Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.01.2020 року у справі №910/6732/18
Ухвала КГС ВП від 21.12.2018 року у справі №910/6732/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Артмакс-Інжиніринг" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2018

(суддя Літвінова М.Є.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018

(головуючий - суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О. і Дикунська С.Я.)

за позовом Товариства

до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі - ТРК)

про стягнення 590 130, 48 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 590 130,48 грн. і обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору від 29.03.2017 № 73-67/4 (далі - Договір) у частині оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у згаданій сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018, у позові відмовлено повністю.

Рішення і постанову мотивовано недоведенням позивачем надання послуг за Договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Суд апеляційної інстанції, погодившись з доводами скаржника про невірну кваліфікацію судом першої інстанції спірних правовідносин, залишив, однак, рішення суду першої інстанції без змін.

5. На порушення принципів, встановлених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано неповний обсяг передбачених Договором послуг.

Суд апеляційної інстанції помилково визначив такий обсяг.

6. Суд на порушення статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) помилково ототожнив поняття "обсяг послуг" і "вартість послуг".

7. Господарський суд на порушення частини четвертої статті 75 ГПК України помилково відхилив посилання позивача на преюдиційність обставин, встановлених рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у справі № 914/226/18.

Доводи іншого учасника справи

8. У відзиві на касаційну скаргу ТРК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, необґрунтованість і незаконність та про ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, та просить скаргу залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Товариство (як виконавець) і ТРК (як замовник) уклали Договір, за умовами якого виконавець зобов'язується у зумовлений термін забезпечити килимовим покриттям павільйон №1 (встановлення, обслуговування, демонтаж) для пісенного конкурсу Євробачення-2017 у м. Києві, Броварський пр-т, 15 (послуги), а замовник - прийняти і оплатити послуги, загальна вартість яких становить 2 350 000 грн., у т.ч. ПДВ - 391 666, 67 грн.

10. Договором передбачена передоплата у розмірі 80% вартості послуг, решта 20% оплачуються після підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання - передачі.

11. За пунктом 9.3 Договору в разі несплати вартості послуг замовником у встановлений термін він на вимогу виконавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої частини послуг за кожний день прострочення.

12. ТРК перерахувала Товариству передоплату в сумі 1 880 000 грн.

13. Товариство звернулося до ТРК з листом, в якому просило підписати акт надання послуг на суму 2 350 000 грн.

29.09.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі матеріальних цінностей на суму 1 172 080 грн. без ПДВ, а 20.12.2017 - акт надання послуг на суму 1 366 302 грн., який підписаний Товариством із запереченням.

14. Причиною спору стало те, що ТРК вартість послуг, визначених Договором, оплатила не в повному обсязі, а тому, на думку Товариства, за ТРК рахується заборгованість у сумі 470 000 грн., у зв'язку з чим нараховано 59 966, 85 грн. пені, 13 636, 44 грн. - 3% річних і 46 527, 19 грн. "інфляційних втрат".

15. Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції помилково розцінив Договір як договір підряду, тоді як він є договором про надання послуг.

16. Товариство на виконання умов Договору надало, а ТРК прийняла роботи згідно з актом наданих послуг на суму 1 366 302 грн. Зауваження Товариства щодо даного акта (пункт 13 цієї постанови) стосувалися ціни, а претензій щодо обсягу наданих послуг Товариством не наведено. Тобто даний документ підтверджує здійснення господарської діяльності й досягнення сторонами згоди щодо обсягу наданих послуг (але не в частині вартості останніх).

17. Товариством не надано доказів на підтвердження надання послуг на загальну суму 2 350 000 грн.

Судові рішення в іншій справі господарського суду Львівської області № 914/226/18 не встановлюють як преюдиційний факт виконання Товариством зобов'язань за Договором на зазначену суму.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. ЦК України:

частина друга статті 509:

- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

статті 525, 526:

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Господарський кодекс України:

частина перша статті 173:

- господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;

частини перша і друга статті 193:

- суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

ГПК України:

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в, зокрема, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина п'ята статті 236:

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційної інстанції

19. Попередні судові інстанції, з'ясувавши недоведення позивачем (Товариством) надання ним відповідачу (ТРК) послуг за Договором на заявлену до стягнення відповідну суму, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

20. Однак судами попередніх інстанцій не враховано, що в рішенні господарського суду Львівської області від 05.07.2018 зі справи № 914/226/18, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, встановлено, що акт надання послуг від 20.12.2017 №11 не є правочином, а тому не може змінювати умови Договору. Факт укладення сторонами будь-яких додаткових угод чи додатків до Договору, які б змінювали умови даного правочину, відсутні. Відповідач виконав передбачені Договором роботи та надав відповідні послуги належним чином та в повному обсязі. Вказана обставина визнається обома сторонами, а також вбачається з акта надання послуг від 20.12.2017 № 11 (в тій його частині, яка не заперечується жодною із сторін). Позивач безпідставно зазначив у акті від 20.12.2017 №11 іншу ціну (вартість робіт та послуг), ніж та, яка передбачена умовами Договору, що є порушенням статей 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та умов Договору (пунктів 1.1, 7.1, 8.1, 8.2, 11.4).

21. З огляду на зазначені законодавчі приписи, зміст позовних вимог у даній справі, їх обґрунтування та доводи позивача (скаржника) суди попередніх інстанцій мали вичерпно з'ясувати доказове (преюдиціальне) значення для даної справи обставин, встановлених господарським судом у розгляді іншої господарської справи, а саме №914/226/18, рішення в яких вже існували на час розгляду судами даної справи № 910/6732/18. Викладене випливає, зокрема, з того факту, що в обох зазначених справах розглядалися питання і встановлювалися обставини, пов'язані, зокрема, з тими обсягами робіт (послугами), з приводу яких виник спір і в даній справі.

Однак суди попередніх інстанції відповідних обставин справи № 914/226/18 з точки зору її преюдиційності для даної справи не дослідили.

22. Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції з'ясував факт узгодження сторонами обсягу наданих послуг, але не в частині вартості останніх. Відсутність між сторонами спору щодо обсягу послуг за одночасної наявності ціни як умови Договору надавало суду можливості визначитися шляхом нескладних арифметичних розрахунків з вартістю послуг за цим правочином. Однак обставин, пов'язаних з відповідною умовою Договору (ціною), а відтак й з вартістю послуг за ним, судами належним чином не встановлено.

23. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставин даної справи, вичерпно не з'ясували усіх обставини та не оцінили доказів, пов'язаних з реальним обсягом виконаних за Договором робіт (наданих послуг) та реальною їх ціною, припустившись у зв'язку з цим порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Названими судовими інстанціями належним чином не досліджено усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи.

24. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню частково.

26. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

27. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, належним чином оцінити докази зі справи і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

28. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Артмакс-Інжиніринг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 зі справи № 910/6732/18 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов