Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.10.2018 року у справі №916/2611/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2611/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

представник - Онішкевич М.М. (довіреність №117 від 15.03.2018),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник - Сидоренко Ю.А. (довіреність №27-26471/17 від 27.12.2017)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне мале підприємство "ЛОЦМЕН"

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 04.09.2018

у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

та ухвалу Господарського суду Одеської області

від 16.02.2018

у складі колегії суддів: Смелянець Г.Є. (головуючий), Малярчук І.А., Рога Н.В.

у справі №916/2611/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 21.09.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Одеського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2018 у справі №916/2611/14 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2611/14 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018.

3. Ухвалою від 18.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №916/2611/14 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2018, призначив розгляд касаційної скарги на 04.12.2018.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. До Господарського суду Одеської області 03.07.2014 звернулось Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (далі - ТОВ "СП "Аквавінтекс") про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у ТОВ "СП "Аквавінтекс" перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" є заборгованість за кредитним договором від 31.03.2010 №196 на суму 17 264 500, 78 грн., у зв'язку з чим позивач просив звернути стягнення на належний ТОВ "СП "Аквавінтекс" предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ "ВіЕйБі Банк" від свого імені будь-якій особі - покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Провадження у справі №916/2611/14 зупинялося до розгляду справи №5017/2053/2012.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Ухвалою від 16.02.2018 Господарський суд Одеської області закрив провадження у справі №916/2611/14.

6.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 порушено провадження у справі №916/177/17 про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2017 у справі №916/177/17 затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ "СП "Аквавінтекс", до якого, зокрема, включено вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 29 782 557 грн. позачергово, 5 136 142, 43 грн. у шосту чергу, 3 200 грн. у першу чергу;

- кредиторські вимоги на суму 34 918 699, 43 грн. у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс" складаються із: заборгованості за кредитом - 10 299 992, 85 грн., заборгованості за процентами - 10 860 275, 64 грн., пені за своєчасне погашення кредиту - 1 216 147, 68 грн., 3% річних по заборгованості за кредитом - 557 461, 70 грн., 3% річних по заборгованості за процентами - 684 012, 87 грн., інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту - 4 402 991, 63 грн., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 5 418 859, 22 грн., а також 29 782 557 грн. заявлені кредиторські вимоги, забезпечені іпотечним договором від 01.04.2010, погашення яких здійснюється позачергово за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення;

- позивач звернувся до відповідача із забезпеченими іпотечним договором від 01.04.2010 вимогами в межах справи про банкрутство, а предметом спору у справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.04.2010. Сума кредиторських вимог, визнаних господарським судом у справі про банкрутство №916/177/17, як позачергових, включає в себе вимоги за кредитним договором №196 від 31.03.2010, на яких ґрунтуються позовні вимоги у даній справі №916/2611/14.

6.2. Ухвала місцевого суду, з посиланням на статті 16, 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статті 175, 231 ГПК України, мотивована тим, що задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом про банкрутство. Тому господарський суд дійшов висновку, що вимоги іпотекодержателя мають розглядатись виключно в межах справи про банкрутство іпотекодавця і не можуть бути розглянуті по суті в позовному провадженні за наявності порушеної справи про банкрутство №916/177/17, а провадження у справі №916/2611/14 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 04.09.2018 Одеський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2018 у справі №916/2611/14 залишив без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції, з посиланням на статті 16, 19, 45 Закону про банкрутство, статті 175, 231 ГПК України мотивована тим, що наявність справи про банкрутство не тимчасово перешкоджає розгляду даної справи, а взагалі виключає можливість розгляду вимог позивача у позовному провадженні, оскільки з моменту порушення справи про банкрутство задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а доводи скаржника про те, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство в будь-який момент може бути оскаржена заінтересованими особами та скасована судом вищої інстанції є припущеннями та не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

8. Скаржник, з посиланням на статті 509, 530, 590, 629, 1048 ЦК України, статтю 33 Закону України "Про іпотеку", статтю 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтю 227 ГПК України, доводив, що наявні всі підстави для зупинення провадження у справі, що в подальшому може сприяти повному та всебічному розгляду справи, належному захисту порушених інтересів ПАТ "ВіЕйБі Банк", адже справа №916/177/17 про визнання банкрутом відповідача - ТОВ "СП "Аквавінтекс" перебуває на стадії розпорядження майном боржника, а тому ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство в будь-який момент може бути оскаржена заінтересованими особами та скасована судом вищої інстанції. У зв'язку з цим скаржник несе ризик пропуску строку позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог в подальшому при розгляді справи в загальному порядку, що завдасть збитків кредиторам банку та державі в особі ФГВФО.

8.1. Скаржник зазначив, що відповідно до статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ФГВФО набув право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам, у зв'язку з чим, непогашення кредитної заборгованості ТОВ "СП"Аквавінтекс" перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" призводить до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушує права держави в особі ФГВФО, інших кредиторів банку, призводить до невиправданих видатків з Державного бюджету України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частина 1 статті 16 - перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частина 2 статті 16 - у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Частина 3 статті 16 - якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Частина 15 статті 16 - з моменту порушення провадження у справі про банкрутство:

- пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;

- пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;

- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

- корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;

- задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;

- рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

Частина 1 статті 17 - у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Частина 4 статті 17 - у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 статті 19 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частина 3 статті 19 - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: ….зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.

Абзац 4 частини 5 статті 19 - звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Частина 6 статті 19 - під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

10. Господарський процесуальний кодекс України

Пункт 5 частини 1 статті 227 ЦПК України - суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: …. об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Частина 1 статті 229 - провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:

1) пунктами 1, 2 частини першої статті 227 цього Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника;

2) пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) пунктом 4 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення врегулювання спору за участю судді;

4) пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Пункт 3 частини 1 статті 231 - господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

11. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Частина 1 статті 29 - фонд набуває прав кредитора банку:

1) на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку (включаючи пункти 3-5 частини другої статті 27 цього Закону) на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, у тому числі на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації, та на суму наданої Фондом приймаючому або перехідному банку фінансової підтримки;

2) на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, здійснених у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі щодо консолідованого продажу активів банку, що ліквідується;

3) на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду, а також на суму заборгованості із сплати зборів, пені та/або штрафів до Фонду, нарахованих до дня, що передує дню запровадження процедури ліквідації.

Частина 2 статті 29 - у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд набуває прав кредитора:

1) на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку на день початку процедури його ліквідації;

2) на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою ліквідації банку, які здійснені у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі щодо консолідованого продажу активів банку, що ліквідується;

3) на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду, а також на суму заборгованості із сплати зборів, пені та/або штрафів до Фонду, нарахованих до дня, що передує дню запровадження процедури ліквідації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судами положень статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 227, 229 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, на господарський суд покладено обов'язок зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.

Разом з тим, системний аналіз положень частини 1 статті 1, частини 3 статті 19, статті 23 Закону про банкрутство, а також частини 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.

14. Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.

Частиною 4 статті 17 Закону про банкрутство передбачено можливість закриття позовного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України (що відповідає пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017).

Отже, судами не порушено вимог статті 17 Закону про банкрутство та статей 227, 229 ГПК України в редакції з 15.12.2017, оскільки в даному випадку положення законодавства про банкрутство є переважними, як спеціальні норми права, по відношенню до загальних норм ГПК України.

15. Суд зазначає, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" за наявності обставин припинення провадження у справі про банкрутство без затвердження ліквідаційного балансу та без реалізації заставного майна боржника в ліквідаційній процедурі не позбавлено права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесеної у даній справі ухвали за нововиявленими обставинами за правилами, встановленими статтею 320-321 ГПК України (зокрема, у разі скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс" №916/177/17).

А доводи скаржника про можливий пропуск ним, як кредитором боржника, позовної давності є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до частини 3 статті 19 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство зупиняється перебіг позовної давності.

16. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 13-16 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

19. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2018 у справі №916/2611/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк