Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №815/6873/15

касаційне провадження №К/9901/24970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі № 815/6873/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0000062200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 276908,87 грн. за основним платежем та 69619,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.11.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 залишив без змін.

Миколаївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує, що позивач безпідставно не включив до складу податкових зобов`язань у загальних деклараціях суми податку на додану вартість із ціни зерна, яке списано та використано в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, в загальному розмірі 276908,87 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2015, за результатами якої складено акт від 31.08.2015 № 40/15-23-22-17/03766582.

Перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним невключенням до складу податкових зобов`язань у загальних деклараціях сум податку на додану вартість із ціни зерна, яке списано та використано в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, в загальному розмірі 276908,87 грн.

Зокрема, з`ясовано, що з 01.01.2009 позивач застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства, у тому числі й в охоплений перевіркою період, а саме - з 01.04.2012 по 31.03.2015.

У зв`язку із загибеллю вирощеного врожаю Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» як суб`єкт спеціального режиму оподаткування в березні та травні 2013 року здійснило списання сільськогосподарської продукції в кількості 1746,627 тонн на загальну суму 2155357,72 грн., про що оформило відповідні акти.

Згідно з бухгалтерськими довідками від 02.09.2015 позивачем у зв`язку зі списанням вказаного товару здійснено коригування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 276908,87 грн. та нараховано податкові зобов`язання з цього податку в рядку 1.1 розділу I «Податкові зобов`язання» податкової декларації (скороченої) з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123».

Утім, на переконання органу доходів і зборів, товариство за наслідками списання сільськогосподарської продукції повинно було зменшити податковий кредит з податку на додану вартість, відображений у скороченій декларації, шляхом нарахування податкових зобов`язань із цього податку в загальній декларації та сплати податку до бюджету.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0000062200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 276908,87 грн. за основним платежем та 69619,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

За правилами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 209.5 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то такий платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

В свою чергу, пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалась станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123», яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Таким чином, незалежно від того, чи отримана компенсація за знищений (загиблий) врожай, суб`єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, які використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Оскільки товари/послуги не можуть бути використані в господарській діяльності, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається таке списання, платник податку повинен скласти зведену податкову накладну та здійснити нарахування податкових зобов`язань у рядку 1.1 розділу I «Податкові зобов`язання» податкової декларації з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123».

У справі, що розглядається, суди з`ясували, що позивач, здійснюючи свою господарську діяльність щодо виробництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції, відображав операції з придбання товарів, робіт, послуг, які використовувались у межах такої діяльності сільськогосподарського підприємства та в подальшому з яких формувався податковий кредит з податку на додану вартість, лише в податкових деклараціях із податку на додану вартість із позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123».

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, здійснивши коригування податкового кредиту та нарахувавши податкові зобов`язання в рядку 1.1 розділу I «Податкові зобов`язання» податкових декларацій із позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123», Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» в повній мірі виконало вимоги пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 815/6873/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк