Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.11.2018 року у справі №44/277-б
Постанова ВГСУ від 06.02.2014 року у справі №44/277-б
Ухвала КГС ВП від 02.10.2018 року у справі №44/277-б

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 44/277-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Катеринчук Л.Й.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

представник кредитора - не з'явився,

ліквідатор ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" арбітражний керуючий Дев'ятков Антон Олександрович - не з'явився,

заявник - ОСОБА_5,

представник заявника - ОСОБА_6, адвокат (Договір №К1 про надання правничої допомоги від 14.01.2019, Ордер серія КВ № 764501 від 15.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_5

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018

у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Остапенко О.М., Тарасенко К.В.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У листопаді 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (далі - ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", боржник) звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2011 у справі № 44/277-б порушено провадження у справі, введено процедуру розпорядження майном боржника, інше.

3. Постановою Господарського суду м. Києва від 05.12.2011 у справі № 44/277-б ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" визнано банкрутом; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; задоволено клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Білоусова О.А., інше.

Під час ліквідаційної процедури відбувалась неодноразова зміна ліквідатора боржника у справі.

4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Рамазанова С.Г. було задоволено, припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Рамазанова С.Г., призначено ліквідатором банкрута Девяткова А.О.

5. Ухвалою місцевого суду від 24.07.2017 було задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дев`яткова А.О. про оголошення в розшук транспортних засобів, інше.

6. 08.02.2018 ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду м. Києва з Заявою про виключення із ліквідаційної маси боржника та переліку розшукуваних транспортних засобів, зокрема автомобіль RENAULT SCENIC, № шасі, кузов -НОМЕР_1, НОМЕР_2.

7. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2018 у справі №44/277-б задоволено клопотання ОСОБА_5 про виключення із ліквідаційної маси боржника та переліку розшукуваних транспортний засіб; зобов'язано Національну поліцію України виключити з переліку тих, що перебувають у розшуку транспортний засіб RENAULT SCENIC, № шасі, кузов -НОМЕР_1, НОМЕР_2; зобов'язано ліквідатора ТОВ "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" арбітражного керуючого Дев'яткова Антона Олександровича виключити з ліквідаційної маси банкрута транспортний засіб RENAULT SCENIC, № шасі, кузов -НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірний транспортний засіб перебуває у власності ОСОБА_5, що підтверджується доданою до заяви копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.12.2008.

При цьому, судом встановлено, що даний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_5 на підставі Форвардного договору, згідно умов якого останнім було оплачено в повному обсязі погоджену сторонами вартість транспортного засобу в розмірі 89 100 грн. 00 коп., що підтверджується доданою до заяви копією квитанції № 511688 від 22.12.2008.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено; ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.04.2018 у справі №44/277-б скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про виключення із ліквідаційної маси боржника та переліку розшукуваних транспортний засіб автомобіль RENAULT SCENIC, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, № шасі, кузов -НОМЕР_1.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не звернув увагу, на те що 22.11.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було укладено Договір кредиту №600/21-134, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було укладено та нотаріально завірено Договір застави майна, предметом якого, поміж іншого, був транспортний засіб марки RENAULT SCENIC, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, № шасі, кузов -НОМЕР_1, що належав боржнику на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Львівським відділом Реєстраційно-Екзаменаційної роботи ДАІ 17.10.2007. Враховуючи умови Договору застави, а також приписи ст. ст. 17, 20 Закону України "Про заставу", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження спірного транспортного засобу відбулося без обов'язкової згоди Заставодержателя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 29.08.2018, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу № 44/277-б на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 44/277-б, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 18.09.2018) касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 залишено без руху.

12. 12.10.2018 до Суду від ОСОБА_5 надійшов Лист про усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 01.10.2018.

13. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.10.2018, у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., для розгляду справи № 44/277-б визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018).

14. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 44/277-б, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, прийнято справу № 44/277-б Господарського суду м. Києва до провадження; відкрито касаційне провадження у справі № 44/277-б за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018; призначено розгляд справи на 15.01.2019, інше.

15. Представник ОСОБА_5 у засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 справу № 44/277-б на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

16. Інші повноважні представники сторін у судове засідання, призначене на 15.01.2018 не з'явились. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ОСОБА_5)

17. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів ч.11 ст. 270 ГПК України, невірне застосування приписів ст. 17 Закону України "Про заставу", помилкове незастосування норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

18. Скаржник доводить, що ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про оскарження ПАТ "Укрсоцбанк" ухвали Господарського суду м. Києва від 23.04.2018 у справі № 44/277-б та про дату, час і місце судового засідання, оскільки як заявником апеляційної скарги під час надіслання апеляційної скарги так і апеляційний судом під час направлення ухвали про призначення судового засідання було вказано невірну адресу ОСОБА_5, замість: АДРЕСА_1, вказано: АДРЕСА_3, що підтверджується матеріалами справи.

19. Скаржник доводить, що ОСОБА_5 вільно користувався придбаним транспортним засобом протягом 10 років на протязі яких жодних претензій як від Банку так від ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" не заявлялось.

20. Скаржник доводить, що, враховуючи умови Кредитного договору від 22.11.2007 та Договору застави від 22.11.2007, ПАТ "Укрсоцбанк" був обізнаний та погодився про можливий ризик втрати предмета застави в разі лізингоодержувачем усіх лізингових платежів.

21. Скаржник доводить, що на момент реалізації автомобіля RENAULT SCENIC, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, № шасі, кузов -НОМЕР_1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього рухомого майна, які були внесені лише 07.08.2013.

Доводи інших учасників справи

22. Інші учасники справи наданим процесуальним законом правом не скористались, відзивів на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки провадження у справі №44/277-б про банкрутство ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" порушено ухвалою суду від 14.11.2011 та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 05.12.2011, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, якою не встановлено обмежень щодо права на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій у справі про банкрутство, колегія суддів

24. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо належного повідомлення

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, але не виключно: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність.

За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" no. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За змістом ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.04.2018, з призначенням розгляду справи у судовому засіданні на 29.08.2018.

Зазначену ухвалу апеляційної інстанції направлено ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду м. Києва, арк. справи 63-64).

Однак, згідно матеріалів справи (копія паспорту з відміткою про реєстрацію) місцем проживання ОСОБА_5 є: АДРЕСА_1 .

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно п. 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.

Відповідно до п. 42 Правил, на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата; на поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю; поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.

Поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються (п. 45 Правил).

Найменування відправника та адресата, їх поштові адреси на поштовому відправленні, бланку супровідної адреси, бланку поштового переказу пишуться розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою (крім червоного, жовтого та зеленого кольорів) або друкуються (п. 46 Правил).

Водночас, слід зауважити на тому, що адреса об'єкта нерухомого майна - ідентифікатор об'єкта нерухомого майна, який складається з назви адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ та Севастополь), району, населеного пункту або селищної чи сільської ради, іменованого об'єкта (у разі наявності), назви вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо), номера об'єкта нерухомого майна (будинку, будівлі, споруди тощо), номера корпусу та/або номера окремої частини об'єкта нерухомого майна (квартири, приміщення тощо) (п. 2 Порядку

ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Об'єкти нерухомості, що існували окремо, але в подальшому об'єднані, можуть бути пронумеровані одним з попередніх номером або поєднаним (наприклад: 13/15). Таким же чином нумеруються об'єкти нерухомості розташовані на розі різних вулиць.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 не було отримано ОСОБА_5; згідно з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення причина повернення поштового відправлення - "за закінченням встановленого строку зберігання".

В призначене апеляційним господарським судом судове засідання 29.08.2018 ні ОСОБА_5, ні його повноважний представник не прибули. Наведені обставини вказують на неналежне повідомлення заявника Клопотання про вилучення із ліквідаційної маси та переліку розшукуваних транспортний засіб, що є предметом даного судового розгляду, ОСОБА_5.

Таким чином, ухвалюючи оскаржену постанову у справі, суд апеляційної інстанції зазначені вимоги законодавства до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності заявника - ОСОБА_5 та його представника, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи 29.08.2018, суд розгляд справи не відклав, причини неявки заявника в судове засідання не з'ясував, порушив конституційне право заявника на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати докази та навести доводи, чим порушив ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, приписи ст. 120 ГПК України, оскільки розглянув справу за відсутності учасника справи, а саме, заявника Заяви про вилучення майна з ліквідаційної маси, без належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку (п. 18 цієї Постанови).

Щодо вилучення майна з ліквідаційної маси

Згідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній до 19.01.2013), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на конкретні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи у який передбачений законом спосіб скаржник набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У ч. 1 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом першої інстанції, спірний транспортний засіб перебуває у власності ОСОБА_5, що підтверджується доданою до заяви копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.12.2008; даний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_5 на підставі Форвардного договору, згідно умов якого останнім було оплачено в повному обсязі погоджену сторонами вартість транспортного засобу в розмірі 89 100 грн. 00 коп., що підтверджується доданою до заяви копією квитанції № 511688 від 22.12.2008.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно п. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) ,зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями), цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

За положеннями п. 7 цього Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб (п.8 Порядку).

Таким чином, положеннями Закону України "Про дорожній рух" та Порядку не встановлені підстави та порядок набуття права власності на транспортний засіб як цивільно-правового акту (дії), а лише пов'язує таке набуття з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах, з "метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій" (п. 3 Порядку).

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення угоди з купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Поряд з цим, суди як першої так і апеляційної інстанцій встановили, що право власності на спірний автомобіль перейшло до ОСОБА_5 на підставі Форвардного договору, який в матеріалах справи відсутній та його зміст і умови судами не досліджувались.

25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України).

Враховуючи викладене, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції і положення п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскаржена постанова у справі підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга - задоволенню.

Згідно ст.17 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано, зокрема Київський апеляційний господарський суд.

Цим же Указом, в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, утворено Північний апеляційний господарський суд, з місцезнаходженням у міста Києві.

Відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.10.2018, про що здійснено відповідну публікацію.

Таким чином, визначеним апеляційним господарським судом, на момент прийняття даної постанови, є Північний апеляційний господарський суд.

26. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 44/277-б скасувати.

3. Справу № 44/277-б (в частині розгляду Клопотання про вилучення із ліквідаційної маси та переліку розшукуваних транспортний засіб ОСОБА_5) направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук