Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 921/32/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 (головуючий Хабіб М.І., судді: Зварич О.В. і Мирутенко О.Л.)

у справі № 921/32/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Фармінг" (далі - Товариство)

до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі - Компанія),

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні орендованим майном.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанії про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні орендованим майном.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.05.2018 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Підприємство усунути перешкоди у користуванні орендованим Товариством згідно з договором оренди від 15.12.2015 № 7/15 нерухомим майном, розташованим за адресою: вул. С. Петлюри, 37, м. Кременець, Тернопільської області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.05.2018.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в заяві від 03.09.2018 про поновлення пропущеного строку Підприємством не наведено інших підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення, ніж ті, що були наведені ним в апеляційній скарзі та які визнані апеляційним судом неповажними ухвалою від 17.08.2018, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не надано належної оцінки доводам Підприємства викладеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Тернопільської області від 15.05.2018.

Від Товариства та Компанії відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 апеляційну скаргу Підприємства було залишено без руху, оскільки суд не визнав поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, наведені в апеляційній скарзі, Підприємство не додало доказів надіслання Товариству копії апеляційної скарги і доданих до неї документів та відсутністю станом на 17.08.2018 за даними суду доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підприємству надано десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги, шляхом подання письмових пояснень, в яких необхідно вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що вказані в апеляційній скарзі, доказів надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству листом з описом вкладення та доказів зарахування судового збору в сумі 2 643, 00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 03.08.2018 № 4124170, до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалу апеляційного суду від 17.08.2018 про залишення апеляційної скарги без руху скаржник (Підприємство) отримав 22.08.2018 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.09.2018 від Підприємства надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги від 03.09.2018, докази надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству та Компанії листами з описами вкладення та довідка УДКС України у Личаківському районі міста Львова від 30.08.2018 № 622/02-05 про зарахування судового збору в сумі 2 643, 00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 03.08.2018 № 4124170, до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому апеляційним судом встановлено, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження від 03.09.2018 б/н Підприємство зазначає ті ж самі причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, які були вказані ним в апеляційній скарзі, а саме: скаржник вказує, що йому не було відомо про дату розгляду судом першої інстанції даної справи, оскільки жодних повісток чи будь-якої інформації про стан розгляду справи він не отримував. Вказує, що йому не була вручена копія оскаржуваного рішення, що після призначення нового керівника підприємства Джури Ю.І. він одразу 14.07.2018 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та виявив наявність уже прийнятого рішення суду.

Також Підприємство зазначало, що факт неотримання ним повного тексту оскаржуваного рішення підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2018, в якій вказано про надіслання місцевим господарським судом копії рішення на його адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така поштова кореспонденція повернута відділення зв'язку із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Відтак Підприємство вважає, що пропущений строк має бути поновлений на підставі пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі від 17.08.2018 суд не визнав поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, вказані в апеляційній скарзі, оскільки у матеріалах справи наявне повідомленням про вручення 19.04.2018 Підприємству ухвали суду першої інстанції від 16.04.2018 про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 15.05.2018. Отже, Підприємству було відомо про призначення справи до розгляду на 15.05.2018, проте, як вбачається з рішення суду, воно не забезпечило явки свого представника в судове засідання 15.05.2018, в якому було прийняте судове рішення.

Суд надіслав 24.05.2018 на його адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію рішення, однак така поштова кореспонденція повернута відділення зв'язку із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", тобто Підприємство не отримало копію рішення.

Водночас, сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16.

Також апеляційним судом відхилено як необґрунтовані доводи Підприємства про те, що після призначення нового керівника підприємства Джури Ю.І. він одразу 14.07.2018 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та виявив наявність уже прийнятого рішення суду, оскільки матеріали справи містять наказ в.о. голови правління Компанії від 30.03.2018 № 41-к\тр та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що Джуру Ю.І. призначено на посаду директора Підприємства 02.04.2018, тобто ще під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до статей 2 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на відкритий та безоплатний доступ до судових рішень у порядку, який забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Підприємство не усунуло в повному обсязі недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги, не вказало інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що були вказані ним в апеляційній скарзі, та які визнані ухвалою апеляційного суду від 17.08.2018 неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки в заяві від 03.09.2018 про поновлення пропущеного строку Підприємством не наведено інших підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення, ніж ті, що були наведені ним в апеляційній скарзі, та які визнані апеляційним судом неповажними ухвалою від 17.08.2018, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не надано належної оцінки доводам Підприємства викладеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Тернопільської області від 15.05.2018, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняту у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 921/32/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков