Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/12590/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "ІНТЕРПЛАСТ",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Антимонопольний комітет України,

представник відповідача - Потапов М.А.,

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (головуючий Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я. і Жук Г.А.)

у справі № 910/12590/17

за позовом приватного підприємства "ІНТЕРПЛАСТ" (далі - Підприємство),

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет),

про визнання рішення недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету від 30.05.2017 № 230-р (далі - Рішення № 230-р), яким визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - ЗУ "Про захист економічної конкуренції"), та на нього накладено штраф у розмірі 82 600,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що Підприємство не отримувало від Комітету вимоги про надання інформації та документів, необхідних для дослідження щодо наявності в діях суб'єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції під час використання у своїй господарській діяльності позначень "Еко", "еко", Есо", "Екологічна", "Екологічно чиста" тощо. При цьому факт відправлення та отримання вимоги є вирішальним при прийнятті рішення про вчинення правопорушення передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", оскільки невстановлення факту надіслання та отримання вимоги виключає наявність складу правопорушення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2017 позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду).

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що повноважний представник Підприємства в судове засідання, призначене на 11.10.2017, не з'явився, обґрунтованих пояснень з приводу невиконання вимог суду або по суті даного спору від Підприємства не надходило.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 оскаржувану ухвалу скасовано, а справу передано на розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином неявка представника Підприємства в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами, не вказав, які саме вимоги суду не були виконані позивачем та, відповідно, не з'ясував причини їх невиконання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Комітет звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга Комітету обґрунтована тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2017 було дотримано приписи пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду), а тому Комітет вважає її обґрунтованою та законною.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2017 порушено провадження у даній справі, розгляд призначено на 11.09.2017, зобов'язано Підприємство надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду).

11.09.2017 від представника Підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2017 розгляд справи відкладено на 25.09.2017, зобов'язано сторони направити в судове засідання своїх представників.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 11.10.2017 та повторно зобов'язано сторони направити в судове засідання своїх представників.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2017 позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду) з посиланням на невиконання позивачем вимог суду та нез'явлення повноважних представників останнього в судове засідання, що перешкоджає суду встановити обставини, з'ясування яких необхідне для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, зокрема, правової позиції позивача з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позов.

Пунктом 5 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду) було передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" було роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) або в порядку статті 38 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що при винесенні ухвали суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином неявка представника позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами, не вказав, які саме вимоги суду не були виконані позивачем та, відповідно, не з'ясував причини їх невиконання.

Крім того, Комітетом було подано відзив на позовну заяву, яким визнано наявність між сторонами відповідних правовідносин та надано необхідні документи для вирішення спору по суті.

Водночас письмові пояснення Підприємства з урахуванням поданого Комітетом відзиву на позов, на що посилається в ухвалі суд першої інстанції, останнім не витребовувалися, а, отже, їх надання є правом Підприємства.

Також судом першої інстанції не вказано, яким чином відсутність викладеної Підприємством правової позиції на відзив на позовну заяву перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без розгляду з мотивів невиконання вимог суду та неявки представника позивача у судове засідання.

Посилання скаржника на дотримання судом першої інстанції при винесенні ухвали приписів пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду) не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 910/12590/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко