Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/632/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Краснова Є.В., Чумака Ю.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РВС Банк"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (Сгара Е.В. - головуючий, Склярук О.І., Чернота Л.Ф.) у справі

за позовом Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України

до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" і Відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Єпіфанцевої Наталії Вікторівни,

про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 та визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2017 Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства молоді та спорту України подав до Господарського суду Луганської області позовну заяву до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - ПАТ "РВС Банк") про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 та визнання недійсним договору іпотеки від 07.09.2005, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2017 призначено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва Керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства молоді та спорту України у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 (суддя Іванов А.В.) у підтвердженні підстав представництва Керівникові Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства молоді та спорту України відмовлено. Повернуто позовну заяву від 27.07.2017 № 7442 вих.17 і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (Сгара Е.В. - головуючий, Склярук О.І., Чернота Л.Ф.) за результатами розгляду апеляційної скарги Севєродонецької міської прокуратури Луганської області ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Луганської області.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у цій справі, ПАТ "РВС Банк" у касаційній скарзі просить постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 - залишити в силі, наголошуючи на правомірності висновку суду першої інстанції про те, що прокурор, звертаючись до суду із позовом, не зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, яка необхідність захисту цих інтересів саме прокурором і не обґрунтував підстави представництва в суді інтересів держави, а також не надав жодних доказів, що Міністерство молоді та спорту України не може самостійно представляти власні інтереси у спірних правовідносинах, що було залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи, що згідно з процесуальним законодавством, чинним на час прийняття судом першої інстанції ухвали, вчинення дій з метою дослідження наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, правильності визначення прокурором органу, в інтересах якого подається відповідна позовна заява, здійснюється господарським судом на етапі вирішення питання щодо порушення провадження у справі. При цьому у разі помилкового порушення провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Проте суд першої інстанції призначив до розгляду та вирішення у судовому засіданні, яке на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалося, питання щодо підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі і запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання позову та прийняття судових рішень) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

У разі невиконання такої вимоги подана ним позовна заява підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок повернення позовної заяви.

Так, за змістом частини 2 зазначеної норми передбачено, що суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

При цьому згідно зі статтею 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено дії судді по підготовці справи до розгляду. Зокрема, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи (пункти 3, 4, 7, 11 цієї норми).

Як убачається із матеріалів справи, згідно з ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2017 призначено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 29.08.2017 о 15 год. 10 хв., із зобов'язанням прокурора, позивача і відповідачів надати письмові пояснення та заперечення.

У подальшому ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 розгляд цього питання на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 12.09.2017 до 15 год. 40 хв.

Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу від 12.09.2017 про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано виходив із того, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості розгляду питання представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у судовому засіданні із відкладенням такого засідання в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, якою, у свою чергу, передбачено можливість відкладення в межах встановлених строків саме розгляду справи, тобто після порушення провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в разі виникнення у суду першої інстанції сумнівів щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді та правильності визначення ним позивача місцевий господарський суд не був позбавлений права порушити провадження у справі та зобов'язати прокурора надати докази наявності підстав для такого представництва, а в разі ненадання таких доказів - залишити позов без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017, яка діяла на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено судом апеляційної інстанції із додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.207 у справі № 913/632/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді Є.В. Краснов

Ю.Я. Чумак