Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21843/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (суддя Джарти В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 (Євсіков О. О. - головуючий, судді Корсак В. А., Алданова С. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, штрафних санкцій та компенсаційних виплат у розмірі 116 603 246,67 грн,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Олексін С. С., Грибик Р. Г., відповідача - Прилєпов О. А.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - ТОВ «Д.Трейдінг», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго», Компанія) 58 315 270,18 грн заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року включно, 1 229,47 грн пені, 368 843,25 грн 3 % річних та 611 202,20 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Д.Трейдінг» посилається на неналежне виконанням ПАТ «НЕК «Укренерго» обов`язків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 від 07.05.2019.

ТОВ «Д.Трейдінг» 02.12.2022 подало заяву про зміну предмета позову, в якій просило стягнути з відповідача 6 494 072,67 грн основної заборгованості, 1 229,74 грн пені, 12 336 441,72 грн 3 % річних, 97 771 502,81 грн інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, на виконання п. 4.2.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.032018 №307 яким передбачено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування та включення до Реєстру постачальників послуг з балансування, Товариство подано Компанії письмову заяву на приєднання в цілому до договору про участь у балансуючому ринку.

Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (п. 1.1 договору про врегулювання небалансів електричної енергії).

13.05.2019 Компанія скерувала позивачеві повідомлення, в якому зазначено про те, що Товариство приєднане до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучене до реєстру учасників ринку з ідентифікатором договору № 0065-01024 з датою акцептування 07.05.2019.

На виконання умов укладеного між сторонами правочину Товариство у період з червня 2021 року по жовтень 2022 року поставило, а Компанія прийняла балансуючу електричну енергію, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії:

№ ВН/21/6-№ 0065 від 30.06.2021 на суму 150 907 805,14 грн,

№ ВН/21/07-0065 від 31.07.2021 на суму 505 740 705,52 грн,

№ ВН/21/08-0065 від 31.08.2021 на суму 223 481 928,85 грн,

№ ВН/21/09-0065 від 30.09.2021 на суму 165 693 999,82 грн,

№ ВН/21/10-0065 від 31.10.2021 на суму 492 732 409,96 грн,

№ ВН/21/11-0065 від 30.11.2021 на суму 220 673 206,16 грн,

№ ВН/21/12-0065 від 31.12.2021 на суму 247 189 281,59 грн,

№ ВН/22/01-0065 від 31.01.2022 на суму 205 268 682,65 грн,

№ ВН/22/04-0065 від 30.04.2022 на суму 369 211 407,10 грн,

№ ВН/22/10-0065 від 31.10.2022 на суму 246 644 821,16 грн.

Оскільки купівля електричної енергії Компанією у Товариства здійснювалась у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, до спірних правовідносин застосовуються умови договорів, редакції яких діяли у відповідні періоди виникнення прострочення виконання зобов`язання, зокрема редакція, затверджена наказом Компанії №303 від 01.06.2021.

Згідно з п. 1.3 договору за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5 договору).

За умовами п. 3.3 договору ОСП зобов`язаний, зокрема, проводити розрахунки з СВБ у порядку та терміни, визначені Правилами ринку.

Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (п. 5.1 договору).

До звернення з даним позовом до суду Товариства та у межах розгляду цієї справи Компанія здійснила оплату виставлених рахунків за спірний період.

З урахуванням цих часткових проплат та заяви про зміну предмета позовних вимог, Товариство просило стягнути з Компанії 6 494 072,67 грн основного боргу за неоплату Компанією вартості балансуючої електричної енергії за вказаний період, а також нараховані на заборгованість пеню, 3 % річних та інфляційні втрат за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/21843/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, позов задоволено.

Рішення судів аргументовані тим, що сума основного боргу відповідача за договором підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем. Розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом першої інстанції зазначено, що враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також розмір заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення пені, заявленої до стягнення. При цьому сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому вказані компенсаційні платежі не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Апеляційний господарський суд у контексті доводів апеляційної скарги зауважив, що ухвалою від 31.10.2022 сторонам було повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 28.11.2022. Фактично судове засідання відбулось 29.11.2022 за участю представників сторін з оголошенням перерви до 02.12.2022. За цей час до суду надійшли:

- заява відповідача від 03.11.2022 про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 58 315 270,18 грн у зв`язку з його сплатою (з наданням відповідних доказів);

- заява позивача від 28.11.2022 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив інфляційні втрати на 11866864,10 грн та відсотки річних на 1794001,07 грн.

02.12.2022 позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути 6 494 072,67 грн основного боргу, 1229,47 грн пені, 12 336 441,72 грн відсотків річних та 97 771 502,81 грн інфляційних втрат, з них за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) - 6 494 072,67 грн основного боргу, 10173597,40 грн відсотків річних та 85 293 436,67 грн інфляційних втрат.

Зміст поданої заяви від 02.12.2022 свідчить, що позивач з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості за період червня 2021 року - першої декади листопада 2021 року, заявленої до стягнення у цій справі, змінив предмет спору шляхом заявлення до стягнення основного боргу за новим періодом, а саме з третьої декади листопада 2021 року по першу декаду жовтня 2022 року (включно), залишив без змін вимогу про стягнення пені в сумі 1229,47 грн, а також збільшив суми відсотків річних та інфляційних втрат, заявивши до стягнення як нараховані за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно) на основний борг у сумі 58 315 270,18 грн, так і нараховані за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) на новий основний борг у сумі 6 494 072,67 грн.

Отже, позивач: 1) змінив предмет позову в частині основного зобов`язання, а також відсотків річних та інфляційних втрат за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно); 2) збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо відсотків річних та інфляційних втрат за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно); 3) залишив без змін первісну вимогу про стягнення пені.

На думку суду апеляційної інстанції така процесуальна поведінка позивача не є коректною. Водночас спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу неоплати відповідачем заборгованості за єдиним договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0065 від 07.05.2019. Позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються зобов`язань відповідача за саме за цим і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.

Правове обґрунтування позовних вимог не змінилось ані в частині правил договору, ані в частині застосовного законодавства. Відсутність спору щодо нових позовних вимог відповідач не заперечував і не доводив.

Порушення норм процесуального права, про які стверджує відповідач, не входять до переліку тих, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до частини третьої статті 277 ГПК України, а лише можуть (але не обов`язково) бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування пункту 2 частини другої, частини третьої статті 46, статті 173 ГПК України.

На його думку замість подання нового окремого позову, ТОВ «Д.Трейдінг» подав до суду заяву про зміну предмету спору, яким доповнив вже наявні майнові вимоги новими, які ґрунтуються на стягненні основного боргу за новий період. Зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог майнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов`язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то вони можуть бути пред`явлені з дотриманням вимог, зокрема, положень статті 173 ГПК України, що регулює порядок об`єднання позовних вимог.

Заява позивача містить повну заміну документів/доказів/фактичних обставин справи, нові вимоги позивача виходять за межі спірних правовідносин та містять зміну як підстави позову, так і зміну предмету позову, донарахування вказаних сум проведено за новий період, що йде після періоду визначеного у позовній заяві, а отже дана заява про зміну предмету позову не підлягала задоволенню.

У контексті пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19 про те, що неправомірно під виглядом зміни позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. У разі подання Позивачем заяви з порушенням положень ст. ст. 46 173 ГПК України, господарський суд повинен відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Як слідує із касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій виключно внаслідок незгоди із задоволенням заяви про зміну предмета позову і підстави касаційного оскарження обґрунтовані посиланням лише на ці обставини.

Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Оскільки норма частини третьої статті 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18 на які посилається скаржник).

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Такий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

Зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов`язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то вони можуть бути пред`явлені з дотриманням вимог, зокрема, положень статті 173 ГПК України, що регулює порядок об`єднання позовних вимог. Право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надано суду до початку підготовчого засідання.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено та слідує із матеріалів справи, що 02.12.2022 позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути 6 494 072,67 грн основного боргу, 1229,47 грн пені, 12 336 441,72 грн відсотків річних та 97 771 502,81 грн інфляційних втрат, з них за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) - 6 494 072,67 грн основного боргу, 10173597,40 грн відсотків річних та 85 293 436,67 грн інфляційних втрат.

Зміст поданої заяви від 02.12.2022 свідчить, що позивач з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості за період червня 2021 року - першої декади листопада 2021 року, заявленої до стягнення у цій справі, змінив предмет спору шляхом заявлення до стягнення основного боргу за новим періодом, а саме з третьої декади листопада 2021 року по першу декаду жовтня 2022 року (включно), залишив без змін вимогу про стягнення пені в сумі 1229,47 грн, а також збільшив суми відсотків річних та інфляційних втрат, заявивши до стягнення як нараховані за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно) на основний борг у сумі 58 315 270,18 грн, так і нараховані за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) на новий основний борг у сумі 6 494 072,67 грн.

За висновком апеляційного господарського суду, зазначене вказує на те, що позивач: 1) змінив предмет позову в частині основного зобов`язання, а також відсотків річних та інфляційних втрат за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно); 2) збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо відсотків річних та інфляційних втрат за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно); 3) залишив без змін первісну вимогу про стягнення пені.

Верховний Суд зауважує, що позивач, звертаючись з позовною заявою і у подальшому із заявою від 02.12.2022, посилався на факт несплати відповідачем заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 07.05.2019 № 0065. Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються зобов`язань відповідача саме за цим договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.

Колегія суддів наголошує, що зміст заяви про зміну предмета позову не вказує на те, що позивачем фактично збільшено розмір вимог майнового характеру (кількісні показники) у відповідній частині внаслідок невиконання зобов`язань за договором від 07.05.2019 № 0065, водночас підстави позовних вимог залишилися незмінними. Таким чином, без встановлення обставин заявлення позивачем нових (додаткових) вимог, відсутні підстави стверджувати про недотримання ним приписів статті 46 ГПК України.

У свою чергу, помилковими є доводи заявника про те, що суд повинен був повернути заяву позивача від 02.12.2022. Так, встановивши, що позивач подав заяву під час підготовчого засідання, не змінював одночасно предмет і підстави позову, а збільшив та змінив розмір вимог у контексті несплати основної заборгованості, відсотків річних, інфляційних втрат за цим же договором від 07.05.2019 № 0065, суд першої інстанції не мав правових підстав аби не приймати вказану заяву.

5.5. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, а інших мотивів касаційна скарги не містить, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 910/21843/21.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 910/21843/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ