Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2019 року у справі №904/4125/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Краснова Є. В., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Стребкової О. А. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 (суддя Євстигнеєва Н. М.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (головуючий - Широбокова Л. П., судді: Орєшкіна Е. В., Подобєд І. М.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",

2) фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни

про визнання недійсним додаткового договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, Орендодавець) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", Товариство) про визнання недійсним додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 (далі - додатковий договір), укладеного між ПАТ "Українська залізниця" та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - ФОП Ментій Т.М., Орендар, Підприємець), з посиланням на статті 203, 215, 236, 651, 653, 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 5, 10 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

2. Позовна заява обґрунтовується неправомірністю оспорюваної додаткової угоди як укладеної без участі Орендодавця за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 (далі - договір оренди №12/02-3558-ОД) та без достатньої правової підстави, оскільки ПАТ "Українська залізниця" на момент укладення додаткової угоди не набуло права власності на передане в оренду майно і порядок передачі майна в оренду відповідно до Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не розроблено, тоді як наказом №071 від 10.02.2016 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця" було заборонено зокрема вчиняти дії щодо передачі в оренду майна, внесеного до статутного капіталу Товариства, та майна, набутого ним під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019, позов задоволено повністю. Визнано додатковий договір недійсним з моменту укладення.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 87, 182, 203, 215, 627, 759, 761, 770 ЦК України, статей 179, 283 ГК України статей 4, 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", статей 5, 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 74, 76, 269, 270, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність набуття ПАТ "Українська залізниця" в установленому законом порядку права власності на об`єкт оренди на час укладення оспорюваного додаткового договору, у зв`язку з чим цей правочин був неправомірно вчинений Товариством без згоди РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як законного орендодавця та в порушення наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016, яким заборонено вчиняти дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Українська залізниця" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 115, 329, 334, 770 ЦК України, статті 85 ГК України статей 4, 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", статей 4, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статей 74, 76, 86, 236, 282 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) Товариство набуло право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля по вул. Літке, 68а у м. Кривому Розі), що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3558-ОД; 2) позиція щодо правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно прав та обов`язків РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як первісного орендодавця за аналогічними договорами оренди підтверджується постановою Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/7825/17 і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №904/10500/17; 3) з моменту створення ПАТ "Українська залізниця" договір оренди №12/02-3558-ОД припинив свою дію для РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, відтак помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що право власності на передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" майно виникло у останнього лише з моменту державної реєстрації такого права, тобто з 21.09.2016; 4) з моменту заміни власника майна на ПАТ "Українська залізниця" позивач втратив статус орендодавця за вказаним договором та втратив право претендувати на отримання орендної плати.

7. 07.05.2019 до Верховного Суду від ПАТ "Українська залізниця" надійшло клопотання від 26.04.2019 про передачу справи №904/4125/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке (клопотання) обґрунтовується формуванням у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій різної судової практики при вирішенні спорів, що виникають з подібних орендних правовідносин і пов`язані з визначенням моменту переходу до ПАТ "Українська залізниця" прав і обов`язків орендодавця державного майна за договорами оренди, укладеними між державними органами приватизації та суб`єктами господарювання. На думку заявника, справа №904/4125/18 містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення передбачуваності судової практики і сталого розвитку права, оскільки, з одного боку, суди першої та апеляційної інстанцій в перерахованих скаржником справах, зокрема, у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №904/10500/17, та Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі №904/7825/17 зазначили про правонаступництво ПАТ "Українська залізниця" стосовно прав і обов`язків РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як первісного орендодавця за договорами оренди державного майна, переданого до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" саме з моменту державної реєстрації Товариства підприємством "Придніпровська залізниця", а з іншого боку, Верховний Суд у своїх постановах від 10.10.2018 у справі №910/8540/17 і від 23.10.2018 у справі №910/10903/17 дійшли висновку про недоведеність переходу прав і обов`язків орендодавця на час укладення оспорюваних додаткових договорів за участю ПАТ "Українська залізниця" з огляду на відсутність реєстрації Товариством належним чином права власності на об`єкти оренди.

8. Проте колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на таке.

За змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, зважаючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постанови Вищого господарського суду України, на які послався скаржник, не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України, а постановою Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/7825/17 в дійсності не встановлювався і в силу меж касаційного перегляду справи не міг встановлюватися конкретний момент (дата) переходу до ПАТ "Українська залізниця" прав та обов`язків РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як первісного орендодавця за договором оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009, колегія суддів вважає безпідставними доводи, наведені в обґрунтування клопотання ПАТ "Українська залізниця" від 26.04.2019 про передачу справи №904/4125/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, заявником належним чином не доведено того, що справа №904/4125/18 дійсно містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у спорах, що виникли з подібних орендних правовідносин, оскільки наявне клопотання Товариства обґрунтовується передусім необхідністю відступу від наведеного у постановах Верховного Суду правового висновку щодо застосування норм частини 3 статті 4 і частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", проте підстав для відступу від зазначеної правової позиції колегією суддів наразі не вбачається.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ФОП Ментій Т.М. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

10. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у поданому клопотанні від 10.05.2019 №10-12-02956 просить замінити позивача (РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з посиланням на проведену реорганізацію позивача згідно з наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, належним чином засвідчена копія якого додана до цього клопотання.

Також Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 21.08.2009 між РВ ФДМУ по Дніпропетровській області (Орендодавець) та ФОП Ментій Т. М . (Орендар) укладено договір №12/02-3558-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - будівлю магазину, площею 196,1кв.м., розміщену за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68а , на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 28.02.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 513571,0 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу промтоварів, продтоварів у тому числі підакцизної групи.

12. Передача майна в оренду оформлена актом приймання-передачі будівлі магазину від 21.08.2009, підписаним між сторонами.

13. Сторонами були укладені наступні додаткові угоди до договору оренди №12/02-3558-ОД: від 21.06.2010 про внесення змін до пунктів 2.5, 5.19, 10.1 договору; від 28.08.2013 про внесення змін до пунктів 1.1, 3.1, 3.6,10.1 договору; від 04.04.2014 про внесення змін до пунктів 2.4, 3.1, 3.6, 5.5, 5.6, 5.13, 10.1, 10.3, 10.6, 10.7 та доповнення пункту 9.8 розділу 9 договору; від 14.11.2014 про внесення змін до пунктів 10.1, 10.3, виключення пункту 9.8 договору.

14. Згідно з додатковою угодою від 26.02.2015 до договору оренди №12/02-3558-ОД він є пролонгованим з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) ПАТ "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018.

15. Відповідно до пункту 10.3 договору оренди №12/02-3558-ОД (в редакції додаткової угоди від 14.11.2014) зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

16. 18.08.2015 Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015, а 01.12.2015 комісією з реорганізації юридичної особи ДП "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до ПАТ "Українська залізниця".

17. 19.02.2016 РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося до Орендаря з листом №16-02-00815, у якому повідомив останнього про те, що державне майно за договором оренди №12/02-3558-ОД увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Позивач просив підписати відповідну додаткову угоду.

10.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, та ФОП Ментій Т.М. без участі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області укладено додатковий договір до договору №12/02-3558-ОД, пунктом 1 якого передбачено, що орендодавцем майна, визначеного договором №12/02-3558-ОД, є ПАТ "Українська залізниця". Також внесено зміни до пунктів 3.1, 3.6 договору оренди №12/02-3558-ОД та продовжено термін його дії по 31.03.2016 включно (пункт 8 додаткового договору).

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

20. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

21. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

22. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

23. В силу приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

24. Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

25. Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

26. Згідно з абзацами 1, 2, 5 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200кв.м. на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

27. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

28. Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється.

29. Відтак, апеляційний суд вірно зазначив, що зі змісту частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить право власності на майно, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав і обов`язків орендодавця.

30. Відповідно до частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

31. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21.10.2015.

32. Згідно з частиною 1 статті 182 і частиною 4 статті 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

33. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на дату укладання оспорюваного додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

34. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що в силу частини 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах у співвідношенні з нормами ЦК України, внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

35. Разом з тим, скаржником помилково не враховано того, що цією правовою нормою звільняються від державної реєстрації права власності на нерухоме майно залізничного транспорту саме правопопередники ПАТ "Українська залізниця", на базі майна яких останнє створено.

36. Адже в подальшому в частині 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" законодавець встановлює обов`язок державної реєстрації Товариством прав на нерухоме майно, зазначаючи про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу відповідача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". В цій же частині 2 статті 5 вказаного Закону уточнено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу відповідача, здійснюється протягом 2-ох років з дня державної реєстрації Товариства (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/10903/17 зі спору з подібними предметом і підставами позову).

37. Отже, майно, передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації.

38. З матеріалів справи вбачається, судами достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що на час укладання оспорюваного додаткового договору (10.02.2016) ПАТ "Українська залізниця" не зареєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди за договором оренди №12/02-3558-ОД, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.10.2016 за ПАТ "Українська залізниця" право власності на будівлю магазину №12, розміщену за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг , вул. Літке, 68а, зареєстроване лише 21.09.2016.

39. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Товариство, як новий власник, набуло право власності на орендоване нерухоме майно з 21.09.2016 та саме з цієї дати ПАТ "Українська залізниця" вважається зареєстрованим власником майна та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД у розумінні статті 770 ЦК України та статей 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

40. Наведеним повністю спростовується передчасне твердження скаржника про те, що з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) Товариство набуло право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля по вул. Літке, 68а у м. Кривому Розі), що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3558-ОД.

41. З викладених вище підстав колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що з моменту створення ПАТ "Українська залізниця" договір оренди №12/02-3558-ОД припинив свою дію для РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, а з моменту заміни власника майна на ПАТ "Українська залізниця" позивач втратив статус орендодавця за вказаним договором та втратив право претендувати на отримання орендної плати.

42. Водночас не заслуговують на увагу аргументи Товариства про те, що позиція щодо правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно прав та обов`язків РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як первісного орендодавця за аналогічними договорами оренди нібито підтверджується постановою Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/7825/17 і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №904/10500/17, оскільки, по-перше, рішення суду апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України, тоді як зміст постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/7825/17 переконливо свідчить про те, що зазначеною постановою, якою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в дійсності не встановлювався і в силу меж касаційного перегляду справи не міг встановлюватися конкретний момент (дата) переходу до ПАТ "Українська залізниця" прав та обов`язків РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як первісного орендодавця за договором оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

43. Крім того, вміщені в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №904/10500/17 оціночні судження стосуються правовідносин, що виникли з інших договорів оренди за участю іншого суб`єкта господарювання - орендаря, а в силу імперативних положень частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

44. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору як укладеного з порушенням вимог статті 761 ЦК України, а саме без участі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, який до 21.09.2016 був легітимним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД, оскільки оспорюваний правочин вчинено без волевиявлення власника - держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, зміст цього правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні позивача отримувати орендну плату до моменту реєстрації Товариством права власності на об`єкт оренди.

45. Крім того, відповідно до наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016 керівникам структурних підрозділів апарату ПАТ "Українська залізниця", регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу Товариства до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

46. За таких обставин касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність порушення оспорюваним додатковим договором прав позивача як орендодавця, в зв`язку з чим позовні вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним є обґрунтованими і задоволено правомірно.

47. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

48. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача і ФОП Ментій Т.М. , обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

52. Відповідно до частин 1 та 3 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

53. Враховуючи вимоги процесуального закону та зважаючи на те, що згідно з наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945) з 23.01.2019 є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни позивача у справі його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Щодо судових витрат

54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 52, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №904/4125/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді: Є. В. Краснов

К. М. Пільков