Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 164/96/17

адміністративне провадження № К/9901/23875/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017р. (судді - Ніколін В.В., Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за його позовом до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», скасувати розпорядження відповідача від 18.11.2016р. №24 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язати відповідача призначити і виплачувати йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.08.2016р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у періоди з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 13.11.1990р. та з 03.12.1990р. по даний час постійно проживав та був зареєстрований в населених пунктах с. Мала Ведмежка Маневицького району та с. Костюхнівка Маневицького району, які після Чорнобильської катастрофи були віднесенні до зони гарантованого добровільного відселення, а тому він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає відмову відповідача у призначенні йому пенсії протиправною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 29.05.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що станом на 1994 рік орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено питання про підтвердження періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення, включив інформацію про нього у списки на видачу посвідчень потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтверджуючи таким чином трьохрічний час постійного його проживання станом на 01.01.1993р. в населених пунктах, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення - с. Мала Ведмежка та с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області.

При цьому посилається на те, що отримане ним посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), серії НОМЕР_1 від 02.02.1994р., виданого Волинською обласною адміністрацією, надає йому право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 55 цього Закону.

Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що в сукупності періоди його проживання на забрудненій території складають більше трьох років, однак коефіцієнт зниження пенсійного віку на 6 років не може бути застосований до нього, а тому право на призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 зазначеного вище Закону він набуде лише у 56 років. Поряд з цим, позивач наголошує на тому, що оскільки він народився у с. Мала Ведмежка Маневицького району Волинської області ІНФОРМАЦІЯ_1, то право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років у нього виникло після досягнення 54 років.

Відповідач у поданому до суду запереченні посилався на те, що довідку №2700 від 31.10.2016р., видану Цмінівською сільською радою, було відкликано та надано нову довідку №2467 від 17.11.2016р., згідно якої не підтверджується факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. 3 роки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частин 1, 3 статті 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 55 цього Закону особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився 23.08.1962 року у с. Мала Ведмежка Маневицького району Волинської області. У серпні 2016 року йому виповнилось 54 роки.

Позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого Волинською обласною державною адміністрацією 02.02.1994р.

Згідно довідки Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області від 20.12.2016р. №3392 позивач з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 13.11.1990р. був зареєстрований та проживав у с. Мала Ведмежка Маневицького району Волинської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Підставою для видачі довідки стали погосподарські книги села Мала Ведмежка за 1980 - 1990 роки.

Згідно довідки Костюхнівської сільської ради Маневицького району Волинської області від 19.12.2016р. №2251 позивач з 03.12.1990р. по даний час був зареєстрований та постійно проживав у с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Підставою для видачі довідки стали погосподарські книги села Костюхнівка за вказані роки.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у період з 26.04.1986р. по 13.05.1986р. працював монтером шляху Сарненської дистанції шляху Львівської залізниці, а у період з 22.05.1986р. по 15.10.1990р. працював в Будівельно-монтажному поїзді №619 Виробничо-монтажного об'єднання «Ямалтрансстрой» (Російська Федерація), що також підтверджується довідкою АТ «Ямалтрансстрой» від 12.09.2016р. №10/11-274.

Згідно довідки АТ «Ямалтрансстрой» №251 від 15.09.2016р. про заробітну плату позивача за 1986 - 1990 роки значаться суми заробітної плати щомісяця.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивач працював вахтовим методом та великі періоди із зазначеної трудової діяльності перебував у відпустках та брав відгули, які у сукупності згідно даних довідки від 12.09.2016р. №10/11-274 становлять 9 місяців 66 днів, і в цей час проживав у с. Костюхнівка Маневицького району разом із дружиною та дітьми.

10.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До заяви позивачем надано наступний перелік документів:

-посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1, виданим Волинською обласною державною адміністрацією 02.02.1994р.;

-довідку Цмінівської сільської ради №2799 від 31.10.2016р. про його проживання з 23.08.1962р. по 13.11.1990р. у с. Мала Ведмежка Маневицького району, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради СРСР про порядок введення в дію законів Української РСО «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесено до зони гарантованого добровільного відселення;

-довідку Костюхнівської сільської ради №2045 від 03.11.2016р. про його постійне проживання у період з 03.12.1990р. по даний час у с. Костюхнівка Маневицького району, яке відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України №106 також віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області від 18.11.2016р. №24 позивачу відмовлено в призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмова мотивована тим, що Цмінівською сільською радою відкликано довідку №2799 від 31.10.2016р. про період постійного проживання позивача та видано нову від 17.11.2016р. №2476, яка не підтверджує факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. протягом 3 років. Крім того, відповідно до записів у трудовій книзі НОМЕР_2 позивач у період з 22.05.1986р. по 15.10.1990р. працював в СМП №619 ПСМО «Ямалтрансстрой» м. Лабитнанги Російської Федерації.

Листом від 21.11.2016р. відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії, в якій, з-поміж іншого, зазначив про те, що згідно довідки АТ «Ямалтрансстрой» від 15.09.2016р. №251 про заробітну плату позивача містяться дані про заробітну плату за 1986 - 1990 роки щомісяця.

При цьому позивачу повідомлено про те, що з моменту аварії на Чорнобильській АЕС станом на 01.01.1993р., враховуючи вказані обставини, він проживав на території гарантованого добровільного відселення 2 роки, що не дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач станом на 01.01.1993р. постійно проживав у населених пунктах, які після Чорнобильської катастрофи відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, не менше 3 років, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досяг відповідного віку, а тому набув право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що в сукупності періоди проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення складають більше трьох років, що згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необхідними для призначення особі пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку на мінімальний період 3 роки, водночас приписами цієї статті передбачено, що пенсійний вік може бути знижений додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому відповідно до частини 2 статі 55 цього Закону початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у вказаних зонах з моменту аварії по 31.07.1986р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки станом на 26.04.1986р. на момент аварії на Чорнобильській АЕС місцем проживання позивача було с. Мала Ведмежка Маневицького району Волинської області, а також встановлено факт проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. протягом двох років, то позивачу пенсійний вік додатково повинен бути знижений ще на 1 рік за 2 роки проживання.

Суд виходив з того, що позовні вимоги позивача в частині призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років є необгрунтованими та безпідставними, оскільки у відповідності до чинного законодавства позивач має право на зниження пенсійного віку на 4 роки. При цьому право на призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач набуде у 56 років, на даний час підстави для призначення такої пенсії відсутні.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з часу аварії на ЧАЕС до 31.07.1986р. постійно проживав на території зони гарантованого добровільного відселення, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає право на призначення пенсії з обов'язковим зниженням пенсійного віку на початкову величину у 3 роки.

Крім того, в період з жовтня 1990 року по 01.01.1993р. позивач проживав на території гарантованого добровільного відселення більше 2 років, що за правилами статті 55 зазначеного Закону дає йому право на додаткове зниження пенсійного віку ще на 1 рік.

В сукупності зазначені періоди дають позивачу право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 4 роки, відповідач правомірно відмовив у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук