Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.02.2018 року у справі №922/1362/17
Ухвала КГС ВП від 30.08.2018 року у справі №922/1362/17
Ухвала КГС ВП від 05.12.2019 року у справі №922/1362/17
Ухвала КГС ВП від 07.09.2021 року у справі №922/1362/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1362/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

представники в судове засідання не з'явилися,

боржник - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території",

представник боржника - Орлов О.О.,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Дралін А.В.,

представники в судове засідання не з'явилися,

позивач в межах справи про банкрутство - Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр"

представник позивача - Сивак А.Ю.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

представник скаржника - Ракітін П.С.,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018

у складі колегії суддів: Крестьянінов О.О. (головуючий), Фоміна В. О., Шевель О. В.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2018

у складі судді Яризко В.О.

у справі за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 23.05.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території"), визнано розмір безспірних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в сумі 4 209 398,88 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна А.В.

2. 28.09.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") в загальній сумі 34 2165 421,29 грн, в тому числі: перша черга - 3 200 грн, четверта черга - 312 030 078,83 грн, шоста черга - 30 132 142,46 грн.

3. Судами встановлено, що рішеннями сесій територіальних громад Харківської області Чкалівської селищної ради від 28.08.2017, ХVІІ сесії VIIІ скликання; Кочетоцької селищної ради від 22.09.2017, ХХVІІ сесії VII скликання; Дергачівської райради від 30.08.2017 №479-13, ХХІ сесії VII скликання; Барвінківської міськрада від 30.06.2017 №584, ХХІІ сесії VII скликання; Курилівської сільради від 30.05.2017 №262, ХІХ сесії V скликання; Куп'янської райради від 31.05.2017 №340- VII, ХХ сесії VII скликання, №386- VII, ХХIV (позачергова) сесії VII скликання; Куп'янської міськради від 26.05.2017 №511- VII, ХХVІІІ сесії VII скликання; Грушівської сільради від 23.05.2017 №179- VII, ХХ сесії VII скликання; Петропавлівської сільради від 26.05.2017, ХХ сесії VII скликання, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" в господарське відання передано 44 об'єкти у сфері теплопостачання (котельні та майно), які раніше використовувалися ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", що підтверджується відповідними рішеннями, договорами укладеними на їх виконання, актами приймання передачі з відповідними додатками щодо переліку об'єктів.

4. 13.10.2017 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (кредитор), ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (первісний боржник) та Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" (далі - КП "Обласний інформаційно-технічний центр", новий боржник) укладено такі договори:

- № 35/10/17 переведення 7 583 273,02 грн боргу за договором постачання природного газу № 2577/1617-БО-32 від 31.10.2016,

- № 36/10/17 переведення 23 628 202,19 грн боргу за договором постачання природного газу № 2087/16-БО-32 від 15.12.2015,

- № 37/10/17 переведення 44 820 890,43 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 3223/15-БО-32 від 18.12.2014,

- № 38/10/17 переведення 3 021 655,22 грн. боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 3224/15-КП-32 від 18.12.2014,

- № 39/10/17 переведення 3 417 179,85 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 2195/14-КП-32 від 31.01.2014,

- № 40/10/17 переведення 26 987 963,39 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу №1672/14-БО-32 від 25.11.2013,

- № 41/10/17 переведення 141 128 553,76 грн боргу за договорами купівлі-продажу природного газу № 13/2717-БО-32 від 28.12.2012, № 1671/14-ТЕ-32 від 25.11.2013, № 1672/14-БО-32 від 25.11.2013, № 2086/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2087/16-БО-32 від 15.12.2015, № 2195/14-КП-32 від 31.01.2014, № 2577/1617-БО-32 від 31.10.2016, № 3222/15-ТЕ-32 від 18.12.2014, № 3223/15-БО-32 від 18.12.2014, № 3224/15-БО-32 від 18.12.2014, № 030112-БО-32 від 23.01.2012, № 010712-БО-32 від 02.07.2012, а також судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство № 922/1362/17,

- № 42/10/17 переведення 88 887,77 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2716-ТЕ-32 від 28.12.2012,

- № 43/10/17 переведення 42 066 956,82 грн. боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2717-БО-32 від 28.12.2012,

- № 44/10/17 переведення 10 718 784,46 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 010712-БО-32 від 02.07.2012,

- № 45/10/17 переведення 37 098 516,93 грн боргу за договором про закупівлю природного газу № 030112/БО-32 від 23.01.2012,

- № 46/10/17 переведення 1 149 506,44 грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2453/11 від 30.09.2011,

- № 47/10/17 переведення 361 711,58 грн боргу за договором № 14/2336/11 від 30.09.2011.

5. Заборгованість в загальній сумі 342 072 081,86 грн була переведена на нового боржника - КП "Обласний інформаційно-технічний центр".

6. При цьому, судами встановлено, що у 2017 році КП "Обласний інформаційно-технічний центр" в господарське відання передано 44 об'єкти у сфері теплопостачання (котельні та майно), які раніше використовувалися ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", що підтверджується відповідними рішеннями, договорами укладеними на їх виконання, актами приймання передачі з відповідними додатками щодо переліку об'єктів. Однак, як встановлено судами, загальна сума заборгованості ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" перед НАК "Нафтогаз України" у розмірі 342 072 081,86 грн виникла за спожитий на 72 об'єктах теплопостачання районів Харківської області (закріплених на праві господарського відання за боржником).

Обґрунтування позовних вимог

7. 28.12.2017 КП "Обласний інформаційно-технічний центр" звернулося до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи про банкрутство, в якій просило визнати недійсними договори № 35/10/17, № 36/10/17, № 37/10/17, № 38/10/17, № 39/10/17, № 40/10/17, № 42/10/17, 43/10/17, 44/10/17, 45/10/17, 46/10/17, 47/10/17 переведення боргу, укладені 13.10.2017 між ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", КП "Обласний інформаційно-технічний центр" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення статті 22 Закону України "Про теплопостачання", статтю 233 Цивільного кодексу України, а також непогодження розпорядником майна ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" істотних умов спірних договорів відповідно до частини восьмої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. 05.03.2018 ухвалою Господарського суду Харківської області заяву КП "Обласний інформаційно-технічний центр" задоволено, визнано недійсними договори про переведення боргу від 13.10.2017 №35/10/17, №36/10/17, №37/10/17, №38/10/17, №39/10/17, №40/10/17, №41/10/17, №42/10/17, №43/10/17, №44/10/17, №45/10/17, №46/10/17, №47/10/17, які були укладені між НАК "Нафтогаз України", ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та КП "Обласний інформаційно-технічний центр".

9. Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для визнання недійсними договорів було порушення статті 22 Закону України "Про теплопостачання", та вказав, що ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" за спожитий на 72 об'єктах теплових районів Харківської області в період з 30.09.2011 по 13.10.2017 природний газ обліковувалася загальна сума заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" в сумі 342 072 081,86 грн. З вказаних 72 об'єктів 28 об'єкта, розташованих в межах Дергачівського, Солоницівського, Куп'янського, Шевченківського районів Харківської області, сума заборгованості за якими складає 65 648 088,69 грн, на момент укладання 13.10.2017 спірних договорів переводу боргу не передавалися в користування та не експлуатувалися КП "Обласний інформаційно-технічний центр". Враховуючи, що КП "Обласний інформаційно-технічний центр" передано не всі об'єкти, які використовувались ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", то, відповідно, до КП "Обласний інформаційно-технічний центр" не може перейти заборгованість, яка виникла у зв'язку з експлуатацією таких об'єктів.

10. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв за попередній період є обов'язковим при укладенні договорів про постачання та транспортування енергоносіїв з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації, проте, ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" не є таким, що припиняється в формі реорганізації, а заявник не є правонаступником такої реорганізованої організації. У зв'язку з чим, реалізація приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не вимагає обов'язкового оформлення правонаступництва шляхом укладення з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки, договору переведення боргу, і таке оформлення в силу постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 не є умовою виникнення у НАК "Нафтогаз України" спеціальних обов'язків. Таким чином, укладення спірних правочинів переведення боргу дійсно призвело до юридичного та фактичного обсягу обов'язків позивача, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, і така відмінність не є необхідною для задоволення загальносуспільного інтересу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 24.05.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2018 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про визнання спірних договорів недійсними та виходив з наступного:

- доводи щодо відсутності згоди розпорядника майна на укладення спірних договорів не прийняті до уваги та зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що розпорядник майна заперечував щодо погодження умов укладених договорів та вживав заходів щодо їх оспорювання;

- суд апеляційної інстанції вказав на недоведеність заявником обставин дискримінації з боку ПАТ НАК "Нафтогаз України" по відношенню до КП "Обласний інформаційно-технічний центр", оскільки матеріали справи не містять доказів, що до інших контрагентів були застосовані інші умови, а також не містять доказів, які б підтверджували наявність тяжких обставин та одночасно вкрай невигідних умов, на які посилається заявник, а тому слушним є зауваження ПАТ НАК "Нафтогаз України" щодо безпідставного посилання на статтю 233 Цивільного кодексу України.

12. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи, що КП "Обласний інформаційно-технічний центр" передано не всі об'єкти, які використовувались ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та за якими обліковувалась заборгованість, то, відповідно, до КП "Обласний інформаційно-технічний центр" не може перейти заборгованість, яка виникла у зв'язку з експлуатацією непереданих об'єктів. Отже прийняття КП "Обласний інформаційно-технічний центр" на себе зобов'язань боржника, що виникли, в тому числі, внаслідок використання майна, яке не передавалося позивачу не відповідає положенням статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 15.06.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2018 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові КП "Обласний інформаційно-технічний центр" про визнання недійсними договорів про переведення боргу від 13.10.2017 № 35/10/17, № 36/10/17, № 37/10/17, № 38/10/17, № 39/10/17, № 40/10/17, № 41/10/17, № 42/10/17, № 43/10/17, № 44/10/17, № 45/10/17, № 46/10/17, № 47/10/17.

14. Скаржник стверджує, що висновок судів про те, що договори переведення боргу суперечать статті 22 Закону України "Про теплопостачання" зроблений із порушенням частини другої статті 509 та частин другої, третьої статті 11 Цивільного кодексу України.

15. Також скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд в порушення статей 73, 74, 76, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив та не надав належної правової оцінки реєстру розподілу заборгованості боржника.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 15.08.2018 від КП "Обласний інформаційно-технічний центр" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити без змін прийняті у справі ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, а касаційну скаргу - без змін.

17. У відзиві позивач вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність спірних правочинів та здійсненого їх сторонами правонаступництва КП "Обласний інформаційно-технічний центр" зобов'язань боржника, що виникли внаслідок використання майна, яке не надавалося йому в користування (господарське відання) частині третій статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а також вимогам розумності та справедливості.

18. Також позивач зазначає, що у касаційній скарзі скаржник помилково стверджує про правонаступництво позивачем в порядку частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" усіх без винятку боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв, які виникли у ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" як суб'єкта, який раніше використовував цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії.

19. Крім того, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" зазначає про дискримінацію у спірних правовідносинах, яка полягає у нав'язуванні відповідачем позивачу в листі № 26-6461/1.2-17 від 30.08.2017 оформлення правонаступництва згідно зі статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" угодами переведення боргу, що не передбачено цим законом та не є умовою виникнення спеціальних обов'язків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачання газу в порядку пункту 12 "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Господарський процесуальний кодекс України

20.1. Стаття 73. Докази

1.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

20.2. Стаття 74. Обов'язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

20.3. Стаття 76. Належність доказів

1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

20.4. Стаття 77. Допустимість доказів

1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

20.5. Стаття 78. Достовірність доказів

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

20.6. Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20.7. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Цивільний кодекс України

21.1. Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

21.2. Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

21.3. Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

22. Закон України "Про теплопостачання"

22.1. Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

22.2. Стаття 3. Законодавство у сфері теплопостачання

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

22.3. Стаття 22. Умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання

Якщо при централізованому теплопостачанні технологічні витрати теплової енергії або витрати палива теплогенеруючих, теплотранспортних, теплопостачальних організацій перевищують нормативний рівень, то це може стати підставою для розірвання існуючих договірних відносин з ними.

Зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам.

У разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період.

Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Розглянувши касаційну скаргу колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість та відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

25. Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Обласний інформаційно-технічний центр" на підставі рішень сесій територіальних громад передано в господарське відання 44 об'єкти у сфері теплопостачання - котельні та майно, які раніше використовувалося ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", при цьому загальна сума заборгованості боржника перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у розмірі 342 072 081,86 грн виникла за спожитий газ на 72 об'єктах теплопостачання, закріплених на праві господарського відання за боржником. Частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Як вбачається із частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", її норма є самостійною та правонаступництво за борговими зобов'язаннями згідно з нею виникає в результаті факту надання в користування майна суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи, що КП "Обласний інформаційно-технічний центр" передано не всі об'єкти, які використовувались ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та за якими обліковувалась заборгованість, то, відповідно, до КП "Обласний інформаційно-технічний центр" не може перейти заборгованість, яка виникла у зв'язку з експлуатацією непереданих об'єктів. Крім того, як встановлено судами, предметом спірних угод переводу боргу є також вимоги, які не пов'язані безпосередньо із вказаними зобов'язаннями, зокрема, щодо сплати судового збору.

26. Крім того, судами встановлено, що сума заборгованості ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" за 28 об'єктами, які не були передані у користування КП "Обласний інформаційно-технічний центр", згідно реєстру розподілу заборгованості боржника, становить 65 648 088,69 грн, при цьому неможливо визначити, по якому саме із спірних правочинів переведено зазначену суму заборгованості.

27. З огляду на встановлені обставини правомірним та обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірні договори переведення боргу суперечать положенням статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка визначає правонаступництво за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, як самостійний вид правонаступництва, який регулюється спеціальною нормою Закону України "Про теплопостачання" та виникає в результаті факту передання в користування майна з вироблення теплової енергії суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) іншому суб'єкту господарювання.

28. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм статей 73, 74, 76, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, а саме - недослідження та не надання судом належної правової оцінки реєстру розподілу заборгованості боржника. Як вбачається із оскаржуваної постанови, в ній міститься посилання на зазначений доказ (т. 22, а.с. 221) та висновки, зроблені судом апеляційної інстанції на підставі дослідження зазначеного реєстру.

29. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу КП "Обласний інформаційно-технічний центр" про дискримінацію у спірних правовідносинах не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Дискримінація - це ситуація, за якою особа або група осіб зазнає обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивну обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Пряма дискримінація полягає у застосуванні без об'єктивного й розумного обґрунтування різного поводження щодо осіб, які перебувають в однаковій ситуації, тобто йдеться про незаконну відмінність у поводженні з особами, що перебувають у схожій ситуації. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 (заява № 10441/06) (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97). Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі позивачем не доведено обставини дискримінації, а матеріали справи не містять доказів, що до інших контрагентів були застосовані інші умови.

30. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

32. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та ухвала Господарського суду Харківської області від 05.03.2018 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2018 у справі № 922/1362/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк