Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №738/1976/17

адміністративне провадження №К/9901/53741/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про скасування рішення, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючого судді - Тихоненко О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (суддя-доповідач - Бужак Н.П., судді: Косюк Л.О., Троян Н.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» ( далі - ДУ «Менська ВК (№91)»), в якому просив скасувати рішення дисциплінарної комісії ДУ «Менська ВК (№91)» від 15 листопада 2017 року про накладення на позивача стягнення у виді попередження.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням процедури дисциплінарного провадження, визначеної нормами Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України). Обираючи вид стягнення відповідач діяв упереджено чим порушив його права та законні інтереси.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 перебуває в місцях позбавлення волі та відбуває покарання у ДУ «Менська ВК (№91)».

4. 07 листопада 2017 року позивачем порушено встановлений режим відбування покарання, а саме: не виконано команду «Підйом» після звукового сигналу та під час повторного обходу продовжував спати, про що начальником сектору складено рапорт від 15 листопада 2017 року № 297.

5. Згідно з довідкою про застосування стягнення до засудженого, протоколом дисциплінарної комісії ДУ «Менська ВК (№91)» від 15 листопада 2017 року № 60 ОСОБА_1 оголошено стягнення у вигляді попередження відповідно до статті 132 КВК України.

6. Копію рішення про застосування стягнення позивачу видано 15 листопада 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

7. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, у позові відмовлено.

8. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є законним і обґрунтованими, зважаючи на поведінку останнього, оскільки ОСОБА_1 неодноразово попереджався про дисциплінарну відповідальність у разі допущення порушень встановлених вимог відбування покарання, про що свідчать відповідні записи у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим позивачем, тому приймаючи оскаржене рішення про застосування до засудженого заходу стягнення у вигляді попередження відповідач діяв у відповідності до вимог КВК України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

9. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

10. Заявник вказав, що при вирішенні спору судами не дотримано принципу рівності учасників процесу чим порушено вимоги статті 129 Конституції України та пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

11. Суди не дали належної правової оцінки обставинам справи у сукупності з наданими доказами, чим порушено вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

12. Суди не перевіряли доводи позивача щодо невиконання відповідачем вимог статті 8 КВК України, якою визначено основні права засуджених та недотримання відповідачем процедури дисциплінарного провадження встановленої статтею 135 КВК України, що призвело до обмеження його прав, гарантованих абзацом 2 частини п`ятої зазначеної норми.

13. Вирішуючи спір, судами недотримано вимоги статті 2 КАС України, якою визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства та порушено принцип верховенства права, закріплений у статті 6 КАС України.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

15. Відзив на касаційну скаргу від ДУ «Менська ВК (№91)» не надійшов.

16. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності.

V. Джерела права й акти їх застосування

17. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань регламентоване Кримінально-виконавчим законодавством України, яке складається з КВК України, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

19. За визначенням наведеним у частин і першій статті 107 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

20. Поняття дисциплінарного проступку, обставини що виключають дисциплінарну відповідальність та заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі наведені у статтях 131-1, 131-2, 132 КВК України.

21. Так, за визначенням наведеним у частині першій статті 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення (частина друга статті 131-1 КВК України).

22. У частині першій статті 132 КВК України наведений перелік заходів стягнення, які можуть застосовуватися за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, найменш суворим з яких, є попередження. В цій же нормі зазначено, що попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.

23. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що особа, яка перебуває у місцях позбавлення волі зобов`язана дотримуватись правил режиму у виправних і виховних колоніях. Невиконання такого обов`язку є підставою для застосування до неї заходів впливу.

24. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі та процедура дисциплінарного провадження визначені статтями 134 - 135 КВК України.

25. Частиною першою статті 134 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина третя статті 134 КВК України).Стягнення накладається лише письмово (частина шоста статті 134 КВК України).

26. Частиною тринадцятою статті 134 КВК України встановлено, що засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

27. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (частина п`ятнадцята статті 134 КВК України).

28. Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис (частина шістнадцята статті 134 КВК України).

29. Питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (частина перша статті 135 КВК України). Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби (частина четверта статті 135 КВК України).

30. Відповідно до частини п`ятої статті 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. У цій же нормі наведено права засудженого та/або його представника.

31. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

32. Рішення має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження (частина сьома статті 135 КВК України).

33. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення засудженої особи до дисциплінарної відповідальності є невиконання нею покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Для притягнення такої особи до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину засудженого доведено, встановлено причини, обставини і мотиви вчинення ним порушення. Під час обрання заходу впливу враховується поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також його пояснення. У рішенні про дисциплінарне стягнення мають бути наведені мотиви, за яких особу притягнуто до відповідальності.

VІ. Висновки Верховного Суду

34. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про обмеження його прав, визначених частиною п`ятою статті 135 КВК України, оскільки судами встановлено, що при виявлені 07 листопада 2017 року порушення розпорядку дня з боку засудженого ОСОБА_1 , позивачу було зроблено зауваження та роз`яснено суть допущеного ним порушення та запропоновано надати письмове пояснення, на що останній відповів категоричною відмовою, про що складено акт відмови від пояснень (а.с. 41). Надалі начальником відділення була проведена профілактично-виховна бесіда роз`яснювального характеру, в ході якої засудженому ОСОБА_1 роз`яснено, зокрема, норми статей 107, 132-134 КВК України та повторно запропоновано надати письмове пояснення за фактом вчиненого ним правопорушення. ОСОБА_1 у цей же день надав пояснення, у яких зазначив про відсутність голосової команди «Підйом» 07 листопада 2017 року та будильника, одночасно пославшись на відсутність фізіологічних особливостей організму просинатись о 6.00 год. Отже заявник мав можливість надати свої заперечення, у тому числі письмові. та скористатись іншими правами, передбаченими нормами КВК України. Водночас, ОСОБА_1 не наведено жодного конкретного факту, який свідчить про обмеження його прав з боку відповідача під час процедури дисциплінарного провадження.

35. Також Верховний Суд звертає увагу, що накладене стягнення було найменшим із, визначених частиною першою статті 132 КВК України, заходів стягнення, а отже його застосування було пропорційним щодо порушення, допущеного позивачем.

36. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про невмотивованість рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що засудженому ОСОБА_1 оголошено попередження за порушення режиму відбування покарання (не виконав команду «підйом»). Одночасно, перевіряючи обставини справи та надані докази, судами також встановлено, що позивач неодноразово попереджався про дисциплінарну відповідальність за порушення режиму відбування покарання, про що свідчать відповідні записи у щоденнику.

37. Доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем процедурних питань під час розгляду питання накладення стягнення на позивача за порушення режиму відбування показання не знайшли підтвердження під час розгляду справи, в той час як факт порушення режиму відбування покарання позивачем дійсно мав місце.

38. Враховуючи те, що позивач, перебуваючи у секторі максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки, неодноразово порушував режим відбування покарання, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність рішення відповідача про застосування до позивача заходу дисциплінарного впливу - попередження.

39. Верховний Суд зауважує, що обираючи найменш суворий захід дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 відповідач діяв у межах та у спосіб встановлений законом, тому суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням усіх обставин, встановлених у цій справі, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

40. Інші доводи та аргументи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

41. Вирішуючи спір, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

42. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

O.Р. Радишевська