Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №910/5994/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/5994/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Турчин С.О.)

від 01.06.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Тищенко А.І.)

від 18.09.2017,

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про стягнення 388 800,00 грн

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" 388 800,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013 з оформлення первинних документів, що було встановлено за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", відповідач повинен сплатити 388 800,00 грн штрафних санкції на підставі п. 10.7. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

04.10.2017 позивач ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема, судами не було належним чином досліджено, що неправильне оформлення первинних документів відповідачем було встановлено в акті перевірки № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 (а.с. 27-250, т. 1; а.с. 1-257, т. 2), рішеннями адміністративних судів у справі № 826/14818/15 (а.с. 272-291, т. 2), що є підставою для нарахування штрафних санкцій; не сплата відповідачем 388 800,00 грн призведе до втрат позивачем вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель"; а також, що позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а не збитки.

У відзиві на касаційну скаргу офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вказував на те, що рішення господарських судів у цій справі не впливає на його права та обв'язки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів позивача про те, що неправильне оформлення первинних документів відповідачем було встановлено в акті № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, рішеннями адміністративних судів у справі № 826/14818/15, то слід зазначити таке.

Акт № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, на який посилається позивач як на підставу для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.7 договору, складений за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач". З цього акту вбачається, що податковим органом були виявлені порушення вимог податкового законодавства саме позивачем і він не містить відомостей про допущені порушення щодо неналежного оформлення первинних документів за договором № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013 ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування".

Також, у адміністративній справі № 826/14818/15 за позовом ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000444201, № 0000454201, № 0000464201, № 0000484201 від 08.04.2015 (у задоволені позову відмовлено) встановлено, що відповідні нарахування були обумовлені порушенням податкового законодавства саме позивачем щодо здійснення податкового обліку господарських операцій з контрагентами, зокрема, і з відповідачем. При цьому, будь яким порушень відповідачем умов договором поставки № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013 встановлено не було.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що несплата відповідачем 388 800,00 грн призведе до втрат вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель", то вони є безпідставними, виходячи з такого.

За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Результатом наділення юридичних осіб свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Здійснюючи свою господарську діяльність юридична особа повина дотримуватись відповідних вимог чинного законодавства, зокрема, і податкового законодавства. У випадку ж недотримання, юридична особа повинна розуміти ризики таких своїх дій і у випадку їх настання не перекладати такі ризики на іншого суб'єкта, який з ним перебуває у договірних відносинах і діє відповідно до умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Втрата вигоди оцінюється за принципом справедливості, однак, застосована податковим органом до позивача відповідальність - сплата штрафних санкцій (які на момент розгляду справи не були позивачем сплачені), не є втратою вигоди, а є його "власними втратами", зумовленими недотриманням позивачем податкового законодавства.

Оскільки такі втрати зумовлені порушеннями вчиненими позивачем при зійсненні своєї господарської діяльності, за які відповідальність несе він, то безпідставними є його доводи про те, що несплата відповідачем 388 800,00 грн призведе до втрат вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Щодо посилань позивача на те, що він просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а не збитки, як вказали господарські суди, то слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, господарські суди досліджували наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 10.7 договору, а не збитків згідно з ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України. Водночас, апеляційний суд в своїй постанові відхиляючи доводи відповідача про те, що заявленні позивачем вимоги є по своїй суті збитками, вказав на те, що позивач не просив стягнути вказану суму як збитки, а отже відхилення неправильного доводу відповідача не є доказом того, що суди визначили суму, яку просив стягнути позивач, як збитки.

Суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди правильно виходили з того, що відповідачем не було порушено умови договору № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013 та, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 388 800,00 грн штрафних санкцій, виходячи з такого.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На виконання умов договору № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013, відповідач (постачальник) поставив, а позивач (замовник) прийняв товар (шаблон колієвимірювальний ПШ-1520, ИНШК-273 ТУ, у кількості 128 шт.) на суму 691 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 141 від 30.12.2013, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № Ф-1127 від 30.12.2013, товарно-транспортною накладною № 30/12-13 від 30.12.2013.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 10.7. договору поставки № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013 визначено, що у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пені, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.

Оскільки позивач не довів факту неналежного оформлення відповідачем первинних документів за договором № ЦХП-06-02813-01 від 25.12.2013, тобто наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.7. договору, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин рішення господарських судів, в межах доводів касаційної скарги, постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то відповідно до правил ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. 300, ч. 4 ст. 301, ст. ст. 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2017 року у справі за № 910/5994/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач