Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.10.2018 року у справі №826/6638/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/6638/16

адміністративне провадження №К/9901/35158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №826/6638/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 826/6638/16 за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправними дій та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1.25 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", в якому просила:

-Визнати дії приватного нотаріуса щодо проведення 17 квітня 2015 року державної реєстрації під АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс незаконним.

-Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №9406074 від 17 квітня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру під АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 620662732231, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі Іпотечного договору №2626/0908/71-017-Z-1 від 09 вересня 2008 року.

2.Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію та їх обтяжень від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

3. 12.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017 відкрито провадження у справі. 09.01.2018 надійшов відзив від Позивача.

6. 23.07.2018 надійшло клопотання від ОСОБА_1 про доручення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №327/977/16-ц.

7. Представник позивача ОСОБА_5 та особа, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 заявили клопотання про розгляд справи за участю сторін. Ухвалою від 29.10.2018 в задоволені клопотання було відмовлено.

8. 07.09.2018 третьою особою було заявлено клопотання про зупинення виконання судового рішення у справі. Ухвалою від 29.10.2018 в задоволені клопотання було відмовлено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ Сведбанк (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір від 09 вересня 2008 року № 2626/0908/71-017, відповідно до умов якого, банк має право надати позивальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90900,00 доларів США на строк по 08 вересня 2023 року.

10.В забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором між позивачем та ВАТ Сведбанк укладено договір іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1, відповідно до умов якого в іпотеку передана квартира, за адресою: АДРЕСА_1.

11. ВАТ Сведбанк відступив ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс, відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до ОСОБА_2 за зобовязаннями по договору від 09 вересня 2008 року № 2626/0908/71-017.

12.В подальшому, ТОВ ФК Вектор Плюс звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

13.За наслідками розгляду цієї заяви та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення від 17 квітня 2015 року № 9406074 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс.

14.Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, державним реєстратором внесено відповідний запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ ФК Вектор Плюс на підставі договору іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1.

15. За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, що відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110, зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс.

16.Не погоджуючись з вказаною реєстраційною дією відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

17.В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2015 ТОВ «ФК «Вектор плюс» продало квартиру ТОВ «Євровал», ТОВ «Євровал» ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу від 10.11.2015), який у свою чергу на підставі договору дарування від 23.03.2016 подарував квартиру дочці ОСОБА_1.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18.В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що рєстраційна дія та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено з порушенням норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а запис про державну реєстрацію права на спірну квартиру за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та не зясовано та не перевірено відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.

19.Третя особа заперечила проти позову, вказала про відповідність оскаржуваних дій та рішення вимогам чинного законодавства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20.Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

21. Пунктом 12 договору іпотеки від 09 вересня 2008 року № 2626/0908/71-017-Z-1 визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

22.Судами встановлено наявність в матеріалах справи вимоги про усунення порушення від 24 лютого 2015 року (а.с. 134, Т. 3), яка складена третьою особою, проте відсутні докази направлення такої вимоги позивачу. Крім цього, ОСОБА_1 подано до суду ксерокопію вимоги про усунення порушення від 02 серпня 2013 року (а.с. 114-115, Т. 3) та ксерокопію повідомлення від 22 грудня 2014 року (а.с. 116, Т. 3), за змістом якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" повідомило ОСОБА_2 про те, що протягом грудня 2014 року позови Товариства про звернення стягнення на іпотечне майно були задоволені, в тому числі, були задоволені позовні вимоги щодо майна, на яке поширюється дія мораторію. Однак, зазначені документи не свідчать про отримання позивачем вимоги про усунення порушень, а тому вказані докази відхилено колегією суддів.

Тому суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи третьої особи щодо посилань про підтвердження направлення спірної вимоги про усунення порушення від 24 лютого 2014 року на адресу позивача наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення по вручення поштового відправлення від 25 лютого 2015 року, отриманого сином позивача - ОСОБА_8, оскільки вказаний лист направлявся приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на адресу позивача (а.с. 134, Т. 3), у звязку із чим неможливо за змістом копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135, Т. 3) встановити який саме документ був направлений ОСОБА_2, крім того, що відправлення за цим повідомленням. Вказане спростовує доводи ОСОБА_1 про наявність доказів вручення позивачу вказаної вище вимоги.

23.При цьому суд врахував, що вимога про усунення порушення, відповідно до Порядку № 868 повинна направлятись іпотекодержателем, тобто ТОВ ФК Вектор Плюс. Оскільки відповідач не є іпотекодержателем за іпотечним договором, у останнього відсутні повноваження щодо направлення відповідних вимог іпотекодавцю. Отже,письмова вимога про усунення порушень відповідно до вимог п. 46 Порядку № 868 позивачу не надсилалась. Доказів зворотнього особою, яка подала апеляційну скаргу, та сторонами суду надано не було, а наявні в матеріалах справи докази не спростовують зазначеного висновку. Таким чином, ОСОБА_1 не надано належних доказів, які підтверджують та обґрунтовують її апеляційні вимоги.

24. Крім того, спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія довідки від 11 грудня 2015 року № 454, а загальна її площа не перевищує 140 кв. м.

25. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнав, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110, щодо реєстрації права власності на спірний обєкт нерухомого майна за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс, підлягає скасуванню як протиправне.

26.В частині підсудності даного спору адміністративному суду та клопотання третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі колегія суддів апеляційного суду погодилася з позицією суду першої інстанції, який відійшов від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15 (21-41а16). Суд виходив з того, що нотаріус, як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому у межах спірних правовідносин є субєктом владних повноважень. Питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, а позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права власності.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27.Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи з таких підстав:

А) при зверненні з адміністративним позовом ОСОБА_2 спотворила істотні для справи обставини, стверджуючи, що не отримувала від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором;

Б) при зверненні з адміністративним позовом ОСОБА_2 пропустила встановлений .ч. 2 ст.99 КАС України шестимісячний строк зверненні з позовом;

В) суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наданим третьою особою доказам належного повідомлення Позивача;

Г) суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про витребування в Обухівського районного суду Київської області матеріалів цивільної справи №372/2511/15-ц за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ТОВ «Євровал», 3-і особи: приватний нотаріус КМНО Єгорова М.Є., ОСОБА_7 про розірвання договору :купівлі-продажу квартири та повернення майна для дослідження письмових доказів, які є в матеріалах цієї справи, копії яких долучено до даної адміністративної справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ґ) суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували до даних спірних правовідносин норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

28.У своєму відзиві Позивач заперечив проти задоволення касаційної скарги з мотивів її необґрунтованості, а саме:

А) доводи Скаржника щодо дотримання приватним нотаріусом порядку вчинення реєстраційної дії щодо перереєстрації права власності на квартиру не відповідають обставинам справи;

Б) твердження ОСОБА_1 про безпідставність застосування судами до даних спірних правовідносин норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є помилковими;

В) касаційну скаргу подано особою, питання про права якої оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувалися;

Г) висновки стосовно безпідставної відмови у витребуванні доказів є невірним;

Ґ) доводи скаржника щодо пропуску строку звернення із позовом є такими, що не відповідають дійсності.

29.У клопотанні від 23.07.2018 представник ОСОБА_1 надав копію постанови Верховного Суду від 12.07.2018 у справі № 372/977/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ОСОБА_1, третьої особи ТОВ «Євровал», Державної реєстраційної служби України про визнання правочину недійсним, витребування майна з чудового незаконного володіння та визнання права власності, якою рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20.07.2017 залишено без змін. Зазначеними судовими рішеннями у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

30.Крім того, у своєму клопотанні від 07.09.2018 представник ОСОБА_1 наголошував на тому, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду розгляд цієї справи не належить до юрисдикції адміністративних судів.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31.Оцінюючи матеріали справи Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії відповідача, які порушують його право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

32. Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

33.Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

34. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

35. На підставі п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

36. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

38. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

39. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

40. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

41. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

42. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

43. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

44. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

45. Враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, в аналогічній справі № 817/2398/15, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

46.У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли не у звязку із спірністю реєстраційних дій, а у звязку зі спірністю їх підстави звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, позивач покликався на те, що реєстрацію проведено без достатніх правових підстав, право власності набуто під час мораторію, порушено порядок звернення стягнення на майно. Ці правовідносини є майновими, виникли між сторонами договору іпотеки та не можуть бути предметом спору у адміністративному судочинстві.

47.Звернувшись з адміністративним позовом, позивач має на меті захистити своє право власності на заставлену квартиру шляхом скасування реєстрації речового права, належного третій особі. Позов до суду фактично спрямований на позбавлення третьої особи речових прав на майно.

48.Суд враховує, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» на час звернення до суду з позовом (25.04.2016) вже не було власником квартири. На підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2015 ТОВ «ФК «Вектор плюс» продало квартиру ТОВ «Євровал», ТОВ «Євровал» ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу від 10.11.2015), який у свою чергу на підставі договору дарування від 23.03.2016 подарував квартиру дочці ОСОБА_1.

49.У справі, яка розглядається, ТОВ «ФК «Вектор плюс» та останній власник (ОСОБА_1.) мають статус третьої особи, що не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача. Судами не враховано, що статус сторін та третіх осіб не є тотожним і відрізняється ступенем впливу судового рішення на їх права та інтереси. Рішення суду обовязково впливає на права та обовязки сторін одна щодо одної, і лише може (з різним ступенем ймовірності) вплинути на права або інтереси третіх осіб.

50.За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи та наступними правочинами, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою ТОВ "ФК "Вектор Плюс" спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.

51.Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку субєкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без предявлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

52.Наявність спору щодо майна знайшла відображення у справі № 372/977/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ОСОБА_1, за участю третьої особи ТОВ «Євровал», Державної реєстраційної служби України про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

До того ж рішеннями судів у цій справі, які набрали законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Суд, зокрема, дав оцінку і тим доводам, які позивач наводить у позовній заяві та касаційній скарці. Тобто спір фактично вирішено.

53.За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (субєктом владних повноважень) немає спірних правовідносин, а спір між позивачем та третьою особою не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обовязковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343 349 354 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі №826/6638/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 826/6638/16 закрити.

4. Розяснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ.М. Кравчук

СуддяТ.О. Анцупова

СуддяО.П. Стародуб