ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №813/2783/16

провадження №К/9901/19080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Львівського комунального підприємства "Центральне" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства "Центральне" на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Брильовського Р.М. від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Каралюса В.М., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. від 12 січня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства «Центральне», у якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2015 - 2016 роках.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Центральне» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 76312 грн 97 коп.

3. Рішення судів мотивовано тим, що відповідачем не вжито всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про наявність правових підстав для застосування санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XІI.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Львівське комунальне підприємство "Центральне" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено перевірку додержання Львівським комунальним підприємством «Центральне» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

За результатами проведеної перевірки складено акт, у якому зафіксовано, що Львівським комунальним підприємством «Центральне» не виконується норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2014 та 2015 роки. За 2014 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві у 2014 році становила 39 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році для підприємства становив 2 особи. Вказано, що підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2014 рік становила 20389,74 грн. За 2015 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві у 2015 році становила 41 особа, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 2 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2015 рік становила 24760,98 грн.

Посилаючись на те, що Львівським комунальним підприємством «Центральне» не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2014 - 2015 роки, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути: за 2014 рік - адміністративно-господарські санкції у сумі 40779,48 грн та пеню у сумі 9522,13 грн; за 2015 рік - адміністративно-господарські санкції у сумі 24760,98 грн та пеню у сумі 1250,38 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Львівського комунального підприємства "Центральне" мотивована тим, що ним вжито належні та передбачені чинним законодавством заходи щодо працевлаштування інвалідів, зокрема: направлялася інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштування до центрів зайнятості за своїм місцезнаходженням (Форма 3-ПН), в яких відображено інформацію щодо можливості працевлаштування інвалідів. Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на підприємство покладено обов`язок з забезпечення кількості робочих місць для інвалідів, а не пошук інвалідів для їх працевлаштування.

7. Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслало.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

9. У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

10. Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

11. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

12. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

13. Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

14. За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

15. Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

16. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

17. Слід зазначити, що обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення", який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

18. Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316).

19. Згідно з Наказом № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

20. Наказ № 316 набрав чинності 12 липня 2013 року, а тому з цієї дати встановлено обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Тобто, на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. У 2014-2015 роках, за які до відповідача застосовано санкції, існував обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

21. Підтвердження актуальності вакансій роботодавцем законодавством на час спірних правовідносин не передбачено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

23. Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

24. Згідно Наказу Міністерства соціальної політики Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання №316 від 31 травня 2013 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

25. Відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать, зокрема, інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26. У матеріалах справи містяться копії звітів форми 3-ПН, поданих Львівським комунальним підприємством "Центральне", від 10.12.2015, 12.11.2015, 14.05.2014, 09.01.2014.

27. Однак, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки вказаним доказам у справі, а відтак зроблено передчасний висновок про невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

28. Для правильного вирішення справи необхідним є дослідження поданих відповідачем звітів до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів з урахуванням вимог Наказу Міністерства соціальної політики Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання №316 від 31 травня 2013 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

29. Після встановленої обставини можливо буде зробити висновок про те, чи вживались відповідачем всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а відтак наявності правових підстав для застосування санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XІI.

30. До повноважень Верховного Суду при касаційному розгляді справи не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

31. Разом з тим, не повне з`ясування обставин у справі, не дослідження всіх наявних в справі доказів, не надання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

32. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та винесенні рішень, колегія суддів доходить до висновку про неповноту дослідження поданих доказів, що відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, неповно дослідивши наявні у справі докази та не надавши правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Центральне" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний