Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.08.2018 року у справі №908/2636/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2636/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Студенця В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" (далі - Товариство)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018

(головуючий суддя - Попков Д.О., судді: Стойка О.В. і Зубченко І.В.)

у справі № 908/2636/17

за позовом Товариства

до концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн)

про стягнення 539 729,58 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за договором підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 22.04.2013 № 398 (далі - Договір) у сумі 539 729,58 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо прийняття позивачем проектно-вишукувальних робіт (далі - ПВР) та їх оплати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у зазначеній сумі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 (суддя Горохов І.С.): позов задоволено; стягнуто з Концерну на користь Товариства заборгованість у сумі 539 729,58 грн., а також судовий збір у сумі 8 095,94 грн.

Рішення мотивовано належним, у відповідності з наданим відповідачем завданням, виконанням позивачем ПВР.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018: задоволено апеляційну скаргу Концерну; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Концерну судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 12 143,91 грн.

Постанову мотивовано необґрунтованістю позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить дану скаргу задовольнити, зазначаючи про необґрунтованість висновків апеляційного господарського суду, законність рішення місцевого господарського суду з даної справи та прийняття оскаржуваної постанови "всупереч до вимог чинного законодавства".

У відзиві на касаційну скаргу Концерн, зазначаючи про необґрунтованість, невідповідність закону та фактичним обставинам справи даної скарги, про відсутність у ній доводів та обґрунтування невідповідності висновків Донецького апеляційного господарського суду фактичним обставинам справи, прийняття постанови апеляційної інстанції при повному та всебічному застосуванні обставин справи і з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- Договір укладено Концерном (як замовником) і товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" (як підрядником);

- з серпня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" перейменовано на Товариство;

- за умовами Договору, зокрема:

підрядник зобов'язується за заявками замовника виконати ПВР з розробки проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) згідно із завданням на проектування та іншими необхідними вихідними даними, наданими замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу (пункт 1.1);

- результатом виконаних робіт є ПКД, погоджена у встановленому порядку з усіма зацікавленими організаціями, яка пройшла експертизу та по результатам якої було отримано позитивний звіт ДП "Укрдержбудекспертиза" (пункт 1.3);

- у 2013 році в рамках Договору замовник надав підрядникові завдання на проектування за певними об'єктами (теплові вводи житлових будинків і заміна теплових вводів житлових будинків);

- замовник здійснив попередню оплату за виконання робіт у сумі 243 301,55 грн.;

- ПКД виготовлена у відповідності до наданих завдань згідно з актами приймання-передачі цієї документації від 28.11.2014;

- 02.12.2014 підрядник надав замовнику для підписання два акти виконаних робіт (надання послуг) за №№ 543, 542, що отримані замовником 05.12.2014 поштою;

- на порушення умов Договору (пункт 4.3) замовник не підписав ці акти та не надав мотивованої відмови від їх підписання протягом 5 днів з моменту одержання;

- підрядник виконав свої обов'язки з виготовлення ПКД, а замовник, фактично прийнявши останню, не повернув її та не надав будь-яких зауважень у встановлений Договором строк;

- судом не прийнято посилання Комітету на те, що Товариство вже зверталося до суду з позовом з тим самим предметом і з тих самих підстав (у справі № 908/2662/16). У цій останній предметом позову було стягнення заборгованості в сумі 945 448,78 грн., і обґрунтовувався позов неоплатою виконаних робіт по 18 окремих об'єктах (по кожному видавалося завдання на проектування). У даній справі № 908/2636/17 предметом позову є стягнення 539 729,58 грн., а підставами - неоплата виконаних робіт по 2 об'єктах. Спільним у цих двох справах є Договір як джерело виникнення правовідносин, а предмет і підстави у них різні;

- неможливість отримання позитивного експертного висновку щодо ПКД "є виною відповідача". Зокрема, Запорізька філія ДП "Укрдержбувекспертиза" повідомила Концерн про зауваження, які виникли при попередньому розгляді ПКД, і просила внести необхідні зміни до ПКД, оскільки проведення експертизи по ній виявилася неможливим.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено, що:

- завдання на проектування Концерну, затверджене у 2013 році (а.с. 17-27) у межах Договору, вимоги з оплати виконання яких є предметом розгляду у справі № 908/2636/17, у повній мірі охоплюється затвердженим Концерном пізніше, у 2015 році, завданням на проектування (а.с. 98-115);

- з аналізу змісту відповідних завдань на проектування вбачається, що завдання на проектування 2013 року, щодо стягнення оплати за виконання яких вирішується спір у даній справі, внаслідок недоліків оформлення, які потягли за собою неможливість аналізу проектної документації Товариства та проведення експертизи, про що вказує саме Товариство (а.с. 34, 35), були відкореговані замовником у 2015 році шляхом оформлення замість 2-х первісних завдань - восьми (стосовно заміни теплових вводів житлових будинків) та десяти (стосовно теплових вводів житлових будинків);

- Товариством у межах правовідносин за Договором у цілому було висунуто грошові вимоги до Концерну на суму 945 448,78 грн., з яких 636 688,85 грн. - вартість повністю виконаних робіт, сума якої стягнута за рішенням господарського суду у справі № 908/2662/16 (рішення суду в цій частині залишено без змін за результатами апеляційного і касаційного перегляду) і 308 759,93 грн. - сума вартості залишку невиконаних робіт, від яких замовник відмовився, і прав на стягнення цієї суми з Концерну Товариство не має (у задоволені позовних вимог в цій частині було відмовлено);

- встановлені апеляційним господарським судом обставини свідчать, що в межах Договору відбулися дії з корегування замовником первісно затверджених завдань на проектування 2013 року, стосовно яких підрядник не надав передбаченого пунктом 1.3 Договору результату та не виконав вимоги пункту 4.2 Договору щодо належного оформлення документів, які підтверджують виконання робіт (не було надано позитивних висновків ДП "Укрдержбудекспертиза"); підрядник - Товариство прийняло до виконання (узгодило) відкореговані завдання й виконувало саме їх, а питання щодо права на оплату та розміру оплати за них було вирішено в межах іншої справи №908/2662/16;

- висновок місцевого господарського суду щодо розбіжностей у предметі спору, які засновані виключно на різниці у датах формулювання завдань на проектування 2013 та 2015 років, не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим апеляційним господарським судом;

- сторонами не досягнуто передбаченого умовами Договору результату робіт за первісними завданнями на проектування (що розглядалися в даній справи), наявність якого відповідно до пункту 4.3 Договору є обов'язковою умовою підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, що, своєю чергою, згідно з пунктом 2.8 Договору, є підставою для розрахунку;

- зобов'язання з виконання і оплати розглядуваних у межах даної справи завдань на проектування 2013 року припинилися у зв'язку з прийняттям до виконання та фактичним частковим виконанням замість них відкорегованих завдань на проектування 2015 року у відповідності до пунктів 8.2, 8.3 Договору;

- місцевий господарський суд фактично допустив подвійне стягнення вартості одних і тих самих робіт, ґрунтуючись виключно на їх різному документальному оформленні.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми як заборгованості за Договором.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 887 названого Кодексу за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Апеляційний господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, на відміну від місцевого господарського суду, що спірні правовідносини в даній справі вже знайшли своє відображення й розгляд (з вирішенням відповідного спору) в межах іншої справи № 908/2662/16, і задоволення позовних вимог у даній справі № 908/2636/17 могло б мати наслідком "подвійне" стягнення оплати робіт за Договором, що унеможливлює таке задоволення, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Власне, відповідні доводи, усі разом і кожний зокрема, стосуються встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній. Водночас скаржником не зазначено й не обґрунтовано, неправильного застосування яких саме норм матеріального права чи порушення норм процесуального права припустився, на його думку, суд апеляційної інстанції у розгляді справи та в чому конкретно таке неправильне застосування або порушення полягало. Саме лише посилання на норми Цивільного кодексу України та наведення їх у тексті касаційної скарги, без будь-якого розкриття змісту їх неправильного застосування судом попередньої інстанції (якщо таке неправильне застосування, як вважає скаржник, мало місце), не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового акта.

Водночас за імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного визначених процесуальним законом підстав для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду з даної справи не вбачається.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 908/2636/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Студенець