Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №910/20103/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20103/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго",

відповідач - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 12.06.2018

у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючий), Алданова С.О., Зубець Л.П.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.03.2018

у складі судді Головіної К.І.

у справі № 910/20103/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про стягнення 250 939, 49 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 20.09.2018 Головне територіальне управління юстиції у місті Києві повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 20.09.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №910/20103/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20103/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2018.

3. Ухвалою від 01.10.2018 Верховний Суд поновив Головному територіальному управлінню юстиції у місті Києві строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №910/20103/17, відкрив касаційне провадження у справі №910/20103/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ухвали здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відмовив Головному територіальному управлінню юстиції у місті Києві у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/20103/17.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", позивач) з позовом до Головного управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ у місті Києві, відповідач) про стягнення 250 939, 49 грн.

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №8031024200201 від 04.03.2015 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в частині своєчасної плати за надані послуги в період з 01.12.2014 по 01.05.2015, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, та просив суд стягнути з нього заборгованість з опалення на суму 155 256, 22 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути інфляційну складову боргу на суму 83 650, 48 грн. та 3 % річних на суму 12 032, 79 грн., а всього - 250 939, 49 грн.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 15.03.2018 Господарський суд міста Києва, з посиланням на статті 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 526, 530, 623, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги ПАТ "Київенерго" до ГУЮ у місті Києві про стягнення 250 939, 49 грн. задовольнив частково, стягнув з ГУЮ у місті Києві на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість на суму 155 256, 22 грн., 65 940, 12 грн. інфляційних, 11 828, 95 грн. - 3% річних, витрати зі сплати судового збору на суму 3 495, 38 грн., в решті позовних вимог відмовив.

6.1. Місцевий суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли на підставі договору №8031024200201 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 04.03.2015. Згідно з пунктом №32 Договору він набирає чинності з 01.07.2014 та діє до 31.12.2015. Суд встановив, що за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 позивач надав відповідачу послуги з опалення на загальну суму 155 256, 22 грн., що підтверджується обліковими картками за зазначений період та іншими матеріалами справи, а відповідач, зі свого боку, умови договору в частині оплати вартості послуг з опалення за зазначений період не виконав, не заперечуючи при цьому фактичне їх отримання.

6.2. Судом встановлено, що ГУЮ у місті Києві є орендарем нежитлового приміщення на підставі договору оренди №6911 від 10.09.2014, укладеного із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, а балансоутримувачем зазначеного майна є Державний заклад післядипломної освіти, правонаступником якого є Інститут права; 26.11.2014 між балансоутримувачем та ГУЮ у місті Києві (орендар) укладено договір №319-11/14/1 від 26.11.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю; прямого договору про надання послуг з опалення між ПАТ "Київенерго" та Державним закладом післядипломної освіти укладено не було, а останній такі послуги отримував через іншого споживача - ТОВ "Житловик-плюс", з яким у ПАТ "Київенерго" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8031014 від 01.11.2003; у спірний період - з 01.12.2014 по 01.05.2015 нарахування плати ТОВ "Житловик-плюс" за договором №8031014 від 01.11.2003 з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб опалення не здійснювало, що підтверджується обліковими картками за зазначений період за договором №8031014 від 01.11.2003, а також ТОВ "Житловик-плюс" не здійснював нарахування орендарю - ГУЮ у місті Києві і Державному закладу післядипломної освіти за послуги з опалення по його особовому рахунку №8061003, однак, фактично послуги теплопостачання надавалися за договором №8031024200201.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 12.06.2018 Київський апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 193, 202 ГК України та статті 526, 530, 623, 625, 901, 903 ЦК України, апеляційну скаргу Головного управління юстиції у місті Києві залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №910/20103/17 - без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції, із зазначенням обставин, встановлених судом першої інстанції, мотивована тим, що місцевим судом встановлені фактичні обставини споживання послуг теплопостачання за договором №8031024200201 від 04.03.2015 у період з 01.12.2014 по 01.05.2015.

7.2. Обставини укладення іншого договору на відшкодування ним витрат балансоутримувача, а також встановлення фактичних обставин непроведення відшкодування балансоутримувачем розрахунків за теплопостачання ТОВ "Житловик-плюс" за договором №8031014 від 01.11.2003 не спростовують наявності у ГУЮ у місті Києві, як орендаря приміщення, обов'язку оплати за спожиті послуги теплопостачання за договором №8031024200201 від 04.03.2015 перед ПАТ "Київенерго" на суму 155 256, 22 грн., тому вимога позивача про стягнення основного боргу на зазначену суму підлягає задоволенню. При цьому, здійснивши перерахунок суми компенсаційних виплат відповідно до статті 625 ЦК України, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на суму 65 940, 12 грн. та 3% річних на суму 11 828, 95 грн., тобто у менших розмірах, ніж заявлено позивачем.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

8. Скаржник доводив, що розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта наданих послуг, за відсутності якого у відповідача не виникає обов'язку щодо оплати. Крім того, з урахуванням положень частини 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", орендодавець є основним споживачем, а орендар субспоживачем, тому в орендаря має бути 2 договори - з орендодавцем та постачальником. При цьому, договором оренди №6911 від 10.09.2014 (укладений між ГУЮ у місті Києві та Регіональним відділенням ФДМУ по місту Києву) не обумовлено порядку передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних правовідносин з постачальником, а за послуги з опалення розраховується орендодавець як власник відповідного майна.

8.1. Скаржник аргументував, що в рахунках ПАТ "Київенерго" на оплату №28033 від 31.03.2015 та №46595 від 30.04.2015 покупцем послуг зазначено Державний заклад післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості."

8.2. Скаржник зазначив, що враховуючи те, що договір про надання послуг №8031024200201, підписаний 04.03.2015, є типовим договором, однак, не був зареєстрований в органах казначейства, відтак, оплати за період з 01.12.2014 по 04.03.2015 бути не могло. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано порядок оплати житлово-комунальних послуг та механізми здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти юридичними особами, які забезпечують потреби держави або територіальної громади шляхом проведення тендерних процедур.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

10. Господарський кодекс України

Частини 1, 2 статті 275 - за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

11. Закон України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент укладення договору 04.03.2015)

Пункт 1 частини 4 статті 2 - особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, встановлюються окремими законами для: 1) юридичних осіб, які провадять діяльність у таких сферах: забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;…

Частина 2 статті 40 - у разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів замовник має право передбачати в договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Частина 4 статті 40 - забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

12. Закон України "Про теплопостачання"

Стаття 1 - визначення термінів:

виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

Частина 6 статті 19 - споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частина 1 статті 19-1 - порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником. Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

13. Закон України "Про житлово-комунальні послуги"

Стаття 1 - визначення термінів: … споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

Частина 1 статті 13 - залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частина 1, 2 статті 19 - порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

14. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 49, 51 Бюджетного кодексу України, частини 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 252 ГПК України. Касаційний розгляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Системний аналіз частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 1 частини 4 статті 2 Закон України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент укладення договору 04.03.2015) дозволяє зробити висновок про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є різновидом договорів з надання послуг, який укладався поза межами процедур здійснення державних (публічних) закупівель. Порядок укладення такого договору регулюється Законом України "Про теплопостачання", яким передбачалася можливість безпосереднього укладення договору теплопостачання із споживачем послуг, незалежно від його статусу в правовідносинах з іншими юридичними особами (орендар, власник, користувач) та з визначенням обов'язку споживача щомісячно сплачувати за надані йому послуги шляхом внесення коштів на спеціальні рахунки (частина 6 статті 16 та стаття 16-1 Закону).

17. Як встановлено судами, сторонами спору було укладено Договір теплопостачання №8031024200201 від 04.03.2015, як типовий договір відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства. Суди встановили, що відповідач за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 фактично отримував послуги з постачання теплої води, однак, не розрахувався на суму 155 256, 22 грн., внаслідок чого суди дійшли висновку про обов'язок відповідача, як фактичного споживача послуг, розрахуватися за них, оскільки законодавець покладає обов'язок розрахунку саме на споживача послуг, як сторони договору, незалежно від його правового статусу у правовідносинах з третіми особами (балансоутримувачем, власником майна). Також, судами встановлено, що за фактично надані послуги теплопостачання за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 з позивачем у справі не розрахувалися жодні інші особи (балансоутримувач, третя особа, яка надавала послуги балансоутримувачу ТОВ "Житловий-плюс").

З огляду на встановлені фактичні обставини справи судами та здійснену ними оцінку, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що прийняті в межах чинного законодавства (статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 16 Закону України "Про теплопостачання" та статті 625 ЦК України) висновки судів про стягнення з відповідача на користь позивача 155 256, 22 грн. основного боргу, інфляційних втрат на суму 65 940, 12 грн. та 3% річних на суму 11 828, 95 грн.

18. Доводи скаржника про те, що відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено таку процедуру, яка виключає можливість укладення орендарем, як фактичним споживачем комунальних послуг, безпосереднього договору з постачальником комунальних послуг спростовуються юридичним аналізом статей 1, 16, 16-1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки в розумінні даних норм права споживач комунальних послуг несе обов'язок з їх оплати.

Законодавцем не виключається, що орендар державного приміщення може укладати договір на постачання теплової енергії безпосередньо з таким постачальником, а передбачена статтями 6, 627 ЦК України свобода укладення договору передбачає право учасників цивільного обороту укладати договори з врахуванням як норм чинного законодавства, так і звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд вважає, що відповідачем не доведено обставин укладення спірного договору з порушенням зазначених норм права, як не доведено недійсності цього договору, а тому зобов'язання за договором мають виконуватися.

19. Доводи скаржника про те, що він є бюджетною установою та не може виконати зобов'язання за договором, оскільки він не був зареєстрований у належному порядку в Державному казначействі України з посиланням на приписи статей 49, 51 Бюджетного кодексу України колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 1 статті 49 Бюджетного Кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Частина 3 статті 51 Бюджетного Кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Отже, зазначені норми права передбачають процедуру розрахунку за отримані послуги з постачання теплової енергії після їх фактичного споживання та в межах обґрунтованих лімітів споживання.

Разом з тим, в судах першої та апеляційної інстанцій не розглядався спір про перевищення відповідачем обґрунтованих лімітів споживання, встановлених йому як бюджетній установі на спірний період. Відтак, посилання відповідача згідно з доводами касаційної скарги не стосуються предмета спору у даній справі та обставини недотримання лімітів споживання не були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.2. описової частини даної постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються юридичними висновками згідно з пунктами 16-19 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду від 12.06.2018 та рішення місцевого суду від 15.03.2018.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №910/20103/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк