Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №909/26/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/26/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017

за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави

до 1. Івано-Франківської обласної ради, 2. Управління майна спільної власності територіальних громад області, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12629",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Прикарпатський військово-спортивний ліцей Івано-Франківської обласної ради,

про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним договору та повернення майна,

За участю представників:

прокуратури - Насадчук Ж.Д. - прокурор відділу, посвідчення,

відповідача 1- Грицків М.І. - представник, посвідчення, довіреність,

відповідача 2- Грицків М.І. - представник, посвідчення, довіреність,

відповідача 3 - Гриця Ю.Ю. - адвокат, довіреність,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області (позивач) звернувся у Господарський суд Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави до Івано-Франківської обласної ради (відповідач-1), Управління майна спільної власності територіальних громад області (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12629" ( відповідач-3), у якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської обласної ради №1093-25/2013 від 15.11.2013р. "Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації";

- визнати недійсним та скасувати п. 2 рішення Івано-Франківської обласної ради № 1252/28/2014 від 30.04.2014 р. "Про виконання Програми приватизації об'єктів на 2012-2013 роки, Програму приватизації об'єктів на 2014-2016 роки та Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) КПП, площею 90,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Надвірна Івано-Франківської області, вул. Сірика, № 1а, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2015 р. за № 972;

- повернути вищевказане приміщення КПП у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обґрунтовані обґрунтовує тим, що рішення Івано-Франківської облради № 1093-25/2013 від 15.11.2013 р. та № 1252/28/2014 від 30.04.2014 р., на підставі яких було відчужено за договором купівлі-продажу об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (приміщення) КПП Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату Івано-Франківської обласної ради, суперечать вимогам ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч.1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2017 у справі №909/26/17 матеріали справи направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2017 (суддя Головіна К.І.) , залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.17 (головуючий суддя : Зеленін В.О. судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О. ) у справі №909/26/17, у задоволенні позову відмовлено повністю

Судові рішення мотивовані тим, що спірне рішення Івано-Франківської обласної ради №1093-25/2013 від 15.11.2013р. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства в межах повноважень органу місцевого самоврядування та є правомірним, тому підстави для визнання його недійсним та скасування - відсутні. Інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними вказаного рішення, а тому також не підлягають до задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2017 у справі №909/26/17 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст.111-3 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

20.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора міста Києва повторно подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 909/26/17 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 909/26/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 року у справі № 909/26/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

22.02.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву заступника прокурора про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено, поновлено строк для подання касаційної скарги, касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (заступник прокурора) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не було надано правової оцінки рішенню Івано-Франківської обласної ради від 15.11.2013 "Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації" в частині віднесення до об'єктів, що не підлягають приватизації приміщення КПП, літ Е та п.п.2,3 рішення Івано-Франківської облради № 1252/28/2014 від 30.04.2014 "Про виконання Програми приватизації об'єктів на 2012-2013 роки, Програму приватизації об'єктів на 2014-2016 роки та Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації" в частині віднесення до об'єктів, що не підлягають приватизації приміщення КПП, літ Е.

Крім того вважає, що судами здійснений необґрунтований висновок про те, що приміщення КПП не входить до переліку приміщень ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, які обов'язково повинен мати такий навчальний заклад та не є об'єктом матеріально-технічної бази.

Скаржник стверджує , що судами не взято до уваги те, що під час укладення договору купівлі-продажу було порушено ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" та ч.2 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного майна".

З огляду на викладене, заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач 1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін .

Відповідач 3 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Третя особа надала відзив на касаційну скаргу, у якому вказала, що приміщення КПП знаходиться на значній відстані від основних корпусів навчального закладу, не з'єднано з ними інженерними комунікаціями, перебувало у незадовільному складі та потребувало капітального ремонту, тому за погодженням із власником було передано в оренду.

Прокурор та представники сторін з'явилися в судове засідання. Прокурор просив суд задовольнити касаційну скаргу, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. Представник відповідача 1 та відповідача 2 просили суд залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без змін. Представник відповідача 3 також просив залишити скаргу без задоволення, рішення без змін. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши прокурора та представників відповідачів, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судами, рішенням Івано-Франківської облради № 401-11/2004 від 04.06.2004 "Про передачу військового містечка № 8 у м. Надвірній" надано згоду на передачу цілісного майнового комплексу військового містечка № 8 (в/ч А 0773, м. Надвірна) у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області для розміщення Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 496-р від 07.12.2005 "Про передачу військового містечка № 8 у м. Надвірній" було прийнято пропозицію Міноборони та Івано-Франківської облради про передачу майнового комплексу військового містечка № 8 (м. Надвірна) з державної власності у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області.

15.12.2009 Надвірнянською міською радою Івано-Франківській облраді було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме - комплекс, розташований за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Сірика, буд. 1а, до складу якого, зокрема, було включено й приміщення КПП (літ. Е) площею 91,3 м.кв.

Рішенням Івано-Франківської облради № 1093-25/2013 від 15.11.2013 "Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації" до вказаного Переліку об'єктів, затвердженого рішенням обласної ради № 455-13/2012 від 23.03.2012 "Про стан об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, Програму приватизації об'єктів на 2012-2013 роки та Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації", було внесення доповнення та включено приміщення (КПП, літ. Е) площею 91,3 кв.м. на вул. Сірика, № 1а у м. Надвірній, група - А, спосіб приватизації - викуп орендарем ТОВ "АТП-12629".

Пунктом 2 рішення Івано-Франківської облради № 1252/28/2014 від 30.04.2014 "Про виконання Програми приватизації об'єктів на 2012-2013 роки, Програму приватизації об'єктів на 2014-2016 роки та Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації" встановлено, що об'єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які включені до Програми приватизації об'єктів на 2012-2013 роки, але не приватизовані на час прийняття цього рішення, є перехідними та підлягають приватизації у 2014-2016 роках.

Рішенням Івано-Франківської облради №1707-37/2015 від 03.07.2015 "Про затвердження висновку про вартість продажу об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", було затверджено відповідний висновок, згідно якого вартість нежитлових приміщень (КПП літ. Е) площею 90,1 кв.м. у м. Надвірна Івано-Франківської області, вул. Сірика, № 1а, становить 119 712 грн.

На підставі зазначених рішень, 17.07.2015 між відповідачем-2 - Управлінням майна спільної власності, як продавцем, та відповідачем-3 - ТОВ "АТП-12629", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю нежитлову будівлю (приміщення) - КПП площею 90,1 кв.м. (літ. Е), розташовану за адресою: м. Надвірна Івано-Франківської області, вул. Сірика, № 1а, що становить 3/100 ідеальних частки комплексу, який належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Надвірнянською міською радою 15.12.2009 р. на підставі рішення виконавчого комітету від 20.08.2009 р. № 557. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. за реєстровим номером № 972.

Згідно умов вказаного договору вартість нежитлової будівлі (КПП літ.Е) становить 119712 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 17.07.2015 Управління майна спільної власності передало, а ТОВ "АТП-12629" прийняло приватизовані шляхом викупу приміщення КПП, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень по вул. Сірика, 1а у м. Надвірній від 22.07.2015.

Звертаючись з даним позовом до суду заступник прокурора вказував, що спірне приміщення КПП відноситься до об'єктів соціально-культурного призначення та належить до об'єктів приватизації групи Ж, водночас, вказане приміщення невірно зазначене у спірному рішенні № 1093-25/2013 від 15.11.2013 р. як об'єкт приватизації групи А; рішення Івано-Франківської облради № 1093-25/2013 від 15.11.2013 р. та №1252/28/2014 від 30.04.2014р. суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки порушують заборону приватизації об'єктів освіти, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, технологічно пов'язаних з навчальним та науковим процесом. У зв'язку з цим, прокурор вважає, що спірне приміщення КПП відчужено неправомірно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали , що спірне рішення Івано-Франківської обласної ради № 1093-25/2013 від 15.11.2013 р. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства в межах повноважень органу місцевого самоврядування та є правомірним, а підстави для визнання його недійсним та скасування - відсутні. Інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними вказаного рішення, а тому також не підлягають до задоволення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу (ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту").

З наявного в матеріалах справи листа Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної держаної адміністрації № 219/01-12/02.2 від 06.03.2017 р., вбачається, що Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат Івано-Франківської обласної ради є навчальним закладом комунальної форми власності та фінансується за рахунок коштів обласного (місцевого) бюджету та освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат, в користуванні якого перебувало спірне приміщення КПП, не відноситься до закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету, що спростовує доводи прокурора.

Звертаючись з позовом прокурор посилався на ч.1 ст.63 Закону України "Про освіту", якою встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. А також на ч.5 зазначеної статті, згідно якої об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Судами з посиланням на п.31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» № 717 від 28.04.1999 р. та додатку 2 до неї вірно встановлено, що приміщення КПП не входить до переліку приміщень ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, які обов'язково повинен мати такий навчальний заклад, та не являється об'єктом навчально-матеріальної бази, що забезпечує розміщення ліцеїстів і проведення навчально-виховної роботи, тобто, не є підрозділом, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом. Відповідно заборона, встановлена положеннями ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" щодо приватизації, перепрофілювання або використанню не за призначенням, не розповсюджується на спірне приміщення КПП.

Крім того з наданих Івано-Франківської облради, Управління майна спільної власності та Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату пояснень вбачається, що опрацьовуючи питання приватизації спірного приміщення КПП, облрада зверталася до Департаменту освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації, як органу управління навчального закладу, який надав своє погодження щодо приватизації спірного об'єкта нерухомого майна, як такого, що не пов'язаний технологічно з процесом навчання та наукової роботи і відноситься до об'єктів приватизації групи А. Доказів протилежного представники сторін та учасників судового процесу суду не надали.

Також суд касаційної інстанції приймає до уваги, що сам Прикарпатський військово-спортивний ліцей Івано-Франківської обласної ради у своєму відзиві на касаційну скаргу вказав, що приміщення КПП знаходиться на значній відстані від основних корпусів навчального закладу, не з'єднано з ними інженерними комунікаціями, перебувало у незадовільному складі та потребувало капітального ремонту, тому за погодженням із власником було передано в оренду.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", чинному на момент прийняття спірних рішень, об'єктами малої приватизації є, у тому числі:

- єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А);

- окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А);

- об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).

Відповідно ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", чинному на момент прийняття спірних рішень:

"1. З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами:

група А - єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном; майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств;

група Ж - об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

До об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі об'єкти не включено до складу майна, що передається у комунальну власність."

Спірний об'єкт продавався як нежитлова будівля (приміщення) - КПП площею 90,1 кв.м. (літ. Е), розташована за адресою: м. Надвірна Івано-Франківської області, вул. Сірика, № 1а, що становить 3/100 ідеальних частки комплексу, який належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Надвірнянською міською радою 15.12.2009 р. на підставі рішення виконавчого комітету від 20.08.2009р. № 557.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, послідовний наліз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що матеріально-технічна база навчальних закладів не тотожна об'єктам освіти та підрозділам, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом.

Оскільки, як зазначено вище, враховуючи положення п.31 Постанови Кабінету Міністрів України № 717 від 28.04.1999 р. та додатку 2 до неї, суди вірно зазначили, що приміщення КПП не входить до переліку приміщень ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, які обов'язково повинен мати такий навчальний заклад, та не являється об'єктом навчально-матеріальної бази, що забезпечує розміщення ліцеїстів і проведення навчально-виховної роботи, тобто, не є підрозділом, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом, дане приміщення було правомірно приватизовано саме як об'єкт групи А.

Таким чином, колегія судів вважає, що судами попередніх судових інстанцій був зроблений правомірний висновок , що спірні рішення Івано-Франківської обласної ради прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, спростовуються викладеними вище обставинами.

В процесі розгляду справи відповідачем-3 подавалась заява про застосування наслідків пропуску прокурором позовної давності, яка обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на прокуратуру витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі №909/26/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі №909/26/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський