Історія справи
Ухвала КГС ВП від 08.11.2018 року у справі №915/175/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/175/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області
на рішення Господарського суду Миколаївської області
(суддя-Мавродієва М.В.)
від 05.06.2018
та постанову Одеського апеляційного господарського суду
(головуючий - Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.)
від 13.09.2018
у справі № 915/175/18
за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області;
Державного підприємства "Укрриба"
Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром"
про визнання недійсним на майбутнє договору №135-РОФ від 01.02.2002 оренди державного та комунального майна зі змінами та доповненнями,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Попенко О.С.
позивача - не з'явилися
відповідача 1 - Слуценко Р.П.
відповідача 2 - Кальян О.В.
відповідача 3 - Жуковський В.Й.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, Державного підприємства "Укрриба" та Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" про визнання недійсним на майбутнє укладеного 01.02.2002 між Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області та ТОВ Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" договору № 135-РОФ про надання в оренду товариству ставка з гідроспорудами, інв. №104 площею 980 га, розташованого за адресою: село Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, зі змінами та доповненнями.
1.2. В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора посилається на те, що спірний договір оренди державного майна укладений РВ ФДМУ по Миколаївській області із перевищенням наданих йому повноважень та в порушення вимог статей 14, 51 Водного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України підлягає визнанню недійсним. Передаючи в оренду ставок з гідроспорудами РВ ФДМУ по Миколаївській області ототожнило його із нерухомим майном, а саме спорудою, оскільки ставок відповідно до статті 1 Водного кодексу України це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. куб. м., але ставок не містить ознаки споруди, тобто нерухомого майна, тому, відповідно, не може розцінюватись як об'єкт оренди згідно з Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, передаючи в оренду ставок з гідроспорудами РВ ФДМУ по Миколаївській області фактично розпорядилось внутрішніми морськими водами держави. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 13, 19, 131-1 Конституції України, статті 3, 4 Закону України "Про оренду державно та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору), статті 1, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 51 Водного кодексу України, статті 16, 203 215, 216, 257, 261 Цивільного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 53 Господарського процесуального кодексу України.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/175/18 у задоволенні позовних вимог відмолено.
2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/175/18 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- відповідно до Плану приватизації Миколаївського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого 11.12.1998 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, до основних засобів вказаного підприємства, які не підлягають приватизації, є власністю держави і залишаються на балансі підприємства (Розділ ІІІ, п.п.3.8.1.) належить в тому числі ставок Березанського лиману за інвентарним №104;
- Наказом № 1110-п РВ ФДМУ по Миколаївській області 15.12.1998 було затверджено Рішення про перетворення у процесі приватизації Миколаївського обласного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства у ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та затверджено Статут ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство";
- відповідно до п. 8.1.1. даного рішення майно згідно п. 3.8.1. Плану приватизації залишено на балансі ВАТ передано об'єкт - ставок Березанського лиману за інв.№104, який є власністю держави;
- між РВ ФДМУ по Миколаївській області (орендодавець) та ТОВ Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" (орендар) 01.02.2002 укладено договір оренди нерухомого майна № РОФ-135, яке знаходиться на балансі ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", розташованого за адресою: село Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області (далі - договір);
- відповідно умов п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - ставок з гідроспорудами, інв. №104, площею 980 га, розташований за адресою: село Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, що знаходиться на балансі ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", загальна вартість якого дорівнює - 304 600,00 грн, згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001, без права передачі в суборенду. Майно передається в оренду з метою використання під ставок для вирощування риби;
- згідно із пунктами 2.1., 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди;
- відповідно до п. 10.1. договору сторони узгодили, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.02.2002 до 01.02.2003 включно;
- зазначене майно за договором було передано 01.02.2002, що зафіксовано в Акті приймання-передачі;
- додатковою угодою до договору, укладеною 22.01.2003, було внесено зміни до п. 10.1. договору, яким продовжено строк дії договору на 5 років, з 01.02.2003 до 01.02.2008 включно;
- на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 N 37-30-10/4053, керуючись Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482, з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, спільним наказом Мінагрополітики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку (далі - майно);
- відповідно до Переліку господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно яких передається на баланс Державного підприємства "Укрриба", зокрема, по Миколаївській області є ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство";
- згідно акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" затвердженого 29.07.2003 Головою Державного департаменту рибного господарства, на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" №126/752 від 06.05.2003 було створено комісію наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України № 112 від 03.06.2003 "Про створення комісії з передачі майна";
- відповідно до зазначеного акту 25-26 червня 2003 року було проведено обстеження державного майна - гідроспоруд, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду та залишились на балансі ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", розташовані на території Миколаївської області (Додаток до акту №1) і передається до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Державного підприємства "Укрриба";
- комісією зокрема встановлено, що до складу об'єкта передачі входять гідротехнічні споруди, які включають ставкові споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно (далі гідротехнічні споруди), що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та передаються на баланс Державного підприємства "Укрриба" перелік яких наведено у Додатку №1, що є невід'ємною частиною акту;
- відповідно до п. 53 Додатку №1 до вказаного акту (Акт загального технічного стану по результатам огляду гідротехнічних споруд, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та передаються на баланс ДП "Укрриба" від 26.07.2003) зазначено: назва об'єкта - Ставок Березанського лиману; інв. №104; рік вводу в експлуатацію - 1990; група капітальності - І; площа земельної ділянки (га) - 980; технічний стан під час обстеження - використовується, технічний стан задовільний; яким чином використовується - договір оренди №РОФ-135 від 01.02.2002;
- у зв'язку з передачею орендованого майна на баланс ДП "Укрриба" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", додатковою угодою до договору оренди від 29.07.2003 змінено орендодавця з РВ ФДМУ по Миколаївській області на ДП "Укрриба";
- на підставі зазначеної додаткової угоди ДП "Укрриба" передало ставок з гідроспорудами площею 980 га ТОВ ОРК "Юг-Аквапром" за Актом приймання-передачі;
- додатковою угодою до договору оренди 01.01.2007 внесено зміни до договору щодо розміру орендної плати;
- додатковою угодою від 07.05.2008 продовжено строк дії договору оренди до 01.02.2023 включно;
- згідно інформації Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів від 15.03.2017, ТОВ ОРК "Юг-Аквапром" використовує водне плесо 980 га Березанського лиману об'ємом 8,8 млн.куб.м, який знаходиться на території Очаківського та Березанського районів Миколаївської області. При цьому, в інформації зазначено, що "Ставок Березанського лиману №104" на обліку не значиться, у водному кадастрі значиться Березанський лиман;
- виходячи з даної інформації прокурором зроблено висновок, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, РВ ФДМУ не наділено повноваженнями щодо передачі в оренду водного об'єкту, а відтак зазначене стало підставою для звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України.
2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що прокурором не доведено, що на момент вчинення оспорюваного правочину стороною не були додержані вимоги, які встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) та статті 203 Цивільного кодексу України (в чинній редакції). В зв'язку з цим місцевий суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому місцевий суд також зазначив, що спірним договором оренди не порушуються права та інтереси Державного агентства водних ресурсів України за захистом інтересів якого звернулася прокуратура.
2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/175/18, Заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області:
- судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно не прийнято до уваги інформацію Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів;
- не враховано судами попередніх інстанцій, що право власності за Державним агентством рибного господарства зареєстровано саме на гідротехнічні споруди, тобто дамбу контурну та водовипуск, проте немає даних про реєстрацію прав на водні об'єкти;
- не враховано судами, що на підставі оспорюваного договору та додатків до нього фактично ТОВ ОРК "Юг-Аквапром" передано не тільки гідроспоруди, а й частина водного об'єкту - Березанського лиману, площею 980 га, у зв'язку з чим РВ ФДМУ по Миколаївській області фактично розпорядилось внутрішніми морськими водами держави та перевищило надані йому повноваження.
3.3. У відзивах на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром", Державне підприємство "Укрриба" просили відмовити в її задоволенні, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 у справі № 915/175/18 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Предметом спору у даній справі є вимога першого заступника прокурора заявлена в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України визнати недійсним на майбутнє договір № 135-РОФ від 01.02.2002 оренди нерухомого майна, щодо надання в оренду ставку з гідроспорудами, інв. №104, площею 980 га, розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром".
4.2. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Аналогічні положення містилися у діючих на час укладення спірного договору ст. 9 Закону України "Про власність" та ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР.
4.3. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.4. Згідно із статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
4.5. Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) об'єктами оренди за цим Законом є:
цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;
майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
4.6. Частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендодавцями є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Миколаївське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження Переліку об'єктів груп Б, В, Г, які підлягають приватизації у 1998 році" від 09.01.1998 №22 включено до зазначеного переліку як об'єкт групи "В".
Приватизація зазначеного підприємства здійснювалась відповідно до вимог Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та "Положення про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі", затвердженого спільним наказом ФДМУ та Державного комітету рибного господарства від 18.08.1998 №1631/114, шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 10.07.1996 №291/96-ВР, якою було затверджено "Перелік державних підприємств і організацій агропромислового комплексу, приватизація майна яких здійснювалася за погодженням з Кабінетом Міністрів України", умови приватизації Миколаївського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства були погодженні з Кабінетом Міністрів України, як підприємства, що відносилося до рибних господарств (рибокомбінат, рибоводно-меліоративна станція, нересто-вирощувальне господарство).
4.8. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, такі основні повноваження: змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; виступають орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, згідно з законодавством.
Державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими законами України з питань приватизації.
4.9. Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час приватизації) водні та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності українського народу, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди приватизації не підлягали.
4.10. Судами встановлено, що РВ ФДМУ по Миколаївській області передало в оренду ставок з гідроспорудами, інв. № 140, що підтверджується змістом договору та актом приймання-передачі.
4.11. Відповідно до п.п. 1.9.18. наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів" від 19.12.1995 №252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
При цьому судами встановлено, що факт будівництва "ставок Березанського лиману" підтверджується проектною документацією.
4.12. Таким чином на момент укладення оспорюваного договору оренди РВ ФДМУ по Миколаївській області діяло в межах повноважень, наданих діючим на той час законодавством. Дії Регіонального відділення з передачі в оренду майна за спірним договором оренди були спрямовані на виконання встановлених Фондом державного майна України та Кабінетом Міністрів України завдань та планів, в тому числі і забезпечення виконання завдання з надходження орендної плати до дохідної частини Державного бюджету України.
4.13. Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) було передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України (в чинній редакції), згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору (угоди, правочину) недійсним, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з приводу того, що прокурором не доведено, що на момент вчинення оспорюваного правочину стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені чинним на той час законодавством.
4.15. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.16. Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
4.17. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
4.18. Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
4.19. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у справі, яка розглядається, перший заступник прокурора Миколаївської області обґрунтував наявність порушення інтересів держави положеннями статті 13 Конституції України, статей 13, 16, 51 Водного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки оспорюваний договір оренди державного майна укладений з перевищенням наданих РВ ФДМУ по області повноважень. Водночас, перший заступник прокурора Миколаївської області визначив Державне агентство водних ресурсів України органом, уповноваженим державною здійснювати щодо орендованого майна певні функції.
4.20. Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення прокурора до місцевого господарського суду з даним позовом та ухвалення оскаржуваного рішення у справі функції з управління об'єктом, який РВ ФДМУ по Миколаївській області передало в оренду за спірним договором, покладено на Державне агентство рибного господарства України, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №69416358 та №69420369 від 30.06.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №69415911 від 30.09.2016, з яких вбачається, що об'єктом нерухомого майна є гідротехнічні споруди ставка Березанського лиману за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Андрієво-Зорине, форма власності - державна, розмір частки - 1/1, власником якого є Державне агентство рибного господарства України з 28.09.2016.
4.21. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушення прав та інтересів Державного агенства водних ресірсів та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 135-РОФ від 01.02.2002 (та додаткові угоди до нього).
4.22. Доводи, викладені в касаційній скарзі Заступника прокурора Одеської області, колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.23. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
4.24. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
4.25. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.26. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
4.27. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
6. Судові витрати
6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 915/175/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О. Баранець
І. Ткач
