Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №810/4140/17

адміністративне провадження №К/9901/51917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській областіна ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (колегія суддів у складі: А.Ю. Коротких, В.В. Файдюк, Є.В. Чаку)у справі№ 810/4140/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпровизнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14 листопада 2017 року № 0008644001.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14 листопада 2017 року за №0008644001.

Не погодившись із рішенням першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки не додано документ про сплату судового збору та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

На виконання вимог ухвали відповідач надав заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування заявленого клопотання податковою інспекцією відзначено, що останнім вживаються заходи із забезпечення сплати судового збору, однак у зв'язку з обмеженим фінансуванням, можливість своєчасно сплатити судовий збір відсутня.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто на підставі частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

4 квітня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї платіжне доручення від 21 березня 2018 року №285 про сплату судового збору в сумі 960,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із поданням апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною 2 статті 295 КАС України та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

У встановлений судом строк відповідачем було подано заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заяви податкова інспекція посилається на те, що вперше апеляційна скарга була ним подана у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, через відсутність належного фінансування для сплати судового збору апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені апелянтом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, оскільки відсутність фінансування не доведена жодним належним доказом, а отже, не може бути належним доводом поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження. Інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не вказано.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги наголошує на тому, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення. Окрім того, відповідач просить звернути увагу на те, що податковим органом при повторному зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням від 21 березня 2018 року №285.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить ухвалу апеляційного суду залишити в силі, а касаційну скаргу відхилити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 3 статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 04 квітня 2018 року, тобто майже через місяць після її первинного повернення судом апеляційної інстанції та після сплати судового збору. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду