Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №914/369/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/369/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фермерського господарства "Козацьке"- Рудика В.М.,

Городоцької районної державної

адміністрації Львівської області - не з'явився,

Бартатівської сільської ради Городоцького району

Львівської області - не з'явився,

ОСОБА_5 - не з'явилась,

ОСОБА_6 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г.(головуючий), Бонк Т.Б., Матущак О.І.)

у справі № 914/369/17

за позовом Фермерського господарства "Козацьке"

до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_5,

про визнання недійсним розпорядження та визнання права на користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Фермерського господарства "Козацьке" (далі - ФГ "Козацьке") звернулося до суду з позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (далі - Городоцька РДА), третя особа - Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області (далі - Бартатівська сільрада), у якому просило визнати недійсним розпорядження голови Городоцької РДА від 21.11.2008 № 1065 "Про припинення постійного користування землею гр. ОСОБА_9 для ведення ФГ "Козацьке" (далі - розпорядження від 21.11.2008 № 1065); визнати за ФГ "Козацьке" право на користування земельною ділянкою площею 3,0 га на території Бартатівської сільради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження від 21.11.2008 № 1065 прийнято з порушенням положень Закону України "Про фермерське господарство" на підставі одноособової заяви голови ФГ "Козацьке" ОСОБА_9 про відмову від користування спірною земельною ділянкою, оскільки будь-яке розпорядження землями фермерського господарства без відповідної згоди всіх його членів є незаконним, порушує права останніх на користування земельною ділянкою та перешкоджає реалізації права на розпаювання земель фермерського господарства.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2017 до участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 позов задоволено в повному обсязі.

Суд першої інстанції при вирішенні спору встановив, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га є частиною земельної ділянки загальною площею 24,7 га, право на постійне користування якою підтверджено актом серії Б № 061050 і якою ФГ "Козацьке" користується з 1992 року; розпорядженням голови Городоцької РДА від 26.01.2008 № 42 голові та членам ФГ "Козацьке" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земель у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю) за рахунок земель фермерського господарства; згідно з положеннями статуту ФГ "Козацьке" володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється його членами одностайно; у межах кримінального провадження № 12016140180000437 за висновком експерта від 26.01.2017 № 6/11 встановлено, що підпис у заяві, адресованій Городоцькій РДА, і на підставі якої було прийнято розпорядження від 21.11.2008 № 1065, від імені голови ФГ "Козацьке" ОСОБА_9 вчинено іншою особою. Посилаючись на ці обставини, а також те, що розпорядження від 21.11.2008 № 1065 суперечить законодавству та порушує права ФГ "Козацьке", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Учасниками справи рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили 22.05.2017.

У грудні 2017 року ОСОБА_10 і ОСОБА_6 - особи, які не брали участі у справі, на зазначене рішення суду першої інстанції подали апеляційні скарги.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 поновлено ОСОБА_10 і ОСОБА_6 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження цього рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 апеляційне провадження з розгляду апеляційних скарг ОСОБА_10 і ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Апеляційний господарський суд, закриваючи апеляційне провадження у справі, виходив із того, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_10 і ОСОБА_6 не були власниками частин земельної ділянки, право користування якою оскарженим рішенням суду визнано за ФГ "Козацьке", тому цим рішенням будь-які питання щодо прав, інтересів або обов'язків скаржників не вирішувалося.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2018 року ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018, а справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не враховано, що на час ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції скаржникам на підставі рішень Бартатівської сільради від 27.04.2017 № 336 і № 337 було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, отже на час розгляду справи у скаржників існував законний інтерес щодо предмету спору і оскаржене рішення місцевого господарського суду вплинуло на цей інтерес, тому висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження вказує на неправильне застосування судом положень частини 1 статті 264 ГПК.

У відзиві на подану касаційну скаргу Бартатівська сільрада підтримала доводи, наведені ОСОБА_6, та вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

12.06.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання Городоцької РДА, у якому остання просила відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання 13.06.2018 її представника через зайнятість і неможливість вчасно оформити відрядження.

Верховний Суд у складі колегії відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки ухвалу від 14.05.2018 про відкриття касаційного провадження у справі № 914/369/17 та призначення касаційної скарги до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2018 Городоцька РДА отримала 24.05.2018, що підтверджується статусом відстеження кореспонденції 0101613032500 на веб-сайті Укрпошта, отже, мала достатньо часу для оформлення відрядження своєму представнику та планування зайнятості осіб, які мають здійснювати представництво цього органу у суді. Крім того, явка представника відповідача не визнавалася судом обов'язковою.

ФГ "Козацьке" подало клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 914/369/17, мотивуючи його тим, що судами першої та апеляційної інстанцій питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_6 не вирішувалося, а оскаржувані судові рішення не містять будь-яких посилань та висновків суду про права та обов'язки цієї особи.

Верховний Суд у складі колегії відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання позивача з огляду на те, що ухвалою від 03.04.2018 Львівським апеляційним господарським судом вирішено питання про права ОСОБА_6 на оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2017, тому ОСОБА_6 відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 287 ГПК має право на оскарження в касаційному порядку цієї ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, отже підстави для закриття касаційного провадження відсутні.

Клопотання ФГ "Козацьке" про відкладення розгляду справи з мотивів неотримання копії касаційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 не підлягає задоволенню, оскільки факт направлення ФГ "Козацьке" копії зазначеної касаційної скарги підтверджується доданим до касаційної скарги описом вкладення до відправлення (цінне), направленого скаржником на адресу ФГ "Козацьке", що підтверджується відтиском штампа відділення зв'язку Укрпошти від 20.04.2018; ухвалу Верховного Суду від 14.05.2018 про відкриття касаційного провадження у справі № 914/369/17 та призначення касаційної скарги ОСОБА_6 до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2018 було отримано ФГ "Козацьке" 24.05.2018, що підтверджується статусом відстеження кореспонденції 0101613032518 на веб-сайті Укрпошта, отже позивач не був позбавлений можливості відповідно до положень статті 42 ГПК скористатися наданим йому процесуальним законом правом на ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі зі змістом касаційної скарги.

Бартатівська сільрада, ОСОБА_5 своїх представників в судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6, представника ФГ "Козацьке", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний господарський суд виходив із того, що на час ухвалення рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 ОСОБА_6 не була власником частини земельної ділянки, право користування якою оскарженим рішенням суду визнано за ФГ "Козацьке", тому цим рішенням будь-які питання щодо прав, інтересів або обов'язків ОСОБА_6 не вирішувалося.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу IV ГПК, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції в господарському судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, перегляд судового рішення в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів визначеному процесуальним законом колу осіб.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004).

У справі, яка розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що судовим рішенням питання про права заявника апеляційної скарги ОСОБА_6 не вирішувалося.

Проте, судом не надано належної правової оцінки обставинам, якими було обґрунтовано апеляційну скаргу, а саме: обставинам, встановленим у рішенні Городоцького районного суду у справі № 2-1944/2003, щодо використання частини спірної земельної ділянки в сільськогосподарських цілях мешканцями села Бартатів, як колишніми членами колгоспу "Зоря", обставинам передачі значної частини цієї землі у власність інших осіб, у тому числі вирішення питання згідно з рішенням Бартатівської сільради від 27.04.2017 № 336 про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, а в подальшому передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується наданими до апеляційної скарги документами, та в контексті таких аргументів судом не перевірено, чи не порушено оскарженим рішенням суду першої інстанції законний інтерес ОСОБА_6 щодо частини земельної ділянки, яка входить до складу земельної ділянки право користування якою визнано за ФГ "Козацьке".

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), за змістом якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справах "Делькур проти Бельгії" , "Гофман проти Німеччини").

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, розглядається як право на доступ до правосуддя.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_6 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, є передчасним, суперечить конституційному принципу забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, змісту статті 254 ГПК та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору.

За змістом частини 3 статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 підлягає скасуванню як постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/369/17 скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий