Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2019 року у справі №815/7215/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №815/7215/16

адміністративне провадження №К/9901/23848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/7215/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування рішень та поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 (колегія суддів: головуючий суддя: Білоус О.В., судді: Совгира Д.І., Курко О.П.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області оформлене протоколом ОП №15.00004306.0024942 від 02.03.2016 року стосовно старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області № 1562 о/с від 16.11.2016 в частині зарахування старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 у розпорядження ГУНП в Одеській області; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області; в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного та оперативного реагування ГУНП в Одеській області допустити негайне виконання.

1.1. В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає, що у Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області не було правових підстав для проведення його атестування, оскільки в ГУНП в Одеській області позивач не пропрацював навіть року. Крім того, приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв визначених п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465, разом з чим, згідно висновку прямого керівника позивач відповідає займаній посаді та на дату проходження атестації діючих дисциплінарних стягнень не мав. На думку позивача, АК№13 не були враховані зазначені обставини. Також позивач вважає, що підставою для проведення атестації є виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби. Разом з чим, позивач наголошує, що відносно нього не вирішувалося питання підвищення на посаді або звільнення як такого, що не відповідає займаний посаді та жодної із підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ, не існувало. Також, в протоколі від 02.03.2016 року відсутні обґрунтування та мотиви прийнятого відносно позивача спірного рішення, не відображені питання які ставилися позивачу під час проходження ним співбесіди та на які він не надав відповіді чи уникав відповіді. З урахуванням викладеного вважає, що проведення атестування здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав, а тому висновок Атестаційної комісії №13 та спірний наказ про зарахування його у розпорядження ГУНП в Одеській області прийнятий, як вважає позивач, на підставі висновку АК№13 та наказів Національної поліції України від 02.09.2016 № 788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 р. № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області», та яким його звільнено з займаної посади, є безпідставними та підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на займаній посаді.

1.2. Підстави оскарження наказу №1562 о/с від 16.11.2016 року пояснює тим, що станом на 16.11.2016 року його посада була скорочена та після цього за новим штатним розписом введена посада старшого інспектора - чергового чергової частини Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області, яка є вакантною на час розгляду справи у суді. Тому вважає, що відповідач в порушення вимог пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» не перемістив його на цю посаду, яка була вакантною до закінчення його відпустки, а зарахував в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби.

IІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. З 2010 року до листопада 2015 року позивач проходив службу в органах МВС України, з березня 2014 року - на посаді старшого інспектора - чергового чергової частини штабу Головного управління МВС України в Одеській області.

3. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.12.2015 року за №337о/с відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року, який мав спеціальне звання «капітан міліції», призначено на посаду старшого інспектора - черговим чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області, присвоєно йому спеціальне звання «капітан поліції». Даний наказ було прийнято відповідно до положень пунктів 9, 12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» щодо призначення тих осіб, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису з 07.11.2015 року.

4. В подальшому, наказом від 11.10.2016 року №1013 о/с відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» позивачу надано соціальну неоплачувальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.10.2016 року по 27.03.2019 року .

5. Наказом від 16.11.2016 року №1562 о/с відповідно до пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року № 788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» зараховано у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області для подальшого проходження служби як такого, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, з 16 листопада 2016 року до закінчення цієї відпустки капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області.

6. Позивач, вважаючи зазначений наказ від 16.11.2016 року №1562 о/с протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскаржив його до суду, вважаючи, що даним наказом його звільнено з посади, та просив суд поновити його на займаній посаді.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області залишено без розгляду.

8. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року вказана вище ухвала суду першої інстанції скасована, справа у вказаній частині позовних вимог повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не звільнено з посади старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області, його зарахування у розпорядження відбулося у зв`язку з скороченням його посади у відповідності до пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про національну поліцію» для подальшого проходження служби як такого, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, з 16.11.2016 року до закінчення цієї відпустки.

9.2. Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 16.11.2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області були вакантні посади, на які була можливість переміщення позивача, який перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Про існування такої можливості не вказує і позивач, який, оскаржуючи наказ №1562, не висував підставою позовних вимог його невідповідність вимогам пункту 5 частини першої статті 67 Закону, не наводив обґрунтованих доводів стосовно незаконності його зарахування в розпорядження ГУНП в Одеській області, натомість пов`язував таке оскарження із необґрунтованістю та незаконністю рішення по результатам атестування.

10. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

10.1. Наказ № 1562 о/с від 16.11.2016 року в частині зарахування капітана поліції ОСОБА_1 у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області скасовано.

10.2. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що переведення у розпорядження є звільненням з попередньої посади і поліцейські, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною можуть бути зараховані у розпорядження виключно у разі відсутності можливості їх переведення на інші вакантні посади. Відповідач не має доказів відсутності можливості переведення позивача на іншу вакантну посаду замість переведення у розпорядження. Окрім того, відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.05.2017 року № 108/аз станом на 16.11.2016 року посада старшого інспектора-чергового чергової частини Управління організаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області була вакантна. У зв`язку з цим, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що спірний наказ є протиправним.

11. Крім цього, Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, оформленого протоколом ОП №15.00004306.0024942 від 02.03.2016 р., стосовно старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, оформлене протоколом ОП №15.00004306.0024942 від 02.03.2016 р., стосовно старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1

12. Вказане судове рішення не оскаржувалось та не є предметом касаційного розгляду.

ІІІ. Касаційне оскарження

13. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки наявним у справі доказам, просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, ухвалено відповідно до закону.

13.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що позивачу, на підставі власноруч поданого ним рапорту, була надана соціальна неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 10 жовтня 2016 року по 27 березня 2019 року, а тому вважає наказ про зарахування позивача у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області таким, що прийнятий виключно на підставі пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про національну поліцію».

13.2. Зазначає, що підставою для реалізації вказаної норми Закону слугував наказ щодо надання позивачу зазначеної вище відпустки, а не факт виведення позивача поза штат на підставі рішення атестаційної комісії, як хибно стверджує позивач. У зв`язку з цим, вважає, що відповідач, приймаючи вказаний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Національну поліцію».

13.3. Автор скарги зауважує, що спірний наказ не містить ознаки порушення прав позивача відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків позивача, а тому не створює відносин, що можуть бути предметом спору.

14. Позивач подав заперечення на вказану касаційну скаргу, за змістом яких просив відмовити у її задоволенні та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

19. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

20. Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

21. Відповідно до вимог статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

22. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

23. Відповідно до пункту 10 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

24. Пунктом 17 Положення № 114-1991 передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

25. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію», зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі серед іншого: скорочення штатних посад, що займають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), якщо немає можливості перемістити таких осіб на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

26. Відповідно до частин першої-четвертої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем служби в поліції, яка відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» є державною службою особливого характеру та, у розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, належить до публічної служби.

29. При цьому, судами було встановлено, що, на підставі спірного наказу № 1562 від 16 листопада 2016 року, позивача зараховано у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області для подальшого проходження служби як такого, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, з 16 листопада 2016 року до закінчення цієї відпустки.

30. Аналіз положень вказаних вище нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, дозволяє дійти висновку про те, що зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі скорочення штатних посад, що займають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виключно у випадку, якщо немає можливості перемістити таких осіб на вакантні посади.

31. Тобто, виключною підставою для вчинення такої дії може бути відсутність можливості перемістити таких осіб на вакантні посади.

32. Таким чином, дослідженню в даній справі підлягають факт скорочення штатних посад, зокрема посади, на якій перебував позивач, а також наявність у відповідача на час прийняття спірного наказу можливості переміщення позивача на іншу вакантну посаду.

33. Судами було встановлено, що позивач перебував на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області та його зарахування відбулось у зв`язку зі скороченням вказаної посади відповідно до пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року № 788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області».

34. При цьому, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» в штаті Головного управління Національної поліції в Одеській області наявна посада старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області.

35. Крім цього, відповідно до листа начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Перчика О.М. №9/108/аз від 26.05.2017 року, в управлінні введено новий штатний розпис, згідно якого в управлінні організаційно-аналітичного забезпечення введена посада старшого інспектора-чергового чергової частини з цієї ж дати, станом на 16 листопада 2016 року вказана посада була вакантна.

36. Отже, на день зарахування позивача у розпорядження відповідач мав можливість перемістити його на зазначену вище вакантну посаду.

37. Таким чином, відповідачем здійснено зарахування позивача у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області для подальшого проходження служби без дотримання обов`язкової вимоги пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» щодо перевірки наявності чи відсутності можливості переміщення його на вакантну посаду.

38. Вказана обставина не заперечувалась та не спростована відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів. В обґрунтування правомірності спірного наказу в запереченнях на уточнену позовну заяву представник останнього вказав, що, оскільки позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною і діючим законодавством не передбачено поновлення на посаді під час перебування особи у такій відпустці, то вимога позивача про таке поновлення не підлягає задоволенню.

39. Таке твердження є необґрунтованим, оскільки перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може бути підставою для не відновлення її порушених прав.

40. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

41. Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

42. У пункті 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

43. Верховний Суд звертає увагу на те, що при зарахуванні в розпорядження органу внутрішніх справ трудові правовідносини не припиняються, однак особа звільняється з займаної посади, залишаючись на службі в органах внутрішніх справ. Зарахуванню в розпорядження органу внутрішніх справ обов`язково передує звільнення особи з посади.

44. Таким чином, спірним наказом порушено право позивача щодо перебування на вказаній вище посаді, а тому таке право підлягає поновленню у судовому порядку.

45. З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, з якої його спірним наказом, визнаним вище протиправним, звільнено.

46. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи спірний наказ, всупереч вимогам чинного законодавства України не відновив порушене право позивача в повній мірі та, незважаючи на наявність у позовній заяві такої вимоги, не поновив його на посаді, з якої його було протиправно звільнено.

47. Отже, вказане рішення прийнято апеляційним судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

48. Крім цього, Верховний Суд вважає необхідним зазначити про наступне.

49. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

50. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

51. В цьому Висновку також акцентується увага на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

52. Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

53. Однак, судом апеляційної інстанції вказані правила безпідставно дотримані не були.

54. Крім цього, відповідно до частини другої статті 245 КАСУ у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Аналогічні положення містяться в ст. 5 КАСУ.

55. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов висновку щодо протиправності спірного наказу відповідача, однак, за результатами апеляційного розгляду вирішив лише його скасувати.

56. Верховний Суд наголошує, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

57. Вказані правила судом апеляційної інстанції дотримані не були.

58. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

59. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

61. Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позивачем вимог.

VII. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі задовольнити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ № 1562 о/с від 16 листопада 2016 року в частині зарахування капітана поліції ОСОБА_1 у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області з моменту його прийняття.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Одеській області з дати його звільнення, а саме: з 16 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова