Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 755/935/17

провадження № К/9901/32108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 755/935/17

за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пільгової пенсії;

за касаційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сорочко Є. О., Межевича М. В., Федотова І. В.) від 21 червня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, з 21 вересня 2016 року;

- здійснити нарахування та виплату пенсії з 21 вересня 2016 року;

- судовий збір віднести за рахунок держави.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, та згідно ст. 55 Закону № 796-XII має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку, у призначенні якої, відповідач йому протиправно відмовив.

3. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 07 липня 2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 01 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому позивач просив касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 02 березня 2018 року касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та є постраждалою особою віднесеною до 2 категорії, що підтверджується, копією посвідчення (перереєстровано) серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 1992 року, та дубліката посвідчення № НОМЕР_2 с від 04 серпня 2016 року, виданого Київською міською державною адміністрацією.

13. Згідно записів № 9 та 10 в трудовій книжці позивача 14 березня 1987 року він був прийнятий на посаду плиточника по 3 розряду на уч. 9 Управління будівництва Чорнобильської АЕС, звільнений за власним бажанням 11 червня 1987 року.

14. Відповідно до листа управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 вересня 2016 року № 37/11-20065 ОСОБА_2 перебуває на обліку в реєстрі всіх категорій постраждалого населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Дніпровського району м. Києва, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А.

15. 21 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення, здійснення нарахувань та виплату йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.

16. Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 жовтня 2016 року № 15942/15/П-1149 позивачу відмовлено в призначенні такої пенсії, у зв'язку з ненадання довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою № 122, або довідки військової частини, або довідки архівної установи, або інші первинні документи в яких зазначено період роботи населений пункт, чи об'єкт де особою виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

17. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на дату звернення позивача за призначенням пенсії ним було надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, видане уповноваженим органом, та яке є документом, що надає право йому користуватися пільгами, передбаченими Законом № 796-XII.

19. Однак, суд першої інстанції зазначив, що крім такого посвідчення для призначення пенсії позивач повинен був надати документи, передбачені п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

20. Оскільки позивач звернувшись до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, передбачені п. 7 Порядку № 22-1, документи не надав, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

21. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з посиланням на ст. 15, 55 Закону № 796-XII та Порядок № 22-1, виходив з того, що позивачем подано достатньо відомостей на підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

22. Водночас посилання відповідача на недостатність наданих позивачем документів для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, суд апеляційної визнав необґрунтованими, оскільки як було встановлено первинні документи про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не збереглися.

23. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що права особи, яка жертвуючи своїм здоров'ям виконувала обов'язок перед Батьківщиною, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу. Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник вказує, що позивач не має права на пільгову пенсію, оскільки надані ОСОБА_2 документи не дають можливості підтвердити факт перебування позивача в зоні відчуження.

25. Cкаржник вказав на відсутність жодних первинних документів про роботу позивача у зоні відчуження, зокрема, подорожних листів, якими підтверджується виїзд позивача у зону відчуження, інші докази того, що позивач виконував роботи в зоні відчуження, в якому населеному пункті і коли саме.

26. Також скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на постанову Верховного Суду України від 31 травня 2016 року (№ 2-а/357/354/14).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

28. Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом № 796-XII.

29. Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

30. Відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - на 8 років.

31. Відповідно до Порядку № 22-1, при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

32. Аналіз зазначених норм свідчить, що для виникнення в особи права на призначення пенсії із зменшенням на 10 років пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», така особа повинна довести факт своєї роботи у зоні відчуження.

33. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії, відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, копії наступних документів: дубліката посвідчення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, пропуску в'їзду в закриту зону, трудової книжки, довідки Управління будівництва Чорнобильської АЕС № 132 від 25 вересня 1992 року.

34. Відповідно до довідки Управління будівництва Чорнобильської АЕС № 132 від 25 вересня 1992 року, ОСОБА_2 працював плиточником у зоні відчуження, а саме: м. Прип'ять, на ІІІ енергоблоці Чорнобильської АЕС в період з 16 березня 1987 року по 31 березня 1987 року, згідно даних по табелю за березень місяць 1987 року. Виплачено заробітну плату в сумі 671,90 карбованців з урахуванням коефіцієнту 5,2.

35. Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення, зокрема, м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.

36. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 27 лютого 2018 року у справі № 592/7282/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

37. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність первинних документів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне пенсійне забезпечення, оскільки наявні в позивача документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є достатніми для призначення йому пільгової пенсії, передбаченої ст. 55 Закону № 796-XII.

38. Безпідставними є посилання відповідача у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 31 травня 2016 року (№ 2-а/357/354/14), оскільки у вказаному судовому рішенні Верховним Судом України будь-які висновки щодо застосування ст. 55 Закону № 796-XII не висловлювалися. У наведеному рішенні Верховним Судом України було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року з тих підстав, що рішення про перегляд якого подано заяву та надані на порівняння рішення, були ухвалені Вищим адміністративним судом України за різних фактичних обставин справ.

39. Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність первинних документів, які підтверджують період перебування позивача у зоні відчуження, є безпідставними та висновки суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки обставини справи та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ. В свою чергу посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

41. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

44. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 755/935/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб