників справи; надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.04.2018.

ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" відзиву на касаційну скаргу ПрАТ "Макіївкокс" не надало.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПрАТ "Макіївкокс" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просило скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №905/1922/17.

З матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду вбачається, що до апеляційної скарги ПрАТ "Макіївкокс" не було додано доказів надсилання іншій стороні копії апеляційної скарги, про що відділом документального забезпечення та контролю (канцелярії) господарського суду Донецької області складено акт № 159 від 15.09.2017.

Крім того, ПрАТ "Макіївкокс" до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановлених чинним законодавством порядку та розмірі. Разом з тим ПрАТ "Макіївкокс" просив суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору у зв'язку з тим, що підприємство на даний час перебуває в дуже скрутному фінансовому становищі, що унеможливлює сплату значної суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 94 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлювалися вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема визначалося, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі та докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону (в редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги і прийняття оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень ст. 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази в розумінні ст. 36 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Заява (клопотання) про відстрочення або розстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню судом у разі ненадання заявником належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з відповідною заявою (клопотанням)).

Здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ПрАТ "Макіївкокс" всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не подано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та, відповідно, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

З огляду на викладені правові норми та практику Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування пункту 1 ст. 6 Конвенції касаційний суд відхиляє доводи ПрАТ "Макіївкокс" про позбавлення його судом апеляційної інстанції доступу до правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що до касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 було додане платіжне доручення про сплату судового збору за її подання, що не підтверджує доводи скаржника про наявність виняткових обставин для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та про те, що ПрАТ "Макіївкокс" може втратити можливість відстоювати свої права у суді, будучи неспроможним сплатити судовий збір.

Відтак, за висновком Касаційного господарського суду, апеляційна скарга ПрАТ "Макіївкокс" правомірно не прийнята до розгляду та повернута заявнику з підстав ненадання доказів направлення апеляційної скарги іншій стороні у справі та несплати судового збору в порядку п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017),

Відповідно до ст. 309 ГПК України (у визначеній редакції), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч.6 ст.310 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017), підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначеними ст. 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017), перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПрАТ "Макіївкокс" та залишення ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 905/1922/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Макіївкокс" та залишенням без змін оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 97 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 905/1922/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков