Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 927/923/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 (суддя Фетисова І. А.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (головуючий Мартюк А. І., судді: Зубець Л. П., Пашкіна С. А.) у справі

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України,

2) Міністерства аграрної політики та продовольства України,

до 1) Бобровицької міської ради Чернігівської області,

2) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,

про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Короткий зміст і підстави заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі ПАТ "ДПЗК України", Товариство, Корпорація, заявник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016, яким позовні вимоги було задоволено повністю. Заявник просив суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Заява обґрунтовується тим, що на момент розгляду справи судом першої інстанції ПАТ "ДПЗК України" не була та не могла бути відома точна дата, з якої позивачі дізналися про оформлення Товариством свідоцтв про право власності на спірне майно, тоді як лише 09.10.2018 Корпорація отримала з супровідним листом від 05.10.2018 №37-24-15/22777 копію довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Мінагрополітики, Міністерство) від 17.09.2012 №24/321 "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" (далі довідка від 17.09.2012), складеної комісією з представників Мінагрополітики за результатами проведеної на підставі наказу Мінагрополітики від 10.08.2012 №501 перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗК України" за 1 півріччя 2012 року, в якій встановлено, що станом на 20.08.2012 Товариством виготовлено технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку), у т.ч. і філії ПАТ "ДПЗК України" "Хлібна база №83". Таким чином 09.10.2018 Корпорації стали відомі істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду даної справи, а саме точна дата з якої ОСОБА_1 стало достовірно відомо, що Товариством отримано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗК України" "Хлібна база №83" (далі ЦМК філії ПАТ "ДПЗК України" "Хлібна база №83"), що, на думку заявника, і є нововиявленою обставиною у справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "ДПЗК України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 у справі №927/923/16 та зазначене рішення залишено в силі.

4. Ухвала і постанова мотивовані посиланнями на статті 73, 74, 76, 77, 80, 86, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та статтю 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність заявником існування нововиявлених обставин з огляду на його своєчасну обізнаність з проведенням перевірки ПАТ "ДПЗК України" саме в період з 13.08.2012 по 14.09.2012, що вбачається з відмітки про ознайомлення 18.09.2012 голови Правління ПАТ "ДПЗК України" Цибульщак О.Л. з довідкою від 17.09.2012, внаслідок чого заявником не обґрунтовано неможливості отримання такої довідки в ході розгляду справи до моменту ухвалення місцевим судом рішення від 26.12.2016 з метою доведення позиції Товариства щодо обставин пропуску або відсутності пропуску строку позовної давності позивачами та прокуратурою. При цьому судами зазначено про те, що подана заявником довідка №24/1 від 17.09.2012 є новим доказом, та не може вважатися нововиявленою обставиною, яка б могла вплинути на необхідність перегляду судового рішення у справі №927/923/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "ДПЗК України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 у цій справі за нововиявленими обставинами.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статей 76-79, 86, 236, 320 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) з довідки від 17.09.2012 вбачається обізнаність Кабінету Міністрів України і Мінагрополітики з 17.09.2012 про оформлення ЦМК філії ПАТ "ДПЗК України" "Хлібна база №83" за Товариством на праві приватної власності, що є нововиявленою обставиною, яка свідчить про пропуск позивачами строку позовної давності; 2) оскільки довідка №24/1 від 17.09.2012 була складена лише в одному примірнику, який знаходився в Мінагрополітики, та Голова Правління ПАТ "ДПЗК України" ОСОБА_2 був звільнений з посади 23.01.2013, тобто більш ніж за 3 роки до звернення прокуратури з позовом у цій справі, то саме з дати отримання (09.10.2018) копії вказаної довідки у Товариства виникла можливість ознайомитися з її змістом і підготувати заяву про перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 за нововиявленими обставинами.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Заступник прокурора Чернігівської області (далі прокурор) у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 у справі №927/923/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради "Про оформлення права приватної власності" №276 від 27.12.2011. Визнано недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 №811257 від 29.12.2011 про право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Бобровицької міської ради ПАТ "ДПЗК України".

9. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що спірне майно (майновий комплекс "Хлібна база №83") незаконно вибуло з володіння держави за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну правового режиму та форми власності цього майна. При цьому клопотання Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності судами було відхилено, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази обізнаності позивачів про факт порушення їх прав.

10. Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.8 Статуту ПАТ "ДПЗК України" виконавчим органом товариства є Правління, яке здійснює керівництво поточною діяльність товариства, яке очолює Голова Правління та який вправі діяти без довіреності вчиняти юридичні дії від імені товариства відповідно до законодавства.

11. З наданого Прокуратурою Чернігівської області витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.09.2012 вбачається, що керівником ПАТ "ДПЗК України" з 08.06.2012 є саме Цибульщак ОСОБА_3 .Л.

12. Як вбачається з преамбули копії довідки №24/321 від 17.09.2012, на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.08.2012 №501 Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" комісія в складі: Олійник Л.А. начальника відділу контролю дотримання фінансово-бюджетної дисципліни Управління внутрішнього аудиту, Смотровой С.А. головного спеціаліста відділу державного регулювання аграрного ринку Департаменту економічного розвитку аграрного ринку, Шацького В.М. головного спеціаліста відділу правової роботи Департаменту правової та законопроектної роботи провела перевірку в термін з 13.08.2012 по 14.09.2012.

13. З останньої сторінки примірника довідки №24/321 від 17.09.2012 вбачається, що Голова Правління ПАТ "ДПЗК України" Цибульщак О.Л. ознайомлений 18.09.2012 з довідкою.

Позиція Верховного Суду

14. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

15. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

16. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

17. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

18. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

19. Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

20. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

21. Враховуючи зазначені норми цивільного законодавства та наведені вище положення пунктів 11.1, 11.3, 11.8 Статуту ПАТ "ДПЗК України", колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що довідка №24/1 від 17.09.2012 була складена лише в одному примірнику, який знаходився в Мінагрополітики, та Голова Правління ПАТ "ДПЗК України" ОСОБА_2 був звільнений з посади 23.01.2013, тобто більш ніж за 3 роки до звернення прокуратури з позовом у цій справі, тому саме з дати отримання (09.10.2018) копії вказаної довідки у Товариства виникла можливість ознайомитися з її змістом і підготувати заяву про перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 за нововиявленими обставинами, оскільки як правильно зазначив апеляційний суд, своєчасна обізнаність керівника ПАТ "ДПЗК України" з відомостями, викладеними у довідці від 17.09.2012, означає обізнаність самої юридичної особи (заявника) з проведенням Міністерством відповідної перевірки та її результатами.

22. Водночас нововиявлена обставина це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

23. При цьому колегія суддів зазначає, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

24. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

25. Відхиляючи доводи скаржника про те, що саме з дати отримання (09.10.2018) копії довідки Мінагрополітики №24/1 від 17.09.2012 у Товариства виникла можливість ознайомитися з її змістом і підготувати заяву про перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 за нововиявленими обставинами, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно виходили з того, що керівнику ПАТ "ДПЗК України" було відомо про проведення комісією Мінагрополітики відповідної перевірки у період 13.08.2012 по 14.09.2012 та про результати, що підтверджується проставленням на останній сторінці примірника вказаної довідки відмітки про ознайомлення 18.09.2012 Голови Правління ПАТ "ДПЗК України" про ознайомлення з довідкою.

26. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність Товариством існування обставин, які об`єктивно заважали йому звернутися до Мінагрополітики упродовж 2012-2017рр. та під час розгляду цієї справи по суті з метою отримання копії довідки №24/1 від 17.09.2012, оскільки заявником не надано належних доказів відмови Міністерства в наданні зазначеної довідки після проведення відповідної перевірки.

27. З огляду на вищенаведене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявнику було відомо про існування довідки станом на 18.09.2012, тоді як відсутня неможливість отримання такого документу як доказу для використання в процесі розгляду справи для доведення позиції Товариства щодо обставин пропуску строку позовної давності позивачами по справі.

Відтак заявник, отримавши 09.10.2018 складену Міністерством довідку 24/321 від 17.09.2012, безпідставно ототожнив її з обставиною, яка не була встановлена судом з підстав необізнаності заявника та неможливості бути йому відомою.

28. Крім того, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив про те, що подана ПАТ "ДПЗК України" довідка №24/1 від 17.09.2012 є новим доказом, тому в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України не може вважатися нововиявленою обставиною, яка б могла вплинути на необхідність перегляду судового рішення у справі №927/923/16.

29. У зв`язку з цим колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що з довідки від 17.09.2012 вбачається обізнаність Кабінету Міністрів України і Мінагрополітики з 17.09.2012 про оформлення ЦМК філії ПАТ "ДПЗК України" "Хлібна база №83" за Товариством на праві приватної власності, що є нововиявленою обставиною, яка свідчить про пропуск позивачами строку позовної давності.

30. Верховний Суд також погоджується з неприйняттям судом апеляційної інстанції до уваги посилань заявника на обізнаність Кабінету Міністрів України та Мінагрополітики на момент розгляду справи з існуванням довідки №24/321 від 17.09.2012, отриманням Корпорацією свідоцтва про право власності на ЦМК філії "Хлібна база №83", обізнаність про належність йому майна на праві приватної власності, делегування Міністерству повноважень Кабінетом Міністрів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України №764 від 10.08.2010, оскільки за умов відсутності нововиявлених обставин, зазначені доводи Товариства не є підставами для вчинення процесуальної дії судом з перегляду по суті прийнятого у справі рішення від 26.12.2016.

31. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

32. Касаційна інстанція зауважує, що Товариство, не наводячи в касаційній скарзі жодних обґрунтованих аргументів на спростування правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, і передчасно посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (статей 257, 261, 267 ЦК України), що регулюють питання спливу позовної давності, намагається скасувати законну ухвалу суду першої інстанції лише з формальних міркувань, фактично вимагаючи перегляду судового рішення по суті у повному обсязі.

33. Разом з тим з наведених вище мотивів Верховний Суд погоджується з доводами прокурора, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

34. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявником існування нововиявлених обставин, тому правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

36. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.

Щодо судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №927/923/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЮ. Я. Чумак

СуддіТ. Б. Дроботова

К. М. Пільков