ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Краснова Є. В., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Гончара В. М. (за довіреністю від 18.02.2019 №18-0014/9212),

відповідача - Русина Ю. Ю. (адвокат), Чугунова М. М. (адвокат),

третьої особи - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 (суддя Назаренко Н. Г.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий - Орєшкіна Е. В., судді: Подобєд І. М., Широбокова Л. П.) у справі

за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства "Жовтоводський м'ясопродкомбінат",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2018 року Національний банк України (далі - НБУ, Іпотекодержатель) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" (далі - ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат", Товариство, Іпотекодавець) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.07.2010 №1930 (далі - іпотечний договір від 21.07.2010), укладеним між сторонами, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 8054300 грн.

2. Позовна заява обґрунтовується порушенням Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", Банк, Позичальник) грошового зобов'язання за укладеними з НБУ кредитними договорами №38/08-08/СТ від 14.08.2008 та №12/09/5 від 13.05.2014, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладався іпотечний договір від 21.07.2010.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019, позов задоволено частково. В рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (станом на 24.06.2015) за кредитним договором від 14.08.2008 №38/08-08/СТ (з додатковими угодами від 01.07.2010, 21.07.2010, 12.08.2009, 07.10.2011, 07.06.2012, 31.10.2012, 28.11.2012, 26.02.2014, 19.09.2014, 01.12.2014, 10.12.2014, 23.12.2014, 26.02.2015, 12.03.2015) та кредитним договором від 13.05.2014 №12/09/5 (з додатковими угодами від 28.05.2014, 04.06.222014, 01.12.2014, 23.12.2014, 26.02.2015) перед НБУ в загальній сумі 2140748990,35 грн., в тому числі заборгованості за кредитним договором №38/08-08/СТ від 14.08.2008 у сумі 4885976 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 4453666 грн.; сума заборгованості по процентам - 432310 грн. 65 коп., та заборгованості за кредитним договором від 13.05.2014 №12/09/5 у сумі 2135863013 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 2000000000 грн.; сума заборгованості по процентам - 135863013 грн. 70 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.07.2010 (зі змінами та доповненнями, внесеними за договорами №1 від 07.06.2012, №2 від 28.11.2012, №3 від 19.08.2014), а саме на комплекс нежитлових будівель загальною площею 12039,3кв.м., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, вул. Заводська, 17Б, що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради 13.07.2010, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Жовтоводське міжміське БТІ" 14.07.2010, номер запису 407 в книзі 1-453, реєстраційний номер 4782178 та складається з:

і/пЛітера № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1А-А1Будівля контори566,02ББудівля їдальні781,43Б1Будівля магазину55,7 4ГЗовнішня підстанція КПТ52,65ЕБудівля КНС №131,2бЖ-Ж3Будівля утильсировини561,87З-З З;ЛЗабійний цех та м'ясожировий цех2271,9834Склад33,19ИСклад549,510КТрансформатор65,111МБудівля апаратної98,112Н-Н5Будівля холодильника2666,513ПГосподарський блок1022,714С;С1Гараж61,015УБудівля газорозподільної станції13,416ФБудівля контрольно-пропускного пункту60,017XБудівля котельної105,018X1 Територія газової котельні15,419Ч-Ч7Будівля ковбасного цеха1180,220Щ-ЩЗ;Щ6Будівля майстерні321,721Щ4Лайстаг353,822ЄБудівля вагової25,523Ю,Ю1Склад470,624Я;Я1Очисна споруда каналізації48,425NОчисна споруда мийки88,826N1Будівля мийки95,727QТрансформатор66,628WКНС-230,829VБудівля блока очисних споруд (незакінчене будівництво) 30ВПідвал 31ДСклад ПММ 32ЦБудівля жироловки 33ШВідкрита градирня 341Замощення 35№1-3Огорожа 36щ5;щ7Корпус первинного утримання скота347,8і встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". В частині визначення початкової ціни предмета іпотеки у сумі 8054300 грн. у задоволенні позову відмовлено. З ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" на користь НБУ стягнуто 120814,50 грн. судового збору.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 526, 530, 572, 575, 589, 590, 591, 599, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 7, 12, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статей 73, 74, 77, 86, 129, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, що обумовлено невиконанням третьою особою у встановлений строк грошового зобов'язання за кредитними договорами №38/08-08/СТ від 14.08.2008 та №12/09/5 від 13.05.2014 (далі - кредитні договори №38/08-08/СТ і №12/09/5), внаслідок чого позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.07.2010.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат", а саме в частині стягнення з відповідача 120814,50 грн. судового збору, виходив з того, що позивачем правильно розраховано та сплачено судовий збір виходячи з вартості об'єкта іпотеки, визначеної висновком суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою діяльністю "Увекон" (далі - ТОВ "Увекон"), згідно з яким станом на 14.04.2017 ринкова вартість об'єкта іпотеки - комплексу будівель загальною площею 12039,3кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Заводська, 17Б, становить з округленням до сотень (без ПДВ) - 8054300 грн., як наслідок сума судового збору становить 120814,50 грн. (8054300 грн. х 1,5%). Адже виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, беручи до уваги аналіз норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 по справі №235/3619/15-ц дійшла висновку, що в розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 цього Закону. Місцевим господарським судом в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки у сумі 8054300 грн. у задоволенні позову відмовлено, однак це не впливає на визначення розміру судового збору при поданні позову, оскільки позовні вимоги мають майновий характер та Національний банк України розрахував судовий збір відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності на замовлення позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та повернути справу повністю на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій статей 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 17, 43 Закону України "Про іпотеку", статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статей 13, 14, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236, 237, 277 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) для задоволення позову судом позивач повинен довести ту початкову ціну продажу предмета іпотеки, яку зазначив у позовних вимогах, тоді як складений ТОВ "Увекон" звіт про оцінку нежитлової нерухомості є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження початкової вартості спірного майна як такий, що виготовлений всупереч вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; 2) суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про долучення звіту та рецензій на обидва звіти про оцінку до матеріалів справи і помилково задовольнив позов з мотивів необхідності визначення початкової ціни на стадії виконавчого провадження; 3) задовольнивши позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки та фактично відкинувши необхідність визначення вартості майна під час розгляду справи, місцевий суд перекваліфікував позовну вимогу майнового характеру в немайнову, що призвело до невірного розподілу судових витрат; 4) судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки пункту 25 іпотечного договору від 21.07.2010, з урахуванням змісту якого термін дії іпотечного договору закінчився та зобов'язання за цим договором є припиненими з огляду на виконання Іпотекодержателем (тобто НБУ як кредитором) у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором №38/08-08/СТ, а саме у зв'язку з наданням Позичальнику грошових коштів у визначених сумах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Враховуючи положення частини 9 статті 165 ГПК України щодо вирішення справи за наявними матеріалами у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи відзиву НБУ на касаційну скаргу з огляду на фактичне подання цього відзиву 23.04.2019 (після направлення його копій іншим учасниками справи 22.04.2019), тобто з пропуском 15-денного строку (до 19.04.2018), передбаченого частиною 8 статті 165 цього Кодексу (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №4/444-34/192 та від 30.08.2018 у справі №904/8978/17). При цьому позивачем не доведено наявності поважних причин пропуску строку на подання відзиву, чим спростовується безпідставне посилання НБУ в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на затверджені постановою Правління НБУ від 27.11.2018 №130 Правила застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, за змістом пункту 3 яких Перелік документів, що утворюються в діяльності Національного банку та банків із зазначенням строків зберігання, використовується Національним банком та банками під час визначення строків зберігання документів, їх відбору на тимчасове (до 10 років включно), тривале (понад 10 років) та постійне зберігання або для знищення.

Третьою особою відзив на касаційну скаргу не подавався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 14.08.2008 між НБУ (кредитор) та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (Позичальник) укладено кредитний договір №38/08-08/СТ, за умовами пункту 1.1 якого кредитор надає Позичальнику кредит на суму 150000000 грн. на строк з 14.08.2008 по 29.07.2009 з оплатою 16,5% річних.

9. На виконання умов цього кредитного договору 14.08.2008 позивач надав третій особі кредит у розмірі 150000000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №4194 (#331826201) від 14.08.2008.

10. Договором про внесення змін від 21.07.2010 було внесено зміни до пункту 1.2. кредитного договору №38/08-08/СТ та зазначено, що "під забезпечення кредиту надається, зокрема, цілісний майновий комплекс майнового поручителя ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" (місцезнаходження: 52208, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Заводська, буд. 17Б, код ЄДРПОУ 31624127), про що укладено окремий договір іпотеки.

11. 13.05.2014 між НБУ (кредитор) та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (Позичальник) укладено кредитний договір №12/09/5, за умовами пункту 1.1 якого кредитор надає Позичальнику кредит на суму 2000000000 грн. на строк з 13.05.2014 до 30.12.2016 (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.

12. З метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за кредитними договорами №38/08-08/СТ та №12/09/5, 21.07.2010 між НБУ та ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" укладено іпотечний договір, за умовами пункту 1 якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з: 1) кредитного договору №38/08-08/СТ, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод, до нього, додатків, змін доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо), з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором №38/08-08/СТ; сплата процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором №38/08-08/СТ; 2) кредитного договору №12/09/5, що укладений між Іпотекодержателем та Позичальником, та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод, до нього, додатків, змін доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо), з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором №12/09/5; сплата процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором №12/09/5.

13. Пунктом 5 іпотечного договору від 21.07.2010 визначено, що в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку наступні об'єкти (предмет іпотеки), а саме: комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вул. Заводська, 17 Б. Нерухоме майно належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2010, виданого Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради та зареєстрованого Комунальним підприємством "Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації" 14.07.2010, номер запису 407 в книзі 1-453, реєстраційний №4782178.

14. Згідно з пунктом 15.8.1 іпотечного договору від 21.07.2010 Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

15. ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" зобов'язання за кредитними договорами №38/08-08/СТ і №12/09/5 не виконано, внаслідок чого загальна заборгованість Позичальника станом на 24.06.2015 складає 2140748990,35 грн.

16. Товариством з обмеженою діяльністю "Увекон", яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №583/16, виданий 01.08.2016 Фондом державного майна України, на замовлення НБУ проведено оцінку предмета іпотеки з метою визначення вартості заставного майна для подальшої реалізації прав Іпотекодержателя. Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Увекон", станом на 14.04.2017 ринкова вартість об'єкта іпотеки - комплексу будівель загальною площею 12039,3кв.м., який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Заводська, 17Б, становить 8054300 грн. (без ПДВ).

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

18. Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

19. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати. Ставкою судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру є 1 розмір мінімальної заробітної плати.

20. За змістом частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

21. Статтями 162 та 163 ГПК України передбачено, що у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

22. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

23. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 по справі №907/9/17).

24. Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що, задовольнивши позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки та фактично відкинувши необхідність визначення вартості майна під час розгляду справи, місцевий суд нібито перекваліфікував позовну вимогу майнового характеру в немайнову, що призвело до невірного розподілу судових витрат.

25. Відтак, при поданні позовної заяви Національний банк України обґрунтовано виходив з положень частини 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. При цьому апеляційний суд вірно зазначив про те, що позивачем правомірно розраховано та сплачено судовий збір при поданні позову майнового характеру виходячи з ринкової вартості предмета іпотеки станом на 14.04.2017, визначеної звітом про оцінку, складеним суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Увекон" на замовлення позивача, з урахуванням якої сума судового збору становить 120814,50 грн. (8054300 грн. х 1,5%).

26. Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час подання позову та прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

27. Зі змісту поняття "ціна" як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також з аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 названого Закону початкова ціна предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 цього Закону.

Водночас відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц).

28. Судами попередніх інстанцій враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, згідно з якою у спорах цієї категорії лише незазначення у резолютивній частині рішенні суду ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

29. Проте зазначене не звільняє суд першої інстанції від виконання вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до 04.02.2019) щодо визначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації саме в грошовому вираженні, оскільки позивач у позовній заяві вимагає визначення конкретної початкової ціни продажу предмета іпотеки (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №910/11361/17).

30. У зв'язку з цим, колегія суддів, керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, вважає необґрунтованою відмову у задоволенні позову в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки у сумі 8054300 грн., так як така відмова помилково мотивована судом першої інстанції лише тим, що відповідна ціна може бути встановлена під час здійснення виконавчого провадження.

31. Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

32. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

33. Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

34. Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

35. Враховуючи зазначені правові норми, колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про те, що складений ТОВ "Увекон" звіт про оцінку нежитлової нерухомості є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження початкової вартості спірного майна як такий, що виготовлений всупереч вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено надання відповідних рецензій на вказаний звіт про оцінку майна, як і не надано будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували невідповідність початкової ціни предмета іпотеки його ринковій вартості, визначеній у звіті.

36. Верховний Суд також зазначає про ухилення Іпотекодавця від вжиття необхідних заходів, спрямованих на визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна, оскільки з матеріалів справи вбачається задоволення судом першої інстанції клопотання ПрАТ "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" від 07.05.2018 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, про що було винесено ухвалу від 05.06.2018, проте в подальшому відповідачем не виконано вимоги ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018 та від 21.08.2018 щодо здійснення оплати за проведення судової експертизи, наслідком чого стало повернення 04.09.2018 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз справи №904/592/18 до Господарського суду Дніпропетровської області без проведення експертизи.

37. Колегія суддів вважає передчасним посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Адже, згадана правова норма застосовується до правовідносин, які виникають внаслідок прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та пов'язані з підготовкою державного виконавця до проведення прилюдних торгів, відтак апеляційний суд правомірно послався на частину 6 статті 38 цього Закону, застосувавши її до правовідносин визначення початкової ціни предмета іпотеки (ціни позову) на момент подання позовної заяви у справі.

38. Касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що не відповідають дійсності, аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи звіту та рецензій на обидва звіти про оцінку, оскільки з матеріалів справи не вбачається заявлення відповідного клопотання.

39. Крім того, колегія суддів вважає, що всупереч вимог частини 3 статті 269 ГПК України оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування щодо підстав прийняття чи неприйняття апеляційним судом та надання оцінки додатковому доказу, доданому до апеляційної скарги, а саме складеному Товариством з обмеженою діяльністю "Юридична фірма "Юрісперітус" звіту про оцінку майна станом на 31.05.2018, згідно з яким оціночна вартість предмета іпотеки становить 70884273 грн. (з ПДВ).

40. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою наступні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.

41. Згідно з частинами 1, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

42. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

43. Частиною 1 статті 598 і статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

45. Судом першої інстанції встановлено, що у пункті 25 іпотечного договору від 21.07.2010 сторони погодили, що термін дії цього договору - до повного виконання Іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором (кредитним договором №38/08-08/СТ), зазначеним в пункті 1 цього договору, та всім додатковим угодам до нього.

46. В силу вимог статті 204 ЦК України правомірність пункту 25 іпотечного договору від 21.07.2010 презюмується, позаяк з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено визнання цього пункту недійсним чи внесення до нього змін у встановленому порядку.

47. Проте в порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України і статті 598 ЦК України судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умові пункту 25 іпотечного договору від 21.07.2010 на предмет можливого припинення іпотеки за цим договором з підстав закінчення строку дії іпотечного договору, яке, в свою чергу, обумовлене повним виконанням Іпотекодержателем (тобто НБУ як кредитором) своїх зобов'язань за кредитним договором №38/08-08/СТ.

48. Отже, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.07.2010, відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

49. При цьому, як зазначено вище, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки у сумі 8054300 грн., що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень повністю і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

50. З огляду на вищенаведене, касаційна інстанція зауважує, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід здійснити належну перевірку доводів Товариства про те, що з урахуванням змісту пункту 25 іпотечного договору від 21.07.2010 термін його дії закінчився та зобов'язання за цим договором є припиненими з огляду на виконання Іпотекодержателем (тобто НБУ як кредитором) у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором №38/08-08/СТ, а саме у зв'язку з наданням Позичальнику грошових коштів у визначених сумах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не відповідають приписам статей 86, 236, 269 ГПК України.

53. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.07.2010, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

54. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

55. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

56. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Щодо судових витрат

57. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жовтоводський м'ясопродкомбінат" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №904/592/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Є.В. Краснов

К.М. Пільков