Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.12.2019 року у справі №920/1222/17
Ухвала КГС ВП від 02.08.2018 року у справі №920/1222/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/1222/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Жукова С.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018

у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Сіверін В.І., Слободін М.М.

та на рішення Господарського суду Сумської області від 20.03.2018

у складі судді Спиридонової Н.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

про стягнення 460 468,50 грн на підставі договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2210/11 від 30.09.2011,

У відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у даній справі здійснюється без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз") укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2210/11. На виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 14/2210/11 від 30.09.2011, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 70 731 994,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Підпунктом 6.1 пункту 6 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється після відшкодування різниці в тарифах споживачам.

2. 27.12.2012 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (первісним кредитором) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (новим кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги №14/7366/12, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ДП "Авіакон" за договором постачання природного газу від 30.09.2011 № 20-7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385 086,51 грн.

3. 11.12.2013 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" заявою № 30/1777 було вчинено односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

4. 13.04.2016 рішенням господарського суду Сумської області, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 920/1859/15 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги; визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", оформленого заявою від 11.12.2013 №30/1777 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а також про стягнення з відповідача 752 438,29 грн збитків та 17622,20 грн витрат у зв'язку з недійсністю відступленого права вимоги, договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012 № 14/7366/12 та заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" від 11.12.2013 № 30/1777 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог визнано недійсними, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Обґрунтування позову

5. У грудні 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення з відповідача 460 468,50 грн заборгованості за договором про купівлю-продаж природного газу № 14/2210/11, укладеного між сторонами 30.09.2011, з яких: 385 086,51 грн основний борг, 63 078,94 грн інфляційні витрати, 12 303,05 грн 3 % річних, а також судові витрати.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки рішенням Господарського суду Сумської області від 13.04.2016 у справі № 920/1859/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016, договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012 № 14/7366/12 та заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" від 11.12.2013 № 30/1777 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог визнано недійсними, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 385 086,51 грн за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 № 14/2210/11 та заборгованість ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" у цій сумі поновилася. Таким чином, позивач вважає, що з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 920/1859/15, а саме з 16.09.2016, у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем в сумі 385 086,51 грн за договором 30.09.2011 № 14/2210/11.

7. У відзивах на позовну заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" посилається на статті 215, 236 Цивільного кодексу України та стверджує, що зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2210/11 виконані у повному обсязі, а відтак відсутні будь-які підстави для стягнення 385 086,51 грн та застосування наслідків, які передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

8. Відповідач також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки, як вважає відповідач, договір визнаний недійсним судом є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 11.12.2013, натомість позивач звернувся із позовом у грудні 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. 20.03.2018 рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/1222/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, позов задоволено; стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 385 086,51 грн, 3 % річних в сумі 12 303,05 грн, інфляційні втрати в сумі 63 078,94 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 907,03 грн.

10. Суди дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог та вказали про відсутність підстав для застосування строків позовної давності у даній справі, оскільки рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2016 у справі № 920/1859/15, яким було визнано недійсним договір відступлення права вимоги, набрало законної сили 16.09.2016.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. 22.06.2018 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.03.2018 у справі № 920/1222/17, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

12. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" стверджує, що з огляду на визначені нормами Цивільного кодексу України наслідки недійсності (нікчемності) правочинів, передбачені статтями 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин нікчемності договору відступлення права вимоги від 27.12.2012 свідчить про недійсність (нікчемність) з моменту його вчинення; отже договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012 є недійсним з 27.12.2012, а не з дати набрання рішенням у справі № 920/1859/15 законної сили. З огляду на це, скаржник, посилаючись на положення частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.01.2018 та в судових засіданнях звертав увагу судів щодо спливу строків позовної давності, проте судами даний факт був проігнорований. Скаржник також посилається на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 3-826гс16. Крім того відповідач вважає, що суди дійшли хибного висновку про те, що у справі № 920/1859/15 предметом позову було стягнення збитків, а не заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2210/11, яка є предметом розгляду даної справи.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

13. Відзиву на касаційну скаргу від позивача у справі до Верховного Суду не надходило.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

14. Господарський процесуальний кодекс України

14.1. Стаття 75. Підстави звільнення від доказування

4. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14.2. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Цивільний кодекс України

15.1. Стаття 236. Момент недійсності правочину

1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

15.2. Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

15.3. Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

15.4. Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

15.5. Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Здійснивши касаційний перегляд постанови та рішення судів попередніх інстанцій та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

18. Суд першої інстанції у своєму рішенні (аркуш 5) зазначив, що рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2016 у справі № 920/1859/15, відповідно до якого договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012 № 14/7366/12 та заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" від 11.12.2013 № 30/1777 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 385 086, 51 грн визнано недійсними, набрало законної сили 16.09.2016. Тож у даному випадку, на думку суду першої інстанції, з чим погодився і апеляційний господарський суд, саме з 17.09.2016 починається перебіг позовної давності на звернення позивача до суду з вимогою про захист свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2210/11 на суму 385 086, 51 грн.

19. Натомість, частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України імперативно встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому зазначена норма не встановлює можливості зміни порядку обрахування початку перебігу строку позовної давності у залежності від будь-яких обставин, зокрема, як у даному випадку, у залежності від визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Більше того, подібна зміна початку перебігу строку позовної давності породжує режим юридичної невизначеності щодо строку від моменту виникнення боргу до укладення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

20. Верховний Суд зауважує, що 11.12.2013 відбулося зарахування вже існуючих зустрічних однорідних вимог (боргів). Таким чином спірне право вимоги, що його заявлено у межах нинішнього позову, виникло до 11.12.2013, натомість суди першої та апеляційної інстанції не встановили достеменно дату початку перебігу строку позовної давності. При цьому відповідач у своєму відзиві наполягав на необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, що відображено й у рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду, натомість, вирішити долю такої заяви можливо лише достеменно встановивши дату початку перебігу строку позовної давності, тобто дату, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

21. Одночасно суди попередній інстанцій, встановивши, що з 17.09.2016 починається перебіг позовної давності на звернення позивача до суду з вимогою про захист свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2210/11 на суму 385 086, 51 грн, фактично неправомірно змінили законодавчо встановлений порядок обчислення строку позовної давності, пов'язавши початок його перебігу з визнанням недійсним у судовому порядку правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

22. Для Верховного Суду є очевидною та проблематика, з якою зіштовхнулися суди першої та апеляційної інстанції, надаючи оцінку впливу рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2016 у справі № 920/1859/15 про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог на обчислення строку позовної давності у даному випадку.

23. Натомість з урахуванням імперативно встановленого порядку обчислення початку перебігу строку позовної давності, встановлених законодавчо наслідків визнання правочину недійсним - визнання недійсним правочину з моменту його вчинення, неможливості надання преференцій будь-якій зі сторін спору у результаті визнання правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, Верховний Суд схиляється до думки, що у період з моменту здійснення зарахування - 11.12.2013 до 16.09.2016, коли судове рішення про визнання недійсним правочину про зарахування набрало законної сили, не існувало порушеного права позивача.

24. Тим не менш, це не дає підстав для висновку про те, що строк позовної давності почав свій перебіг з 17.09.2016, оскільки подібний порядок обчислення позовної давності порушив би встановлений статтею 261 Цивільного кодексу України принцип, згідно з яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, як зазначено вище, порядок визначення дати початку перебігу позовної давності з 17.09.2016 надав би ознак невизначеності періоду від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права до дня зарахування зустрічних однорідних вимог -11.12.2013.

25. Під час нового розгляду суду першої інстанції слід достеменно встановити дату, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права та надати відповідь на аргументи відповідача щодо застосування наслідків закінчення перебігу позовної давності з урахуванням порядку обчислення початку перебігу строку позовної давності, встановленого законом.

26. При цьому, доводи скаржника, з посиланням на постанову Верховного суду України від 16.10.2016 у справі № 3-826гс16, про те, що правильним застосуванням норми матеріального права, буде рішення суду про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що вимога про виконання зобов'язань за недійсним договором не ґрунтується на законі, а отже позивач обрав невірний спосіб захисту, відхиляється Судом, з огляду на наступне. У даному випадку судовими рішеннями у справі № 920/1859/15 недійсними визнано договір про відступлення права вимоги та заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, натомість позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у справі №920/1222/17 ґрунтуються на договорі купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2210/11, який сторонами не оспорюється та не визнаний судом недійсним. Отже у даному випадку відсутні вимоги, які ґрунтуються на недійсному правочині, а тому посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного суду України 16.10.2016 у справі № 3-826гс16 відхиляються Судом.

27. Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014, "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, від 27.09.2001). Водночас прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам не відповідають, а відповідач у даній справі не був почутий судами попередніх інстанцій. Доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Б. Висновки щодо застосування норми права

28. Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України імперативно встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому зазначена норма не встановлює можливості зміни порядку обрахування початку перебігу строку позовної давності у залежності від будь-яких обставин, зокрема, як у даному випадку, у залежності від визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Більше того, подібна зміна початку перебігу строку позовної давності породжує режим юридичної невизначеності щодо строку від моменту виникнення боргу до укладення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, тому прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

30. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.03.2018 - скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.03.2018 у справі № 920/1222/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

С. Жуков