Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №924/297/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю помічника судді Курмишевої А.Г. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвин П.В. - адвокат (свідоцтво від 17.06.2010 №4197/10),

відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" - Ткаченко Р.Ю. - адвокат (посвідчення від 08.10.2015 №5429/10),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом:

Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області - не з`яв.;

Департаменту фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 (суддя Гладюк Ю.В.) та

постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 (головуючий суддя - Сіврій В.А., судді Дужич С.П. і Тимошенко О.М.)

зі справи №924/297/18

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (далі - Товариство)

про стягнення 9 121 672,61 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - Управління);

Департамент фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Департамент), та

за зустрічним позовом Товариства

до Компанії

про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору від 14.04.2017 №17-254-Н.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Первісний позов було подано про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 9 121 672, 61 грн., з яких: 5 057 387, 04 грн. пені, 1 182 756, 58 грн. - 3% річних, 2 881 528, 99 грн. "інфляційних".

2. Первісний позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 14.04.2017 №17-254-Н (далі - Договір) у частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.

3. Зустрічний позов було подано про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору, а саме:

- текст абзацу третього пункту 6.1: "…і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк";

- текст абзацу шостого пункту 6.1 повністю: "Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абз. четвертому цього пункту, до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений в абзаці четвертому цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою КМУ від 11.01.05 №20 (Офіційний вісник України, 2005р. № 2 ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк";

- текст абзацу сьомого пункту 6.1 повністю: "Покупець може ініціювати проведення розрахунків за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.05 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абз. 3 цього пункту";

- текст абзацу восьмого пункту 6.1 договору повністю: "Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк".

4. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Отже, сторони договору позбавлені можливості врегулювати в договорі питання щодо строків та порядку виконання зобов`язання, виконання якого залежить від компенсації з державного бюджету, оскільки такий порядок викладений у відповідних нормативно-правових актах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.2018, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018: у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; визнано недійсним абзац восьмий пункту 6.1 Договору, яким сторони погодили, що "підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Компанії на користь Товариства 881 грн. судового збору.

6. Прийняті судові акти в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки: з наданих сторонами у справі документів вбачається, що Товариство своєчасно здійснювало розрахунки за отриманий ним згідно з Договором газ на суму 256 603 316, 95 грн.; інша ж частина вартості отриманого за Договором природного газу оплачувалася на підставі спільних протокольних рішень, підписавши які, Компанія у такий спосіб виявила свою згоду змінити порядок та строк проведення розрахунків за наданий за Договором газ. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що абзацом восьмим пункту 6.1 Договору сторони фактично погодили строк та порядок виконання зобов`язання, яке здійснюється з державного бюджету України та регулюється відповідними нормативно-правовими актами, що суперечить чинному законодавству, а саме - чинній на момент укладення Договору постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Постанова №20).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Компанія у касаційній скарзі зазначає, що рішення місцевого господарського суду від 27.08.2018 та постанова суду апеляційної інстанції від 05.12.2018 прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - статей 6, 11, 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушенням норм процесуального права, а саме: статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без дослідження всіх істотних обставин справи, - і просить: скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №924/297/18; прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю; судові витрати у справі покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (з урахуванням додаткових пояснень)

8. Судами попередніх інстанцій на порушення статей 11, 509, 655, 692, 526, 530, 610, 612, 627 ЦК України, статей 173, 174, 175, 193 ГК України не взято до уваги, що: Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб; при підписанні Договору жодною із сторін не висловлювалося будь-яких зауважень до його тексту або змісту пункту 6.1 Договору щодо порядку та умов проведення розрахунків; Договір закінчений виконанням по суті щодо поставки та оплати природного газу за період з квітня по вересень 2017 року, тобто у день повної оплати покупцем отриманого за Договором товару; до порушення провадження у даній справі жодною із сторін Договору не оскаржувався будь-який з його пунктів.

9. Товариство вчинило цілу низку дій, що свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання.

10. Господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення до нього недійсної частини. Умови договору, що встановлюють строк та порядок розрахунку, належить до істотних умов, що унеможливлює укладання Договору без даної частини. А відтак у відповідності до статті 180 ГК України та статті 217 ЦК України відсутні законні підстави для задоволення вимоги щодо визнання недійсним пункту 6.1 Договору.

11. Судами попередніх інстанцій не надано юридичної оцінки тому факту, що зміст укладеного сторонами Договору та визнаний судом недійсним абзац восьмий пункту 6.1 Договору повністю відповідає вимогам Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №444 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 N853, чинній до 11.01.2018.

12. Борг за Договором у сумі 256 603 316,95 грн. був оплачений Товариством власними коштами, його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Згідно з розрахунком заборгованості всі нарахування пені , "інфляційних нарахувань" та 3% річних здійснені Компанією виключно на заборгованість, яка була сплачена Товариством власними коштами з порушенням строків розрахунків, передбачених Договором, а не на підставі спільних протокольних рішень.

13. При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам та вимогам позивача щодо стягнення сум пені, "інфляційних нарахувань" та 3% річних, зокрема не дослідили, на які саме кошти розраховувалися вказані суми вимог, яким чином дані кошти були сплачені відповідачем (власні кошти або державні субвенції), якими доказами керувався позивач, звертаючись до суду та, відповідно, розраховуючи суми пені, "інфляційних нарахувань" і 3% річних.

Доводи іншого учасника справи

14. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів касаційної скарги і зокрема зазначає, що:

- розрахунки між сторонами за Договором були здійснені виключно двома способами, а саме: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів державного бюджету України та здійсненням перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП);

- основним джерелом надходження коштів на рахунок із спеціальним режимом використання відповідача та оплати позивачу за реалізований природний газ є одержання коштів за поставлений природний газ для потреб населення. У зв`язку з тим, що населення розраховується за спожитий природний газ та послуги з його розподілу переважно пільгами та субсидіями, то здійснювати розрахунки з Компанією можливо лише за рахунок коштів, що надходять із державного бюджету України на компенсацію витрат за поставлений природний газ даній категорії споживачів;

- Товариство може здійснити розрахунок з Компанією, за умовами Договору, лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які надходили на рахунок Товариства, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом розподілу коштів та перераховуються на рахунок позивача;

- грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони в договорі відповідні умови. Отже, сторони Договору позбавлені можливості врегулювати в договорі питання щодо строків та порядку виконання зобов`язання, виконання якого залежить від компенсацій з державного бюджету, оскільки такий порядок викладений у відповідних нормативно-правових актах. Абзацом восьмим пункту 6.1 Договору сторони фактично погодили строк та порядок виконання зобов`язання, яке здійснюється із державного бюджету України та регулюється відповідними нормативно-правовими актами, що суперечить чинному законодавству, а саме - чинній на момент укладення договору Постанові №20. Судом визнано недійсним лише один абзац оскаржуваного пункту, що не тягне за собою відсутність у Договорі порядку та строків розрахунку, як зазначає Компанія, -

та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розгляд клопотань

15. Від Компанії до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи №924/297/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що дана справи містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні справ щодо стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням договору. На думку Компанії, виключна правова проблема полягає у такому:

- суди попередніх інстанцій, грубо порушуючи статтю 629 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що Договір не є обов`язковим для виконання сторонами (в частині грошових розрахунків між ними), оскільки Компанія визнала згоду на часткове отримання відповідачем субвенцій з державного бюджету України;

- суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, посилалися на здійснення сторонами розрахунків на придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Постановою №20;

- сторони Договору, що є предметом даної справи, погоджуючи умови пункту 6.1, встановили, що: підписання спільних протокольних рішень та укладення договору про організацію взаєморозрахунків не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, тобто сторони фактично погодили, що спільні протокольні рішення, в тому числі і ті, що підписані сторонами відповідно до Постанови №20, не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору, а також що підписання цих рішень не змінює строків та умов розрахунків за Договором;

- нормами статті 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте доводи, наведені Компанією у згаданому клопотанні, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Компанією не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Крім того, Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що наявність умов, визначених сторонами Договору у пункті 6.1 такого Договору, не позбавляє сторін договору права за взаємною згодою змінювати строки та умови розрахунків, зокрема, шляхом підписання спільних протокольних рішень.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Одночасно з клопотанням про передачу справи №924/297/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Компанією заявлено клопотання про передачу цієї ж справи на розгляд об`єднаної палати, в якому Компанія зазначає, що: Верховним Судом було прийнято рішення у подібних правовідносинах щодо застосування судом норм права які регулюють договірні відносини за наявності механізму розподілу коштів через рахунки зі спеціальним режимом використання; так, у постановах від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 суд дійшов висновку, що наявність механізму автоматичного розподілу коштів не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором; твердження щодо відсутності впливу на вчасність погашення боргу через обмеженість доступу до спецрахунків є помилковим, - та просить передати справу №924/297/18 на розгляд об`єднаної палати, якщо суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в згаданих постановах Верховного Суду.

Від Товариства надійшло заперечення, в якому останнє просило відмовити Компанії в задоволенні клопотання про передачу справи №924/297/18 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду; Товариство зазначає, що в аналогічній за характером спору та сферою правового регулювання справі №924/296/18, до вирішення якої було зупинено касаційне провадження у цій справі №924/297/18, викладено правовий висновок об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Верховним Судом встановлено, що: у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 зазначено таке: постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок) визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором від 02.02.2015 №167-15 на розподіл природного газу; у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 зазначено, що: встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.05.2012 №1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" (далі - Алгоритм) порядком передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, і він жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них.

У даному випадку відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 щодо застосування норм Порядку та Алгоритму, оскільки в цій справі №924/297/18 суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні первісних позовних вимог, тому що встановили, що у Компанії відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені та втрат від інфляції на суми, перераховані з державного бюджету для покриття пільг та субсидій, а оплата Товариством сум власними коштами здійснювалася відповідно до умов Договору.

Тобто у даній справі суди попередніх інстанцій не встановили пропущення Товариством передбачених умовами Договору строків проведення розрахунків за отриманий за Договором природний газ (які здійснювалися Товариством власними коштами).

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 302 ГПК України заявлені Компанією клопотання про передачу справи №924/297/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та водночас про передачу цієї ж справи на розгляд об`єднаної палати є взаємовиключними процесуальними діями, оскільки вчинення однієї з них виключає реалізацію іншої, і навпаки; а Касаційний господарський суд не уповноважений замість заявника вирішувати, яку саме процесуальну дію останній просить вчинити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відповідно до умов укладеного Компанією (продавець) та Товариством (покупець) Договору:

- продавець зобов`язується передати покупцю у 2017 - 2018 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (пункти 1.1, 1.2);

- продавець передає покупцеві з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року природний газ обсягом до 638 000 000 тис. куб. метрів (пункт 2.1);

- у пункті 6 договору сторонами погоджено:

оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі - продажу природного газу (абзац перший);

остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місцем купівлі - продажу газу (абзац другий);

остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Постановою №20, і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5- денний строк (абзац третій);

вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає оплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі акта звіряння розрахунків (у тому числі корегуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу (абзац четвертий);

у разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі - продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу (абзац п`ятий);

покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ у частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного акта звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Постановою №20, має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його і зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк (абзац шостий);

покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний газ за процедурою, передбаченою Постановою №20, і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту (абзац сьомий);

сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Постанови №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його і зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк (абзац восьмий);

- оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП (пункт 6.2);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.2).

17. За період з квітня 2017 року по вересень 2017 року Компанія передала Товариству природного газу на загальну суму 431 248 333,52 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

18. 19.05.2017 Управлінням (сторона 1), Департаментом (сторона 2), Товариством (сторона 3) та Компанією (сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2755 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови №20.

Згідно з розділом 2 названого протокольного рішення державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету України стороні 1 у сумі 150 000 000 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 150 000 000 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за квітень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 150 000 000 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за квітень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 150 000 000 грн., у тому числі у сумі 110 040 412,16 грн., за природний газ за 2017 рік згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу" "за природний газ за 2017 рік, договір від 14.04.2017 №17-254-Н".

Про перерахування коштів на користь Компанії згідно з даним протокольним рішенням свідчить платіжне доручення від 21.08.2017№84.

19. 20.11.2017 тими ж сторонами підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4006 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови №20, згідно з розділом 2 якого: державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету України стороні 1 у сумі 34 604 604,41 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 34 604 604,41 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за жовтень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 34 604 604,41 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за жовтень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 34 604 604,41 грн., за природний газ за 2017 рік згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу" "за природний газ за 2017 рік, договір №17-254-Н від 14.04.2017р."

Про перерахування коштів за згаданим протокольним рішенням на користь Компанії свідчить платіжне доручення від 20.12.2017 №86.

20. 20.11.2017 тими ж сторонами підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4005 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови №20. Розділом 2 названого протокольного рішення його сторони погодили, що: державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету України стороні 1 у сумі 30 000 000 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 30 000 000 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за жовтень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 30 000 000 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за жовтень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 30 000 000 грн., за природний газ за 2017 рік згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу" "за природний газ за 2017 рік, договір №17-254-Н від 14.04.2017р.".

Про перерахування коштів Компанії згідно з даним протокольним рішенням свідчить платіжне доручення від 20.12.2017 №85.

21. 03.08.2017 ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" укладено договір банківського рахунку із спеціальним режимом використання №2017/РКО/085-458, за яким для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій у відповідності з чинним законодавством України банк відкриває клієнту поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у національній валюті України для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій, згідно із заявою клієнта. Рахунок призначений виключно для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Додатком до договору є тарифи. Договір та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

22. Згідно з довідкою ПАТ АБ "Укргазбанк" Товариством відкрито у банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

23. Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, Компанія у такий спосіб погодилася із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором.

24. Незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Тому необхідно визнати недійсним абзац восьмий пункту 6.1 Договору.

25. Матеріалами справи підтверджується, що Товариство належним чином виконало умови спільних протокольних рішень, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних, "інфляційних" та пені на суми, перераховані за спільними протокольними рішеннями.

26. За спільними протокольними рішеннями оплачено лише частину поставленого газу (весь обсяг - 431248333,52; оплата за спільними протокольними рішеннями - 174 645 016,57грн.). Інша частина оплачувалася коштами Товариства.

Порядок таких розрахунків визначений пунктом 6.2 Договору, яким передбачено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

27. Підписавши договір №17-254-Н, Компанія тим самим дала згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно з Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 (далі - Алгоритм).

28. З наданих сторонами у справі розрахунків вбачається, що Товариством своєчасно здійснювалися розрахунки за спожитий ним газ у сумі 256 603 316,95 грн. Інша ж частина оплачувалася шляхом підписання спільних протокольних рішень.

Тому первісний позов не підлягає задоволенню, оскільки у Компанії відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені та втрат від інфляції на суми, перераховані з державного бюджету для покриття пільг та субсидій, а оплата Товариством сум власними коштами здійснювалася відповідно до умов Договору.

29. Зустрічний позов підлягає задоволенню частково, оскільки абзацом восьмим пункту 6.1 Договору сторони фактично погодили строк та порядок виконання зобов`язання, яке здійснюється за рахунок державного бюджету України та регулюється відповідними нормативно-правовими актами, що суперечить чинному законодавству, а саме - чинній на момент укладення Договору Постанові №20.

Вказана суперечність міститься лише в абзаці восьмому пункту 6.1 Договору, тому визнанню недійсним підлягає лише абзац восьмий пункту 6.1 Договору, а у визнанні недійсним пункту 6.1 Договору в інших частинах слід відмовити.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

30. ЦК України:

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин; частина третя);

стаття 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста);

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

31. Господарський кодекс України:

стаття 7:

- відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами;

стаття 12:

- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності (частина перша);

- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (частина друга);

- умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина третя);

Стаття 179:

- майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша);

- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина друга);

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя);

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частина четверта).

32. Постанова № 20 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

пункт 7:

- для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

33. Аналіз змісту Постанови №20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 зі справи №924/296/18.

Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, - а не той, що був врегульований договором, - порядок розрахунків.

34. Отже, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (відмінний від того, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та "інфляційних витрат", встановивши при цьому здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору.

Тобто судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову Компанії про стягнення з Товариства пені, 3 % річних та "інфляційних втрат" прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

35. Проте Верховний Суд не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення зустрічного позову та визнання недійсним абзацу восьмого пункту 6.1 Договору з урахуванням такого.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Умовами абзацу восьмого пункту 6.1 Договору визначено що: "Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк."

Проте зміст позовної заяви Товариства про визнання недійсним пункту 6.1 Договору не містить обґрунтувань щодо невідповідності цього пункту договору вимогам закону або порушення прав позивача.

Водночас зміст укладеного сторонами Договору відповідає змісту пункту 20 розділу "Порядок та умови проведення розрахунків" Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №444 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 853.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність абзацу восьмого пункту 6.1 Договору не позбавляє сторони Договору права за взаємною згодою змінювати строки та умови розрахунків, що сторони й зробили, підписавши спільні протокольні рішення.

З таких підстав Суд вважає, що абзац восьмий пункту 6.1 Договору не суперечить актам цивільного законодавства, а виконання умов цього договору шляхом прийняття природного газу, здійснення оплати за отриманий товар на умовах, визначених даним договором, свідчить про погодження та прийняття сторонами усіх умов оспорюваного договору.

Таким чином, враховуючи встановлені судами фактичні обставини даної справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю.

36. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії задовольнити частково, оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю. В частині первісного позову рішення та постанову слід залишити без змін.

Судові витрати

37. Понесені Компанією у зв`язку з переглядом справи в судах касаційної та апеляційної інстанції судові витрати за подання зустрічної позовної заяви покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №924/297/18 скасувати в частині, що стосується часткового задоволення зустрічного позову. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у зустрічному позові відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 924/297/18 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 2 643 грн. та судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в сумі 3 524 грн.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов