Історія справи

Постанова КГС ВП від 31.10.2024 року у справі №910/175/23
Постанова КГС ВП від 09.11.2023 року у справі №910/175/23
Постанова КГС ВП від 09.11.2023 року у справі №910/175/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/175/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Кібенко О. Р., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Крапивна А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Босого В. П.

від 06 березня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданової С. О., Демидової А. М., Владимиренко С. В.

від 04 вересня 2023 року (повний текст складено 06 вересня 2023 року)

у справі за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

2) Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

3) Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 190 525,80 грн,

за участю представників:

від прокуратури: Кузнецова Ю. В.

від позивача-1: Гриник М. С.

від позивача-2: Сидорчук А. Ю.

від позивача-3: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2023 року керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі позивачів: Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12 травня 2021 року, № 2 від 23 липня 2021 року, № 3 від 28 вересня 2021 року, № 4 від 12 листопада 2021 року та № 6 від 09 грудня 2021 року до договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп", та про стягнення 190 525,80 грн.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірні додаткові угоди укладені всупереч пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за цими додатковими угодами була збільшена така істотна умова договору як його ціна і таке збільшення було здійснене більше, ніж на 10 % від ціни, погодженої при укладенні договору, без документального підтвердження для такого збільшення, внаслідок чого з місцевого бюджету були надмірно сплачені кошти в розмірі 190 525,80 грн, з огляду на що додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти - поверненню до бюджету.

В обґрунтування наявності порушених інтересів держави та наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор послався на те, що внаслідок безпідставної зміни істотних умов договору відбулося збільшення ціни товару зі зменшенням його кількості, були надмірно витрачені бюджетні кошти з порушенням вимог законодавства, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, завдає шкоду інтересам держави.

За твердженням прокурора саме Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, як компетентний орган, та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як структурний підрозділ адміністрації та головний розпорядник бюджетних коштів, не забезпечили ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, контроль за законністю виконання закупівлі за бюджетні кошти, не вжили заходів, направлених на попередження та усунення допущених порушень у сфері публічних закупівель, зокрема не звернулася до суду з відповідним позовом та є особами, до повноважень яких належить здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Також прокурор визначив позивачем у справі Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва як особу, що є стороною спірних додаткових угод, на користь якої заявлена позовна вимога про стягнення надмірно сплачених за спірними додатковими угодами грошових коштів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09 січня 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/175/23.

2. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06 березня 2023 року у справі № 910/175/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2023 року, позов керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі позивачів: Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" залишив без розгляду на підставі пунктів 2 та 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача-3 відсутні, оскільки Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва не суб`єктом владних повноважень, є комерційним підприємством, представництво інтересів якого прокурором в суді статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачене;

- прокурор не довів суду, що саме позивачі-1 та -2 (Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації) є органами, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі, оскільки позивачі-1 та -2 не є ні засновниками, ні власниками Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, позивач-3 не підпорядковується позивачам-1 та -2, не є підзвітним та підконтрольним цим установам, у позивачів-1, та -2 відсутні повноваження щодо затвердження місцевого бюджету;

- у підготовчому провадженні представниками позивачів-1 та -2 були подані заяви в порядку статті 226 Господарського процесуального кодексу України, в яких в прохальній частині хоча і викладено вимогу про закриття провадження у справі, проте із суті таких заяв вбачається вимога про залишення позову без розгляду, що було також підтверджено у відзивах позивачів-1,-2 на апеляційну скаргу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Київська міська прокуратура просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 березня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2023 року у справі № 910/175/23 та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої та на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах:

- від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 212/9/20 щодо відсутності вимоги закону про подачу прокурором позову в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах;

- від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18 та від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 про наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі місцевих державних адміністрацій;

- від 11 серпня 2021 року у справі № 927/719/20 про наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів;

- від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 про наявність підстав для представництва та виконання прокурором субсидіарної ролі, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними у випадках, коли компетентним органом не здійснюється захист інтересів держави та про наявність у прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті у разі подання позивачем заяви про залишення позову прокурора без розгляду.

Також скаржник зазначив про те, що ця справа № 910/175/23 становить значний суспільний інтерес, оскільки правовідносини у справі пов`язані з використанням бюджетних коштів, а оспорювані додаткові угоди, на підставі яких були витрачені кошти місцевого бюджету, такому суспільному інтересу не відповідають.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач-1 - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та позивач-2 - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у відзивах на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника та на те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано залишили позов без розгляду. За твердженням позивачів-1 та -2 вони є неналежним позивачами у цій справі, а органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Київська міська рада, як орган, до виключної компетенції якого віднесено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету, а також як орган, що є засновником та власником Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва. Також позивачі-1 та -2 зазначають про те, що позивач-3 є комерційним підприємством та діє на принципах повного господарського розрахунку, тобто не утримується за кошти місцевого бюджету, з огляду на що відсутнє порушення інтересів територіальної громади у цій справі.

Позивач-3 - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника та на те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано залишили позов без розгляду. За твердженням позивача-3 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва не є та не можуть бути компетентними органами у спірних правовідносинах в розумінні частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачі-1 та -2 не є сторонами договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та спірних додаткових угод, а закон не покладає на органи державної влади та їх структурні підрозділи повноваження здійснювати функції чи захищати інтереси держави у правовідносинах замість комунальних підприємств. Також позивач-3 зазначає про те, що він є комерційним підприємством, діє на принципах повного господарського розрахунку та не утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій. За твердженням відповідача Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації є неналежними позивачами у справі, а органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження місцевого бюджету на адміністративно-територіальні одиниці міста Києва. Також відповідач зазначає про те, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, не підпорядковується позивачам-1 та -2, а є комерційним підприємством, самостійною юридичною особою, з огляду на що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі зазначеного комунального підприємства не спрямовані на захист прав / інтересів держави, а тому не підлягають розгляду по суті. Позовна заява в цій частині подана не від імені та не в інтересах держави, а від імені комунального підприємства, проте прокурор не має повноважень на представництво в суді комунальних підприємств. Крім того, прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо направлення відповідного повідомлення позивачам у цій справі, а також Київській міській раді.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, доводи сторін у справі, наведені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини третьої та абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу цього Кодексу.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. (частина друга статті 131-1 Конституції України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзац четвертий частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системний аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.

В розумінні положень статей 53 73 76 77 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор в кожному конкретному випадку при зверненні до суду з позовом повинен:

- довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, зазначити, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, необхідність їх захисту, навести та обґрунтувати підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді,

- визначити орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах, навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду,

- надати належні та допустимі докази здійснення прокурором повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, прокурор у цій справі звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі:

1) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,

3) Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва.

При цьому, прокурор визначив Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, позивачами у справі, як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва позивачем, що є стороною договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та спірних додаткових угод, на користь якого заявлена позовна вимога про стягнення надмірно сплачених за спірними додатковими угодами грошових коштів.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прокурор неправильно визначив органи, в інтересах яких він звернувся до господарського суду з цим позовом, оскільки Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не є ні сторонами договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та спірних додаткових угод до нього, ні засновниками, ні власниками Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, позивач-3 не підпорядковується позивачам-1 та -2, не є підзвітним та підконтрольним цим установам, у позивачів-1, та -2 відсутні повноваження щодо затвердження місцевого бюджету. Тобто, за висновком судів, позивачі-1 та -2 не є органами, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі. За висновком суду апеляційної інстанції, саме Київська міська рада є належним позивачем у спірних правовідносинах, як орган, що є засновником та власником Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, до виключної компетенції якого віднесено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва не є суб`єктом владних повноважень, є комерційним підприємством, представництво інтересів якого прокурором в суді статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачене, це підприємство не утримується за кошти місцевого бюджету, з огляду на що, за висновком суду апеляційної інстанції, відсутнє порушення інтересів територіальної громади у цій справі.

Однак, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурор неправильно визначив позивачів у цій справі, зокрема неправильно визначив органи, уповноважені державою на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах.

Як встановили суди стороною договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та спірних у цій справі додаткових угод до нього є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва.

Дослідивши та проаналізувавши пункти 1.1., 3.2. - 3.4., 5.1., 8.1. статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначене комунальне підприємство створене рішенням Київської міської ради, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядковується Київській міській державній адміністрації, входить до складу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, госпрозрахунку, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва є комерційним підприємством, створеним з метою отримання прибутку, діє на принципах повного господарського розрахунку та не утримується за кошти місцевого бюджету.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що ці висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та ґрунтуються на аналізі лише окремих положень статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, без дослідження та аналізу інших положень статуту, а також інших доказів, зокрема умов договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року, додатків до нього, тендерної документації. При цьому, місцевий господарський суд взагалі не досліджував положення статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва. Ухвала Господарського суду міста Києва від 06 березня 2023 року у цій справі не містить ні посилань на статут позивача-3, ні аналізу положень статуту, ні висновків, зроблених за результатом такого аналізу.

Відповідно до пункту 3.5. статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва в своїй діяльності Підприємство взаємодіє з КО «Київзеленбуд» і Солом`янською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Згідно з підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва джерелами формування майна Підприємства є грошові та матеріальні внески власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 8.7. статуту джерелами формування фінансових ресурсів Підприємства є, зокрема капітальні вкладення, асигнування із бюджету.

Однак, як вбачається, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зазначені положення статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, не дослідили їх належним чином як окремо, так і в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема у сукупності з Положенням про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, а також з тендерною документацією та договором про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року.

Суди попередніх інстанцій не дослідили усі наявні в матеріалах справи докази, зокрема тендерну документацію, оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-16-002721-a, договір про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та додатки до нього та не з`ясували з достовірністю обставин щодо джерела фінансування спірної закупівлі, не встановили, за рахунок яких саме коштів була здійснена закупівля: за рахунок коштів місцевих бюджетів чи за рахунок власних господарських коштів Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, а також не з`ясували, за рахунок яких коштів було здійснене збільшення ціни договору за спірними додатковими угодами та була здійснена спірна переплата.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з частинами першою - третьою статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 та пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі. Місцева державна адміністрація складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (пункт 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

За змістом частини першої статті 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Отже, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація наділена повноваженнями в галузі бюджету та фінансів, зокрема щодо забезпечення на закріпленій за нею території виконання місцевого бюджету, затвердженого відповідною радою, може здійснювати контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, за виконанням зобов`язань перед бюджетом.

Як встановили суди попередніх інстанцій Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської в місті Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2 Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 573 від 10 серпня 2020 року, (далі по тексту - Положення) Управління підзвітне та підконтрольне голові адміністрації та підпорядковане заступникові голови адміністрації згідно з розподілом обов`язків.

Згідно з підпунктами 5, 10 пункту 5 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує контроль за ефективним використанням бюджетних коштів, розпорядником яких є управління; здійснює відповідно до затверджених бюджетних призначень фінансування Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку зазначеним пунктам Положення.

Верховний Суд зазначає про те, що без надання оцінки зазначеним пунктам Положення у сукупності з положеннями статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва, без належного дослідження умов тендерної документації, договору про закупівлю № 54/2021 від 24 лютого 2021 року та додатків до нього, без з`ясування обставин щодо джерела фінансування спірної закупівлі висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач-3 не утримується за кошти місцевого бюджету є передчасним.

Відповідно до частини третьої статті 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Згідно частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з частиною третьої статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 573 від 10 серпня 2020 року Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує контроль за ефективним використанням бюджетних коштів, розпорядником яких є управління.

Однак, суди не надали оцінку зазначеному пункту Положення та не з`ясували з достовірністю, чи є позивач-2 розпорядником бюджетних коштів за спірною закупівлею, залишили поза увагою лист Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108-6596 від 22 серпня 2022 року на предмет наявної в ньому інформації про те, що Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації є головним розпорядником бюджетних коштів за спірною закупівлею.

Поза увагою судів залишилися також і підпункт 37 пункту 5 та пункти 18, 19 Положення про Управління, відповідно до яких Управління представляє інтереси в судах під час розгляду справ, стороною яких є Управління, має статус юридичної особи публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства.

Висновок Верховного Суду щодо можливості здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів міститься у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 927/719/20, на яку обґрунтовано послався заступник керівника Київської міської прокуратури у касаційній скарзі. Однак, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували зазначений висновок.

Отже, суди попередніх інстанцій, не дослідивши належним чином повноваження позивачів-1 та -2, зокрема повноваження цих осіб у спірній закупівлі, дійшли передчасного висновку про те, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації) не є органами, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах (щодо спірної закупівлі).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Верховний Суд зазначає, що у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, залежно від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин.

При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо належності позивачів у справі не врахували наведеного вище, не надали оцінку повноваженням позивачів-1 та -2, обставинам щодо джерел формування фінансових ресурсів позивача-1 та джерела фінансування спірної закупівлі, з огляду на що дійшли передчасного висновку про те, що належним органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є лише Київська міська рада.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає про те, що прокурор при зверненні до суду з цим позовом в інтересах держави, крім зазначення, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, має довести існування цих обставин (обставин порушення або загрози порушення інтересів держави). У свою чергу суд при дослідженні цих доводів прокурора має дослідити докази, на яких ці доводи ґрунтуються, перевірити ці доводи на відповідність нормам чинного законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у сукупності з доводами та доказами інших учасників справи. Суд з урахуванням усіх основних принципів господарського судочинства та, зокрема принципів верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, при вирішенні спору по суті має надати повну та обґрунтовану оцінку обставинам наявності порушень або загрози порушення інтересів держави та в залежності від встановленого вирішити, чи довів прокурор існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави та чи підлягають задоволенню заявлені ним вимоги.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином, чи обґрунтував та довів керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва при зверненні з позовом у цій справі існування обставини порушення або загрози порушення інтересів держави загалом та / або інтересів територіальної громади Солом`янського району у місті Києві зокрема, чи обґрунтував та як саме необхідність захисту порушених інтересів держави, підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Крім того, як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови, суди попередніх інстанцій залишили позов без розгляду також на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що представниками позивачів-1 та -2 у підготовчому провадженні були подані заяви в порядку статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду.

Однак, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення частини п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Висновки Верховного Суду про наявність у прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті у разі подання позивачем (органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) заяви про залишення позову без розгляду містяться у пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18. Однак, суди в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не врахували зазначені висновки Верховного Суду.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: положення Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», пункт 45 частини першої статті 2, частину третю статті 19, статтю 22 та частину третю статті 26 Бюджетного кодексу України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», статтю 55 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм процесуального права, а заявлена Київською міською прокуратурою підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження та є обґрунтованою, Верховний Суд, керуючись повноваженнями, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 308 та частиною першою статті 313 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що касаційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала Господарського суду міста Києва від 06 березня 2023 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2023 року у цій справі підлягають скасуванню з передачею справи № 910/175/23 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що Верховний Суд не змінює оскаржувані судові рішення та не ухвалює нове рішення, а скасовує оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції підлягають з передачею справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, зокрема і сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 березня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2023 року у справі № 910/175/23 скасувати.

3. Справу № 910/175/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець