Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.06.2020 року у справі №922/3994/13
Ухвала ВП ВС від 22.09.2020 року у справі №922/3994/13
Постанова ВГСУ від 05.06.2014 року у справі №922/3994/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3994/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області ухвалене 03.12.2013

та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту земельних відносин Харківської міської ради про стягнення 2 917
651,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 2 917 651,19 грн.

1.2. Позов обґрунтований тим, що відповідач використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 1,1841 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходяться належні йому об'єкти нерухомого майна, та не сплачує коштів за її використання. Внаслідок цього міській раді завдано збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю у період користування земельною ділянкою з 01.07.10 до 01.06.13. При цьому позивач посилався на приписи статей 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.12.2013 у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 апеляційну скаргу прокуратури Харківської області було задоволено, рішення Господарського суду Харківської області скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 залишено без змін.

2.4. У квітні 2020 року ОСОБА_1, зазначаючи себе правонаступником відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014. Разом із заявою було подано:

- клопотання про заміну відповідача у справі - ФОП ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_1, яке мотивоване смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, обставини про що встановлені у справі № 638/11790/16-а, та набуттям ОСОБА_1 частки спадщини;

- клопотання про забезпечення рівності учасників справи в частині однакової ставки судового збору (повинна дорівнювати нулю як за подання позовної заяви прокурором);

- клопотання про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014, мотивоване посиланням на практику Європейського суду з прав людини. Заявник вказала, що оскільки звернення до суду пов'язане із поновленням її порушеного права на мирне володіння грошовою сумою в розмірі 2 917 651,19 грн, застосування встановленого національним процесуальним законом суттєвого формального обмеження на строк звернення до суду для поновлення цього права повністю нівелює вагомість цього права, а також зазначила, що протягом значного часу (приблизно два роки) справа № 638/11790/16а знаходилась у Верховному Суді та була розглянута лише у січні 2020.

2.5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 (колегія суддів: Попков Д. О., Пушай В. І., Стойка О. В. ) клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі № 922/3994/13 задоволено частково, замінено у справі № 922/3994/13 відповідача - ФОП ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 в частині 1 458 825,60 грн задоволених позовних вимог. Відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у даній справі. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2014 залишено без розгляду та повернуто заявнику.

2.6. У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 922/3994/13 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що він є правонаступником відповідача - ФОП ОСОБА_3. Просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2014 скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2013 залишити без змін.

2.7. Разом із заявою було подано клопотання про заміну відповідача у справі - ФОП ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_2, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини встановлені у справі № 638/11790/16-а. ОСОБА_2 було допущено до участі у зазначеній справі як правонаступника.

Також було надано клопотання про поновлення процесуального строку, в якому заявник просив поновити процесуальний строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014, яке мотивоване посиланням на практику Європейського суду з прав людини щодо мирного володіння грошовою сумою у розмірі 2 917 651,19 грн.

2.8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів: Білоусова Я. О., Пуль О. А., Тарасова І. В. ) клопотання ОСОБА_2 про заміну відповідача у справі № 922/3994/13 задоволено частково, замінено у справі № 922/3994/13 відповідача - ФОП ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_2 в частині задоволених позовних вимог у розмірі 1 458 825,60 грн. У задоволені клопотання ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 відмовлено. Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 залишено без розгляду.

2.9. Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оскільки особа звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2014 у справі № 922/3994/13, яка набрала законної сили більше ніж три роки до дати такого звернення, клопотання про поновлення строку для звернення з заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню - строк, визначений в частині 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (стаття 113 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), не може бути поновлений апеляційним судом незалежно від причин поважності його пропуску, що також узгоджується зі змістом стаття 113 ГПК України.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014.

3.2. ОСОБА_2 також звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014.

3.3. В обґрунтування своїх скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначили, зокрема, що суд умисно ухилився від застосування до розглянутих правовідносин правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, завідомо протиправно надавши перевагу нормам національного права, правилам міжнародного договору. Разом із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від
19.03.2014 подані клопотання про поновлення процесуального строку на подання цієї заяви із обґрунтуванням права на поновлення цього строку з посиланням на норми міжнародного договору, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, на думку заявників, норми пункту 1 частин 2,ст. 3 статті 321 ГПК України, штучно обмежують право особи на перегляд завідомо незаконного судового рішення за нововиявленими обставинами, суттєво суперечать міжнародному договору. Суд зобов'язаний застосовувати імперативні норми частини 2 статті 3, частини 8 статті 11 ГПК України.

При цьому скаржники наголошують, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що процесуальний строк, в поновленні якого було відмовлено судом апеляційної інстанції, був пропущений скаржниками не з власної вини, а виключно внаслідок надмірно тривалого розгляду національними судами справи № 638/11790/16-а, за результатом розгляду якої і виникли обставини, які на думку заявників, є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Касаційне провадження відкрито на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

4.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до частини 1, 2 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

5.3. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

5.4. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

5.5. За умовами пункту 1 частини 2 статті 321 ГПК України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пункту 1 частини 2 статті 321 ГПК України, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

5.6. Частиною 3 статті 321 ГПК України унормовано, що строки, визначені у частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

5.7. Водночас, колегія суддів зауважує, що частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було унормовано, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Частиною 1 статті 113 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої Частиною 1 статті 113 ГПК України, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

5.8. Аналіз статті 321 ГПК України дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.

5.9. Таким чином, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною 2 статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України, процесуальним законом виключається.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 11.02.2020 у справі № 15/282.

5.10. Оскільки скаржники звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 922/3994/13, яка набрала законної сили більше ніж три роки до дати такого звернення, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що клопотання про поновлення строку для звернення із заявами про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

5.11. Щодо посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті доступу до суду та штучного обмеження права особи на перегляд завідомо незаконного судового рішення за нововиявленими обставинами колегія суддів зазначає таке.

Практика ЄСПЧ відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Суд також зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

5.12. Щодо посилання скаржників на те, що ними пропущено процесуальний строк у зв'язку із надмірно тривалим розглядом справи № 638/11790/16-а у Верховному Суді колегія суддів зазначає про таке.

ОСОБА_3 20.07.2016 (тобто більше чим через два роки після набранням постановою апеляційної інстанції у справі, що розглядається, законної сили) звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просила: визнати нечинним з дати постановлення рішення виконкому Харківської міської ради № 396 від 12.06.2013, яким затверджений акт від 07.06.2013 про визначення розміру збитків за фактичне використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки без правовстановлюючих документів; визнати нечинними п. п.
5.1,5.4, затвердженого рішенням відповідача від 24.06.2009 № 130/09, "Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради".

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 (яка була винесена після закінчення строку, встановленого нормами ГПК України в редакції до 15.12.2017, для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано нечинним рішення суб'єкта владних повноважень в частині визнання нечинним п. 5.4., затвердженого рішення Харківською міською радою від 24.06.2009 № 130/09, "Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради". В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 залишено без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
22.01.2020 судові рішення попередніх судових інстанцій залишено без змін.

З урахуванням вищезазначених положень ГПК України строк подачі заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 за нововиявленими обставинами закінчився 19.03.2017. Касаційну скаргу у справі № 638/11790/16-а подано до Верховного Суду 22.01.2018 (про що зазначено в ухвалі від 05.02.2018).

Таким чином, термін розгляду справи № 638/11790/16-а у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду не може служити обґрунтуванням поважності пропуску скаржниками процесуального строку, встановленого для подачі заяви про перегляд судового рішення у справі № 922/3994/13 за нововиявленими обставинами.

5.13. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржники не позбавлені права звернутися до суду за захистом своїх прав з окремим позовом.

5.14. Аргумент скаржників про те, що Харківський апеляційний господарський суд не повідомив їх про час і місце розгляду справи є неправомірним, оскільки нормами ГПК України не передбачено, що прийняття ухвал про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду має відбуватися за участю сторін.

5.15. З урахуванням викладеного, а також меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанов апеляційної інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 922/3994/13 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

4. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 922/3994/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя К. Пільков