Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.04.2019 року у справі №904/4256/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - 1 - не з`явився,

- 2 - Яковлєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Широбокова Л.П., судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.)

від 20.02.2019,

за позовом дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Капитал Нафта",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Синтез"

про визнання договору поставки нафтопродуктів недійсним,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "Капитал Нафта" та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним договором було порушено ст. 7 та ч. 3 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", він суперечить інтересам держави і суспільства. Сторонами не було узгоджено в належній формі істотної умови договору - ціни. При укладенні договору було порушено вимоги статті 61 Конституції України та передбачено подвійне застосування до покупця штрафних санкцій одного виду за одне правопорушення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків про недоведеність підстав для визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким визнано недійсним п. 3.4 договору поставки нафтопродуктів №НКН-700020 від 20 липня 2017 року. В решті позову відмовлено.

Апеляційний суд вказав, що п. 3.4 договору поставки нафтопродуктів не відповідає статті 61 Конституції України та ч. 3 ст. 632 ЦК України, оскільки передбачає зміну ціни за договором після його виконання в частині постачання товару, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подало касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019, позов задовольнити повністю та визнати недійсним договір поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017.

Підставами для зміни судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, зокрема, ст. ст. 638, 655, 691, 712 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 180 та ст. 265 Господарського кодексу України щодо необхідності узгодження при укладенні оспорюваного договору істотної умови договору поставки - ціни товару.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що між ТОВ "Капитал Нафта" та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відповідно до вимог ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України, пунктів 1.2, 2.1, 3.1 договору було погоджено ціну договору у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

У відповіді позивача на вказаний відзив зазначено, що ціна договору мала бути узгоджена виключно у тексті оспорюваного договору, а не в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 20.07.2017 між ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Капитал Нафта" було укладено договір поставки нафтопродуктів № НКН-700020.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач-1 зобов`язався передати в погоджені строки, а позивач - прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти: бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90, бітум дорожній марки 70/100 (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна, встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки позивача й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину договору. Товар поставляється погодженими партіями, відповідно до письмових заявок покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово (факсом або електронною поштою). Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.14 договору відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно з умовами договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформлених довіреностей на отримання товару (партії товару).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого товару покупцем під час всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Ціна цього договору може змінюватися, у випадку, встановленому цим договором. Загальна вартість (ціна) товару за цим договором складається з вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору (п. 3.1 договору).

Ціна договору може змінюватися у випадках, встановлених п. п. 3.4, 3.5 цього договору (п. 3.2 договору).

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору у випадку оплати товару з простроченням строку оплати, встановленого п. 3.3 договору, ціна за одиницю товару становить:

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 (десять) календарних днів ціна за одиницю товару починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення до 60 (шістдесятого) дня включно щодня збільшується на 10 грн/т, у тому числі ПДВ 1,67 грн (п. 3.4.1 договору);

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 60 (шістдесят) днів за одиницю товару починаючи з 61 (шістдесят першого) дня прострочення збільшується на 60% від ціни за одиницю товару, визначену станом на 60 (шістдесятий) день прострочення, відповідно до п. 3.4.1 договору (п. 3.4.2 договору).

За рішенням продавця може бути збільшено ціну (вартість) товару (партії товару), який був поставлений (переданий) покупцю (після підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару), у випадках встановлених договором (п. 3.5 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити йому штраф у розмірі:

- 1,5% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одного до десяти календарних днів;

- 3% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одинадцяти до шістдесяти календарних днів;

- 10% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від шістдесяти одного календарного дня.

20.02.2018 ТОВ "Капитал Нафта" відступило ТОВ "Альянс Синтез" право вимоги за договором поставки нафтопродуктів № НКН-700020 на підставі договору про відступлення права вимоги № 20/20/2018.

Судами встановлено, що ТОВ "Капитал Нафта" була здійснена ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" поставка товару, що підтверджується видатковими накладними за період з 03.08.2017 по 13.11.2017, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару. Видаткові накладні містять підписи осіб, уповноважених довіреностями на отримання товару та печатки філій позивача. Також видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість за кожною накладною. Позивач товар прийняв, що ним не заперечувалося, що також додатково підтверджується актом звіряння розрахунків від 17.01.2018 (а.с. 112, т. 1).

Позивач здійснював часткову оплату товару, зокрема, на суму 1 605 346,14 грн та 500 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунків (а.с. 39-45, т. 2).

Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи підстави визнання оспорюваного договору недійсним, на які посилався позивач, предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність порушень ст. 7 та ч. 3 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 61 Конституції України та ст. 632 ЦК України, узгодження сторонами ціни договору.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 в частині прийнятого рішення про визнання недійсним п. 3.4 договору поставки нафтопродуктів №НКН-700020 від 20 липня 2017 року, у зв`язку з виявленими порушеннями статті 61 Конституції України та ч. 3 ст. 632 ЦК України, не оскаржується.

Аргументи касаційної скарги зводяться виключно до того, що сторонами не було узгоджено в належній формі істотної умови договору поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017 - ціни.

Відповідно до умов статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до п. 1.2 договору поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017 номенклатура товару, його кількість, ціна, встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки позивача і зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

До матеріалів справи було долучено докази поставки товару: видаткові накладні рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару за період з 03.08.2017 по 13.11.2017. Видаткові накладні містять підписи осіб, уповноважених на отримання товару та печатки філій позивача. Також видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість за кожною накладною.

Отже, посилання позивача на неузгодженість такої істотної умови договору як ціна, є безпідставним, оскільки ціна товару за умовами договору встановлюється сторонами у розрахункових документах - рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар, що підписані представниками позивача, а отже є погодженими.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про публічні закупівлі" необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", цей закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовниками можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (п. 1.1 статуту позивача).

Позивач не надав доказів того, що закупівлі за договором поставки нафтопродуктів № НКН-700020 від 20.07.2017 здійснювалися за державні кошти, що держава є власником більш ніж 50% акцій позивача, тому господарські суди дійшли правильних висновків про недоведеність порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі".

При оцінці обставин правовідносин сторін місцевий суд врахував лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.05.2014 за № 3302-05/16629-03 та роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3302-06/12875-06 від 29.04.2016.

Доводи касаційної скарги таких висновків господарських судів не спростовують.

За таких обставин колегія судді вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі за № 904/4256/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач