Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.12.2015 року у справі №915/1180/15
Постанова ВГСУ від 03.07.2017 року у справі №915/1180/15
Ухвала КГС ВП від 05.08.2021 року у справі №915/1180/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/1180/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Ржепецький В. О.)

від 16.12.2020

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бєляновський В. В., судді: Богатир К. В., Філінюк І. Г. )

від 15.06.2021

у справі № 915/1180/15

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу"

про стягнення вартості частки у майні відповідача у зв'язку з виходом із членів товариства

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явилися

відповідача - Іванова Т. В., Кравцов С. А.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог) до Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" (далі - ТДВ "Зоря Інгулу") про стягнення 470 353
грн вартості частини майна пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був учасником Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" з часткою у статутному капіталі 1,152%. Позивач 14.02.2014 подав заяву про добровільний вихід зі складу учасників товариства та 08.05.2014 рішенням загальних зборів його було виведено зі складу учасників товариства. ТДВ "Зоря Інгулу" перерахував йому вартість частки у майні товариства у розмірі 34 418 грн, що на думку позивача, не відповідає дійсному розміру його частки в майні товариства.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області 16.12.2020 у справі №915/1180/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" на користь ОСОБА_1 180 475,74 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

2.3. Задовольняючи позов частково місцевий господарський суд з посиланням, зокрема, на статті 66, 139, 167 Господарського кодексу України, статті 116, 148, 190 Цивільного кодексу України, статті 10, 54, 65 Закону України "Про господарські товариства", врахувавши висновки судової економічної експертизи № 19-600/601/602 від 31.08.2020, дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт виплати позивачу грошових коштів в сумі, що не відповідає вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі у відповідності до Закону на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а відтак стягненню з товариства на користь позивача підлягає сума в розмірі 180 475,74
грн, яка становить різницю між вартістю частки майна ОСОБА_1 у майні ТДВ "Зоря Інгулу" - 214 894,08 грн та сумою, виплачених ОСОБА_1 товариством коштів - 34
418,34 грн.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.06.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області 16.12.2020 у справі №915/1180/15 залишено без змін.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області
16.12.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.06.2021 у справі №915/1180/15, Товариство з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.4. Товариство з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу", посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 54 Закону України "Про господарські товариства" у подібних правовідносинах.

Також посилається на неналежне дослідження доказів у справі, оскільки судами не враховано, що частку позивача в майні товариства було обраховано з порушенням порядку, передбаченого статтею 54 Закону України "Про господарські товариства".

3.5. У касаційній скарзі ТДВ "Зоря Інгулу" заявлено клопотання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване тим, що, на думку скаржника, дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частин 1 -5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши клопотання ТДВ "Зоря Інгулу" про передачу справи на розгляд до палати, об'єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені у клопотанні доводи не підтверджують об'єктивного існування виключної правової проблеми у даній справі, а також в клопотанні відсутні аргументи, достатні для перегляду сталої правозастосовчої практики з питання щодо застосування статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти її вимог заперечує, зазначає про зловживання відповідачем процесуальними правами шляхом ухилення останнім від надання до суду балансу станом на дату виходу позивача, а в подальшому обґрунтуванням касаційної скарги незастосування судом такого балансу та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до статуту, затвердженого протоколом № 2 загальних зборів засновників від 18.07.2013 та зареєстрованого реєстраційною службою Баштанського районного управління юстиції 06.08.2013, Товариство з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" створене на базі міжколгоспного садівничого підприємства "Зоря Інгулу", що реорганізувалося спочатку в Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Зоря Інгулу", а потім - в товариство з додатковою відповідальністю.

Умовами пункту 2.1 статуту визначено, що для забезпечення діяльності товариства створюється статутний капітал за рахунок внесків учасників. Розмір статутного капіталу товариства складає: 4 504 282,00 грн. Статутний капітал поділений на частки.

Згідно з додатком № 1 до статуту ОСОБА_1 був учасником товариства із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 1,152 %.

Згідно з пунктом 4.1 статуту товариства кожний з учасників товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства та отримати згідно із законодавством та статутом належну частку.

Відповідно до умов пункту 4.8 статуту учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, затверджується Наглядовою радою товариства згідно з чинним законодавством України. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, та в строк до 12 місяців з дня виходу.

ОСОБА_1 14.02.2014 звернувся з нотаріально посвідченою заявою до відповідача про добровільний вихід зі складу учасників товариства, в якій просив провести виділення належної йому частки у майні товариства відповідно до вимог законодавства України та виплатити вартість належної йому частини (частки) майна товариства в установленому законом порядку.

Рішенням загальних зборів від 08.05.2014, оформленим протоколом № 2, ОСОБА_1 виведено зі складу учасників ТДВ "Зоря Інгулу", вирішено виплатити позивачу вартість його частки у товаристві у розмірі 34 766 грн, яка становить 1,152% від загальної кількості голосів, у строк не пізніше 14.02.2015.

Вартість частки у майні була визначена згідно з висновком оцінки майна, виконаним ТОВ "Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики "Пи Кан " станом на 01.11.2013.

ТДВ "Зоря Інгулу" 16.07.2014 перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 34 418,34
грн.

ОСОБА_1, не погодившись з виплаченою сумою його частки в майні товариства, звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 470 353,00 грн, оскільки вважає, що дійсна вартість його частки згідно зі звітом про фінансовий стан товариства (балансом) за 2014 рік становить 504 771,00 грн (504 771,00 грн - 34
418,34 грн = 470 353,00 грн).

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Частинами 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

5.3. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 та частини 2 статті 116 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

5.4. Згідно із статтею 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

5.5. Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

5.6. Відповідно до статті 65 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статті 65 Закону України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

5.7. Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

5.8. Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

5.9. Частиною 1 статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

5.10. Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

5.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 наведена правова позиція, відповідно до якої, за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

5.12. При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки судової економічної експертизи № 19-600/601/602 від 31.08.2020, дійшли висновку, що частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів ТДВ "Зоря Інгулу" та за вирахуванням зобов'язань товариства, що належить до сплати ОСОБА_1 у зв'язку з його виходом з товариства, складає 180 475,74 грн, що становить різницю між вартістю частки майна ОСОБА_1 у майні ТДВ "Зоря Інгулу" - 214 894,08 грн та сумою раніше виплачених ОСОБА_1 товариством коштів у розмірі 34 418,34 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, та направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України а тому відхиляються Судом.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

6.2. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на відсутність підстав для скасування прийнятих судами рішення та постанови, судовий збір згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №915/1180/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй