Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №810/1583/15

адміністративне провадження №К/9901/8555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (суддя - Виноградова О.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Карпушова О.В., Епель О.В.)

у справі №810/1583/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Миронівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2014 №0004802101 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, у задовленні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, висновувався на тому, що відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача та правомірність рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2014 № 0004802101.

Не погодившись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на істотне порушення судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

21.10.2015 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперчення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

24.01.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець. Основним видом діяльності позивача за КВЕД - 2010 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

27 жовтня 2014 року відповідачем проведено фактичну перевірку з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 25/10-36-21/2556401198 від 27.10.2014, яким встановлено порушення позивачем ст. 15, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон України № 481/95-ВР.).

Під час перевірки, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем пакету вина «Кабарне пікнік» 1 л, за ціною 19 грн 50 коп., що підтверджується фіскальним чеком № 0001 від 26 жовтня 2014 року в той час, коли постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 р. № 957 (далі - постанова № 957) встановлено мінімальну роздрібну ціну на вино у такій тарі у сумі 20 грн 00 коп., чим порушено ст. 18 Закону України № 481/95-ВР. Крім того, під час перевірки встановлено, факт реалізації вина "Чизай мускатне біле" через електронно контрольно-касовий апарат №1015000812, хоча згідно довідки про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату за позивачем зареєстровано ЕККА №1015000810, чим порушено вимоги статті 15 Закону України № 481/95-ВР.

На підставі актв перевірки, контролюючим органом прийнято рішення від 11.11.2014 №0004802101 про застосування фінансових санкцій, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 20 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оціну вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95, постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 р. № 957 в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами абз. 12 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз. 18 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Відповідно до вимог абз. 20 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання.

Згідно з вимогами абз. 21 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР у заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

Відповідно до абз. 22 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Відповідно до вимог абз. 24 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 18 Закону України № 481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-роздрібні ціни на алкогольні напої.

На виконання зазначених вимог Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 957, якою, зокрема, встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

У додатку до постанови № 957 зазначено, що на вина в іншій тарі місткістю 1 л. встановлено роздрібну ціну у сумі 20 грн 00 коп.

Для застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення Постанови №957 необхідною умовою є підтвердження факту продажу алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж встановлена мінімальна роздрібна ціна. Даний факт має підтверджуватись розрахунковим документом.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем при реалізації пакету вина «Кабарне пікнік» 1 л, за ціною 19 грн 50 коп., дійсно було порушено вимоги ст. 18 Закону України № 481/95-ВР.

Крім того, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем вина «Чизай мускатне біле» за ціною 25 грн 00 коп., через ЕККА №001015000812 (а.с. 54), що підтверджується фіскальним чеком № 3775 від 23 жовтня 2014 року, в той час, коли в діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 362236 внесено ЕККА з № 1015000810 , що є порушенням вимог ст. 15 Закону України №481/95-ВР.

У заяві на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) та тютюновими виробами та довідки про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату (книги обліку розрахункових операцій) в магазині «Чорнобривець» за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 113, за позивачем зареєстровано ЕККА № 1015000810, тоді як жодних документів на підтвердження реєстрації ЕККА № 001015000812 органами Державної фіскальної служби України на ім`я позивача, останнім надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів позивача, що зазначений фіскальний чек йому не належить, оскільки касовий апарат №1015000812, на якому його роздруковано не зареєстрований за позивачем, оскільки вищевикладене спростовується зазначеною на чеку інформацію, а саме: ФОП ОСОБА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». АДРЕСА_1 (а.с. 59-60).

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі про те, що формою ліцензії не передбачено зазначення в ній номеру ЕККА не заслуговують на увагу, оскільки у додатку до ліцензії № 1310146408124 зазначено, що за позивачем зареєстровано ЕККА № 1015000810.

В силу вимог абзацу 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі - роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10 000 гривень.

Відповідно до абзацу 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі - оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій в повній мірі досліджено всі фактичні обставини справи, вірно встановлено правовідносини, що склалися між сторонами у справі, надано оцінку всім доводам сторін, внаслідок чого вони дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова